Ухвала

від 03.03.2023 по справі 922/1502/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

03 березня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1502/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Приватного підприємства "Моноліт Груп" (40007, м. Суми, вул. Промислова 2) до Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2) про стягнення 132'796,26 грн за участю представників:

заявника (боржника) - не з`явився;

стягувача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області 10.02.2023 у справі №922/1502/22 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Приватного підприємства "Моноліт Груп" 132'796,26 грн заборгованості 2481 грн судового збору та 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

22.02.2023 до суду від боржника надійшла заява (вх. 4301), в якій він просить суд розстрочити виконання вказаного рішення Господарського суду Харківської області на один рік та встановити графік його виконання, що наведений у прохальній частині поданої заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області розгляд заяви призначено на 03.03.2023 о 09:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. 02.03.2023 стягувач подав заперечення на заяву боржника, в якій проти розстрочення рішення заперечував у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість відповідної заяви. 02.03.2023 боржник подав пояснення щодо заперечень стягувача, в яких вказав, що заява про надання розстрочки виконання рішення суду є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали заяви боржника (вх. 4301) та надані стягувачем заперечення, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд установив, що боржник є комунальним підприємством, власником і засновником якого є Харківська міська рада, метою його діяльності є здійснення виробничої, науково-дослідної роботи та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення споживачів м. Харкова та Харківської області (52 населених пункти), здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки.

Основним джерелом формування майна боржника є доходи отриманні за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Вартість послуг нараховується за тарифами встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Кабінет Міністрів України та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

З метою створення додаткових соціальних гарантій для населення міста Харкова, що постраждало внаслідок широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, керуючись ст. 30, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану", відповідно до якого вирішено Комунальним підприємствам ХМР, що надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам (за виключенням отриманих споживачам пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг) за теплову енергію, за послуги з постачання теплової енергії, за послуги з постачання гарячої води, за послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, за послуги з поводженням з побутовими відходами, за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення; за абонентське обслуговування за відповідні послуги та проведення відповідного коригування за період з 24.02.2022 до 31 травня 2022 року.

З 01.06.2022 КП "Харківводоканал" відновило нарахування плати за послуги, що надаються, проте грошові кошти в очікуваних об`ємах на рахунки підприємства так і не надходять.

Порівняно із ситуацією на 01.01.2022 рівень дебіторської заборгованості виріс на 74%, Так, станом на 01.12.2022 дебіторська заборгованість споживачів послуг складає 3'447'035,2 тис. грн у тому числі: населення 1'238'218,9 тис. грн, бюджетні підприємства 20'781,5 тис. грн, інші споживачі 2'188'034,8 тис. грн, що підтверджується інформацією КП "Харківводоканал" про динаміку дебіторської заборгованості, довідкою про дебіторську заборгованість.

За результатами господарської діяльності КП "Харківводоканал" за 9 місяців 2022 року валові збитки складають 147'052 тис. гривень порівняно з аналогічним періодом минулого року в якому валовий дохід складав 101'093 тис. грн. Чистий фінансовий результат являє собою збитки у розмірі 105'633 тис. грн.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) за перше за 9 місяців 2022 року розмір довгострокової дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду складає 607'497 тис гривень, що порівняно з аналогічним періодом 2021 року на 399 мільйонів більше.

Звітом про фінансові результати КП "Харківводоканал" за перше півріччя за формою №2 та балансом за перше півріччя 2022 року підтверджується факт збитковості боржника у звітний аналогічний період та підтверджується наявність поточних зобов`язань підприємства на суму більше 3,54 млрд. грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про критичну інфраструктуру" визначено, що захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного Закону одним із завдань формування і реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є попередження кризових ситуацій, що порушують безпеку основних підприємств критичної інфраструктури.

Матеріали справи свідчать, що за сім місяців війни рівень отриманих платежів становив лише 15,6 % від передбачених тарифами, а розмір збитків підприємства боржника від недоотриманих і неоплачених послуг сягнув 1,1 млрд грн.

Суд зазначає, що заходи з примусового стягнення погіршать і без того скрутне майнове становище боржника та можуть створити реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності останнього з доведенням КП "Харківводоканал" до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі № 922/1502/22 терміном на 3 (три) місяці шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 139'777,26 грн, згідно з наступним графіком оплати:

- до 10 березня 2023 року 46'592,42 грн;

- до 10 квітня 2023 року 46'592,42 грн;

- до 10 травня 2023 року 46'592,42 грн.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців).

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі № 922/1502/22 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі № 922/1502/22 на 3 (три) місяці, згідно з наступним графіком оплати:

- до 10 березня 2023 року 46'592,42 грн;

- до 10 квітня 2023 року 46'592,42 грн;

- до 10 травня 2023 року 46'592,42 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.03.2023.

СуддяІ.В. Трофімов

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.