Рішення

від 03.03.2023 по справі 748/18/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/128/23 Єдиний унікальний № 748/18/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2023 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого - судді Меженнікової С.П.

при секретарі Іващенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2009 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, до Державного підприємства «Чернігівторф», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Філія "Смолинський торфозавод" Державного підприємства «Чернігівторф», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2022 року, згідно поштового штемпелю, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами (сарай, баню, погріб, підвал), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що разом із своєю сім`єю, яка на той час складалася із 2 осіб, з жовтня 2001 року по цей час проживають в будинку АДРЕСА_1 . Житлова площа цього будинку у 2001 році становила 25,0 кв.м. Це житло було надано йому, як працівнику заводу на підставі спільного рішення адміністрації та профкому Смолинського торфозаводу від 01 серпня 2001 року. У 2006 році у зв`язку із переобладнанням ним за свій рахунок цього будинку та збільшенням його житлової площі, а також збільшенням складу сім`ї ( у 2002 році народилася донька ОСОБА_6 ), на сім"ю із 3 чоловік було видано на цей же будинок новий ордер від 12 липня 2006 року. Вищезазначений будинок був придбаний Смолинським торфозаводом «Смолинторф» у громадянина ОСОБА_7 відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 вересня 1994 року. У 2007 році позивач звернувся до Відповідача із заявою про приватизацію вказаного житла, проте в наданні згоди на приватизацію йому було відмовлено, тому даний спір вирішувався в судовому порядку. Рішенням Чернігівського районного суду від 19.11.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03.02.2009, суд визнав його право на приватизацію та зобов"язав ДП "Чернігівторф" надати дозвіл на приватизацію ним спірного будинку. Рішення було виконано. Проте, у 2009 році в процесі оформлення документів для приватизації стало відомо, що реально виконати дане рішення не можливо, оскільки Смолинський торфозавод, на балансі якого обліковується спірний будинок та яким вирішувалося питання надання йому цього будинку у користування, не є власником будинку, так як не має статусу юридичної особи, а являється філією Державного підприємства «Чернігівторф». ДП «Чернігівторф» також не зареєстрував право власності на будинок АДРЕСА_1 і на даний час позбавлений можливості це зробити, оскільки не являвся стороною правочину - угоди купівлі-продажу цього будинку у вересні 1994 року. Право власності на будинок залишається зареєстрованим за ОСОБА_7 , який після продажу будинком не цікавиться і на нього не претендує. Місце знаходження попереднього власника позивачу не відоме. Позивач вважає, що з лютого 2009 року він добросовісно, безтитульно, безперервно, відкрито володіє спірним будинком та господарськими спорудами, а тому посилаючись на положення ст. 344 ЦК України, просить визнати за ним право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Філію «Смолинський торфозавод» Державного підприємства «Чернігівторф».

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Учасники справи в судове засідання не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 надали заяви, в яких зазначили про підтримання позову та про розгляд справи без їх участі. Дій, визначених ст. 178 ЦПК України відповідачем не вчинено.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає розгляд справи проводити в заочному порядку за наявними документами, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що 01 серпня 2001 року виконавчим комітетом Смоленської сільської ради видано ордер за № 21 ОСОБА_1 на сім`ю з двох осіб на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Наданий позивачу будинок АДРЕСА_1 був придбаний Смолинським торфозаводом «Смолинторф» у громадянина ОСОБА_7 відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 вересня 1994 року, який було посвідчено державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2-2739 .

15 жовтня 2003 року між філією «Смолинський торфозавод» та ОСОБА_1 укладено договір найму житла по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Положення про філію «Смолинській торфозавод» державного підприємства «Чернігівторф» філія не є юридичною особою та здійснює свою діяльність від імені підприємства і в межах повноважень, встановлених положенням, має окремий баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Протоколом № 2 від 12.07.2006 року засіданням профкому філії «Смолинський торфозавод» вирішено вважати будинок по АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_1 , як жилу квартиру, видати ордер.

12 липня 2006 року ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення АДРЕСА_2 на сім`ю з 3 осіб на підставі засідання профкому та адміністрації.

Дані обставини відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки встановлені Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2008 року у цивільній справі №2-1011/08, що набрало законної сили 03.02.2009 (а.с.80-82).

Слід зазначити, що Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2008 року у цивільній справі №2-1011/08 зобов`язано державне підприємство «Чернігівторф» надати дозвіл на оформлення у власність шляхом приватизації на сім`ю ОСОБА_1 , що складається з трьох осіб, будинку АДРЕСА_1 .

На виконання вищевказаного рішення суду керівник органу приватизації видав розпорядження про передачу у власність ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.60).

Проте, як встановлено з листа КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» № 77, станом 10.10.2016 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в цілому за ОСОБА_7 згідно Договору купівлі-продажу від 30.09.1989 ( а.с. 59).

Разом з тим, як зазначено вище, ОСОБА_7 16 вересня 1994 року продав зазначений житловий бдуинок Смолинському торфозаводу «Смолинторф», уклавши договір купівлі-продажу відповідно до умов ст.227 ЦК УРСР (ред.1963 року) чинної на час укладення даного правочину.

Із витягу №319504785 від 03.01.2023 встановлено, що відомості на будинок АДРЕСА_1 та області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно власності відсутні (а.с.38).

Відповідно довідки Державного підприємства "Чернігівторф" №113 від 27.12.2022, житловий будинок по АДРЕСА_1 , перебуває на балансі філії "Смолинський торфозавод" ДП " Чернігівторф". З березня 2009 року і по день видачі даної довідки орендна плата за найм згідно договору б/н від 15.10.2003 не сплачувалась ( а.с.32).

Договір б/н від 15.10.2003, як зазначалося вище, укладався між філією «Смолинський торфозавод» та ОСОБА_1 .

Із довідок про склад сім"ї №293 від 09.07.2019 та № 293 від 01.12.2022 ( а.с. 11, 64) встановлено, що у будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та постійно мешкають: ОСОБА_1 , 1981 року народження, ( зареєстрований з 10.12.2001); ОСОБА_3 , 1982 року народження, (зареєстрована з 24.07.2002) ОСОБА_2 , 2002 року народження, ( зареєстрована з 24.07.2002); ОСОБА_4 , 2009 року народження, (зареєстрований з 27.09.2012); ОСОБА_5 , 2012 року народження, (зареєстрована з 04.06.2015) .

Як встановлено з наданих позивачем договорів про користування електричною енергією, листа ПАТ " Чернігівобленерго" №57/2180 від 21.07.2015, рахунку за спожиту електричну енергію від 07.12.2022, позивач ОСОБА_1 починаючи з січня 2002 року є постійним споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , оплата за електроенергію надходить регулярно, заборгованість відсутня ( а.с.27-31,56, 70-73)

Таким чином у ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що позивач з березня 2009 року правомірно, добросовісно заволодів спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеним будинком, юридично зареєстрований власник якого позивачу був невідомий.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552/1354/18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволодів нерухомим майном, юридично зареєстрований власник якого позивачу був невідомий і продовжує відкрито, безперервно володіти будинком за адресою: АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи з 01 березня 2009 року, тобто більше десяти років та набув право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2009 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, до Державного підприємства «Чернігівторф», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Філія "Смолинський торфозавод" Державного підприємства «Чернігівторф», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Чернігівторф», код ЄДРПОУ 02968220, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Громадська, буд. 35 а.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Філія "Смолинський торфозавод" Державного підприємства «Чернігівторф», код ЄДРПОУ 26467698; місцезнаходження: 15557, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Смолин.

Суддя С. П. Меженнікова