Постанова

від 23.02.2023 по справі 904/8688/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/8688/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бистров С.А. (поза межами суду)

від третіх осіб 1,2, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явились

від третьої особи 3, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з`явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 (повне рішення складено 13.06.2022, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/8688/21

за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Савтор", Одеська область, Лиманський район, с.Сербка

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання недійсними договорів та визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в якій просить суд: визнати недійсними договори від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, визнати припиненою поруку по договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, укладеному між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8688/21 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що позивач не довів порушення свого права або інтересу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 , звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8688/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що у даній справі є встановленими обставини внесення істотних змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 без згоди третьої особи-3, що є порушенням норм ст. 65 Сімейного кодексу (право розпорядження майном, що є об`єктом : права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою) та є підставою для визнання недійсними договорів від 05.03.2014, 18.05.2015, 18.02.2016 року про внесення змін до договору руки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013.

Скаржник наполягає, що банк ухилився від надання оригіналу договору від 18.02.2016 року про знесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, а, оскільки банку відомо про причини оспорювання дійсності цього договору та про показання свідка - третьої особи-З про те, що нею не підписувалась згода на укладання договору від 18.02.2016, є підстави з для визнання обставини відсутності згоди третьої особи 3 як співвласника майна на внесення істотних змін до договору поруки.

Оспорювані договори від 05.03.2014 та від 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 не містять "Згоди співвласника" майна позивача - третьої особи 3.

Банк не спростував відсутність вказаного оформленого документу та не надав суду оригінали вказаних документів, включаючи "Згоди співвласника", а, отже, є усі підстави вважати, що, на відміну від договору поруки, оспорювані договори про внесення змін до нього від 05.03.2014 та від 18.05.2015 не містять згоди третьої особи-3 на їх укладання.

Також, банк не надав оригінал договору від 18.02.2016 року про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, незважаючи на неодноразову вимогу суду про витребування оригіналу цього договору.

До того ж посилаючись на постанову у справі № 904/5563/21, господарський суд робить помилковий висновок про те, що ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 11.07.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/8688/21. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/8688/21.

13.07.2022 матеріали справи № 904/8688/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21 залишено без руху. Надано строк ОСОБА_1 для усунення недоліки апеляційної скарги.

21.07.2022 представником Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що позивачем не заперечується факт укладання ним спірних додаткових договорів до договору поруки. Відповідач долучив до матеріалів справи копії договорів від 05.03.2014 та від 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

В матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки.

Договорами від 05.03.2014, від 18.05.2015 та 18.02.2016 були внесені зміни до договору поруки, а саме: договором від 05.03.2014 збільшено термін повернення кредиту до 20.03.2015; договором від 18.05.2015 збільшено ліміт по договору до 1 500 000 грн., збільшено розмір процентів до 25% річних, збільшено термін повернення кредиту до 19.02.2016; договором від 18.02.2016 збільшено розмір процентів до 30 % річних, збільшено термін повернення кредиту до 17.02.2017.

Також зауважує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 по справі № 904/5563/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 - відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 904/5563/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

Таким чином, суди по справі № 904/5563/21 розглядали позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 з урахуванням договорів від 05.03.2014 від 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки.

Під час розгляду справи № 904/5563/21 ОСОБА_1 не заперечував щодо чинності/дійсності договорів про внесення змін до договору поруки.

Отже, ОСОБА_1 мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу. У діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 904/5563/21, що є неприпустимим. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21. Призначено справу до розгляду на 06.10.2022 об 10:00.

04.10.2022 від представника Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява в якій просить провести судове засідання призначене на 06.10.2022 без участі представника Банку. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21 відкладено на 24.11.2022 року об 10:00 годину.

Згідно акту Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 судове засідання 24.11.2022 не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії у Центральному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі №904/8688/21, яке відбудеться 19.01.2023 на 10:40 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21 відкладено на 23.02.2023 об 11:30 годину.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2023 заяву (клопотання) представника представника Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Бистрова Сергія Анатолійовича, задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 904/8688/21, призначене на 23.02.2023 об 11:30 год. з представником Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Бистровим Сергієм Анатолійовичем в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

23.02.2023 скаржник/позивач та треті особи наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника та третіх осіб.

В судовому засіданні 23.02.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор») (позичальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (поручитель) було укладено договір № DNHSLON03251 (далі - кредитний договір).

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно пункту А1 цього договору з лімітом і на цілі зазначені у пункту А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту А1 кредитного договору, вид кредиту - невідновлювана кредитна лінія.

Ліміт цього договору 1 000 000,00 грн. на цілі: на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт за договором підрядних робіт з ТОВ «Приватбуд» (п. А2 кредитного договору).

Термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту (п. А3 кредитного договору).

Згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1) дата повернення кредиту - 20.03.2014 (а.с.27).

Зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави (майнових прав на товар) № DNHSLON03251/DZ1 від 21.03.2013, договором застави (майнових прав на товар) № DNHSLON03251/DZ2 від 21.03.2013, договором поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 (п. А5 кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 21% річних (п. А6 кредитного договору).

Договором від 05.03.2014 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 28-36) збільшено термін повернення кредиту до 20.03.2015.

Договором від 18.05.2015 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 37-45) збільшено ліміт по договору до 1 500 000 грн., збільшено розмір процентів до 25% річних, збільшено термін повернення кредиту до 19.02.2016.

Договором від 18.02.2016 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 46-47) збільшено розмір процентів до 30 % річних, збільшено термін повернення кредиту до 17.02.2017.

21.03.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СБІ-Скелябудінвест» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор») зобов`язань за договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 з повернення кредиту з лімітом 1 000 000,00 грн. (п. 1.1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п. 1.2 договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором (п. 4.1. договору поруки).

Сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 5.1. договору поруки).

До договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 оформлена згода співвласника ОСОБА_2 (а.с. 50).

У договорі про внесення змін від 05.03.2014 до договору поруки (а.с. 51-52) зазначено, що з 25.02.2014 внесено зміни та доповнення до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, зокрема викладено п. 1.1. договору поруки в наступній редакції:

"1.1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест", далі - «боржник» зобов`язань за договором На DNHSLON03251 від 21.03.2013 року (далі - «кредитний договір»), з: повернення кредиту з лімітом 1 000 000,00 (один міньйон) гривень 00 копійок, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, у тому числі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 копійок на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт за договором підрядних робіт з ТОВ "Приватбуд", у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 колійок, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату судових витрат передбачених п.п. 2,2.15,2.3.13, 5.8 кредитного договору, з терміном повернення кредиту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення кредиту 20.03.2015 (двадцяте березня дві тисячі п`ятнадцятого) року, у відповідності до умов п. А.3 кредитного договору; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. У випадку невиконання та (або) неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом збільшених на 5 (п`ять) % річних за кожен випадок невиконання та (або) неналежного виконання. За умови відновлення виконання боржником зобов`язань передбачених п. 2.2.13 кредитного договору, боржник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 21 (двадцять один) % річних з дати початку їх нарахування. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 Кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 42 (сорок два) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору, зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем непотрібні.».

У договорі про внесення змін від 18.05.2015 до договору поруки (а.с. 53) зазначено, що з 20.02.2015 внесено зміни та доповнення в договір поруки, зокрема викладено п. 1.1. договору поруки в наступній редакції:

"1.1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест", далі - «боржник» зобов`язань за Договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 (далі - «кредитний договір»), з: повернення кредиту з лімітом 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, у тому числі 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату судових витрат передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 Кредитного договору, з терміном повернення кредиту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 2 до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення кредиту 19.02.2016 (дев`ятнадцяте лютого дві тисячі шістнадцятого) року, у відповідності до умов п. п. А.2.1., А.3 кредитного договору; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних починаючи з дати списання коштів з позичковою рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. У випадку невиконання та (або) неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом збільшених на 5 (п`ять) % річних за кожен випадок невиконання та (або) неналежного виконання. За умови відновлення виконання Боржником зобов`язань передбачених п. 2.2.13 кредитного договору, боржник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних з дати початку їх нарахування. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору, зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.", а також змінити п. 4.1. договору та викласти його в новій редакції:

« 4.1. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем свої зобов`язань за кредитним договором, цей договір припиняє свою дію.»

Договором від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки (а.с. 54) було збільшено кінцевий термін повернення кредиту до 17.02.2017 та збільшено проценти до 30 % річних.

До договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 оформлена згода співвласника ОСОБА_2 (а.с. 55).

Позивач зазначає, що 03.06.2021 банк звернувся до нього з вимогою погасити заборгованість по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251, посилаючись на те, що 21.03.2013 між ним та банком було укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP, за умовами якого поручитель надав поруку за виконання позичальником зобов`язань за договором № від 21.03.2013 № DNHSLON03251. При цьому банк стверджує, що до договору поруки від 21.03.2013 були внесені змін договорами від 05.03.2014, від 18.05.2015 та від 18.02.2016. Ознайомившись з наданими копіями вище зазначених договорів про внесення змін до договору поруки, позивач вважає, що вони є недійсними з наступних підстав. Поручителем по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 виступило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах". Це товариство є стороною договору. 21.03.2013 було укладено також договір поруки № DNHSLON03251/DP, згоду на укладання якого надала дружина позивача ОСОБА_2 . Договорами від 05.03.2014 та від 18.05.2015 були внесені істотні зміни до договору поруки: збільшено розмір зобов`язання поручителя, збільшено відсоткову ставку, але на укладення вищевказаних договорів від 05.03.2014 та 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки від 21.03.2013 ОСОБА_2 не надавала згоди, документальне оформлення такої згоди відсутнє. Відсутність такої згоди викликає істотний сумнів у тому, що договори від 05.03.2014 та 18.05.2015 оформлювались належним чином. Договором від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки було збільшено кінцевий термін повернення кредиту до 17.02.2017 та збільшено проценти до 30% річних. До цього договору оформлена згода співвласника, але підпис ОСОБА_2 на документі "згода співласника" їй не належить. Позивач зазначає, що за змістом статей 65-67 глави 8 Сімейного кодексу України в редакціях, діючих на момент укладання договорів від 05.03.2014, 18.05.2015 та 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, для укладення цих договорів необхідно було отримати згоди співвласника майна, але таких згод не надавалось. Відсутність таких згод свідчить про те, що вказані договори належним чином не укладались і мають бути визнані недійсними. Також, позивач не згоден з вимогами банку до нього про погашення заборгованості по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251. Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. З кінцевого терміну повернення кредиту 17.02.2017 та по 17.02.2020 банк не пред`явив до позивача позову. Отже, порука по договору № DNHSLON0325I/DP від 21.03.2013 є припиненою.

Крім того, як зазначає позивач, 26.10.2020 заборгованість позичальника була списана за рахунок резерву, про що свідчить виписка банку по рахунку позичальника (а.с. 56). Таким чином, позивач вважає, що додаткові договори від 05.03.2014, 18.05.2015 та 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 не укладались належним чином і є недійсними, а порука за договором від 21.03.2013 є такою, що припинилась за законом.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2022 відповідач долучив до матеріалів справи копії договорів від 05.03.2014 та від 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

Також, в матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки. До того ж, відповідно до матеріалів справи, сторонами не заперечується факт укладання вказаної додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать також і про те, що договорами від 05.03.2014, від 18.05.2015 та 18.02.2016 були внесені зміни до договору поруки, а саме:

- договором від 05.03.2014 збільшено термін повернення кредиту до 20.03.2015;

- договором від 18.05.2015 збільшено ліміт по договору до 1 500 000 грн., збільшено розмір процентів до 25% річних, збільшено термін повернення кредиту до 19.02.2016 ;

- договором від 18.02.2016 збільшено розмір процентів до 30 % річних, збільшено термін повернення кредиту до 17.02.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 по справі № 904/5563/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 - відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 04/5563/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 904/5563/21, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.

Так, судами по справі № 904/5563/21 встановлено що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банком) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013. Пунктом 1.1 договору поруки, в редакції договору про внесення змін від 18.02.2016 передбачено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СБІ-Скелябудінвест», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор» зобов`язань за договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 з повернення кредиту з лімітом 1 500 000,00 грн.

Отже, суди по справі № 904/5563/21 розглядали позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 з урахуванням договорів від 05.03.2014 від 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки.

Під час розгляду справи № 904/5563/21 ОСОБА_1 не заперечував щодо чинності/дійсності договорів про внесення змін до договору поруки.

Колегія суддів зауважує, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами, ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 по справі № 904/5563/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 - відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 04/5563/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності. Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 904/5563/21, що є неприпустимим.

Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги про визнання недійсним договорів від 05.03.2014, від 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів порушення свого права або інтересу.

Таким чином, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі № 904/8688/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

З огляду на кількість та тривалість повітряних тривог в м. Дніпро, повний текст постанови виготовлено та підписано 06.03.2023.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін