Рішення

від 06.03.2023 по справі 903/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2023 року Справа № 903/162/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху до Товариства з обмеженою відповідальністю Міщенво про стягнення 23828,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Задля Руху надіслало на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Міщенво про стягнення 23828,70 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №3/5/24 від 01.01.2021.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 10.02.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно до витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 4301040541750 судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку 14.02.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Міщенво: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, отже суд направив ухвалу від 10.02.2023 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Господарський суд Волинської області 15.02.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України повідомляв ТзОВ «Міщенво» про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Строк для подання відзиву - до 01.03.2023 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2021 ТОВ «ЗАДЛЯ РУХУ» (Постачальник) та ТОВ «ГРАДОЛІТ» (Покупець), (перейменовано в ТОВ «МІЩЕНВО», код ЄДРПОУ 40284341) укладено договір поставки товару № 3/5/24 (а.с.15-16).

Згідно умов договору, Постачальник зобов`язався поставляти, а Покупець зобов`язався приймати та оплачувати Товар на умовах Договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціни на Товар у Постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в рахунках на оплату на дату їх виставлення на кожну окрему партію Товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну Товару.

Ціна Товару до моменту пред`явлення рахунку може бути змінена в односторонньому порядку по ініціативі Постачальника у випадку прийняття нових нормативних актів, які істотно впливають на формування ціни на даний Товар, а також у випадку зміни Постачальникам статусу платника податку (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, загальна сума Договору визначається загальною вартістю Товару що постачається на умовах даного Договору згідно всіх видаткових накладних, підписаних з Обох Сторін.

Згідно з п. 3.4. договору оплата товару покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений Товар. У випадку, якщо у видатковій накладній на Товар не вказано кількість днів відстрочки платежу, строк оплати поставленого Товару не може перевищувати 14 календарних днів з моменту поставки.

Датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар (п.4.4 договру).

Пунктом 4.5 договору, сторони узгодили, що повноваження особи, яка діє в інтересах Покупця, на отримання Товару від Постачальника підтверджується довіреністю або іншим документом відповідно до законодавства. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника Покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на Товар.

Згідно п.4.6 договору, зобов`язання постачальника по поставці Товару вважаються Виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар. Підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з Товаром його приналежностей і документів, що стосуються Товару, і які підлягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із приналежностей Товару або документів що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін. Договір діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині не провезених взаєморозрахунків, до моменту проведення остаточних розрахунків між Сторонами (п.п.9.1,9.2 договору).

На виконання умов договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 23493,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № 401/5 від 02.03.2021 на суму 1820,04 грн, № 449/5 від 15.03.2021 на суму 1850,04 грн, № 455/5 від 15.03.2021 на суму 2450,16 грн, № 470/5 від 15.03.2021 на суму 1785,00 грн, № 481/5 від 17.03.2021 на суму 3253,08 грн, № 491/5 від 18.03.2021 на суму 784,08 грн, № 501/5 від 22.03.2021 на суму 803,46 грн, № 577/5 від 05.04.2021 на суму 320,52 грн, №627/5 від 12.04.2021 на суму 630,00 грн, №651/5 від 13.04.2021 на суму 380,04 грн, №709/5 від 20.04.2021 на суму 510,00 грн, №710/5 від 3700,02 грн, №974/5 від 26.05.2021 на суму 800,04 грн, №975/5 від 26.05.2021 на суму 1061,04 грн, №1012/5 від 02.06.2021 на суму 696,60 грн, №1016/5 від 03.06.2021 на суму 1273,02 грн, №1020/5 від 03.06.2021 на суму 1376,004 грн, що підписані уповноваженою особою покупця (а.с.18-34).

Товар поставлений Покупцю по вищевказаних видаткових накладних прийнятий Покупцем на підставі довіреності № 4 від 04.01.2021 (а.с.17) виданої на ім`я начальника гаража Чернєв Роман Петрович.

Товар отриманий Покупцем по всіх вище вказаних видаткових накладних до цього часу не оплачений.

З метою досудового врегулювання спору, 29.092022 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію № 207 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений Товар у сумі 23828,70 грн.(а.с.35-36). Відповідь на претензію відсутня.

З доводів позивача слідує, що на день розгляду справи основна заборгованість становить 23828,70 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 23828,70 грн заборгованості, однак згідно доданих до позовної заяви видаткових накладних (а.с.18-34) заборгованість відповідача перед позивачем становить 23493,18 грн.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 23493,18 грн заборгованості. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2646,21 грн. (23493,18*2684/23828,70) відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міщенво (вулиця Кривий Вал,34, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40284341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Задля Руху (вулиця Івана Франка,1, місто Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 30568711) 23493,18 грн. (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто три гривні вісімнадцять копійок) заборгованості та 2646,21 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість гривень двадцять одна копійка) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар