Рішення

від 06.03.2023 по справі 904/405/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023м. ДніпроСправа № 904/405/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто", Черкаської області місто Сміла

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт", село Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 63 000,00 грн,

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" на свою користь суму боргу у розмірі 63 000,00 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у сумі 2 684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо проведення повної оплати за надання послуг перевезення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/405/23, постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у справі №904/405/23 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" 10.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930021110088.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" було підписано заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, а саме: заявка № 23 від 23.01.2022 на суму 20 000,00 грн, у т.ч. ПДВ, заявка № 26 від 26.01.2022 на суму 20 000,00 грн, у т.ч. ПДВ та заявка № 19 від 19.02.2022 на суму 23 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Цими заявками-договорами узгоджено дати завантаження/доставки, маршрути, адреси розгрузки вантажу, вартість послуг перевезення, автомобіль, тощо.

Укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами перевезення вантажу автомобільним транспортом, які підпадають під правове регулювання норм глави 64 розділу 111 книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568.

За умовами заявок-договорів вантажоперевізник приймає на себе обов`язок за перевозку вантажу, який належить вантажовідправнику, а вантажовідправник зобов`язується оплатити вказані послуги згідно з тарифами вантажоперевізника.

За заявкою № 23 від 23.01.2022 маршрут вантажу: Балівка - с. Квитневе Копилов Львів. Строк доставки вантажу 24.01.2022. Вартість послуг 20 000,00 грн.

За заявкою № 26 від 26.01.2022 маршрут вантажу:Балівка Мартусовка Перемога Львів. Строк доставки 27.01.2022 28.01.2022. Вартість послуг 20 000,00 грн.

За заявкою № 19 від 19.02.2022 маршрут вантажу: Балівка - Перемога Копилов Львів. Строк доставки 20.02.2022 21.02.2022. Вартість послуг 23 000,00 грн.

Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом підписані сторонами по справі та скріплені відповідними печатками.

На підставі заявок-договорів позивачем було оформлено та виставлено відповідачу рахунки на оплату та акти надання послуг:

- до заявки № 23 від 23.01.2022: Акт надання послуг № 65/01 від 25.01.2022 та рахунок на оплату № 65 від 25.01.2022,

- до заявки № 26 від 26.01.2022: Акт надання послуг № 78/02 від 28.01.2022 та рахунок на оплату № 78 від 28.01.2022,

-до заявки № 19 від 19.02.2022: Акт надання послуг № 180/02 від 22.02.2022 та рахунок на оплату № 180 від 22.02.2022.

Як зазначає позивач, по факту здійснення вищезазначених господарських операцій позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні: № 65 від 25.01.2022, № 78 від 28.01.2022, № 180 від 22.02.2022.

11.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" претензію № 45 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" суму боргу в розмірі 63 000,00 грн в десятиденний строк з моменту отримання цієї претензії.

Окрім цього, позивач зазначає, що вони направили разом із претензією повторно рахунки на оплату та акти надання послуг, а також акти звірки взаємних розрахунків за період 29.11.2021 05.08.2022, які просили підписати та відправити один екземпляр назад позивачу.

У відповідь на претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" лист № 0709/22 від 07.09.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" визнало свою заборгованість та гарантувало оплату боргу в повному обсязі шляхом виплати грошових коштів щотижня у розмірі 15 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, оплати заборгованості здійснено не було та на день подачі позову до суду наявна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" у розмірі 63 000,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 63 000,00 грн заборгованості за надання послуг перевезення за заявками № 23 від 23.01.2022, № 26 від 26.01.2022, № 19 від 19.02.2022.

Предметом доказування у справі є обставини підписання заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, наявність / відсутність підстав для стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами укладеного між сторонами договору та заявки на перевезення автомобільним транспортом, між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, міжнародними договорами України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та спеціальними законами України.

Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно з частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України - одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону).

Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" зобов`язалось за плату надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі заявок № 23 від 23.01.2022, № 26 від 26.01.2022, № 19 від 19.02.2022.

Вартість наданих послуг за заявкою № 23 від 23.01.2022 складає 20 000,00 грн, за заявкою № 26 від 26.01.2022 складає 20 000,00 грн., за заявкою № 19 від 19.02.2022 складає 23 000,00 грн., всього 63 000,00 грн.

На підтвердження надання послуг з перевезення позивачем складені акти наданих послуг № 65/01 від 25.01.2022, № 78/02 від 28.01.2022, № 180/02 від 22.02.2022 та виставлені рахунки на оплату №65 від 25.01.2022, № 78 від 28.01.2022, № 180 від 22.02.2022, які направлені відповідачу (а.с. 24, 25) та отримані останнім, що, зокрема, підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" за вих. 0709/22 від 07.09.2022 (а.с. 26).

Таким чином, строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі заявок № 23 від 23.01.2022, № 26 від 26.01.2022, № 19 від 19.02.2022. є таким, що настав.

Відповідач доказів оплати вартості наданих послуг у розмірі 63 000,00 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 63 000,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України від 23січня 2014року (East/West., заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Як вбачається з матеріалів справи, для розподілу понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги № 21/11/22-2 від 21.11.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Захист бізнесу", додаткова угода № 1 до договору № 21/11/22-2 від 21.11.2022 про надання правової допомоги від 21.11.2022, рахунок № 21/11/22-2 від 21.11.2022, платіжне доручення № 947 від 15.12.2022 на суму 10 000,00 грн.

У пунктах 1.1, 1.2 додаткової угоди № 1 визначено, що за надання послуг по договору № 21/11/22-2 від 21.11.2022 про надання правової допомоги довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 10 000,00 грн. При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у розмірі 5% від суми коштів фактично отриманих позивачем.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, заперечень проти їх задоволення не надавав.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, господарський суд дійшов до висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, предметом спору у справі №904/405/23 є стягнення заборгованості за надані послуги за трьома перевезень з аналогічних заявок, тому підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин в даному питанні не змінювались, справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; позовна заява охоплює шість перевезень, що не потребує значного часу для розрахунку та підготовки позову.

За таких обставин, враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; незначний обсяг доказів у справі; ціну позову, суд вважає за можливе не розподіляти на користь позивача заявлену суму повністю, а стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт"про стягнення 63 000,00 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Моноліт" (52010, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Балівка, вул. Центральна, буд. 49, ідентифікаційний код 40710373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-Трансавто" (20708, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, будинок 21, ідентифікаційний код 39087309) 63 000,00 грн заборгованості, 2 684,00 грн судового збору, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2023

Суддя Ю.А. Бажанова