Рішення

від 09.01.2023 по справі 906/727/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/727/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача1: Заруцька І.В. - згідно виписки з ЄДРПОУ;

від відповідача2: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

прокурор: Дереча І.В. - службове посвідчення № 057589 від 22.10.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

2. Товариства з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Житомирського професійного політехнічного ліцею

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, повернення майна

Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся з позовом, згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності";

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 203, 215, 220, 793, 795 ЦК України та ст. 69, 80 Закону України "Про освіту".

Ухвалою від 19.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 11.10.2022, залучив до участі у справі Житомирський професійний політехнічний ліцей в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Судове засідання, яке було призначено на 11 жовтня 2022 року о 12:00, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 07:53 по 13:00 у Житомирській області тривала повітряна тривога.

12.10.2022 до суду від відповідача 1 (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) надійшли: клопотання від 07.10.2022 №13-04-750 про залишення позову без розгляду (а.с. 87-88) та відзив на позовну заяву (а.с. 89-91).

Ухвалою від 14.10.2022 суд призначив підготовче засідання на 08.11.2022.

03.11.2022 від Житомирської окружної прокуратури надійшли: відповідь на відзив №51-84-7106вих22 від 31.10.2022 та заперечення №51-84-7106вих22 від 31.10.2022 на клопотання відповідача2 про залишення позову без розгляду (а.с. 103-106, 111-119).

04.11.2022 від представника відповідача1 надійшло клопотання №13-04-841 від 03.11.2022 про долучення документів до матеріалів справи (а.с.124).

Враховуючи, що прокурор вищевказане клопотання не отримувала та просила надати час для ознайомлення та для надання власної позиції щодо доданих до клопотання документів, ухвалою від 08.11.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 16.11.2022.

16.11.2022 до суду електронною поштою від першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання №51-54-7588вих22 від 15.11.2022, згідно якого останній просив закрити провадження у справі в частині вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмета спору (а.с. 142-145).

Ухвалою від 16.11.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/727/22 до судового розгляду по суті на 14.12.2022.

У судовому засіданні 14.12.2022 оголошувалася перерва до 09.01.2023.

У судовому засіданні 09.01.2023 прокурор позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням клопотання №51-54-7588вих22 від 15.11.2022 про закриття провадження в частині вимоги про зобов`язання відповідача повернути нежитлові приміщення (а.с. 142-145).

Представники позивача та третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з`явились, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчить підпис представників останніх у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 168, 170).

Представник відповідача1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечувала з мотивів, викладених у клопотанні від 17.10.2022 про залишення позову без розгляду та відзиві на позовну заяву (а.с. 87-91). Зауважила, що у вільних приміщеннях закладу освіти також розташовуються органи влади.

Представник відповідача2 в судове засідання не з`явився. Оскільки на дату даного судового засідання на адресу суду не повернулося повідомлення про вручення чи повернення без вручення направленої відповідачу2 ухвали суду від 14.12.2022, суд здійснив запит та отримав Витяг відстеження поштових відправлень з сайту Укрпошти, згідно якого відправлення (ухвала суду) не вручене під час доставки та повернуто відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція неодноразово направлялась відповідачу2 за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.

Також суд враховує, що саме відповідач2 наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права.

За вказаного, оскільки позивач, відповідач2 та третя особа були обізнані про розгляд справи в суді, однак таким правом не скористались, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та строки розгляду справи, суд вважає, за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників останніх.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та представника відповідача1, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 директор ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області із заявою, згідно якої просив укласти договір оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, терміном на 2 роки і 364 дні. Також у вказаній заяві зазначено, що приміщення буде використовуватися для виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів ліцею для проходження виробничих практик (а.с. 71).

03.04.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, керуючись ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", звернулося до Міністерства освіти і науки України з листом №06/865 щодо погодження передачі вищевказаного майна в оренду (а.с. 72).

Листом від 12.06.2019 за №1/11-5485, Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна (а.с. 73).

24.06.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області видано наказ №378 (а.с. 74), яким затверджено висновок про вартість об`єкта оренди - нежитлові приміщення майстерні (літ. Г) площею 161,3 кв.м, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП Музичук П.О., що складає 548420,00 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ станом на 30.04.2019 (а.с.75).

18.07.2019 Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 11 (а.с. 62) видало наказ, згідно якого вирішено укласти договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м майстерні, літ. Г, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер 02543516.3.АААБИБ933, з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б СЕРВІС", строком на 2 роки 364 дні.

24.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області), орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. СЕРВІС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у (далі - Договір (а.с. 63-68)), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 161,3 кв/м - майстерні, літ. Г (далі - Майно), що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею (далі - Балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 548420,00 грн. без ПДВ (П`ятсот сорок вісім тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.). Майно не підлягає приватизації.

Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів для проходження виробничої практики.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 24.09.2019 до 22.09.2022 включно (пункт 10.1. Договору).

24.09.2019 сторони Договору підписали Акт приймання передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 70).

Прокурор вважає, що вищевказаний наказ виданий, а Договір укладений всупереч імперативних вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору не є надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор пояснив, що нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м майстерні, літ. Г, що перебувають на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею, передані в оренду ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності, провадить господарську діяльність, яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, оскільки ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" здійснює основний вид діяльності - установлення та монтаж машин і устаткування, а також інші види діяльності: будівництво інших споруд, н.в.і.у.; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; діяльність приватних охоронних служб; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері проводового електрозв`язку; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій. При цьому, вважає, що погодження Міністерством освіти та науки України умов укладення договору оренди державного нерухомого майна не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи Закону України "Про освіту".

На думку прокурора, додатковим підтвердженням того, що метою укладення Договору були виробничі потреби, є те, що: на момент укладення договору оренди, робочі навчальні плани і програми здобувачами освіти в частині проходження виробничої практики та виробничого навчання на підприємствах виконувались в повному обсязі; - в період до укладення договору оренди, так і з 24.09.2019 по теперішній час від ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" пропозиції щодо надання здобувачам освіти Житомирського професійного політехнічного ліцею робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження виробничого навчання чи виробничої практики не надходили, дозволи уповноваженими суб`єктами на проходження виробничої практики (виробничого навчання) учнями Житомирського професійного політехнічного ліцею у навчально-виробничих майстернях, переданих за Договором в оренду ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" не надавалися; ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" в період з 24.09.2019 по теперішній час не включалось до переліку підприємств, що надають учням, слухачам робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики, що формується Житомирським професійним політехнічним ліцеєм відповідно до п. 2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992; в період з 24.09.2019 по теперішній час проходження учнями ліцею виробничої практики у ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" не здійснювалось, договори щодо проходження виробничої практики з ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" не укладались, проходження практики здійснювалось на інших підприємствах Житомирського регіону.

Підсумовуючи вищевикладене, прокурор робить висновок про порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях імперативних вимог ЗУ «Про освіту» під час передачі в оренду приміщень Житомирського професійного політехнічного ліцею.

При цьому просить визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, вказуючи на приписи ст. 21 ЦК України, ч.7 ст. 179 ГК України, ст. 215, ч.1 ст. 203, п.2 ч.3 ст.6 ЦК України.

Зсилаючись на ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч.2,3 ст. 202 , ч.2 ст. 208, п.1.ч.1.ст. 287 ГК України, прокурор зазначає, що визнання недійсним договору оренди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.

Також прокурор обґрунтовує позовні вимоги ст. 69 Закону України "Про освіту" та висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 05.08.2020 у справі №913/152/18 та від 20.01.2022 у справі №906/1551/20.

Відповідач1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у клопотанні від 07.10.2022 (а.с. 87-88) просив залишити позов без розгляду, у зв`язку з відсутністю підстав для звернення Житомирської окружної прокуратури до суду з даним позовом в інтересах держави. В обґрунтування своєї позиції відповідач1 зазначає, що листом від 29.08.2022 Міністерство освіти і науки України повідомило Житомирську окружну прокуратуру про про відсутність у міністерстві інформації щодо порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного, тому заходи щодо припинення договору оренди не вживалися. Також відповідач1 вважає, що прокурор не надав можливість відповідним органам відреагувати на виявлене порушення - здійснити перевірку, отримати пояснення для подальшого реагування, оскільки Житомирська окружна прокуратура 12.09.2022 звернулася з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з посиланням на бездіяльність останнього. При цьому, розумних строків, які надають можливість відреагувати, прокурор не дотримався, що, на думку відповідача1, свідчить про недоведеність бездіяльності Міністерства на момент звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 89-91), відповідач1 зазначив, що наказ №11 від 18.07.2019 видано з дотриманням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної власності", тому приписи законодавства про освіту Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області жодним чином не порушило, відповідно вимогу прокурора про визнання незаконним та скасування цього наказу вважає необґрунтованою.

Вважає, що прокурор не подав жодного доказу про те, що використання спірного орендованого приміщення якимсь чином перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти. Зауважив, що орендар вчасно здійснював сплату орендної плати за користування приміщенням, а відсутність виробничої практики студентів, вирішуються орендарем безпосередньо з балансоутримувачем.

Наголосив, що для визнання договору недійсним прокуратура має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права органу управління - Міністерства освіти і науки України. Вказує, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Натомість, на переконання відповідача1, прокурор не довів обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору.

Додатково повідомив, що 03.10.2022 на адресу Регіонального відділення від директора ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" надійшла заява щодо припинення договору оренди державного майна №17-у від 24.09.2019, за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене та лист Міністерства освіти і науки України від 29.08.2022 №1/9838-22, просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив (а.с. 103-106) прокурор додатково зазначив, що погодження Міністерством освіти та науки України умов укладення договору оренди нерухомого майна не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту". Наголосив, що надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому, прокурор зіслався на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 20.01.2022 у справі №906/1551/20.

Щодо клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про залишення позову без розгляду подав письмові заперечення (а.с. 111-119), у яких навів обґрунтування підстав звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, аналогічні обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві. Крім того акцентував, що в адресованому Міністерству освіти та науки України листі №51-84-4967 вих-22 від 17.08.2022, детально описано встановлені прокуратурою порушення вимог чинного законодавства і повідомлено, що у разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів позовного характеру, окружна прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави. Натомість, з листа від 29.08.2022 вбачається, що Міністерство освіти і науки України не вбачає порушень закону при укладенні спірного договору, тому заходи реагування не вживалися. При цьому вказав, що ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України не висувають до органів прокуратури вимоги встановлювати та доводити перед судом причини бездіяльності органу, уповноваженого на захист інтересів держави у відповідній сфері правовідносин.

Згідно клопотання від 15.11.2022 (а.с. 142-145) прокурор просив закрити провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор пояснив, що в процесі розгляду справи в суді, відповідачі уклали договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.09.2019 №17-у та 07.10.2022 склали Акт про повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. При цьому, прокурор вказав, що підтримує решту позовних вимог, оскільки згідно правових позицій Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі №12-112гс та Верховного суду - у постанові від 22.01.2020 у справі №394/301/19, розірвання сторонами договору, виконаного повністю, або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

За вказаного суд враховує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

За вказаного, суд враховує, що на думку прокурора, порушення інтересів держави проявляється в тому, що відбулася протиправна передача в користування об`єкта державної власності, призначеного для освітнього призначення для виробничих потреб (обробка металу), що позбавляє державу можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно-технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор вказує, що згідно частин 1-3 статті 69 Закону України "Про освіту" державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Судом встановлено, що Житомирська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 17.08.2022 надіслала Міністерству освіти та науки України повідомлення про виявлені нею порушення ЗУ "Про освіту", з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду (а.с. 29-32).

У листі (відповіді) від 29.08.2022 за №1/9838-22 Міністерство освіти та науки України повідомило, зокрема про те, що Міністерство, як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінських рішень діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зсилаючись на ст. 284 ГК України, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 761 ЦК України, п.12 ст. 78, ст. 79, 80 ЗУ «Про освіту» вказало, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів у гуртожитках. Водночас у вказаному листі Міністерство проінформувало, що у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Додатково звернуло увагу, що інформація щодо порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня, тому заходи щодо припинення договору оренди не вживались (а.с. 36).

Проаналізувавши зміст зазначеного листа, суд дійшов висновку, що ним дійсно підтверджено відсутність у Міністерства освіти та науки України намірів звертатися до суду для усунення наведених прокурором порушень, оскільки Міністерство особисто надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди. Крім того суд враховує, що Міністерство додатково звернуло увагу і на відсутність у нього інформації стосовно порушення умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна, наслідком яких могло б бути припинення договору оренди. За вказаного та зважаючи на те, що предметом дослідження у даній справі є обставини, які стосуються врахування відповідачами вимог законодавства саме при укладенні спірного договору, а визначеному прокурором позивачу, як останній зазначає, всі ці обставини відомі, суд дійшов висновку про дотримання прокурором визначеного ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення, що свідчить про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, з урахуванням наданих пояснень, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗУ № 2145-VIII )).

Відповідно до ст. 69 ЗУ "Про освіту", державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи проводять інституційний аудит, позапланові перевірки відповідно до цього Закону та згідно з порядками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.Підставою для проведення позапланової перевірки закладу освіти є: - звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило чи може спричинити шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, до якого додаються документи чи їх копії, що підтверджують такі порушення (за наявності); - необхідність перевірки виконання розпорядження про усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти або його територіальним органом попереднього заходу державного нагляду (контролю); - звернення освітнього омбудсмена.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством. Державні і комунальні заклади освіти мають право розміщувати власні надходження на поточних рахунках, тимчасово вільні кошти - на депозитах у банках державного сектору, а також самостійно розпоряджатися надходженнями від зазначених коштів з метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами (ч. 12 ст. 78 ЗУ № 2145-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗУ № 2145-VIII), джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Відповідно до ч. 4 статті 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім н а д а н н я в о р е н д у з метою надання послуг, які не м о ж у т ь б у т и з а б е з п е ч е н і б е з п о с е р е д н ь о з а к л а д а м и освіти, п о в ` я з а н и х із з а б е з п е ч е н н я м о с в і т н ь о г о п р о ц е с у або о б с л у г о в у в а н н я м у ч а с н и к і в о с в і т н ь о г о п р о ц е с у, з у р а х у в а н н я м визначення о р г а н о м у п р а в л і н н я м о ж л и в о с т і к о р и с т у в а н н я державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної власності" визначено, що навчальні заклади м а ю т ь п р а в о надавати інші послуги, зокрема н а д а н н я в о р е н д у будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, щ о т и м ч а с о в о н е в и к о р и с т о в у є т ь с я у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти (пп. 8 п.2 Постанови).

Так, суд встановив, що передане в оренду відповідачу індивідуально визначене нерухоме майно, - нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні літ. Г за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 71, входить до будівель майнового комплексу Житомирського професійного політехнічного ліцею, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України; за Житомирським професійним політехнічним ліцеєм зареєстровано право оперативного управління (а.с. 38-40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, у п о в н о в а ж е н о м у управляти відповідним майном

Суд встановив, що при укладенні договору оренди державного майна було дотримано визначеного ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Так, 01.04.2019 директор ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області із заявою, згідно якої просив укласти договір оренди державного нерухомого майна. Також у вказаній заяві зазначено, що приміщення буде використовуватися для виробничих потреб (обробка металу), з залученням учнів ліцею для проходження виробничих практик (а.с. 71). 03.04.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, керуючись ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно листа №06/865 надало до Міністерства освіти і науки України, зокрема висновок, що об`єкт не заборонений до оренди та в и с н о в о к (пропозиції) щодо у м о в д о г о в о р у о р е н д и (а.с. 72). Листом від 12.06.2019 за №1/11-5485, Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна (а.с. 73).

Також суд враховує, що згідно статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Суд встановив, що спірний договір оренди нерухомого майна містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, як уже зазначалося, у п. 1.2. Договору визначено, що майно передається в оренду з метою виробничих потреб (обробка металу), з з а л у ч е н н я м у ч н і в д л я п р о х о д ж е н н я в и р о б н и ч о ї п р а к т и к и і його редакція, як вбачається з листів Міністерства освіти та науки України від 03.04.2019 №06/865 (а.с.73) від 29.08.2022 за №1/9838-22 (а.с. 36) та листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №06/865 від 03.04.2019 (а.с.72) була узгоджена останніми, що свідчить про дотримання при укладенні Договору вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки приміщення передані в оренду з м е т о ю надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Також, як вбачається із вказаних листів, при погодженні з Міністерством укладення договору та при його укладенні було дотримано норм ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ЗУ "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, які дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Зокрема і листом від 11.05.2022 за №184 (а.с. 52-53) Житомирський професійний політехнічний ліцей повідомляв заступника керівника Житомирської окружної прокуратури зокрема про те, що у зв`язку зі зменшенням контингенту учнів, недофінансуванням коштів на комунальні послуги нежитлові приміщення були законсервовані та у діяльності Житомирського професійного політехнічного ліцею з 24.09.2016 року до 24.09.2019 року не використовувались.

У листі 10.08.2022 (а.с. 58) Регіональне відділення фонду державного майна України по Житомирській та Рівненській областях також повідомляло Житомирську окружну прокуратуру, зокрема про те, що: на момент передачі в оренду, приміщення навчальним закладом не використовувалося, передача приміщення в оренду не вплинула на організацію навчально-виховного процесу; за період дії договору оренди, жодних зауважень від балансоутримувача або інших зацікавлених осіб про те, що передача вищевказаного майна в оренду порушує право дітей на одержання якісної професійно-технічної або середньої освіти не надходило. Зазначило, що орендарем виконуються умови договору щодо сплати орендної плати, страхування та цільового використання майна.

Вищевказане в процесі розгляду справи прокурор не спростував, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, для визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії необхідно встановити в сукупності дві фактичні обставини, а саме, що останній:

1) суперечить актам цивільного;

2) порушує цивільні права або інтереси.

Натомість жодної із зазначених обставин щодо наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності" суд не встановив.

За вказаного, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності".

Водночас суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області №11 від 18.07.2019, відповідачем визначив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в м о м е н т вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, на яку зсилається прокурор, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17).

Натомість, виходячи із наведених прокурором підстав позову, суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що на момент укладення оспорюваного договору оренди, зміст останнього суперечив ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту". Відповідно, суд не встановив і порушення інтересів держави, а саме позбавлення держави можливості забезпечити гарантоване Конституцією України право дітей на одержання якісної професійно - технічної та загальної середньої освіти, збереження мережі навчальних закладів для здійснення останніми освітньої діяльності, із вказаних у позові підстав.

Водночас суд вважає за доцільне зауважити, що вказані прокурором підстави позову фактично стосуються саме стадії виконання договору оренди, однак допущені на цій стадії порушення його умов не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно і Міністерство звертало увагу, що інформації щодо п о р у ш е н н я умов договору оренди від 24.09.2019 №17-у та неналежного використання державного майна у Міністерстві відсутня, тому заходи щодо п р и п и н е н н я договору оренди не вживались.

При цьому зі змісту листа Житомирського професійного політехнічного ліцею від 11.05.2022 за №184 (а.с. 52-53) вбачається, що у період з 24.09.2019 умови договору оренди в частині проходження учнями ліцею виробничої практики у ТОВ "С.І.Б. СЕРВІС" не виконувалися.

З наданої Регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях інформації, в частині оплати, орендар належно виконував свої зобов`язання, що сприяло надходженню додаткових коштів на рахунок балансоутримувача та до державного бюджету, згідно з п. 3.6. Договору (а.с. 36).

Зважаючи на вищевикладене, оцінивши докази у справі, з урахуванням законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №17-у від 24.09.2019, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" недійсним, тому у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Що стосується наведених прокурором висновків Верховного Суду, у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 05.08.2020 у справі №913/152/18 та від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, то хоч предметом позову у зазначених справах також є недійсність договорів оренди та повернення власнику приміщень закладів освіти, однак встановлені у цих справах обставини та у справі, що розглядається, є відмінними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Що стосується вимоги прокурора зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, суд враховує таке.

16.11.2022 прокурором було подано клопотання №51-54-7588вих22 від 15.11.2022 (а.с .145) про закриття провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.І.Б. Сервіс" повернути нежитлові приміщення площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В процесі розгляду справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подало суду копію Договору №17-у від 07.10.2022 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.09.2019 №17-у та копію Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого 07.10.2022 орендар повернув предмет оренди, у зв`язку з припиненням дії Договору (а.с. 125-126).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За вказаного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю" С.І.Б.Сервіс" у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судовий збір, сплачений за вимогами, у задоволенні яких відмовлено судом, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на прокурора. При цьому, судовий збір в сумі 2480,00 грн, сплачений за вимогою щодо якої суд закриває провадження у справі, підлягає поверненню за клопотанням прокурора за ухвалою суду на підставі п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині вимоги про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.І.Б.Сервіс" у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею нежитлових приміщень площею 161,3 кв.м. майстерні, літ. Г, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер: 02543516.3.АААБИБ933.

2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Повернути Житомирській обласній прокуратурі (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) з державного бюджету 2481.00 грн судового збору, сплаченогозгідно платіжного доручення №1443 від 08.09.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.03.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2 - Житомирській окружній прокуратурі (рек.);

3 - Житомирській обласній прокуратурі (рек.);

4 - позивачу (рек.);

5 - відповідачу1 - (рек.);

6 - відповідачу2 - (рек.);

7 - Житомирському професійному політехнічному ліцею (рек.).