Рішення

від 02.11.2022 по справі 910/17617/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/17617/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольгопіль» (вул. Центральна 131, с. Ольгопіль, Чечельницький район, Вінницька область, 24830)

до Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» (04060, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 27 А, кв. 33)

про стягнення 42 130,89 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Марків Н.В.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольгопіль» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни про стягнення 42 130,89 грн., а саме 36 290,00 грн. основного боргу, 2 319,40 гр. пені, 828,91 грн. процентів річних та 2 692,58 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року в частині своєчасного та повного повернення грошових коштів, право вимоги яких набуто позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Мілк Груп" на підставі Договору № ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 року за результатами розгляду супровідного листа на усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17617/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Через відділ діловодства суду 06.01.2022 року від відповідача надійшов відзив №30/12/21-г/379 від 30.12.2021 року на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що згідно з укладеною між ФОП Кулинич Н.І. та ТОВ «Вілла Мілк Груп» Додатковою угодою №7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року строк повернення відповідачем отриманих від ТОВ «Вілла Мілк Груп» коштів поворотної фінансової допомоги пролонгований до 22.11.2023 року, а відтак - не настав. Крім того, ТОВ «Вілла Мілк Груп» не звертався до відповідача письмово з проханням надати згоду на передачу права вимоги за Договором №7 від 25.11.2019 року новому кредитору, в той час як надання відповідачем такої згоди є необхідним згідно умов пункту 7.8 Договору №7 в редакції Додаткової угоди №7.

В свою чергу через відділ діловодства суду 24.01.2022 року від позивача надійшла відповідь № 16 від 15.01.2022 року на відзив, в якій позивач зазначає про те, що позивачу не була надана Додаткова угода №7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року ні первісним кредитором, ні відповідачем; про її існування позивачу стало відомо лише в ході розгляду даної справи; позивач переконаний, що зазначений в Додатковій угоді №7 від 28.11.2019 року строк виконання зобов`язання не відповідає дійсності, оскільки ця угода була складена восени 2021 року. Також позивач зазначає, що Додаткова угода № 7 від 28.11.2019 року не вносить змін до умов пункту 4.1 Договору №7, а тому обов`язок відповідача щодо повернення поворотної фінансової допомоги настав 25.11.2020 року; Додаткова угода № 7 від 28.11.2019 року не містить чіткої вказівки, що ця угода є невід`ємною частиною Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року.

Окрім цього, до відповіді на відзив позивачем долучені клопотання № 16 від 15.01.2022 року про витребування доказів згідно статті 81 ГПК України, зокрема, оригінал додаткової угоди № 7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року, та клопотання № 17 від 15.01.2022 року про призначення судової технічної експертизи документів, з доказами направлення на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року з урахуванням поданих сторонами заяв постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» та призначено підготовче засідання у справі на 16.03.2022 року.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та враховуючи введення воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 16.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року, з урахуванням ухвали суду від 03.06.2022 року про виправлення описки, згідно норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, підготовче судове засідання у справі призначено на 14.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 року частково задоволено клопотання позивача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" про витребування доказів згідно ГПК України, витребувано у відповідача - Фізичної особи-підприємця Кулинич Наталії Іванівни для огляду в судовому засіданні оригінал Додаткової угоди № 7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року та, відповідно, підготовче засідання у справі відкладено на 18.08.2022 року.

У підготовчому судовому засіданні 18.08.2022 року за клопотанням позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 28.09.2022 року.

За результатами розгляду в судовому засіданні 28.09.2022 року клопотання позивача про призначення експертизи та огляду судом у вказаному засіданні наданого уповноваженим представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2022 року оригіналу Додаткової угоди №7 до договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року, про що зазначено в протоколі судового засідання, приймаючи до уваги презумпцію правомірності правочину та оскільки чинність або нечинність додаткової угоди № 7 не є предметом спору у даній справі, в задоволенні клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документів судом відмовлено.

У підготовчому засіданні 28.09.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/17617/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 02.11.2022 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 02.11.2022 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 02.11.2022 року з`явився уповноважений представник відповідача, представники позивача та третьої особи - не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки відправка поштової кореспонденції Господарським судом міста Києва не здійснювалась у зв`язку з відсутністю фінансування, про дату, час і місце розгляду даної справи позивач повідомлявся шляхом надсилання судом копії ухвали суду від 28.09.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у справі №910/17617/21 засобами електронного зв`язку на електронну адресу позивача, зазначену у матеріалах справи, а саме: olgopol@ukr.net, факт отримання якої 06.10.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

В свою чергу, зважаючи на відсутність в матеріалах справи інформації щодо електронної адреси третьої особи та нездійснення відправки поштової кореспонденції, про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа повідомлена шляхом розміщення інформації про призначення розгляду справи № 910/16716/21 по суті на 02.11.2022 року на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд з урахуванням факту отримання позивачем попередніх ухвал у справі № 910/17617/21 та участь представника СТОВ Агрофірма «Ольгопіль» в підготовчих судових засіданнях зазначає, що як позивач, так і третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/17617/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення позивача та третьої особи про розгляд справи № 910/17617/21 судом.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника позивача та третьої особи в судове засідання 02.11.2022 року суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та третя особа не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники СТОВ Агрофірма «Ольгопіль» та ТОВ «Вілла Мілк Груп» не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті, суд за відсутності заперечень з боку відповідача здійснював розгляд справи 02.11.2022 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представників позивача та третьої особи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.11.2022 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.11.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 25.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» (Сторона 1 за договором) та Фізичною особою - підприємцем Кулинич Наталією Іванівною (відповідач у справі, Сторона 2 за договором) укладено Договір поворотної фінансової допомоги №7 (далі - Договір №7), відповідно до пункту 1.1 якого Сторона 1 передає у користування Стороні 2 суму грошових коштів у розмірі встановленому Договором (далі - «поворотна фінансова допомога»), а Сторона 2 зобов`язується повернути їх Стороні 1.

Розділами 1 - 7 Договору №7 сторони погодили предмет договору, суму поворотної фінансової допомоги, порядок надання та строк повернення поворотної фінансової допомоги, відповідальність сторін, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 7.1. Договору № 7 цей договір набуває чинності з моменту надання Стороною 1 суми поворотної фінансової допомоги Стороні 2 та діє до повного виконання Стороною 2 своїх зобов`язань за Договором.

Вказаний Договір підписано уповноваженими представниками Сторони 1 та Сторони 2 і скріплено печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм глави 71 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору №7 сума поворотної фінансової допомоги за договором становить 38 400,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору №7 за цим договором проценти за надання поворотної фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються. Інші види компенсації у вигляді плати за користування поворотною фінансовою допомогою також не надаються.

Сторона 1 передає суму поворотної фінансової допомоги для розрахунків за господарські потреби Сторони 2 (пункт 3.1 Договору №7).

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору № 7 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» перерахувало на рахунок ФОП Кулинич Наталії Іванівни поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 38 400,00 грн., зокрема, 25.11.2019 року - 8 000,00 грн., 26.11.2019 року - 2 500,00 грн., 04.12.2019 року - 13 000,00 грн., 06.12.2019 року - 2 900,00 грн., 09.12.2019 року - 12 000,00 грн., що підтверджується проміжною банківською випискою за період з 01.08.2019 по 02.03.2020, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами пункту 3.2 Договору поворотна фінансова допомога надається терміном з 25.11.2019 року до 09.12.2019 року.

Згідно з пунктом 4.1 Договору №7 Сторона 2 зобов`язана повернути суму поворотної фінансової допомоги на протязі року від початку підписання договору, а саме 25.11.2020 року.

Умовами пункту 5.1 Договору №7 передбачено, що Сторона 2 зобов`язана повернути суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового повернення частини поворотної фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в пункті 4.1 цього договору.

Відповідно до пункту 5.4 Договору № 7 у будь-який момент суму поворотної фінансової допомоги (її частину) може бути достроково повернено Стороною 2 у порядку, передбаченому пунктом 5.2 Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору №7 сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її зняття з поточного рахунку Сторони 2 або з торгівельної отриманої щоденної виручки або перерахуванням на картковий рахунок Сторони 1.

Судом встановлено, що на виконання умов пункту 5.4 Договору №7, ФОП Кулинич Наталія Іванівна здійснила повернення частини поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №7 від 25.11.2019 року шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Вілла Мілк Груп» суми коштів у загальному розмірі 2 110,00 грн., зокрема, 26.12.2019 року - 1 000,00 грн., 27.12.2019 року - 1 010,00 грн., 27.12.2019 року - 100,00 грн., у зв`язку з чим залишок неповернутої суми поворотної фінансової допомоги за Договором №7 від 25.11.2019 року становить 36 290,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи проміжною банківською випискою за період з 01.08.2019 по 02.03.2020 року.

Поряд із цим, 12.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» (Первісний кредитор за договором, третя особа у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольгопіль» (позивач у справі, Новий кредитор за договором) укладено Договір №ВПВ-4 про відступлення права вимоги (далі - Договір №ВПВ-4), відповідно до умов пункту 1.1. якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року, укладеним ТОВ «Вілла Мілк Груп» з ФОП Кулинич Наталією Іванівною (надалі - Основний Договір), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

За змістом пункт 1.2. Договору №ВПВ-4 Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Розділами 1 - 6 Договору №ВПВ-4 сторонами погоджено предмет договору, оплату та порядок розрахунків, права та обов`язків сторін, відповідальність сторін, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та визначається часом достатнім для реального та належного виконання сторонами умов договору (пункт 5.1 Договору №ВПВ-4).

Вказаний Договір про відступлення права вимоги підписаний ТОВ «Вілла Мілк Груп» (Первісний кредитор) та СТОВ Агрофірма «Ольгопіль» (Новий кредитор) і засвідчений печатками сторін.

Суд зазначає, що за змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

В силу статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

За умовами пункту 2.1 Договору №ВПВ-4 право вимоги, яке відступається за цим договором, оцінено сторонами в 36 290,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору №ВПВ-4 в рахунок оплати Новим кредитором Первісному кредитору зараховується частина отриманої ним фінансової допомоги на підставі Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 15.08.2019 року в розмірі 36 290,00 грн.

Суд відзначає, що з наявного в матеріалах справи Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 15.08.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольгопіль» вбачається, що сума поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 2 530 000,00 грн. (пункт 2.1 цього договору).

Відповідно до умов пункту 3.2.1 Договору №ВПВ-4 Новий кредитор зобов`язаний зменшити розмір заборгованості Первісного кредитора по Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 15.08.2019 року на суму 36 290,00 грн.

У відповідності до положень статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Вказаним приписам цивільного законодавства кореспондують умови пункту 3.1.4 Договору №ВПВ-4, згідно якого Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

За таких обставин судом встановлено за матеріалами справи факт заміни в основному зобов`язанні первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» на нового кредитора - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ольгопіль», яке здійснено шляхом укладання в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договору №ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року.

В результаті новий кредитор - ТОВ Агрофірма «Ольгопіль» отримав право замість первісного кредитора - ТОВ «Вілла Мілк Груп» вимагати від боржника - ФОП Кулинич Н.І. повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 36 290,00 грн. на виконання умов Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, позивач повідомив відповідача як боржника про укладення Договору №ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року шляхом надсилання листа №7 від 12.01.2021 року, в якому, посилаючись на настання строку повернення фінансової допомоги 25.11.2020 року згідно пункту 4.1 Основного договору, також вимагав повернути грошові кошти в сумі 36 290,00 грн. на рахунок нового кредитора - СТОВ Агрофірма «Ольгопіль».

Факт надсилання вказаного листа №7 від 12.01.2021 року на адресу ФОП Кулинич Н.І. 18.01.2021 року та 11.02.2021 року підтверджується описом вкладення від 18.01.2021 року, фіскальним чеком від 18.01.2021 року та рекомендованим повідомленням №2480000616884 від 18.01.2021 року про вручення ОСОБА_1 16.02.2021 року поштового відправлення, а також описом вкладення від 11.02.2021 року, фіскальним чеком від 11.02.2021 року та накладною №2480000623686 від 11.02.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідачем не було виконано зобов`язання за Договором поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року щодо повернення 36 290,00 грн. на рахунок позивача як нового кредитора згідно з Договором №ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року та Договору №ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року відповідач не виконав, в результаті чого у ФОП Кулинич Н.І. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором №7 у розмірі 36 290,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором №7 або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року та Договору №ВПВ-4 про відступлення права вимоги від 12.07.2020 року та/або окремих їх положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору №7 та Договору №ВПВ-4 на час їх підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що ФОП Кулинич Н.І. не надавала письмової згоди на передачу права вимоги за Договором № 7 від 25.11.2019 року новому кредитору, а саме позивачу, більше того, строк виконання зобов`язань за спірним Договором №7 не настав, оскільки Додатковою угодою № 7 від 28.11.2019 року до Договору № 7 від 25.11.2019 року передбачено, що поворотна фінансова допомога надається терміном до 22.11.2023 року.

Так, судом за матеріалами справи встановлено, що 28.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Мілк Груп» та ФОП Кулинич Наталією Іванівною укладено Додаткову угоду №7 до Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року, відповідно до якої сторони погодили наступне: 1. У відповідності до п. 3.2. Поворотна фінансова допомога надається терміном 22.11.2023 року; 2. 7.8. Жодна із сторін не має право передавати свої права та обов`язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до пункту 7.3 Договору №7 зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковим договором до цього договору.

За таких обставин, внаслідок укладання між ТОВ «Вілла Мілк Груп» та ФОП Кулинич Н.І. зазначеної Додаткової угоди №7 від 28.11.2019 року сторонами у передбачений умовами пункту 7.3 Договору №7 спосіб було внесено відповідні зміни до умов спірного Договору №7 від 25.11.2019 року, що не суперечить положенням частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України.

Наразі, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною Додаткової угоди №7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року, а отже, вказана угода є правомірною, позаяк в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Водночас, якщо така умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №905/1787/19.

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

У постанові від 22.05.2018 року у справі № 904/11838/16 Верховний Суд зробив висновок, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Вказаний правовий висновок також був викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/460/19, від 12.12.2019 у справі № 924/51/19, від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19, а також постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі 910/6098/14 (3-43гс15) та від 10.02.2016 у справі № 910/6098/14 (3-4гс16).

Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 7.8 Договору №7 у редакції Додаткової угоди № 7 сторонами прямо передбачено, що жодна із сторін не має право передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, необхідною передумовою виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення позивачу суми поворотної фінансової допомоги за Договором №7 та Договором №ВПВ-4 є надання відповідачем згоди на заміну кредитора у зобов`язанні, а також настання строку його виконання.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази належного узгодження відступлення права вимоги за Договором №7 позивачем як новим кредитором за Договором №ВПВ-4 з відповідачем як боржником за основним договором, обов`язковість якого передбачено спірним Договором поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року.

Разом з цим, наявний в матеріалах справи лист-повідомлення №7 від 12.01.2021 року про заміну первісного кредитора у Договорі №7 на нового, яким є позивач, не може бути розцінений судом в якості належного доказу надання відповідачем згоди на таку заміну як такий, що надісланий після фактичного укладення правочину.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 Договору №7 в редакції додаткової угоди №7 поворотна фінансова допомога надається терміном до 22.11.2023 року.

Відтак, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що строк виконання зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги за спірним Договором №7 у розмірі 36 290,00 грн. не настав.

Поряд із цим щодо тверджень позивача про те, що Додаткова угода №7 не продовжує термін повернення відповідачем фінансової допомоги до 22.11.2023 року, оскільки цією Додатковою угодою №7 сторони не внесли зміни до умов пункту 4.1 Договору №7 в частині строку повернення ФОП Кулинич Н.І. поворотної фінансової допомоги, а саме до 25.11.2020 року, відтак, надання поворотної фінансової допомоги терміном до 22.11.2023 року за умови існування обов`язку відповідача щодо повернення цих коштів у строк до 25.11.2020 року є неможливим та суперечить дійсним намірам сторін при укладанні Додаткової угоди №7, суд зазначає, що згідно статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч. 3 ст. 213 ЦК України).

Водночас свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містяться у ст. 188 Господарського кодексу України.

Наразі, укладаючи додаткову угоду № 7 від 28.11.2019 року до Договору про продовження строку повернення коштів сторони діяли відповідно до п.4.2 Договору, яким визначено право сторін за погодженням продовжити строк повернення поворотної фінансової допомоги шляхом укладення додаткового договору. При цьому на думку суду, умови такої додаткової угоди, укладеної в рамках основного Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року чітко та зрозуміло виражають волевиявлення сторін вказаних договорів.

Також згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17, зі змісту норми ст. 629 ЦК України можна дійти висновку, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, в контексті вищенаведеного суд, здійснюючи тлумачення умов спірного договору в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги, виходить із справжньої волі та намірів сторін при укладанні Додаткової угоди №7 від 28.11.2019 року про внесення змін до Договору, яка полягає в наданні відповідачу можливості користуватися отриманими від ТОВ «Вілла Мілк Груп» грошовими коштами у термін до 22.11.2023 року, а тому, за висновком суду, строк виконання обов`язку відповідача щодо повернення поворотної фінансової допомоги згідно Додаткової угоди №7 як станом на дату звернення позивача з даним позовом, так і станом на момент вирішення спору по суті не настав.

В свою чергу доводи позивача про те, що при укладанні Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-4 від 12.07.2020 року між позивачем та ТОВ «Вілла Мілк Груп», позивачу не була надана Додаткова угода № 7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року, про існування якої позивачу стало відомо лише в ході розгляду даної справи, та, окрім цього, Додаткова угода № 7 від 28.11.2019 року до Договору поворотної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року була складена лише восени 2021 року під час підготовки письмових пояснень відповідача у цій справі, відтак дата підготовки та підписання додаткової угоди не відповідає зазначеній у ній даті, судом до уваги не приймаються як безпідставні.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У зазначеному аспекті судом враховано, що позивачем під час розгляду справи не було надано суду доказів (акту приймання-передачі документів, довідки про отримання документів, супровідного листа тощо) на підтвердження того, що при укладанні Договору №ВПВ-4 від 12.07.2020 року ТОВ «Вілла Мілк Груп» не було надано СТОВ Агрофірма «Ольгопіль» як новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються за основним договором, у тому числі примірник Додаткової угоди №7 від 28.11.2019 року, а також доказів існування будь-яких інших цивільно-правових договорів, які змінюють умови Договору повторної фінансової допомоги № 7 від 25.11.2019 року, а тому суд при вирішення спору виходить з умов Договору поворотної фінансової допомоги №7 від 25.11.2019 року саме з урахуванням Додаткової угоди № 7 від 28.11.2019 року та її умов.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту надання відповідачем як боржником згоди на заміну кредитора за Договором № 7 від 25.11.2019 року, а також з урахуванням того, що строк виконання зобов`язань відповідача щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги за спірним Договором №7 у редакції Додаткової угоди №7 від 28.11.2019 року у розмірі 36 290,00 грн. як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на час прийняття рішення у справі, не настав, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36 290,00 грн. задоволенню не підлягають.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 319,40 грн., трьох відсотків річних у сумі 828,91 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 692,58 грн. є похідними вимогами від вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором, у задоволенні якої судом відмовлено, вказані похідні вимоги задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2023 року

Суддя А.М.Селівон