Рішення

від 01.03.2023 по справі 910/10814/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/10814/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто"доФізичної особи-підприємця Омельченка Олега В`ячеславовичапророзірвання договору та стягнення 39870,09 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаПетрушак А.Я.;від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега В`ячеславовича, в якому просить суд:

- розірвати договір №29/11/2021(1) від 29.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" та Фізичною особою-підприємцем Омельченком Олегом В`ячеславовичем;

- стягнути з відповідача на користь позивача 39870,09 грн, з яких: передоплата за договором в розмірі 29000,00 грн, неустойка у розмірі 4292,00 грн, 3% річних у розмірі 705,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 5872,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у встановлений договором №29/11/2021(1) від 29.11.2021 строк відповідач не виконав обумовлені даним договором підрядні роботи, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання договору та стягнення суми сплаченої ним передоплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10814/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

30.11.2022 від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 розгляд справи №910/10814/22 вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.03.2023

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2023 заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання своїх представників не направив, відзив на позов не надав, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.03.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Омельченком Олегом В`ячеславовичем (виконавець, відповідач) було укладено договір №29/11/2021 (1) на виготовлення, поставку та монтаж виробів (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виготовити та змонтувати вироби металевого навісу з накриттям полікарбонатом та металеву хвіртку з огорожею (надалі іменоване - вироби), за адресою м.Київ, вул.І.Франка, будинок 20Б, відповідно до технічних нормативів, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити за вироби згідно з умовами цього договору (п.1.1).

Виконавець зобов`язується виготовити та здійснити монтаж виробу згідно з узгодженим ескізом індивідуального замовлення у строк 10 робочих днів з моменту узгодження сторонами ескізу індивідуального замовлення та здійснення замовником передоплати відповідно до п.4.1 цього договору. Замовник зобов`язується сплатити виконавцю вартість виробу та його монтаж у розмірах та у строки, зазначені в цьому договорі. Замовник зобов`язується здійснити приймання виробу та його монтаж відповідно до розділу 5 цього договору (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Замовник зобов`язується здійснити розрахунок з виконавцем у такому порядку: передоплата у розмірі 60% вартості виробу, зазначеної у кошторисі (додаток №2 до цього договору) протягом 5 робочих днів з моменту затвердження сторонами ескізу індивідуального замовлення, остаточний розрахунок вартості виробу, зазначеної у кошторисі (додаток №2 до цього договору) протягом строку, встановленого у п.3.1 для передачі виробу замовнику. Оплата монтажу виробу здійснюється замовником у строки, встановлені для остаточного розрахунку. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом внесення замовником готівки до каси виконавця або безготівковим способом, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок виконавця. При безготівковому способі розрахунків оплата вважається здійсненою замовником з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору).

У разі порушення виконавцем термінів здачі виробу, крім випадків несприятливих погодних умов або надання додаткових послуг, замовник має право вимагати сплати неустойки у розмірі 5% за кожний день прострочення від суми роботи (п.6.4 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до виконання зобов`язань сторонами (п.8.1 договору).

У додатку №1 до договору сторони погодили ескіз навісу, а у додатку №2 до договору сторони навели розрахунок вартості навісу на загальну суму 50000,00 грн.

У додатку №3 до договору сторонами зафіксовано передачу замовником передоплати у розмірі 29000,00 грн за виготовлення навісу виконавцю.

Як зазначив позивач у позові, відповідач, у строк встановлений договором роботи не виконав, попередню оплату на суму 29000,00 грн на вимогу позивача не повернув, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (за змістом ст.846 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" було сплачено відповідачу попередню оплату у розмірі 29000,00 грн.

Проте відповідач у строк, встановлений п.3.1 договору, роботи не виконав.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №927/877/17).

З аналізу змісту ст.651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства України слідує, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Як встановлено судом, внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків за укладеним між сторонами договором, позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при його укладенні, а отже суд дійшов висновку про наявність передбачених положеннями чинного законодавства правових підстав для розірвання договору №29/11/2021(1) від 29.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" та Фізичною особою-підприємцем Омельченком Олегом В`ячеславовичем, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 29000,00 грн попередньої оплати, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на положення ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якою передбачено право замовника на відмову від договору підряду та відшкодування збитків у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, як замовник, реалізував право на відмову від договору.

Разом з цим, ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень ст.ст.11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт на суму 29000,00 грн, а укладений між сторонами правочин підлягає розірванню у зв`язку з порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, підстава для отримання грошових коштів, які були оплачені позивачем в якості попередньої оплати за спірним договором, відпала. Внаслідок цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 29000,00 грн передплати підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4292,00 грн, 3% річних у розмірі 705,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 5872,56 грн за період, який вказаний позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови позивача від договору, докази надсилання позивачем на адресу відповідача претензії №1 від 14.02.2022 про повернення грошових коштів, відсутні докази оплати позивачем попередньої оплати за договором у належному розмірі, а саме: у розмірі 30000,00 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №29/11/2021(1) від 29.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" та Фізичною особою-підприємцем Омельченком Олегом В`ячеславовичем.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар - Авто" (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 10, ідентифікаційний код 33591607) попередню оплату на суму 29000 (двадцять дев`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 59 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2023

Суддя Ю.М.Смирнова