Рішення

від 07.02.2023 по справі 910/11020/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2023Справа № 910/11020/22

За позовом Приватного підприємства «Войніков і Ко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна»

про розірвання договору та стягнення 655.968,96 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Шульга А.В., ордер серії АІ № 1294858 від 20.10.2022

від відповідача Олексієнко О.А., довіреність 07-2023 від 01.01.2023

СУТЬ СПОРУ:

20.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Войніков і Ко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» про розірвання договору № 3213/342105 від 16.02.2022 та стягнення 655.968,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору № 3213/342105 від 16.02.2022 позивачем у відповідності до п. 5.1.1 договору здійснив попередню оплату товару (автобусу) у розмірі 30% від загальної вартості в сумі 336.984,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15226 від 21.02.2022. За умовами п. 4.1 договору відповідач мав поставити товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів після зарахування 30% попередньої оплати, тобто у строк о 22.04.2022. В кінці вересня позивач отримав лист відповідача № 9887 від 26.09.2022, в якому останній з посиланням на військову агресію повідомив про запізнення прибуття товару і висловило готовність поставити його після оплати відповідачем всієї вартості товару відповідно до п. 5.1.2 договору. Зважаючи на те, що позивач втратив інтерес до придбання товару позивач відправив відповідачу повідомлення про розірвання договору та повернення передплати. У відповідь відповідач листом № 10266 від 12.10.2022 про розірвання договору зі сторони відповідача через прострочення позивачем сплати другого платежу за договором та зазначив про готовність повернення передплати за мінусом штрафу, передбаченого п. 8.5 договору. З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору № 3213/342105 від 16.02.2022 та про стягнення 655.968,96 грн, з яких 336.984,14 грн попередньої оплати за договором, 280.820,12 грн пені, 33.179,18 грн інфляційних втрат, 4.985,52 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/11020/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.11.2022.

22.11.2023 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись не наступне. Після здійсненої позивачем попередньої оплати відповідачем було оплачено замовлення мікроавтобусу на заводі-виробника в Китаї, однак внаслідок розпочатої військової агресії російської федерації проти України та блокування морських портів України товар прибув в Турецький порт Ярімка. Затримка поставки товару внаслідок агресії російської федерації підтверджується листом заводу-виробника від 20.05.2022. Відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорної обставини, яка підтверджується опублікованим на сайті Президента України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а тому відповідач в силу п. 6.3 договору був офіційно повідомлений про настання форс-мажорних обставин, а отже і про затримку поставки. Також зазначає, що оскільки позивачем зареєстрований на окупованій сьогодні території (м. Бердянськ), що свідчить про неможливість в письмовому вигляді протягом 5-ти днів повідомити про настання форс-мажорних обставин. 26.09.2022 за вих. № 9887 відповідачем було вручено особисто директору позивача повідомлення про готовність товару до відвантаження за умови виконання п. 5.1.2 договору, а саме оплати 27.510,00 доларів США. У відповідь 10.10.2022 представником позивача адвокатом Шульгою А.В. направлене повідомлення про розірвання договору та повернення передплати. Зазначено адресу листування у м. Києві, що доводить ту обставину, що відповідачу до 10.10.2022 не була відома адреса для листування з позивачем. 12.10.2022 не отримавши необхідний платіж від позивача відповідачем було надіслано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п.п. 8.4, 8.5 договору та нарахування штрафних санкцій. З огляду на викладене, вважає вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними.

22.11.2022 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити представника відповідача, який перебуває на лікарняному.

22.11.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 06.12.2022.

06.12.2022 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає що викладені у відзиві обставини не спростовують доводи позовної заяви, а навпаки їх підтверджують, оскільки повернення відповідачем передплати за договором внаслідок його розірвання є обов`язком для нього в будь-якому випадку. Відповідач по суті не заперечує поти розірвання договору, а між сторонами є лише спір щодо підстав такого розірвання. Відповідач у відзиві не заперечує факт прострочення поставки товару та підтверджує, що повідомив про готовність поставки товару лише в кінці вересня 2022 року, тобто майже через пів року після закінчення строків, передбачених договором. При цьому, відповідач не повідомляв позивача про затримку, форс-мажор чи інші обставини, не пропонував зміни строків поставки товару. Наголошує, що відповідачем не було дотримано п. 6.2 договору щодо повідомлення про форс-мажорні обставини. Звертає увагу, що позивачу не відомо, яким чином, через які пункти пропуску державного кордону відповідач імпортує товар, тому автоматично не міг знати про наявність або відсутність у відповідача проблем із закупівлею товару через військовий стан. Вважає, що положення щодо форс-мажору не можуть застосовуватися до прострочення відповідача. Щодо посилань відповідача про неможливість офіційного повідомлення позивача за п. 6.2 договору через його місцезнаходження в м. Брянську зазначає, що у відповідача була можливість зв`язатися із представниками позивача засобами електронного зв`язку, в т.ч. через мобільні месенджери. Звертає увагу, що лист від 26.09.2022 не був вручений особисто директору позивача, а був отриманий позивачем через засобами електронного зв`язку. А отже, відповідач міг в такий же спосіб направити й повідомлення про настання форс-мажорних обставин і пропозицію щодо змін умов договору. Вважає, що відповідач веде себе недобросовісно і намагається перекласти свою відповідальність на позивача, що є безпідставним. З огляду на суттєве порушення строків поставки товару позивач втратив інтерес до придбання товару, а тому направив повідомлення відповідач про розірвання договору повернення передплати. Мова про застосування п. 8.4 договору взагалі йти не може.

06.12.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 20.12.2022.

20.12.2022 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких знову зазначає про неможливість виконання зобов`язань за договором через наявність форс-мажорної обставини, у зв`язку із військовою агресії російської федерації, та неможливість повідомлення позивача в порядку п. 6.2 договору, оскільки позивач знаходиться на окупованій території. Відзначає, що позивач зобов`язаний був для продовження господарської діяльності здійснити реєстрацію товариства на підконтрольній території України. Заперечує проти нарахування інфляційних втрат, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривні.

20.12.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.01.2023.

Позивач в судовому засіданні 24.01.2023 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач в судовому засіданні 24.01.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

24.01.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.02.2023.

В судовому засіданні 07.02.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (продавець, позивач) та Приватним підприємством «Войніков і Ко» (покупець, відповідач) укладено договір № 3213/342105 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець поставляє, а покупець приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме мікроавтобус JAC Sunray в кількості 1 (одна) одиниця (далі - товар) на умовах, визначених даним договором.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 336.984,14 грн попередньої оплати, 280.820,12 грн пені за прострочення поставки товару, 33.179,18 грн інфляційних втрат та 4.985,52 грн 3% річних за прострочення повернення попередньої оплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами умов дійсного договору.

За умовами п. 1.2 договору технічні характеристики, специфікація, склад товару визначаються в додатку № 1 (Специфікації) до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору) мікроавтобус JAC Sunray, що підлягає поставці має наступні характеристики: об`єм двигуна 2,8 л; потужність двигуна 150 к.с; КПП механічна, 6+1; кількість посадочних місць (з водієм) 16; колір білий; рік випуску 2021.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару, без врахування ПДВ, складає гривневий еквівалент 32.750,00 доларів США, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 6.550,00 доларів США, загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає гривневий еквівалент 39.300,00 доларів США, що підлягає сплаті по Курсу перерахунку та є загальною вартістю договору.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

5.1.1. Покупець зобов`язаний сплатити гривневий еквівалент 11.790,00 доларів США, що становить 30% від загальної вартості договору та підлягає оплаті за Курсом перерахунку в термін до 21.02.2022.

5.1.2. Покупець зобов`язаний сплатити гривневий еквівалент 27.510,00 доларів США, що становить 70% від загальної вартості договору та підлягає сплаті за Курсом перерахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання офіційного повідомлення від продавця про прибуття товару на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 15226 від 21.02.2022 перерахував відповідачу за товар попередню оплату в сумі 336.984,14 грн, що становить 30% загальної вартості договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець передає товар покупцеві на умовах EXW (склад продавця: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Індустріальна, 31), згідно з Інкотермс 2010 року протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після зарахування на поточний рахунок покупця 30% загальної вартості договору від покупця.

Відповідно до п. 4.2 договору передання товару оформлюється накладними на отримання товару та/або актами прийому-передачі товару, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар приймається за кількістю, якістю та комплектністю.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк (протягом 60 календарних днів з моменту отримання передплати), тобто до 22.04.2022 включно товар позивачу не поставив.

Відповідач як на підставу неможливості своєчасного виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорної обставини, яка підтверджується опублікованим на сайті Президента України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а тому відповідач в силу п. 6.3 договору був офіційно повідомлений про настання форс-мажорних обставин, а отже і про затримку поставки.

Відповідно до п. 6.1 договору форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією стороною або обома сторонами умов дійсного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору форс-мажорні обставини включають: пожежу, викликану природними силами, повінь, землетрус і інші стихійні лиха, страйки, безладдя, блокаду, терористичні акти, військові дії, дії знарядь війни (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану, надзвичайного стану), зміни графіку роботи заводу-виготовлювача, розклад руху кораблів, ембарго або інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін і впливають на виконання ними своїх зобов`язань, крім того, до форс-мажорних обставин включаються дії державних органів щодо введення нормативних актів, які впливають на виконання договору.

Сторона для якої наступили форс-мажорні обставини, повинна негайно, протягом 5-ти днів з настання таких обставин, повідомити іншу сторону в письмовому вигляді про виникнення таких обставин. Дане повідомлення повинне включати: характер форс-мажорних обставин, дату їх початку і очікувану дату закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Разом з цим, у п. 6.3 договору сторони визначили, що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Таким чином, для сторін договору достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) є офіційно опублікована інформація, в даному випадку Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та наступних Указів Президента України про продовження воєнного стану, а не сертифікат ТПП.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, до якого увійшов Бердянського району Запорізької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року»; затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого вся територія Бердянського району Запорізької області тимчасово окупована з 28.02.2022.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.08.2022 вбачається, що місцезнаходженням позивача - ПП «Войніков і Ко» є окупована на сьогодні територія: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Консульська, 75А, офіс 4, що свідчить про неможливість відповідачем в письмовому вигляді протягом 5-ти днів повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 6.2 договору.

Твердження позивача про те, що відповідач мав змогу надіслати повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором на електрону адресу позивача або за номерами мобільних телефонів представників позивача не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договору сторони не передбачили можливість здійснення повідомлень чи ведення листування за визначеними в ньому певними адресами електронної пошти та номерами телефонів уповноважених осіб. Крім цього, у договорі в реквізитах сторін також не зазначена адреса електронної пошти позивача.

Умовами договору не передбачена можливість відтермінування/звільнення від виконання зобов`язань за договором у разі настання форс-мажорних обставин на період їх дії, а отже відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару позивачу. Факт прострочення виконання зобов`язання не заперечується відповідачем.

Відповідач лише листом № 9887 від 26.09.2022 повідомив позивача, що відповідачем здійснено 100% оплату замовлення мікроавтобуса заводу-виробнику в Anhui Jianghuai Automobile Group Corp. LTD в Китаї, який в свою чергу отримав замовлення та направив в Україну. Однак, внаслідок розпочатої військової агресії та блокування українських морських портів замовлений товар прибув із запізненням. На сьогоднішній день, замовлений мікроавтобус може бути поставлений невідкладно після виконання вимог п. 5.1.2 договору, а саме після сплати 27.510,00 доларів США.

Посилання позивача на те, що даний лист отриманий ним засобами електронного поштового зв`язку жодним чином не підтверджено.

Суд критично відноситься до повідомленої відповідачем інформації про готовність відвантажити товар, оскільки подані відповідачем: контракт поставки № 20JAC-Q0718UA від 20.07.2020, укладений між відповідачем (як покупцем) та Anhui Jianghuai Automobile Group Corp. LTD (як продавцем), специфікація № 24 від 12.08.2021 до контракту поставки № 20JAC-Q0718UA від 20.07.2020; платіжні доручення № 885 від 16.09.2021, № 953 від 16.11.2021, лист JAC Motors (Anhui Jianghuai Automobile Group Corp. LTD) від 20.05.2022 (про затримання доставки вантажівок через військовий конфлікт в Україні) не підтверджують, що замовлений за даним контрактом товар є саме тим товаром, що підлягав поставці позивачу за договором у даній справі.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.6 договору якщо форс-мажорні обставини для однієї зі сторін будуть продовжуватися більше 30 (тридцяти) календарних днів, кожна зі сторін має право на розірвання цього договору за умови письмового повідомлення про це іншої сторони не пізніше як за 5 (п`ять) робочих днів до розірвання. При цьому сторони повинні здійснити взаєморозрахунки (оплатити поставлений товар до дії форс-мажорних обставин товар або повернути передплату за непоставлений товар) протягом 5-ти робочих днів з дати отримання такого повідомлення.

Позивач з посиланням на п. 6.6 договору надіслав відповідачу повідомлення від 10.102022 про розірвання договору з 18.10.2022 та повернення попередньої оплати у розмірі 336.984,14 грн до 18.10.2022.

Відповідач у відповідь листом № 10266 від 12.10.2022 зазначив, що 26.09.2022 за № 9887 відправляв позивачу повідомлення про можливість поставити товар та просив здійснити доплату згідно п. 5.1.2 договору в розмірі 27.510,00 доларів США, проте оплата не надійшла, у зв`язку з чим просить вважати договір розірваним з урахуванням п.п. 8.4, 8.5 договору з 12.10.2022; повідомив, що сплачені кошти будуть повернуті за мінусом штрафу неодмінно після реалізації замовленого позивачем товару.

Відповідно до п. 8.4 договору в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених п. 5.1 договору більше ніж на 15 календарних днів продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом письмового повідомлення покупцю про розірвання договору, при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від загальної вартості договору. В такому випадку договір буде вважатись розірваним з моменту одержання покупцем повідомлення від продавця про розірвання договору.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що в разі розірвання продавцем даного договору через причини, наведені у п. 8.4 даного договору, продавець має повернути покупцю кошти, попередньо сплачені ним за умовами даного договору. При цьому, продавець має право утримати із суми, що підлягає поверненню покупцю, штрафні санкції, нараховані продавцем відповідно до умові даного договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, з огляду на недосягнення сторонами згоди щодо підстав розірвання договору, позивачем спір переданий на вирішення суду.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Метою позивача під час укладання договору було отримання мікроавтобусу (товару), за який він здійснив попередню оплату, право на що було обумовлено умовами договору, одночасно доказів постачання товару, які б були складені у визначеному умовами договору порядку, матеріали справи не містять. Відповідно позивач своєї мети не досяг, товар не отримав, тобто був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору, зазнав фінансових втрат в сумі 336.984,14 грн. На даний час позивач втратив інтерес до виконання договору, якого не вимагає. Відповідач, який в свою чергу також надіслав позивачу повідомлення про розірвання договору (проте з інших підстав) вочевидь також не є зацікавленим у його виконанні у подальшому. Тому суд вважає, що порушення умов договору відповідачем було істотним.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо розірвання договору № 3213/342105 від 16.02.2022 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку прострочення передання товару продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.

Разом з цим, частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію, тільки від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим договором і лише на період таких форс-мажорних обставин, та не звільняє сторону від обов`язку виконати свої зобов`язання.

Враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено в порядку визначеному умовами договору, а саме відповідними Указами Президента України, суд з урахуванням п. 6.4 договору дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 280.820,12 грн пені за прострочення поставки товару за період з 23.04.2022 до 19.10.2022 задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 33.179,18 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 336.984,14 грн за період травень -вересень 2022 року) та 4.985,52 грн 3% річних (нарахованих на суму 336.984,14 грн за період з 23.04.2022 до 19.10.2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 23.04.2022.

(Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у розмірі 336.984,14 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 33.179,18 грн інфляційних втрат та 4.985,52 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат, не приймаються судом до уваги, оскільки попередня оплата була сплачена позивачем у лютому 2022 року в гривнях (у розмірі 336.984,14 грн) та на момент звернення з позовом мало місце знецінення цих грошових коштів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Войніков і Ко» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 3213/342105 від 16.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» та Приватним підприємством «Войніков і Ко».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6-Д, оф. 43, код ЄДРПОУ 39681109) на користь Приватного підприємства «Войніков і Ко» (71102, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Консульська, 75А, оф. 4, код ЄДРПОУ 30694282) 336.984 (триста тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 14 коп. попередньої оплати, 33.179 (тридцять три тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 18 коп. інфляційних втрат, 4.985 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 52 коп. 3% річних, 8.108 (вісім тисяч сто вісім) грн 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.03.2023.

Суддя В.В.Сівакова