Рішення

від 16.02.2023 по справі 911/1936/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2023 р. Справа № 911/1936/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берріком", 08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус Груп", 08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8

про стягнення 316 000,00 грн та повернення комплексу

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берріком" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 216 000,00 грн за договором оренди від 18.12.2013, стягнення неустойки у розмірі 100 000,00 грн та повернення орендованого комплексу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди в частині своєчасної оплати орендного комплексу, що стало підставою для дострокового розірвання цього договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався правом передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України та 05.01.2023 подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач постався на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відповідач звільняється від орендної плати з березня 2022 року, оскільки орендоване майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, а саме військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022.

Позивач, у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України, 01.02.2023 подав відповідь на відзив, в якій на спростування наведених відповідачем у відзиві заперечень виклав свої пояснення та аргументи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Підготовчі судові засідання та засідання розгляду справи по суді неодноразово відкладались за клопотаннями як позивача, так і відповідача.

В судовому засіданні 16.02.2022 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

18 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берріком" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебіус Груп" (орендар) укладено договір оренди.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є комплекс (нежитлові приміщення з прилеглою територією), розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, до складу якого входять: під літерою "А" - прохідна, загальною площею 29,6 кв.м; під літерою "Б" - адміністративний будинок та цех штамповки, загальною площею 976,9 кв.м. Комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010.

Комплекс надається орендареві для використання його для господарської діяльності (пункт 2.2 Договору).

Комплекс належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 11.10.2012 Леончук І.Б., приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу, № в реєстрі 3026 (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, передача комплексу орендарю оформляється актом приймання-передачі в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін в день підписання договору.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 Договору, строк оренди комплексу розпочинається з моменту підписання акта приймання-передачі та становить 60 (шістдесят) місяців. Сторони попередньо домовились, що кінцевою датою оренди буде 31.12.2018.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що строк оренди закінчується у випадку, якщо договір буде розірваний або буде припинений згідно з умовами договору або положеннями чинного законодавства.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, орендар на підставі даного договору щомісячно, до 20 (двадцятого) числа розрахункового місяця сплачує орендодавцю орендну плату у національній валюті України у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у договорі, або інший рахунок орендодавця, про який орендар заздалегідь повідомлений.

На день підписання договору розмір орендної плати за один місяць дорівнює 15500,00 грн (пункт 8.3 Договору).

Відповідно до пункту 16.1 Договору, сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є наслідком дії обставини непереборної сили (форс-мажор).

Пунктами 16.3 та 16.4 Договору передбачено, що сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, протягом 3-х календарних днів з моменту виявлення таких обставин зобов`язана повідомити іншу сторону у письмовій формі та підтверджує наявність, строк початку, тривалість та строк закінчення такої обставини довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення (пункт 17.1 Договору).

Сторони домовились, що договір може бути припинений достроково орендодавцем у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати більше ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення за 60 (шістдесят) днів до дати припинення (підпункт 20.3.2. пункту 20.2 Договору).

Відповідно до пункту 21.1 Договору, у разі закінчення строку дії договору або в разі його дострокового припинення, комплекс повертається орендодавцю орендарем не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після припинення, шляхом підписання акта приймання-передачі з оренди.

Згідно із пунктом 21.2 Договору, у випадку необґрунтованого прострочення строків повернення комплексу з оренди у встановлені договором строки, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі орендної плати за 2 місяці, та оплачувати подвійну орендну плату, починаючи з дня, коли комплекс мав бути повернутий.

Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчуком О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4450.

18 грудня 2013 року за актом приймання-передачі комплексу, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування комплекс, розташований на земельній ділянці площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010, за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, до складу якого входять: під літерою "А" - прохідна, загальною площею 29,6 кв.м; під літерою "Б" - адміністративний будинок та цех штамповки, загальною площею 976,9 кв.м.

Між сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до договору оренди, зокрема, договір № 3 від 19.12.2018 про внесення змін до договору оренди від 18.12.2013, яким сторони продовжили строк оренди, визначивши кінцевою датою оренди 31.12.2019. Також сторони погодили викласти пункт 8.2 Договору оренди в новій редакції, а саме встановили розмір орендної плати за користування (оренду) комплексу за один місяць в сумі 35000,00 грн. Пункти 8.3, 8.4, та 8.5 Договору оренди виключили.

31 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір № 4 про внесення змін до договору оренди від 18.12.2013, яким сторони продовжили строк оренди, визначивши кінцевою датою - 31.12.2020.

30 грудня 2020 року між сторонами укладено договір № 5 про внесення змін до договору оренди від 18.12.2013, яким сторони продовжили строк оренди, визначивши кінцевою датою 31.12.2022. Також цим договором сторони погодили внести зміни до пунктів 7.1 та 8.2 Договору оренди, виклавши їх в наступній редакції:

"7.1. Орендар на підставі даного договору або виставленого орендодавцем рахунку, щомісячно в період з 20 (двадцятого) по 25 (двадцять п`яте) число розрахункового місяця сплачує орендодавцю орендну плату у національній валюті України у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у договорі, або інший рахунок орендодавця, про який орендаря заздалегідь повідомлено";

"8.2. Сторони погодились з тим, що розмір орендної плати за користування (оренду) комплексу за один місяць становить 50 000,00 грн …".

Позивачем у позові зазначено, що орендар прострочив оплату орендної плати починаючи з лютого 2022 року.

Користуючись правом передбаченим підпунктом 20.3.2 пункту 20.2 Договору оренди, орендодавець (позивач) 06.05.2022 направив орендареві (відповідачу) вимогу № 01/05-22 про розірвання договору оренди, в якій зазначив: "Цим листом звертаємось до Вас з вимогою про дострокове розірвання Договору через неналежне виконання Вашим підприємством його умов, а саме прострочення виплати орендної плати більше ніж на 60 календарних днів. Через вказані обставини повідомляємо про розірвання Договору та припинення його дії з 10.07.2022, відповідно до п. 20.3.2. Відповідно до пункту 21.1 Договору оренди, передача приміщень, шляхом підписання акта прийому-передачі має бути виконана не пізніше 20 днів після припиненні дії договору".

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, вимога позивача отримана відповідачем 12.05.2022 (опис вкладення, фіскальний чек, накладна та витяг із сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення долучено до матеріалів позову).

Отже, Договір оренди від 18.12.2013, укладений між ТОВ "Берріком" та ТОВ "Мебіус Груп" розірваний з 10.07.2022.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач вказав, що відповідач, як орендар має заборгованість у розмірі 216 000,00 грн по сплаті орендної плати за період: березень, квітень, травень, червень та частину липня 2022 року (10 днів) (4 міс.* 50000 = 200 00,00 грн + 16000 грн (50000грн/30д.*10д)).

А також, враховуючи, що орендар зобов`язаний був повернути комплекс орендодавцю не пізніше 30.07.2022 та на момент подання цього позову так і не повернув, позивач просить стягнути з відповідача 100 000,00 грн, в якості неустойки передбаченої пунктом 23.2 Договору оренди та зобов`язати відповідача повернути ТОВ "Берріком" комплекс, розташований на земельній ділянці площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010 за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, до складу якого входять: під літерою "А" - прохідна, загальною площею 29,6 кв.м; під літерою "Б" - адміністративний будинок та цех штамповки, загальною площею 976,9 кв.м. у стані, не гіршому ніж на момент прийняття в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що у ТОВ "Мебіус Груп" фактично відсутня заборгованість за Договором з огляду на застосування положень статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У цьому контексті, відповідач зауважує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на усій території України введено воєнний стан із 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022. Станом на сьогодні військова агресія триває, а воєнний стан на території України продовжено.

Разом з тим, за приписами частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідач зазначив, що враховуючи таку надзвичайно складну ситуацію в Україні, Торгово-промислова палата України спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, розмістила на своєму офіційному сайті відповідний загальний лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Так, Торгово-промислова палата України у вказаному вище документі засвідчила військову агресію російської федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що стали підставою для введення воєнного стану із 24 лютого 2022 року відповідно до зазначеного вище Указу Президента України.

Окрім того, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, зокрема для суб`єктів господарської діяльності по договору, іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи наведене, з початку бойових дій ТОВ "Мебіус Груп" було вимушене фактично призупинити свою діяльність, зважаючи на нагальну необхідність у вжитті відповідних заходів реагування та гарантування безпеки працівників підприємства, які були вимушені залишали місто Київ та прилеглі населені пункти Київської області у зв`язку із веденням активних бойових дій та з метою збереження їх життя та здоров`я.

Тому, з 24.02.2022 ТОВ "Мебіус Груп" з об`єктивних причин не здійснює свою діяльність у повному обсязі, зокрема у межах укладеного Договору оренди нерухомого майна від 18.12.2013 - не користувалося орендованим нерухомим майном.

З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, за твердженнями відповідача, ТОВ "Мебіус Груп" звільняється від сплати орендної плати з березня 2022 року, оскільки у відповідний період орендоване майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (у зв`язку з наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позивач, в свою чергу зазначив, що відповідачем не доведено належними доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною свої конкретних зобов`язань. Також позивач констатував, що не отримував від відповідача письмово повідомлення про те, що сторона зазнала дії обставин непереборної сили (форс-мажору), обов`язок виконання якого передбачено пунктом 16.3 Договору.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою був договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи зі змісту статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, судом встановлено, що між відповідачем і позивачем у законному порядку було укладено договір оренди, відповідно до якого орендований комплекс перебував у користуванні відповідача. Сторонами було погоджено порядок, розміри та строки сплати орендних платежів.

Водночас, виконуючи закріплені договором обов`язки за відповідачем з часом утворилась часткова заборгованість. Оскільки відповідачем не було сплачено орендні платежі за договором більше ніж на 60 календарних днів, позивач звернувся до останнього з вимогою №01/05-22 від 06.05.2022 про дострокове розірвання договору оренди.

Матеріали справи не містять доказів надання орендарем відповіді на вказану вимогу орендодавця. Вказані обставини у визначеному процесуальним законодавством порядку відповідачем не заперечуються.

Частина третя статті 291 Господарського кодексу України передбачає, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина друга статті 188 Господарського кодексу України).

Оскільки Договором передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів сплати орендної плати, Договір оренди від 18.12.2013, укладений між ТОВ "Берріком" та ТОВ "Мебіус Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчуком О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4450 припинив свою дію 10.07.2022.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендну плату за користування комплексом у період березня, квітня, травня, червня та частини липня 2022 року, у зв`язку з чим заборгованість складає 216 000,00 грн.

Факт несплати орендної плати з березня 2022 року не заперечується і відповідачем, проте, відповідач посилається на неможливість користування нерухомим майном у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією російської федерації, тому на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України звільняється від орендної плати.

З огляду на викладене суд зазначає.

Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

Існування обставини, за які орендар не відповідає та які зумовили призупинення фактичної діяльності товариства, відповідач вказує на військову агресію російської федерації проти України, яка, Торгово-промисловою палатою України засвідчена як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан, який триває і досі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини першої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Окрім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з іншими доказами, може їх підтверджувати.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

В той же час, відповідачем не надано жодних інших доказів неможливості виконання ним своїх зобов`язаннь.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів підтвердження стороною, яка зазнала дії обставин непереборної сили, в даному випадку відповідачем, іншої сторони, в даному випадку позивача, про такі обставини шляхом направлення письмового повідомлення, як це передбачено розділом 16 Договору оренди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами в розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України обставин звільнення його від орендної плати, внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, розмір заборгованості з орендної плати за час дії договору оренди, який складається за прострочення орендної плати за березень, квітень, травень, червень та до 10 липня 2022 року становить 216000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за прострочення орендної плати за березень, квітень, травень, червень та частково липень 2022 року в розмірі 216 000,00 грн підлягають до задоволення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення по поверненню орендованого за договором комплексу у розмірі 100 000,00 грн, нарахованої на підставі пункту 21.2 Договору.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 21.1 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або в разі його дострокового припинення, комплекс повертається орендодавцю орендарем не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після припинення, шляхом підписання акта приймання-передачі з оренди.

На підставі зібраних в матеріалах справи документів судом встановлено, що строк дії Договору припинився 10.07.2022, тобто, орендар зобов`язаний був повернути орендований комплекс за актом приймання-передачі у строк до 30.07.2022.

Однак, в порушення умов Договору та статті 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору комплекс не повернув.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із пунктом 21.2 Договору, у випадку необґрунтованого прострочення строків повернення комплексу з оренди у встановлені договором строки, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі орендної плати за 2 місяці, та оплачувати подвійну орендну плату, починаючи з дня, коли комплекс мав бути повернутий.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення орендованого приміщення, то вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 100 000,00 грн, є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому задовольняються судом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Берріком" орендованого комплексу, переданого за Договором оренди 18.12.2013, як після його розірвання (10.07.2022), так і станом на момент вирішення даного спору, шляхом складання й підписання сторонами акта приймання-передачі з оренди відповідно до пунктів 21.1 та 21.3 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов`язання повернути комплекс, розташований на земельній ділянці площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010 за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, до складу якого входять: під літерою "А" - прохідна, загальною площею 29,6 кв.м; під літерою "Б" - адміністративний будинок та цех штамповки, загальною площею 976,9 кв.м. у стані, не гіршому ніж на момент прийняття в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берріком" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус Груп" (08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 38989982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берріком" (08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 37705049) 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) грн 00 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди від 18.12.2013, неустойки у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., а також 7 221 (сім тисяч двісті двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебіус Груп" (08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 38989982) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Берріком" (08662, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 37705049) комплекс, розташований на земельній ділянці площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010 за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Гребінки, вулиця Індустріальна, будинок 8, до складу якого входять: під літерою "А" - прохідна, загальною площею 29,6 кв.м; під літерою "Б" - адміністративний будинок та цех штамповки, загальною площею 976,9 кв.м. у стані, не гіршому ніж на момент прийняття в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання-передачі з оренди.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 03.03.2023