Рішення

від 06.03.2023 по справі 911/2695/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2695/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Едвайс Груп» (01001, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, квартира 4, код: 43082596)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус ЛТД» (03035, місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 20, код:35996777)

про стягнення 194350,00 гривень,

До Господарського суду Київської області 20.12.2022 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Едвайс Груп» (далі ТОВ «Трейд Едвайс Груп»/позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртус ЛТД» (далі ТОВ «Віртус ЛТД»/відповідач) заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 14.02.2022 № 14-02/2022 у загальному розмірі 194350,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по поверненню грошових коштів, сплачених в рахунок забезпечення за укладеним договором, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2695/22 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 26.12.2022 у справі № 911/2695/22, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою від 01.02.2023 про невручення відповідачу, а саме «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Водночас 03.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке мотивовано тим, що відповідач не отримував позовну заяву, тому не мав можливості надати відзив на позов.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 названої статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розглядуваної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 194350,00 гривень.

За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно ч. 7 вказаної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 становить 2481 гривень.

Отже, стягувана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відповідно ця справа відноситься до категорії малозначних.

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення грошових коштів у розмірі 194350,00 гривень, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та дослідивши матеріали справи судом не встановлено, а відповідачем своєю чергою не доведено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

До того ж, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено продовження строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Віртус ЛТД» (орендар) та ТОВ «Трейд Едвайс Груп» (суборендар) 14.02.2022 укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 14-02/2022 (далі договір), відповідно до умов якого:

- орендар передає, а суборендар приймає для здійснення діяльності, передбаченої п. 2.1. договору у строкове платне користування на умовах, визначених цим договором, нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова 3Б, Літера А, а саме: - частина складських приміщень, загальною площею 845,00 кв.м., в т.ч. частина нежитлового приміщення №1, площею 87,0 кв.м., та побутова кімната, площею 16 кв.м.(пункт 1.1.);

- орендар користується об`єктом суборенди на підставі договору оренди № 15-12/2021 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Хот-Сток» та орендарем (пункт 1.3.);

- приміщення, що суборендується, повинно бути передано орендарем та прийнято суборендарем по акту приймання-передачі (пункт 3.2.);

- при передачі приміщення, що суборендується, та майна складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Після підписання акт приймання-передачі приміщення, що суборендується, та майна в суборенду стає невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.3.);

- орендар зобов`язаний у 3-денний строк після набуття чинності цим договором передати приміщення та майно, що суборендується суборендарю за актом приймання-передачі (п.п. 4.1.1. пункту 4.1.);

- розмір місячної суборендної плати за користування об`єктом оренди становить 230,00 гривень за один квадратний метр, з урахуванням ПДВ. Загальна сума місячної суборендної плати становить 194350,00 гривень з урахуванням ПДВ (п.п. 6.1.1.пункту 6.1.);

- суборендар зобов`язаний сплатити на поточний рахунок орендаря грошові кошти забезпечення в сумі, що дорівнює 100% суборендної плати за один місяць суборенди не пізніше 5 календарних днів з моменту укладення даного договору.

Грошові кошти - забезпечення перераховуються суборендарем орендарю на період дії договору та підлягають безумовному поверненню суборендарю після закінчення/припинення строку дії договору, за умови належного виконання суборендарем своїх зобов`язань за цим договором. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення не є суборендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів-забезпечення на поточному рахунку суборендаря, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування такими грошовими коштами, крім випадків порушення орендарем (прострочення) порядку повернення коштів.

Грошові кошти - забезпечення можуть бути зараховані орендарем по письмовому повідомленню суборендаря на адресу суборендаря, виключно, як компенсація витрат орендаря по відновленню приміщень, що суборендуються, якщо таке відновлення повинно бути здійснено суборендарем, але суборендар його не здійснює у встановлений договором строк. У такому випадку, зобов`язання орендаря щодо повернення грошових коштів - забезпечення припиняються шляхом зарахування із зустрічним зобов`язанням суборендаря щодо відшкодування витрат на відновлення приміщень, що суборендуються шляхом двостороннього акту зарахування. У випадку, якщо протягом 5 календарних днів з моменту надання суборендарю акту зарахування, суборендар не підпише його та не поверне один примірник орендарю, орендар має право здійснити зарахування в односторонньому порядку із наданням листа суборендарю про таке зарахування.

У випадку, якщо у період дії цього договору не виникли обставини, вищеперераховані у цьому пункті договору, то грошові кошти - забезпечення, сплачені орендарю в порядку, передбаченому п. 6.4. договору, підлягають поверненню на поточний рахунок суборендаря протягом 5 календарних днів після повернення об`єкту, що суборендується, і підписання відповідного акта здачі-приймання об`єкту, а також проведення всіх розрахунків за цим договором (пункт 6.4.);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 листопада 2024 року з наступною автоматичною пролонгацією на наступний рік, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору (пункт 11.1.).

Відповідач 14.02.2022 виставив рахунок № 35 на внесення позивачем грошового забезпечення згідно договору на суму 194350 гривень та платіжним дорученням № 1165 від 16.02.2022 позивач здійснив перерахування грошових коштів у зазначеному розмірі на користь відповідача у справі.

Листом від 24.06.2022 № 1-24/06-2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення платежу «у зв`язку з форс-мажорними обставинами», обґрунтовуючи її тим, що майно за актом приймання-передачі передано не було та позивач не приступив до використання відповідного приміщення. Фактично, жодного посилання на існування форс-мажорних обставин та їх вплив на розглядувані правовідносини в листі не зазначено.

Відповідач, листом від 14.07.2022 № 14-07/2022, відмовив у поверненні сплаченої суми, посилаючись на понесення ним витрат на додаткове обладнання об`єкта суборенди, як цього вимагав позивач, у загальному розмірі 506169,46 гривень, чим обґрунтував зарахування сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 194350,00 гривень в рахунок цих понесених додаткових витрат відповідно до п. 6.4. договору.

26.07.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією № 26-07/2022, в якій зазначив, що підписання договору не є фактом початку орендних правовідносин, оскільки факт передачі об`єктів суборенди спростовується відсутністю акта приймання-передачі майна. Також, в претензії зазначається, що у зв`язку з введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, такі обставини (воєнні дії) вважаються форс-мажорними.

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму грошових коштів, внесених в рахунок забезпечення належного виконання умов договору, мотивуючи свої вимоги тим, що він не приступив до фактичного користування орендованим майном, відповідний акт приймання-передачі приміщення складений не був, а тому у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як зазначено в статті 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Зі змісту статті 795 Цивільного кодексу України вбачається, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Сутність розглядуваного спору полягає у тому, що оскільки позивач не приступив до фактичного користування об`єктом оренди, відповідний акт приймання-передачі, як це передбачено п. 4.1.1. договору між сторонами не складено, грошові кошти, сплачені ним на виконання п. 6.4. договору, у якості забезпечення належного виконання зобов`язань, зокрема в частині можливого відшкодування витрат відповідача на відновлення приміщення в процесі оренди, мають бути повернуті.

При цьому відповідач, заперечуючи у листуванні з позивачем проти повернення грошових коштів, посилався на понесення ним витрат на прилаштування об`єкта оренди відповідно до вимог, що ставилися позивачем на етапі домовленостей про укладання договору.

Судом вбачається, що дійсно, згідно п. 4.1.1 договору, приміщення мало бути передано в оренду позивачу за актом приймання-передачі у триденний строк після набуття чинності цим договором, який згідно пункту 11.1. набув чинності у день його підписання, а саме 14.02.2022.

При цьому внесення забезпечувального платежу, згідно пункту 6.4. договору не пов`язувалося із фактом складання акта приймання-передачі майна в оренду та мало бути вчинено протягом п`яти календарних днів з моменту укладання цього договору. Тобто, складання акта приймання-передачі майна за умовами пункту 4.1.1. договору та внесення забезпечувального платежу згідно п. 6.4. договору не є безпосередньо взаємопов`язаними подіями.

Судом також вбачається, хоча п. 4.1.1. договору визначено строк, протягом якого відповідач зобов`язаний передати позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі, втім договором не визначено правових наслідків не передання майна у зазначений строк.

А тому, з урахуванням загального стоку дії договору, визначеного п. 11.1. договору - до 30.11.2024, відповідний акт приймання-передачі може бути складений за домовленістю сторін в будь-який момент до закінчення зазначеного строку, і наразі така можливість для сторін не втрачена.

При цьому, з матеріалів справи суд позбавлений можливості достеменно встановити причини, з яких відповідний акт приймання-передачі протягом строку визначеного п. 4.1.1. договору не було складено, адже з листування сторін щодо повернення забезпечувального платежу, не можливо дійти висновку стосовно причини не передання (не прийняття) майна в оренду.

Як вже зазналося, правові наслідки не передання майна в оренду визначені статтею 766 Цивільного кодексу України та полягають у виникненні у позивача права вимагати або передання майна в оренду, або відмови від договору.

Проте, з листування сторін не вбачається, що позивач повідомляв відповідача, зокрема, про відмову від договору. Не вбачається з такого листування і вимога про розірвання договору, зокрема, з підстав передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України. Не заявлено й вимоги про відмову від договору чи про його розірвання в межах розглядуваного позову.

Отже, хоча акт приймання-передачі майна в оренду не складено та фактичне користування цим майном позивачем не здійснюється, то договір оренди є чинним.

Зі змісту п. 6.4. договору вбачається, що грошові кошти - забезпечення перераховуються суборендарем орендарю на період дії договору та підлягають безумовному поверненню суборендарю після закінчення/припинення строку дії договору, за умови належного виконання суборендарем своїх зобов`язань за цим договором.

Тобто протягом часу, коли договір є чинним, перебування грошових коштів, сплачених позивачем на виконання п. 6.4. договору, у володінні відповідача є підставним аж до моменту закінчення строку дії договору чи припинення його у інший спосіб.

За змістом статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного вище, оскільки договір оренди наразі є чинним, позивач не відмовився від договору, сторони не припинили договір у інший спосіб, то правові підстави для утримання грошових коштів сплачених згідно пункту 6.4 договору існувати не припинили, а тому у позивача відсутні підстави посилатися на виникнення у відповідача обов`язку повернути зазначені грошові кошти.

Наведені вище обставини зумовлюють висновки суду про відмову у задоволенні позову.

Аргументи сторін, що були викладенні у листуванні, зокрема щодо настання форс-мажорних обставин або понесених відповідачем витрат на прилаштування об`єкта оренди, виходячи з предмета та суті позову, судом окремо не досліджуються, адже на висновки суду щодо позовних вимог не впливають та в аспекті сутності спору правового значення не мають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Едвайс Груп» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.

Суддя Р.М. Колесник