Рішення

від 08.02.2023 по справі 911/3485/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/3485/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Курапрокс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм Лтд"

про стягнення заборгованості у сумі 55 311,83 грн.,

за участю представника:

позивача: не з`явився;

відповідача: Закірової К.М. адвоката (ордер, серії АІ №1275278, від 06.09.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Курапрокс" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм Лтд" (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 55 311,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №23 від 17 вересня 2013 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 40 066,19 грн. основного боргу, 6 196,60 грн. пені, 3 115,27 грн. трьох процентів річних, 5 933,77 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Курапрокс" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

15 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 19.01.2022 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

13 січня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області та 21 лютого 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли клопотання про про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду, які підлягали задоволенню судом.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09 березня 2022 року, позивача зобов`язано подати для огляду та/або долучення до матеріалів справи оригінали та належним чином засвідчені копії заявок відповідача (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору №23 від 17.09.2013 року); оригінали та належним чином засвідчені копії специфікацій до договору №23 від 17.09.2013 року; оригінали та належним чином засвідчені копії видаткових накладних до договору №23 від 17.09.2013 року; документи, що підтверджують реалізацію відповідачем товару, переданого позивачем, передбачені п. 4.1 договору №23 від 17.09.2013 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введений воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року підготовче засідання призначено на 15 липня 2022 року.

14 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке було залишено судом без розгляду.

15 липня 2022 року до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її участю у невідкладних слідчих діях, яке задоволенню судом не підлягало.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 серпня 2022 року, позивача зобов`язано виконати вимоги ухвали суду від 22.02.2022 року.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 17.08.2022 року підготовче засідання відкладено на 07 вересня 2022 року, позивача повторно зобов`язано виконати вимоги ухвали суду від 22.02.2022 року.

У засіданні представник відповідача заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку із заміною представника відповідача, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 22.02.2022 року, 15.07.2022 року та 17.08.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 19 жовтня 2022 року, позивача повторно зобов`язано виконати вимоги ухвал суду.

14 жовтня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, а також заяву про долучення документів до матеріалів справи.

У засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник позивача у засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 22.02.2022 року, 15.07.2022 року, 17.08.2022 року та 07.09.2022 року не виконав.

Підготовче засідання відкладено на 16 листопада 2022 року, про що постановлена ухвала суду, позивача повторно зобов`язано виконати вимоги ухвал суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

10 листопада 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача в справі №911/3485/21 у засідання, призначене на 16 листопада 2022 року.

16 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

У засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник позивача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 22.02.2022 року, 15.07.2022 року, 17.08.2022 року, 07.09.2022 року та 19.10.2022 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07 грудня 2022 року.

02 грудня 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача в справі №911/3485/21 у засідання, призначене на 07 грудня 2022 року.

У судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник відповідача заявила клопотання про вирішення судом питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення в цій справі.

Представник позивача у засідання не з`явився.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Судове засідання відкладено на 04 січня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

03 січня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з її хворобою, яке підлягало задоволенню судом.

04 січня 2023 року в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року судове засідання відкладено на 08 лютого 2023 року.

01 лютого 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача в справі №911/3485/21 у засідання, призначене на 08 лютого 2023 року.

06 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник позивача у засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 лютого 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

17 вересня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Курапрокс" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм Лтд" (далі відповідач) був укладений договір №23 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов`язаний передати у власність відповідача товари (надалі - товар) згідно з заявками відповідача в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються відповідачем. Заявка обов`язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару.

Відповідно до п. 1.3 договору, заявка може подаватись позивачу по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншим погодженим сторонами способом.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній.

Згідно з п. 2.1 договору, ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на підставі специфікацій позивача, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору, загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, але загальна сума цього договору не може бути менше ніж 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок позивача в аптечні заклади, що належать на правових підставах відповідачу та позначені торговим знаком: протягом 2 (двох) робочих днів з моменту подання відповідачем заявки в порядку передбаченому п. 1.3 цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору, датою поставки вважається дата передачі позивачем товару відповідачу. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами позивача, товар доставляється безпосередньо у кімнату для прийому товару аптеки, для подальшого прийому та перевірки. Право власності на партію товару переходить відповідачу в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка відповідача про отримання товару на видатковій накладній позивача.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач здійснює оплату кожні 30 (тридцять) календарних днів в розмірах реалізованого відповідачем товару протягом наступних 7-ми календарних днів. У разі, якщо день оплати є неробочим або вихідним днем відповідач зобов`язаний здійснити оплату поставки у наступний робочий день, що настає за неробочим або вихідним днем.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата проводиться на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 4.3 договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку відповідача.

Відповідно до п. 4.5 договору, оплата за поставлений товар повинна провадитись виключно у національній грошовій одиниці України (гривні).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що, цей договір є безстроковим, діє на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним відповідачу був поставлений товар, на загальну суму 52 134,75 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №172 від 28 січня 2019 року, на суму 18 403,50 грн.; №398 від 28 лютого 2019 року, на суму 27 635,25 грн., та №536 від 15 березня 2019 року, на суму 6 096,00 грн.

За твердженнями представника позивача, відповідач борг оплатив частково.

Оскільки відповідачем борг повністю оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 40 066,19 грн. основного боргу, 6 196,60 грн. пені, 3 115,27 грн. трьох процентів річних, 5 933,77 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

14 жовтня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому проти боргу відповідача перед позивачем заперечувала, послалась на те, що позивачем не подані докази реалізації товару і у відповідача не виник обов`язок щодо його оплати.

Крім цього, представник відповідача послалась на те, що у видаткових накладних, які, за твердженнями позивача, підтверджують поставку товару позивачем відповідачу, зазначена інша дата укладення договору, а також на те, що акти звірки, на які послався представник позивача в обґрунтування заявлених вимог, не містять підпис відповідача, а тому не можуть підтверджувати обов`язок відповідача оплатити переданий на їх підставі товар.

Судом встановлено, що 17 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем укладений договір №23, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач здійснює оплату кожні 30 (тридцять) календарних днів в розмірах реалізованого відповідачем товару протягом наступних 7-ми календарних днів. У разі, якщо день оплати є неробочим або вихідним днем відповідач зобов`язаний здійснити оплату поставки у наступний робочий день, що настає за неробочим або вихідним днем.

Так, сторони домовились про те, що відповідач оплачує реалізований ним товар.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 22.02.2022 року, 20.07.2022 року, 17.08.2022 року, 07.09.2022 року та 19.10.2022 року позивача було зобов`язано надати суду, зокрема, документи, що підтверджують реалізацію відповідачем товару, переданого позивачем, передбачені п. 4.1 договору №23 від 17.09.2013 року.

Позивач вимог ухвал суду від 22.02.2022 року, 20.07.2022 року, 17.08.2022 року, 07.09.2022 року та 19.10.2022 року не виконав, документів, що підтверджували б реалізацію відповідачем товару, суду не надав.

Пункт 4.1 договору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому повинен виконуватись сторонами договору.

Так, обов`язок відповідача оплатити товар, переданий позивачем, виникає після його реалізації, відповідно до розмірів, в яких він був реалізований відповідачем.

Оскільки документів, що підтверджували б реалізацію товару, позивачем суду не подані, факт настання у відповідача обов`язку щодо оплати товару не доведений, вимога про стягнення з відповідача 40 066,19 грн. боргу є безпідставною та такою, що задоволенню судом не підлягає.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 196,60 грн. пені, 3 115,27 грн. трьох процентів річних та 5 933,77 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 8.5 договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати за товар передбачених п. 4.1. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, тому позовні вимоги про стягнення 6 196,60 грн. пені, 3 115,27 грн. трьох процентів річних, та 5 933,77 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, задоволенню судом також не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч.ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129 ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Курапрокс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм Лтд" про стягнення заборгованості у сумі 55 311,83 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 06.03.2023 року.

Суддя С. Грабець