Рішення

від 06.03.2023 по справі 918/149/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/149/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання І.Ткачук, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Костопільської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільторг"

про стягнення 91 606,35 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від прокуратури: І. Ковальчук, посв. № 071606 від 01.03.2023,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Керівник Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Костопільської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільторг" про стягнення 91 606,35 грн.

Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, з 25.03.2020 відповідач є власником нерухомого майна, однак права власності чи оренди на земельну ділянку, на якій знаходиться таке майно, не оформив. Відповідна земельна ділянка належить до власності територіальної громади в особі Костопільської міської ради. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщені належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які мав сплатити за користування нею, у зв`язку з чим прокурор нарахував та заявив до стягнення 91 606,35 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 181, 377, 1212-1214 ЦК України, ст. 14, 288 ПК України, ст. 12, 20, 83, 125, 152, 206 ЗК України, ст. 1, 21 Закону України «Про оренду землі» тощо.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що ухвала суду направлялася відповідачу на адресу: вул. Шевченка, 10-А, с. Олександрівка, Рівненський район, Рівненська область 35020, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 15.02.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначений на 06.03.2023.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки загальною площею 2978,3 кв.м, що знаходиться на території Костопільської ОТГ за адресою: вул. Фабрична, 2-К в м. Костопіль.

Право власності за відповідачем виникло на підставі акта приймання-передачі від 25.03.2020, підписаного між відповідачем та ТОВ «Метал сістемс імпекс» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 53305130 від 27.07.2020). При цьому ні ТОВ «Метал сістемс імпекс», ні відповідач належно не оформили право користування земельною ділянкою, зокрема, не уклали договори оренди з Костопільською міською радою та не здійснили державну реєстрацію речового права, відтак при відчуженні нерухомості до нового власника - відповідача не перейшло право користування земельною ділянкою, якого не існувало у попереднього власника на момент підписання сторонами акта приймання-передачі від 25.03.2020.

Будівля фанерувального цеху та цеху машинної обробки по вул. Фабрична, 2-К в м. Костопіль розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,5 га, кадастровий номер 5623410100:03:009:0153, сформованій як об`єкт цивільних прав 17.06.2021.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,5 га, кадастровий номер 5623410100:03:009:0153, є комунальною власністю.

Рішенням Костопільської міської ради від 13.10.2022 № 852 передано у власність шляхом викупу відповідачу земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 5623410100:03:009:0153, по вул. Фабрична, 2-К в м. Костопіль для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області від 27.12.2022 за № 8449/5/17-00-04-01- 07 відповідач не перебуває на податковому обліку як платник плати за землю.

З часу формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто з 17.06.2021, по цей час, відповідач не оформив документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,5 га з кадастровим номером 5623410100:03:009:0153, на якій розміщено належний йому об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим місцевий бюджет упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2022, Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.01.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:009:0153 становить: станом на 01.01.2021 - 1 717 761,60 грн; станом на 01.01.2022 - 1 889 537,76 грн; станом на 01.01.2023 - 2 172 968,42 грн.

Отже, за розрахунками прокурора, розмір орендної плати за використання земельною ділянкою площею 0,5 га, кадастровий номер 5623410100:03:009:0153, становить 91 606,35 грн: за період з 17.06.2021 по 31.12.2021 - 27 954,81 грн (1 717 761,60 х 3%:100)/ 365дн. х 198 дн.); за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 - 56 686,13 грн (1 889 537,76 х 3%:100); за період з 01.01.2023 по 08.02.2023 6 965,41 грн (2 172 968,42 х 3%:100)/365дн. х 39дн.), які відповідач зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносинами, пов`язані із стягненням грошових коштів, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, регулювання яких здійснюється ЗК України, ЦК України, ПК України, Законом України "Про оцінку земель" тощо.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Здолбунівською окружною прокуратурою направлено на адресу Костопільської міської ради лист від 23.12.2022 за № 54/4-1142вих-22, яким повідомлено про факт тривалого користування ТОВ «Костопільторг» земельною ділянкою за відсутності договору оренди.

Згідно з інформацією Костопільської міської ради за №144/02- 08 від 23.01.2023, останньою не вживались заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна) унормовано, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна) врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У силу вимог ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як установлено судом із матеріалів справи, з 25.03.2020 відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19).

Як установлено судом із матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 5623410100:03:009:0153 по вул. Фабрична, 2-К в м. Костопіль знаходиться у комунальній власності. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 17.06.2021.

Тобто спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має.

Одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідності до положень ст. 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою. Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, відповідно до якого за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема ЗК України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка площею 0,5 га, кадастровий номер 5623410100:03:009:0153, що знаходиться по вул. Фабрична, 2-К в м. Костопіль, є сформованою як об`єкт цивільних прав, знаходиться у комунальній власності та використовується відповідачем для експлуатації й обслуговування належних йому на праві власності нежитлових будівель.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 ПК України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підп. 14.1.72., 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата"в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

У той же час відповідно до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором ренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

При цьому за умовами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним його отриманням чи збереженням і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З аналізу зазначених правових норм можна дійти висновку, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов. По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщене майно.

Заразом відповідач за увесь період користування земельною ділянкою не сплачував за користування нею плату за землю у встановленому чинним законодавством розмірі.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 289.1., 289.2. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підп. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України.

При цьому за ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель"); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Приписами ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Як установлено судом, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати здійснено на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2022, відомостей з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:009:0153 становила: станом на 01.01.2021 - 1 717 761,60 грн; станом на 01.01.2022 - 1 889 537,76 грн; станом на 01.01.2023 - 2 172 968,42 грн.

Суд, перевіривши розрахунок, здійсненний прокурором, дійшов висновку, що розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати становить становить 95 841,92 грн: за період з 17.06.2021 по 31.12.2021 32 190,38 грн (1 717 761,60 х 3%/ 365дн. х 228 дн.); за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 - 56 686,13 грн (1 889 537,76 х 3%:100); за період з 01.01.2023 по 08.02.2023 6 965,41 грн (2 172 968,42 х 3%:100)/365дн. х 39дн.), (при заявленому - 91 606,35 грн), відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом

справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котопільторгбуд» про стягнення 91 606,35 грн безпідставно збережених грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котопільторгбуд» (вул. Шевченка, 10-А, с. Олександрівна, Рівненський район, Рівненська область, 35020, ідентифікаційний код 37895951) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (вул. 1 Травня, 3, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 04057669) 91 606,35 грн безпідставно збережених грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котопільторгбуд» (вул. Шевченка, 10-А, с. Олександрівна, Рівненський район, Рівненська область, 35020, ідентифікаційний код 37895951) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО

банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 684,00 грн судового збору.

Позивач: Костопільська міська рада Рівненської області (вул. 1 Травня, 3, м. Котопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 04057669).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Котопільторгбуд» (вул. Шевченка, 10- А, с. Олександрівна, Рівненський район, Рівненська область, 35020, ідентифікаційний код 37895951).

Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 06.03.2023.

Суддя О.Андрійчук