Рішення

від 06.03.2023 по справі 922/18/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/18/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "РВС Банк", м.Київ (адреса: 04071, м.Київ, вул. Введенська, 29/58) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносінтез", м.Харків (адреса: 61125, м.Харків, в`їзд Ващенківський, 16) про стягнення 80089,49 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

03.01.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "РВС Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносінтез" про стягнення 80089,49 грн заборгованості за договором про надання гарантії № Д-766-22Г від 02.02.2022 року, яким забезпечено виконання відповідачем договору про закупівлю товарів №Т-4/2202000055 від 21.02.2022 року, з яких: 74994,00 грн - основна заборгованість, 1910,81 грн - 30% річних, 3184,68 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2023 року відкрито провадження у справі №922/18/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

06.01.2023 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: адреса: 61125, м.Харків, в`їзд Ващенківський, 16.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

16.02.2023 ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, судом було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі на адресу керівника та засновника відповідача Петренко О.В., яка була повернута до суду 28.02.2023 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством "РВС БАНК" (далі - Банк, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносінтез" (далі - Принципал, Відповідач) було укладено Договір про надання гарантії № Д-766-22Г (далі - Договір гарантії).

04.02.2022 року Публічне акціонерне товариство "РВС БАНК" видало Гарантію №766-21Г (далі - Гарантія) виконання зобов`язань ТОВ «Техносінтез» перед АТ «Укртрансгаз» (надалі - Бенефіціар) за Договором про закупівлю товарів на суму 74994,00 грн.

21.02.2022 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець, бенефіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносінтез" (постачальник, відповідач) було укладено договір №Т-4/2202000055 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Насоси та компресори (Запасні частини до ГПА-Ц-6,3 та ГПА-Ц-16)" код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42120000-6 (надалі - товари), визначені у Специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.1. Договору гарантії за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов Гарантії.

Сума Гарантії складає 74994,00 грн. Гарантія вступає в силу з моменту її надання та строк дії до 30.09.2022 року включно (пп.1.2., 1.4. Договору про гарантію).

Згідно з п.3.1. Договору гарантії шляхом отримання оригіналу Гарантії у Банку Принципал підтверджує, що він ознайомлений та згоден з її змістом.

Якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів, з моменту отримання регресної вимоги Банку в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку. До повного такого відшкодовування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку (п.4.2. Договору гарантії).

Принципал не може бути звільнений від виконання зобов`язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від Принципала (п. 5.4. Договору гарантії).

Цей Договір є укладений з дня його підписання представниками Сторін та діє до повного виконання зобов`язань Сторонами по цьому Договору (п.6.1. Договору гарантії).

04.02.2022 року ПАТ "РВС БАНК" (Гарант) було видано Банківську гарантію №766-21Г (далі - Гарантія), за якою Бенефіціар - це Акціонерне товариство "Укртрансгаз", Принципал - це Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносінтез".

Відповідно до умов Гарантії, БАНК прийняв безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму в розмірі 74994,00 грн протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги або виконання будь-яких інших умов.

Вимога надається Бенефіціаром на поштову адресу Гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії Гарантії. Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених Бенефіціаром, та скріплення печаткою Бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Вимога може бути передана через банк Бенефіціара (Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК»), який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Гаранта достовірність підписів та печатки Бенефіціара (у разі наявності) на Вимозі та повноваження особи(осіб), що підписала(и) Вимогу.

26.09.2022 року АТ РВС БАНК отримало від ПАТ АБ УКРГАЗБАНК SWIFT-повідомлення, відповідно до якого повідомлено, що Акціонерне товариство Укртрансгаз надало письмову Вимогу платежу № 1001ВИХ-22-3281 від 23.09.2022 року (надалі - Вимога) на суму 74994,00 грн по вищезазначеній Гарантії. Даним SWIFT-повідомленням підтверджено достовірність підписів Сергія Переломи, т.в.о. Генерального директора Бенефіціара та печатку на Вимозі та його повноваження на підписання Вимоги. Повідомлено, що вищезазначена письмова Вимога буде направлена на поштову адресу АТ РВС БАНК.

29.09.2022 року на поштову адресу АТ РВС БАНК надійшла Вимога №1001ВИХ-22-3281 від 23.09.2022 року, відповідно до якої АТ Укртрансгаз просило сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів грошові кошти у розмірі 74994,00 грн, у зв`язку з тим, що ТОВ Техносінтез не виконало свої зобов`язання за Договором про закупівлю, а саме не поставило у строк товари відповідно до Специфікації до Договору.

11.10.2022 року АТ РВС БАНК сплачено АТ Укртрансгаз 74994,00 грн за банківськими реквізитами, зазначеним у вимозі, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 11.10.2022 року.

10.11.2022 року позивач направив відповідачу регресну вимогу № 1193/22-БТ від 19.10.2022 року про відшкодування протягом 2-х робочих днів суми Гарантії.

Однак, регресна вимога позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до підп.9 п.3 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20).

Частинами першою, другою та третьою статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове, так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії в розмірі, що не перевищує максимальний, який встановлений гарантією, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо) або відповідати за Принципала за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Відповідно до ч.1 ст.565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Умовами Договору про надання гарантії № Д-766-22Г від 02.02.2022 року передбачено, що за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов Гарантії цього Договору. Сума Гарантії складає 74994,00 грн. Гарантія вступає в силу з моменту її надання та строк дії до 30.09.2022 включно.

Відповідно до умов Банківської гарантії №766-21Г 04.02.2022 Гарант безумовно та безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару суму, що складає 74944,00грн, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій Бенефіціар заявляє про те, що Принципал не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю.

Як вже зазначалось вище, 29.09.2022 року на поштову адресу АТ РВС БАНК надійшла Вимога № 1001ВИХ-22-3281 від 23.09.2022 року, відповідно до якої АТ Укртрансгаз просило сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів грошові кошти у розмірі 74994,00 грн, у зв`язку з тим, що ТОВ Техносінтез не виконало свої зобов`язання Договором про закупівлю, а саме не поставило у строк товари відповідно до Специфікації до Договору.

Позивачем було сплачено суму за банківською гарантією в розмірі 74944,00грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 11.10.2022 року (а.с.29).

Частиною першою статті 569 ЦК України передбачено, що Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.4.2. Договору гарантії, якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів, з моменту отримання одержання повідомлення від Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку.

Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (регрес) у розмірі суми Гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) (п.4.5. Договору гарантії).

10.11.2022 року АТ "РВС БАНК" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносінтез" з регресною вимогою (вих.№1193/22-БТ від 19.10.2022) про відшкодування АТ "РВС БАНК" всіх витрат за Гарантією та сплату Банку, зокрема, 74994,00 грн грошових коштів за гарантією.

Однак, регресна вимога позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією була повернута 26.11.2022 року на адресу позивача, без вручення відповідачу, за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів погашення суми, сплаченої АТ "РВС БАНК" за Банківською гарантією № 766-21Г від 04.02.2022 року у розмірі 74944,00 грн не надав.

Враховуючи викладене, з огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відшкодувати позивачу сплачені ним за Банківською гарантією № 766-21Г від 04.02.2022 грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 74944,00 грн основної заборгованості є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 30% річних у розмірі 1910,81 грн.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.2. Договору банківської гарантії сторонами передбачено, що якщо на вимогу Бенефіціара Банк виплачує кошти за Гарантією, Принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів, з моменту отримання повідомлення від Банку, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку, у валюті Гарантії. До повного такого відшкодовування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) у валюті Гарантії, за період з моменту виконання Банком вимоги Бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунку Банку.

Таким чином, сторонами у Договорі банківської гарантії було передбачено збільшення розміру процентів, у зв`язку з простроченням сплати боргу.

Перевіривши періоди нарахування та наданий розрахунок 30% річних, суд зазначає, що він здійснений арифметично вірно, та відповідає умовам договору та законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1910,81 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3184,68 грн.

В силу приписів ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1. Договору гарантії за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплата процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Принципал не може бути звільнений від виконання зобов`язань та/або відповідальності за цим Договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежить від Принципала (п. 5.4. Договору банківської гарантії).

Перевіривши періоди нарахування та наданий розрахунок пені, суд зазначає, що він здійснений арифметично вірно, відповідає умовам договору та законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3184,68 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, позивач просить суд відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування до моменту виконання на суму основного боргу за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/факгична кількість днів у році - 365(366)) подвійну облікову ставку Національного Банку України за кожен день прострочки, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносінтез» на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» за правилами обчислення простих точних процентів.

Тобто, позивач просить зазначити в рішенні про нарахування відповідачу пені до моменту виконання рішення.

Згідно з ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.7. Договору гарантії, керуючись частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, Сторони погодились, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим Договором, складає 3 роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст.232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього Договору.

Враховуючи наявність боргу, умови п.5.7 Договору гарантії та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування пені згідно з ч.10 ст.238 ГПК України, до моменту остаточного виконання рішення суду та погашення боргу відповідачем.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем до суду не надано доказів на спростування позовних вимог чи доказів сплати на користь позивача суми банківської гарантії, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносінтез» ( адреса: 61125, м.Харків, в`їзд Ващенківський, 16; код ЄДРПОУ: 31952521) на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (адреса: 04071, м.Київ, вул. Введенська, 29/58; код ЄДРПОУ: 39849797) заборгованість в розмірі 80089,49 грн, з яких: 74994,00 грн - основна заборгованість; 1910,81 грн - 30% річних; 3184,68 грн - пеня, крім того, 2481,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення на суму основного боргу у розмірі 74994,00 грн, до моменту виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" березня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт