Постанова

від 02.03.2023 по справі 905/1409/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/1409/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранця О.М., Бенедисюка І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Грачов Є.О.

Відповідача : Халимон С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022

(головуючий - Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2022

(суддя - Говорун О.В.)

у справі № 905/1409/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М., склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.02.2023.

Короткий зміст позовних вимог

2.Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ ?НАЕК"Укренерго", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ"ДТЕК Донецькі електромережі", відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 2.605.048,79 грн, з яких: 145.191,74 грн - 3% річних, 92.076,47 грн - втрат від інфляції, 1.455.873,10 грн пені, 911.907,48 грн штрафу

3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору від 03.06.2019 №0518-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії, щодо своєчасної оплати за отримані послуги, що є підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.02.2022 у справі №905/1409/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 145.191,74 грн - 3% річних, 92.076,47 грн інфляційних втрат, 727.936,74 грн пені, 455.953,84 грн штрафу. Здійснено розподіл судових витрат.

5. Судове рішення мотивовано тим, що положення постанови НКРЕКП №954 з відповідним тарифом за липень 2019 року були для відповідача чинними, а тому розрахунок вартості послуги за липень 2019 року здійснений позивачем є правомірним, виходячи з тарифу 347,43 грн/МВт*год, при цьому, позивач не мав можливості самостійно розпоряджатись коштами переплати, в тому числі зараховувати їх на погашення наявної заборгованості до укладання додаткової угоди від 18.11.2019, щодо нарахування штрафних санкцій на несплачену відповідачем поетапну попередню оплату планової вартості послуг, то виходячи зі змісту п.6.2 договору у відповідача виникає грошове зобов`язання з оплати за отримані послуги, а у позивача право вимагати сплати коштів у строки визначені сторонами в п. 6.2 договору, виконавши перевірку розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат місцевий суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими. Водночас, суд першої інстанції скориставшись правом, передбаченим положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, на зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій, дослідивши всі необхідні обставини за яких наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, вказав про можливість зменшення розміру пені до 727.936,74 грн та штрафу до 455.953,84 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

6.Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

7. Скаржник, посилаючись на п. 1 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 927/704/19. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, належним чином не дослідив всіх обставин і доказів необхідних для висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

9. Так, відповідач посилаючись на п. 3 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 76, 86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих положень. Відповідач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо обов`язку суду перевіряти розрахунок заборгованості та штрафних санкцій у спорах про стягнення боргу та нарахованим штрафним санкціями. Крім того, відповідач вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовного того, з якої суми виконується зменшення заявлених позовних вимог, якщо після проведеного розрахунку судом сума боргу та /або штрафних санкцій є меншою, ніж заявлена.

Також відповідач посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на неналежне дослідження судами всіх зібраних у справі доказів. Суди не перевірили правильність розрахунку заявленої до стягнення позивачем заборгованості. Крім того, судами враховано правовий висновок Верховного Суду з постанови від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, яка не є подібною до даної справи.

Крім того, відповідач зазначає про відсутність єдності судової практики у подібних справах, вказуючи на судові рішення у справах № 911/1184/21, № 916/1106/21, № 926/2616/21, що призводить до порушення принципу правової визначеності.

Узагальнений виклад заяв поданих учасниками справи

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених позивачем у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суд та прийняти нове рішення про відмову у позові.

11. Позивач у поданому до касаційного суду поясненні, посилаючись на безпідставність доводів і вимог касаційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2019 між ДП ?Укренерго? (оператор системи передачі, ОСП) та АТ ?ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - споживач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041 (далі - договір).

13. Відповідно до п.1.1 умов договору, ОСП зобов`язується надавати послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

14. Згідно з п.6.1 договору, розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 календарний місяць .

15. Відповідно до п.6.2 договору, користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином: 1 платіж д 17:00 год другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно х п.4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

16. Згідно з п.6.5 договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг. Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку визначеному законодавством.

17. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуг вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом п`яти робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п.6.6 договору).

18. Згідно з пунктом 7.1 договору ОСП має право, зокрема, отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу. Вказаному праву ОСП кореспондує встановлений підпунктом 3 пункту 9.3 договору обов`язок користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених договором.

19. Відповідно до пункту 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку (пункт 10.1 договору).

20. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 договору).

21. В подальшому, 18.11.2019 між НЕК "Укренерго" та АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 03.06.2019 №0518-02041, відповідно до якої договір викладений в новій редакції.

22. Так, відповідно до пункту 3.1 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019 ціна визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному вебсайті в мережі Інтернет.

23. Згідно з умовами розділу 4 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019 для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: - для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії у точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку.

24. Згідно з пунктом 6.1 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019, розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 календарний місяць .

25. Відповідно до пункту 6.2 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - д 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 Договору, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з умовами розділу 5, на 5 днів наперед.

26. Згідно з пунктом 6.5 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019 користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

27. Згідно з пунктом 6.7 договору у редакції додаткової угоди від 18.11.2019 у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня тримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

28. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем позивачу були надіслані листи із зазначенням планових обсягів витрат електричної енергії в розподільчих мережах за договором на липень 2019 року - лютий 2020 року. Відповідно до наявних в матеріалах справи заявок (листів) відповідача про планові обсяги постачання електричної енергії, з урахуванням коригування планових обсягів, замовлений (плановий) обсяг надання послуги на липень 2019 року становить 41118,028 тис. кВт*г.; серпень 2019 року - 40105,777 тис. кВт*г.; вересень 2019 року - 36500 тис. кВт*г.; жовтень 2019 року - 48531,0 тис. кВт*г.; листопад 2019 року - 72964,54 тис. кВт*г.; грудень 2019 року - 74386,28 тис. кВт*г.; січень 2020 року - 75968,743 тис. кВт*г.; лютий 2020 року - 51032 тис. кВт*г.

29. Тариф на послуги з передачі електричної енергії у період липень 2019 року - лютий 2020 року був встановлений постановами НКРЕКП:

30. Постановою НКРЕКП № 954 від 07.06.2019 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" (далі - Постанова № 954), що набрала чинності з 01.07.2019, затверджено тариф на послуги з передачі електричної енергії на II півріччя 2019 року на рівні 347,43 грн./МВт.год. (без урахування ПДВ);

31. Постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року", що набрала чинності з 01.08.2019, затверджено тариф на рівні 312,14 грн./МВт.год (без урахування ПДВ).

32. Постановою НКРЕКП № 1781 від 30.08.2019 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 12 липня 2019 року № 1411", що набрала чинності з 01.09.2019, встановлено тариф на рівні 116,54 грн./МВт.год..

33. Постановою НКРЕКП № 2668 від 10.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2020 рік", що набрала чинності з 01.01.2020, встановлено тариф на рівні 155,40 грн./МВт.год.

34. Так, на виконання умов договору про надання послуг в період з липня 2019 року по лютий 2020 року НЕК "Укренерго" надало АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується отриманими, підписаними сторонами без будь-яких зауважень та скріпленими печатками відповідача, актами приймання-передачі послуги від 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, відповідно до яких відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії у липні 2019 року, в обсязі 39470,307МВт/год, вартістю 16455802,51 грн; у серпні 2019 року, в обсязі 34879,910МВт/год, вартістю 13064898,13 грн; у вересні 2019 року, в обсязі 35820,302МВт/год, вартістю 5009397,60 грн; у жовтні 2019 року, в обсязі 56941,954МВт/год, вартістю 7963218,38 грн; у листопаді 2019 року, в обсязі 71916,915МВт/год, вартістю 10057436,72 грн; у грудні 2019 року, в обсязі 73018,465МВт/год, вартістю 10211486,29 грн; у січні 2020 року, в обсязі 81311,308МВт/год, вартістю 15162932,71 грн; у лютому 2020 року, в обсязі 54099,769МВт/год, вартістю 10088524,92 грн.

35. В подальшому, сторонами були підписані акти коригування до актів приймання-передачі послуг, а саме: акт коригування від 28.11.2019 до акту від 31.07.2019, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг за липень 2019 року 15.479.935,99 грн; акт коригування від 02.01.2020 до акту від 31.08.2019, вартість послуг за серпень 2019 року 14.556.820,45 грн; акт коригування від 17.02.2020 до акту від 30.09.2019, вартість послуг за вересень 2019 року 5.783.909,38 грн; акт коригування від 30.03.2020 до акту від 31.10.2019, вартість послуг за жовтень 2019 року 7.740.885,52 грн; акт коригування від 18.05.2020 до акту від 30.11.2019, вартість послуг за листопад 2019 року 8.856.217,64 грн; акт коригування від 19.06.2020 до акту від 31.12.2019, вартість послуг за грудень 2019 року 9.225.645,16 грн; акт коригування від 18.08.2020 до акту від 31.01.2020, вартість послуг за січень 2020 року 12.772.211,57 грн, акт коригування від 23.09.2020 до акту від 29.02.2020, вартість послуг за лютий 2020 року 10959795,10 грн.

36. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплати за надані послуги таким чином: за липень 2019 року - 02.07.2019 у сумі 3.428.552,75 грн (призначення платежу за липень 2019 року 1 етап), 29.10.2019 у сумі 11.069.807,99 грн (призначення платежу оплата за послуги за договором); за серпень 2019 року - 01.08.2019 у сумі 3.004.467,98 грн (призначення платежу за серпень 2019 1 етап), 09.08.2019 у сумі 3.004.467,98 грн (призначення платежу за серпень 2019 2 етап), 14.08.2019 у сумі 3.004.467,98 грн (призначення платежу за серпень 2019 3 етап), 19.08.2019 у сумі 3.004.467,98 грн (призначення платежу за серпень 2019 4 етап), 23.08.2019 у сумі 3.004.467,98 грн (призначення платежу за серпень 2019 5 етап);

- за вересень 2019 року - 03.09.2019 у сумі 1020890,40 грн (призначення платежу за вересень 2019 1 етап), 09.09.2019 у сумі 1.020.890,40 грн (призначення платежу за вересень 2019 2 етап), 13.09.2019 у сумі 1.020.890,40 грн (призначення платежу за вересень 2019 3 етап), 20.09.2019 у сумі 1.020.890,40 грн (призначення платежу за вересень 2019 4 етап), 25.09.2019 у сумі 1.020.890,40 грн (призначення платежу за вересень 2019 5 етап);

- за жовтень 2019 року - 02.10.2019 у сумі 1.357.392,66 грн (призначення платежу за жовтень 2019 року 1 етап), 08.10.2019 у сумі 1.357.392,66 грн (призначення платежу за жовтень 2019 року 2 етап), 29.10.2019 у сумі 1.357.392,66 грн (призначення платежу за жовтень 2019 року 3 етап), 29.10.2019 у сумі 1.357.392,66 грн (призначення платежу за жовтень 2019 року 4 етап), 29.10.2019 у сумі 1.357.392,66 грн (призначення платежу за жовтень 2019 року 5 етап);

- за листопад 2019 року - 01.11.2019 у сумі 2.040.789,00 грн (призначення платежу за листопад 2019 року 1 етап), 08.11.2019 у сумі 2.040.789,00 грн (призначення платежу за листопад 2019 року 2 етап), 15.11.2019 у сумі 2.040.789,00 грн (призначення платежу за листопад 2019 року 3 етап), 20.11.2019 у сумі 2.040.789,00 грн (призначення платежу за листопад 2019 року 4 етап), 25.11.2019 у сумі 2.040.789,00 грн (призначення платежу за листопад 2019 року 5 етап);

- за грудень 2019 року - 02.12.2019 у сумі 2.080.554,49 (призначення платежу за грудень 2019 року 1 етап), 09.12.2019 у сумі 2.080.554,49 (призначення платежу за грудень 2019 року 2 етап), 13.12.2019 у сумі 2.080.554,49 (призначення платежу за грудень 2019 року 3 етап), 19.12.2019 у сумі 2.080.554,49 (призначення платежу за грудень 2019 року 4 етап), 24.12.2019 у сумі 2.080.554,49 (призначення платежу за грудень 2019 року 5 етап);

- за січень 2020 року - 03.01.2020 у сумі 2.833.330,31 грн (призначення платежу за січень 2020 року 1 етап), 09.01.2020 у сумі 2.833.330,31 грн (призначення платежу за січень 2020 року 2 етап), 26.02.2020 у сумі 9.821.041,73 (призначення платежу за січень 2020 року);

- за лютий 2020 року - 14.02.2020 у сумі 1.855.065,74 грн (призначення платежу за лютий 2020 року 3 етап), 17.02.2020 у сумі 1.855.065,74 грн (призначення платежу за лютий 2020 року 1 етап), 18.02.2020 у сумі 1.855.065,74 грн (призначення платежу за лютий 2020 року 2 етап), 19.02.2020 у сумі 1.855.065,74 грн (призначення платежу за лютий 2020 року 4 етап), 24.02.2020 у сумі 1.855.065,74 грн (призначення платежу за лютий 2020 року 5 етап).

37. Як зазначив позивач, сума заборгованості, яка виникла внаслідок невірного застосування відповідачем тарифу за липень 2019 року була сплачена 29.10.2019.

38. За твердженням ПрАТ "Укренерго", АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" порушило свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати отриманих послуг з передачі електричної енергії, допустивши прострочення виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню, штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, 3% річних та інфляційні втрати.

39. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

40.Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, та заперечення відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

41. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42.Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання зобов`язань за договором, щодо своєчасності розрахунків.

43.Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

44. Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

45.Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46.Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами на підставі договору виникли правовідносини з надання послуг з передачі електроенергії. За укладеним сторонами договором позивач зобов`язався надавати послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

48. Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

49. Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

50.Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

51.Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

52.Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

53.Суди встановили, сторонами у п.п. 4.1. 6.2, 6.5, 7.1 договору було погоджено порядок розрахунків. При цьому, у порядку розрахунку застосовується два види послуг плановий та фактичний.

54. З урахуванням вищезазначених положень законодавства та умов укладеного сторонами договору, суд встановивши, що відповідачем порушено строки оплати вартості фактично наданих послуг, вказав про наявність підстав для нарахування позивачем відповідачу до сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3 % річних. При цьому, судами перевірено виконані позивачем нарахування та встановлено, що розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних позивачем виконано правильно, із застосуванням вірного тарифу на послуги, а тому, суд зазначив, що є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.455.873,10 грн пені, 911.907,48 грн штрафу за прострочення платежу понад 30 днів, (7 % від 13.027.249,76 грн), 145.191,74 грн 3% річних та 92.076,47 інфляційних втрат.

55. При цьому, судами обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо переплат за спірні періоди (відсутності порушень строків оплат), оскільки, до внесення змін у договор 18.11.2019 позивач не міг розпоряджатись здійсненими позивачем переплатами, в тому числі зараховувати їх на погашення наявної заборгованості (до укладення додаткової угоди від 18.11.2019), оскільки відповідачем здійснювалась оплата за надані позивачем послуги із зазначенням цільового призначення платежу (за конкретний місяць, етап місяця), переплатою за інші періоди АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" мав право розпоряджатись на власний розсуд, в тому числі вимагати від ОСП повернення переплати протягом 5 днів з дня отримання заяви.

56. Водночас, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, та зважаючи на клопотання відповідача у справі, встановив наявність обставин, які дають можливість застосувати положення зазначених норм та зменшив на 50 % пеню та штраф, та стягнув з відповідача 727.936,74 грн пені та 455.953,84 грн штрафу.

57. Щодо касаційної скарги позивача.

58. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач посилається на п. 1 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 927/704/19. Так, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовані положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, належним чином не дослідив всіх обставин і доказів необхідних для висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

59. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

60. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

61. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

62. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

63. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

64. Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

65. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

66. Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

67. Отже, Верховний Суд констатує, що застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

68. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

69. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

70. Як вбачається, зі змісту постанови Верховного Суду у справі № 927/704/19, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних. Зменшуючи розмір штрафних санкцій на 60 % суди зазначали, що зважаючи на встановлені обставини справи, в даному випадку таке зменшення буде справедливим і розумним. Суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення у справі в частині визначення суми пені зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-VI (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року), що призвело до неправильно встановленого розміру пені, який необхідно стягнути з відповідача. Але при цьому, суди обґрунтовано частково задовольнили клопотання відповідача про зменшення розміру пені, дійшовши висновку про наявність правових підстав для зменшення пені на 60%, отже рішення суддів попередніх інстанцій в частині визначення розміру пені підлягає зміні, шляхом стягнення з відповідача 2.983.743, 85 грн пені.

71. З викладеного вбачається, що у справі № 927/704/19 суди вирішували питання можливості зменшення розміру неустойки, на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, аналізуючи обставини конкретної ситуації, та наявності поданих сторонами доказів, згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

72. У справі, що зараз розглядається касаційним судом, суд першої інстанції розглядаючи клопотання відповідача зазначив, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для позивача та інших учасників господарських відносин, враховуючи, що відповідач сплатив заборгованість позивачу за отримані послуги в повному обсязі, а також приймаючи до уваги здійснення відповідачем оплати за послуги отримані в серпні 2019 року з переплатою, яка була зарахована позивачем в оплату заборгованості лише після укладання додаткової угоди від 18.11.2019, суд зазначив про можливість зменшення розміру пені до 727.936,74 грн та штрафу до 455.953,84 грн.

73. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність обставин необхідних в даному випадку, які дають можливість застосувати приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, зменшив розмір пені та штрафу на 50%.

74. Отже, посилання позивача на те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 927/704/19, щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не можуть бути взяті до уваги, оскільки висновки судів у цій справі, рішення в якій переглядаються, щодо задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не суперечать висновкам у наведеній постанові Верховного Суду, з огляду на те, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій було реалізоване у справі № 905/1409/21 та у наведеній справі за наслідками правової оцінки конкретних обставин кожної справи, зазначених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів.

75. При цьому, касаційним судом не було встановлено неправильного застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

76. Отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення.

77. Щодо касаційної скарги відповідача.

78. Відповідач посилаючись на п. 3 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 76, 86 Господарського процесуального кодексу України відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих положень. Відповідач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо обов`язку суду перевіряти розрахунок заборгованості та штрафних санкцій у спорах про стягнення боргу та нарахованим штрафним санкціям. Крім того, відповідач вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовного того, з якої суми виконується зменшення заявлених позовних вимог, якщо після проведеного розрахунку судом сума боргу та /або штрафних санкцій є меншою, ніж заявлена.

Також відповідач посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на неналежне дослідження судами всіх зібраних у справі доказів. Суди не перевірили правильність розрахунку заявленої до стягнення позивачем заборгованості. Крім того, судами враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, яка не є подібною до даної справи.

Крім того, скаржник зазначає про відсутність єдності судової практики у подібних справах, вказуючи на судові рішення у справах № 911/1184/21, № 916/1106/21, № 926/2616/21, що призводить до порушення принципу правової визначеності.

79. Проаналізувавши доводи касаційної скарги відповідача, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених п. 3 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційний суд вважає їх необґрунтованим виходячи з наступного.

80. Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

81. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

82. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

83. Проаналізувавши зміст касаційної скарги відповідача, касаційний суд зазначає, що доводи касаційної скарги в обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, фактично зводяться до неналежного дослідження судами доказів наданих позивачем на підтвердження заборгованості, з відповідно виконаним розрахунком.

84. При цьому касаційний суд зазначає, що застосування приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти, об`єктивності, безпосередності дослідження та оцінки доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

85. Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 "Докази та доказування" ГПК України), є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

86. Як зазначалось касаційним судом, судами попередніх інстанцій у повній мірі було встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку, з урахуванням вищезазначених процесуальних положень. При цьому суди перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, встановили його обґрунтованість у даній справі. Водночас, суди скориставшись правом на зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, визначеного положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, встановили можливість зменшення штрафних санкцій, що також було виконано судами з урахуванням вищезазначених положень процесуального права.

87. При цьому, доводи щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки питання застосування цієї норми права, неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду і касаційним судом викладались відповідні правові висновки з цього приводу, зокрема, у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

88. Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Про вказане зазначалось і у п. 63-68 цієї постанови).

89. Наведене у сукупності свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного правового висновку, щодо застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 76, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього із встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

90. Крім того, відповідач посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на неналежне дослідження судами всіх зібраних у справі доказів, зазначає, що суди не перевірили правильність розрахунку заявленої до стягнення позивачем заборгованості. При цьому, судами враховано правовий висновок Верховного Суду з постанови від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, яка не є подібною до даної справи.

Також, скаржник зазначає про відсутність єдності судової практики у подібних справах, вказуючи на судові рішення у справах № 911/1184/21, № 916/1106/21, № 926/2616/21, що призводить до порушення принципу правової визначеності.

91. Щодо доводів касаційної скарги про неналежне дослідження судами всіх зібраних у справі доказів, касаційний суд у цій постанові неодноразово вказував про безпідставність вказаних доводів.

92. Щодо врахування висновку судами, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, касаційний суд зазначає, що у справі № 910/11730/19 з позовом звернулось АТ "Харківобленерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії, наданих позивачу у липні 2019 року за договором № 0524-02041 від 10.05.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії шляхом застосування діючого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та відобразити його в рахунку-фактурі і акті приймання-передачі послуги.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у справі № 910/11730/19, зазначив, що з врахуванням положень статей 150, 151 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню. Суд касаційної інстанції вказав на правильність висновків судів про те, що відповідачем правомірно виставлено позивачу рахунок від 31.07.2019 із застосуванням нескасованих на той час тарифів, згідно з постановами НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 та № 955, які були чинні до 01.08.2019, з огляду на те, що встановлення факту незаконності постанов НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 та № 955 у судовому порядку на момент розгляду цієї справи не відбулося, наразі вирішення спору ще триває, а дію вказаних постанов з 01.08.2019 зупинено лише щодо визначеного кола суб`єктів, до яких позивача не включено.

93. Так, вказана справа, не є подібною до справи, що зараз розглядається касаційним судом, враховуючи предмет і підстави позову, але суди розглядаючи справу 905/1409/21 посилались на судове рішення у справі № 910/11730/19 здійснюючи дослідження правильності виконаних позивачем розрахунків, а не з точки зору практики Верховного Суду щодо застосування положень норм матеріального права.

94. Отже, вищезазначені доводи касаційної скарги є безпідставними.

95. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність єдиної правової позиції у подібних справах, з посиланням на судові рішення у справах № 911/1184/21, № 916/1106/21, № 926/2616/21, то такі доводи касаційної скарги також є безпідставними зважаючи на таке.

96. Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

97. Отже, джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, є саме постанови Верховного Суду.

98. Тоді як у справах № 911/1184/21, № 926/2616/21 Верховним Судом було прийнято ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

99. Щодо справи № 916/1106/21 то у зазначеній справі, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові про стягнення заборгованості за надані послуги передачі електричної енергії. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судами встановлено відсутність порушення відповідачем строків оплати послуг з передачі електричної енергії за договором за липень 2019 року, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних за вказаний період. Водночас, у справі № 916/1106/21 касаційний суд, враховуючи підстави касаційного оскарження, вказав, що в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, Верховний Суд, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

100. Отже, вищезазначене свідчить, що справа, яка розглядається Верховним Судом та справа № 916/1106/21 прийняті за різних встановлених судами фактичних обставин справи.

101. З урахуванням вищезазначеного, відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

102. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

103. При цьому, підстава касаційного оскарження визначена відповідачем у п. 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених у п. 4 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

104. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, визначені позивачем у касаційній скарзі, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та відповідачем у його касаційній скарзі, поданій на підставі п.п.3,4 частини другої цієї статті, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги АТ"ДТЕК Донецькі електромережі" та ПрАТ ?НАЕК"Укренерго" є необґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

105. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

106. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

107.Враховуючи викладене, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022, слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

108. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.02.2022 у справі №905/1409/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

І.М.Бенедисюк