Постанова

від 21.02.2023 по справі 522/9180/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1133/23

Справа № 522/9180/19

Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,

при секретарі: Нечитайло А.Ю.,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Портного Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ - Лізинг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Таксі «Лідер» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_2 , ТОВ «РВ - Лізинг», ТОВ «Таксі «Лідер» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя вул. Розумовська та вул. Мечнікова у м. Одеса на червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Прохоровський сквер з боку вул. Прохоровська на зелений сигнал світлофора, від зіткнення автомобіль Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 відкинуло праворуч на автомобіль Lexus LX470 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який стояв на вул. Розумовська, перед перехрестям з вул. Мечнікова на червоний сигнал світлофора. Внаслідок зіткнення водій автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а автомобіль, що належить ОСОБА_1 механічні пошкодження.

Згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ4834523 від 19.08.2015 виданий СК «Галицька», застрахований транспортний засіб Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 , страхувальником значиться ТОВ «РВ-Лізинг».

Відповідно до експертного автотоварознавчого висновку, вартість матеріального збитку, завдана автомобілю позивача складає 377 656,83 грн, ОСОБА_1 було здійснено страхове відшкодування в розмірі 49 000 гривень, отже сума, що підлягає до відшкодування позивача внаслідок ДТП становить 328 656,83 гривень.

Звертаючись із позовними вимогами до ТОВ «РВ - Лізинг», ТОВ «Таксі «Лідер», позивач зазначає, що з пояснень свідка ОСОБА_5 встановлено, що водій ОСОБА_2 керував таксі Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що під`їжджаючи до перехрестя він зупинився на червоний сигнал світлофору, однак його пасажирка з дитиною сказала, що вона поспішає, тому він виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофору, в результаті чого сталося ДТП. З фотознімків автомобіля Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 вбачається відношення вказаного авто до організації під назвою «Таксі-Лідер», яка надає послуги по перевезенню пасажирів. У зв`язку з чим позивач зробила висновок, що ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля, виконував свої трудові обов`язки покладені на нього ТОВ «Таксі «Лідер». Також позивач зазначає, що автомобіль Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «РВ-Лізинг», та перебував в оренді ТОВ «Таксі-Лідер», тому позивач звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд стягнути заподіяну матеріальну шкоду внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки у розмірі 328 656,83 грн з трьох відповідачів.

Справу розглянуто за відсутності сторін.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 328 656,83 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 286,57 гривень.

В задоволенні позовних вимог до ТОВ «РВ - Лізинг», ТОВ «Таксі «Лідер» - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року, а саме: скасовано арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Таксі «Лідер» в розмірі 109 552,20 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Портной М.І. в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши заподіяну матеріальну шкоду внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки в розмірі 328 656,83 грн з трьох відповідачів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про розгляд справи сповіщались неодноразово належним чином та завчасно. Судова кореспонденція надсилалась на усі наявні у матеріалах справи, однак поштова кореспонденція поверталась із відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Адвокат позивача ОСОБА_1 - Портной М.І. про час та місце розгляду справи був сповіщений на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням фіксації такого повідомлення, тобто належним чином, про що у справі є відповідні докази.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 в м. Одесі на регульованому перехресті вул. Розумовська - вул. Мечникова, керуючи автомобілем «Dacia Logan» д/н НОМЕР_1 виїхав на червоний сигнал світлофора внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_2 , який відкинуло на автомобіль «Lexus LX470» д/н НОМЕР_4 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_2 місце пригоди залишив.

Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2016 року по справі №522/17473/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

Автомобіль Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Відповідно до висновку №3918 експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 виконаного 25 жовтня 2016 року експертом Лузановим О.П. , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП станом на 04 серпня 2016 року складає 377 656,83 гривень.

10 липня 2020 року до суду першої інстанції була надана інформація з ГУ ПФУ в Одеській області, відповідно якої із відповідних даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, за особу ОСОБА_2 , як за найманого працівника, за період 01.01.2011 по 31.05.2020 страхувальники ТОВ «РВ-Лізинг» та ТОВ «Таксі-Лідер» не звітували.

10 листопада 2020 року відповідач ТОВ «Таксі-Лідер» повідомив, що ОСОБА_2 не перебуває та не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Таксі-Лідер», стосовно цивільних правовідносин зазначено, що декілька років тому ОСОБА_2 у ТОВ «Таксі-Лідер» брав в оренду автомобіль для власних потреб. Детальну інформацію та підтверджуючи документи надати немає можливості, у зв`язку із закінченням терміну давності їх зберігання.

10 листопада 2020 року відповідач ТОВ «РВ-Лізинг» повідомив, що ОСОБА_2 не перебуває та не перебував у трудових відносинах з ТОВ «РВ-Лізинг».

Таким чином, дані обставини не підтверджують перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 із зазначеними юридичними особами.

Транспортний засіб Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, був застрахований, відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ4834523 від 19.08.2015, виданий страховою компанією «Галицька».

Позивач зазначає, що ПрАТ СК «Галицька» 24 лютого 2017 року повідомили про виплату страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн, тому сума, що підлягає до відшкодування позивачу внаслідок ДТП становить 377 656,83 - 49000 = 328 656,83 грн.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договору підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно приписів статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень статі 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, відповідно до приписів статті 1192 ЦК України, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи судом.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної особи або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Разом із тим пунктом 22.1 статті 22 Закону встановлено правило, згідно з яким, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страхового відшкодування).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що майнова шкода є шкодою, завданою майну фізичної особи, тому, підлягає в порядку статті 1166, 1187 ЦК України відшкодуванню ОСОБА_2 як особою, яка завдала шкоди дією керованого ним транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки.

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №344/3008/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, від 16 лютого 2022 року у справі №709/370/20, від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц.

Доводи апеляційної скарги адвоката Портного М.І., що діє в інтересах ОСОБА_1 зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди з ТОВ «Таксі Лідер» та ТОВ «РВ Лізинг», відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Однак вони є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким місцевий суд надав належну правову оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті ж самі аргументи заявника необхідності немає.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Портного Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 06 березня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік