Постанова

від 06.07.2007 по справі 7/2132

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

06.07.07                                                                                      

Справа №7/2132

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.   

, Зубкова 

Т.П."(переведений)"  ,

Колодій Н.А.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю:

представників позивача: не з'явився;

представників відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу ОСОБА_31 на ухвалу господарського суду Херсонської області від

16.04.07р. по справі № 7/2132

за позовом: ОСОБА_31 м. Генічеськ

до відповідачів: учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю колективно виробничо-комерційної фірми «Славутич»:

1. ОСОБА_1, с. Щасливцеве Генічеського району

2. ОСОБА_2, м. Генічеськ

3. ОСОБА_3, смт. Партизани Генічеського району

4. ОСОБА_4, м. Генічеськ

5. ОСОБА_5, с. Щасливцеві Генічеського району

6. ОСОБА_6, с. Вікторівна Генічеського району

7. ОСОБА_7, смт. Партизани Генічеського району

8. ОСОБА_8, с. Щасливцеві Генічеського району

9. ОСОБА_9, м. Генічеськ

10. ОСОБА_10, с. Вікторівна Генічеського району

11. ОСОБА_11, м. Генічеськ

12. ОСОБА_12, м. Генічеськ

13. ОСОБА_13, смт. Партизани Генічеського району

14. ОСОБА_14, м. Генічеськ

15. ОСОБА_15, м. Генічеськ

16. ОСОБА_16, смт. Партизани Генічеського району

17. ОСОБА_17, м. Генічеськ

18. ОСОБА_18, м. Генічеськ

19. ОСОБА_19, м. Генічеськ

20. ОСОБА_20, смт. Партизани Генічеського району

21. ОСОБА_21, с. Стокопані Генічеського району

22. ОСОБА_22, м. Генічеськ

23. ОСОБА_23, м. Генічеськ

24. ОСОБА_24, м. Генічеськ

25. ОСОБА_25, м. Генічеськ

26. ОСОБА_26, м. Генічеськ

27. ОСОБА_27, м. Генічеськ

28. ОСОБА_28, м. Генічеськ

29. ОСОБА_29, с. Щасливцеві Генічеського району

30. ОСОБА_30, м. Генічеськ

про визнання договорів дарування часток у статутному

фонді ТОВ КВКФ «Славутич» такими, що порушують публічний порядок

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №

2071 від 05.07.2007 року справа № 7/2132 передана для розгляду колегії суддів у

складі: головуючий: Яценко О.М.; судді: Зубкова Т.П., Колодій Н.А..

     Справа

прийнята колегією суддів до провадження.

     Судове

засідання 06.07.2007 року закінчилось прийняттям постанови.

     Ухвалою

господарського суду Херсонської області (суддя Задорожна Н.О.) було повернуто

ОСОБА_31 м. Генічеськ позовну заяву та додані до неї матеріали на підставі

пунктів 3, 4,6 статі 63 ГПК України.

     Не

погоджуючись з прийнятою ухвалою господарського суду Херсонської області від

16.04.2007 року по справі № 7/2132, ОСОБА_31(позивач у справі) оскаржує його до

апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що при подачі позову позивач

послався на ст. 228 ГПК, а не на ст. .238 ГПК як це зазначено в ухвалі від

16.04.2007 р. Відповідно до ст. 38 ГПК України під час розгляду справи суд міг

витребувати від позивача необхідні докази. Докази направлення копій апеляційної

скарги сторонам по справі були подані у відповідності до постанови Кабінету

Міністрів України від 17.08.2002 року N 11554. При поданні позовної заяви були

надані оригінали платіжного доручення № 8 від 06.04.2007 року про сплату

державного мита. Просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської

області від 16.03.2007 р. по справі №7/2132. Подану позовну заяву прийняти до

провадження.

     Повноважний

представник до судового засідання не з'явився. Про причини неявки не повідомив.

Про час і місце розгляду апеляційної скарги сповіщений належним чином.

     Відповідачі

відзивів на скаргу не надали, повноважених представників до судового засідання

не направили. Про час і місце розгляду апеляційної скарги сповіщені належним

чином.

     Згідно зі

ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції

справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу

України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у

справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд

не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та

обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали

місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи,  суд 

ВСТАНОВИВ:

     Повертаючи

позовну заяву без розгляду суд першої інстанції зазначив, що по-перше подана

заява не містить юридичних (правових) підстав позову. Предмет позову не

відповідає встановленим законом способам захисту. Позивачем не надано доказів,

що підтверджують обставини, викладені ним у позовній заяві. Оспорюючи договори

дарування, позивач не надає належно засвідчених копій цих договорів, не

зазначає дату їх укладення та номери, кількість договорів.

     Заявником не

надано будь-яких доказів на підтвердження статусу суб'єкта підприємницької

діяльності, а також його участі та реальної частки у статутному фонді ТОВ КВКФ

«Славутич».

     По-друге,

подані фіскальні чеки не містять штампів поштового відділення зв'язку у

прийнятті рекомендованих відправлень, отже, не можуть бути належними доказами

надсилання відповідачам копій позовних заяв.

     По-третє з

тексту позовної заяви вбачається, що заявлено вимоги про оспорення 30

договорів, тоді як державне мито сплачено по одній вимозі.

     Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали,

знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі

наступного:

     Згідно ст.

124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

     У

відповідності до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства

та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 

     Відповідно до

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до

визначення підсудності справі питань приватизації та з корпоративних спорів»

від 15.12.2006 року, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з

корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між

учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів.

     Подання

позовної заяви є формою (способом) реалізації наданого законом права на захист

прав чи охоронюваних законом інтересів.

     Вирішуючи

питання про прийняття позовної заяви, або навпаки, суд не повинен діяти суто

формально та у кожному конкретному випадку має вирішувати питання щодо

можливості (неможливості) розгляду позовних вимог.

     Як свідчать

матеріали справи предметом позовних вимог є визнання договорів дарування часток

у статутному фонді ТОВ КВКФ «Славутич» такими, що порушують публічний порядок.

Необхідність подання позову, на думку позивача, обумовлена відчуженням

відповідачів в порушення Закону України «Про господарські товариства» шляхом

укладення договорів дарування пакету акцій на користь однієї особи - ТОВ

«Голдвайн» в результаті чого, останнє стало власником 68,518% акцій у

статутному фонді позивача.

      Визнання

правочину недійсним віднесено до способу захисту свого порушеного права

передбаченого статтею 16 ЦК України.

     Суд,

здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист

гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і

громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і

держави. Відмовляючи у захисті порушеного права по суто формальним причинам суд

ухиляється від виконання покладених на нього Конституцією та державою функцій,

що є грубим порушенням основних засад судочинства.

     Стосовно

застосування при поверненні матеріалів позовної заяви пункту 3 статі 63 ГПК

України, колегія суддів зазначає наступне: якщо у позовній заяві є посилання на

докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви

не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК.

     Як свідчать матеріали справи, безпосередньо в

тексті позовної заяви ОСОБА_31посилається на факти порушення відповідачами прав

та охоронюваних законом інтересів позивача. А відтак, суд першої інстанції про

прийнятті позову до свого провадження повинен витребувати від позивача докази у

підтвердження правомірності заявлення позовних вимог та вирішити це питання у

судовому засіданні, тому при поверненні позовної заяви суд безпідставно

зазначив  п.3 ст. 63 ГПК України.

     Колегія

суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не був позбавлений права,

залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 статі 81 ГПК України, у разі

якщо позивач без поважних причин не надає витребувані господарським судом

матеріали, необхідні для вирішення спору.

     Стосовно

повернення позовної заяви на підставі п.4 статті 63 ГПК України суд повідомляє,

що відповідно до визначення поняття доказів, що міститься у статті 32

Господарського процесуального кодексу України, надані позивачем фіскальні чеки

є доказом. У разі сумнівів у його достовірності, чи дійшовши висновку про

недостатність таких доказів, суд вправі був витребувати додаткові докази, але

не мав законних підстав для 

повернення  позовної заяви.

     Разом з цим

суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що ОСОБА_31заявлено тридцять

позовних вимог про визнання недійсними тридцяти договорів дарування, а державне

мито оплачено в розмірі еквівалентному оплаті лише однієї вимоги.

    У разі якщо

стороною не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі

або документів, що свідчать про звільнення від його сплати, заява до розгляду

не  приймається, і господарський суд з

посиланням на пункт 4 частини першої статті 63 ГПК зобов'язаний повернути її

заявникові без розгляду. Про повернення позовної заяви виноситься ухвала.

    Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала в

частині повернення позовних матеріалів на підставі п.6 статі 63 ГПК України є

законною та обґрунтованою, а відтак вимога апеляційної скарги про скасування

ухвали та прийняття позовної заяви до розгляду задоволенню не підлягає.

     На підставі

викладеного, керуючись пунктом 6 статті 63, ст. ст., 101 - 106 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

     Апеляційну

скаргу ОСОБА_31 на ухвалу господарського суду Херсонської області від

16.04.07р. по справі № 7/2132 залишити без задоволення.

     Ухвалу

господарського суду Херсонської області від 16.04.07р. по справі № 7/2132-

залишити без змін.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М. 

 Зубкова  Т.П."(переведений)"  Колодій Н.А.