Ухвала

від 01.03.2023 по справі 761/5702/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5702/23

Провадження № 1-кс/761/4002/2023

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю заявника ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296), про скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження № 42022102070000092 від 07.04.2022 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

В своєму клопотанні заявник зазначає, що слідчий суддя Подільського о районного суду міста Києва 11 серпня 2022 року постановив ухвалу у Кримінальному провадженні (судова справа №758/6518/22), якою задовольнив клопотання заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022102070000092 від 07.04.2022 та вирішив: «Накласти арешт на розрахункові рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , які відкриті у АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005) на ім`я ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 23738441), а також на грошові кошти, що знаходяться на даних рахунках.

Заборонити ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 23738441), його посадовим та іншим особам за довіреністю (дорученням), службовим особам АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005) та його територіальних відділень (філій) проводити будь-які банківській операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на зазначеному рахунку, за винятком операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів, до бюджету або державні цільові фонди, так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків, пов`язаних з виплатою заробітної плати, переказу на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів; сплати АТ «Укрсиббанк» комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банком.

Зобов`язати банківську установу АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005) надати прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 42022102070000092

від 07.04.2022 інформацію про залишки коштів на рахунку на момент накладення арешту у вигляді довідки».

На думку заявника арешт на вказані рахунки накладено необґрунтовано, а тому заявник просить слідчого суддю його скасувати.

В судовому засіданні заявник, просив задовольнити клопотання з підстав наведених у ньому та скасувати арешт, який накладено на грошові кошти.

Слідчий просив вирішити клопотання на розсуду суду.

Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, детективами першого відділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000092 від 07.04.2022.

В межах вказаного кримінального провадження було накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296).

Зі змісту ухвали, якою було накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296), вбачається, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Як вбачається з наданих заявником документів, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що арештоване майно набуто ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296) у власність будь-яким протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З наявних у слідчого судді матеріалів клопотання не вбачається, що арештоване майно, яке належить ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296), набуто кримінально протиправним шляхом, або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296) не можуть виступати доказом в розумінні ст. 98 КПК України та жодним чином не можуть підтверджувати факт здійснення кримінального правопорушення.

Крім того, згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений арешт не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов`язаний з розслідуванням конкретного злочину.

Також пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено:

«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (підстави застосування спеціальної конфіскації майна).

Таким чином, окрім факту належності майна до предмету злочину, використання його як засобу чи знаряддя вчинення злочину чи одержання внаслідок вчинення злочину та/або встановлення, що воно є доходами від такого майна, для застосування арешту майна орган досудового розслідування повинен був довести, що ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296) здобуло майно незаконно.

Натомість, жодних відомостей щодо дослідження цих фактів та доказів, які підтверджують наявності у арештованого майна таких ознак, на даний час не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому існуванні арешту майна відпала необхідність, а тому клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296), про скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження № 42022102070000092 від 07.04.2022 року, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 24597296), про скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження № 42022102070000092 від 07.04.2022 року задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11.08.2022 (судова справа №758/6518/22) у кримінальному провадженні № 42022102070000092 від 07.04.2022, а саме: «…арешт на розрахункові рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , які відкриті у АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005) на ім`я та ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 23738441), а також на грошові кошти, що знаходяться на даних рахунках.».

Скасувати заборону: «…ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 23738441), його посадовим та іншим особам за довіреністю (дорученням), службовим особам АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005) та його територіальних відділень (філій) проводити будь-які банківській операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на зазначеному рахунку, за винятком операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів, до бюджету або державні цільові фонди, так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків, пов`язаних з виплатою заробітної плати, переказу на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів; сплати АТ «Укрсиббанк» комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банком».

Скасувати зобов`язання для банківської установи АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005): «надати прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 42022102070000092 від 07.04.2022 інформацію про залишки коштів на рахунку на момент накладення арешту у вигляді довідки».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1