Рішення

від 06.03.2023 по справі 336/451/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

06.03.23

Справа №336/451/23

Пр. 2-о/336/89/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л. А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку окремого провадження цивільну справу №336/451/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подану в порядку окремого провадження, -

за відсутності учасників справи та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2023 заявниця звернулась до суду із заявою, поданою в порядку окремого провадження, згідно з якою просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Херсонська область, село Милове, Бериславського району, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполі Донецької області, у віці 89 років.

Згідно з заявою, заявниця є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , яка померла у м.Маріуполі 12.05.2022 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та внаслідок небезпечної обстановки у місті протягом тривалого часу, що була спричинена збройною агресією з боку РФ.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 о 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 померла в присутності заявниці у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті в квартирі матері із нею знаходились також дві сусідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вони знаходились разом у зв`язку з тим, що їх домівки було пошкоджено, тому в них було неможливо та небезпечно перебувати. Сусідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були присутні на момент смерті матері, а також протягом чотирьох днів після її настання. 13.05.2022 вранці заявниця повідомила про смерть матері рідній сестрі - ОСОБА_5 , яка мешкає у м.Запоріжжя засобами телефонного зв`язку. У зв`язку з надскладною ситуацією у місті Маріуполі та припиненням роботи правоохоронних органів, комунальних служб їй довелося перебувати в одній квартирі із померлою до 15.05.2022. 15.05.2022 о 15:30 год. за допомогою небайдужих людей та сусідів, які опинились в аналогічній ситуації, тіло відправлено до імітованого моргу - холодильного складу ТОВ ТД «Щирий кум», що знаходився за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Запорізьке шосе. Разом з тілом відібрано паспорт та РНОКПП померлої працівниками цього моргу для складання списків померлих та реєстрації смерті. Станом на 20.05.2022 жодних відомостей щодо померлої ОСОБА_2 у списках моргу не було. Зі слів працівників моргу, тіло ОСОБА_2 поховано разом із іншими в масовому місці поховання, місцезнаходження її паспорту не відомо. Жодних документів із медичних закладів, комунальних та/або правоохоронних органів щодо факту смерті немає.

Заявниця наголошує, що станом на 12.05.2022 м.Маріуполь був найгарячішою точкою на Донеччині, що підтверджується інформацією із відкритих джерел, в тому числі - інформаційного агентства УНІАН, інформаційного агентства Міністерства оборони України АрміяINFORM. Окупанти фактично зруйнували місто та вбили понад 20 тисяч його мешканців. Місця масових поховань навколо м.Маріуполя стрімко зростали, про що свідчать супутникові знімки Planet Labs. У місті фактично не було питної води, їжі та придатних для життя приміщень, у зв`язку з чим, 20.05.2022 заявницю евакуйовано з м.Маріуполя до м.Запоріжжя. Місто Маріуполь Донецької області наразі контролюється окупаційними військами Російської Федерації. Тому, документи та будь-які докази про смерть належного зразка отримати не вдасться. Можливості для звернення до органів РАЦС на вказаній території міста для реєстрації смерті заявниця не мала. Поряд із цим, відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.08.2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.07.2022 №169), м.Маріуполь, знаходиться в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

12.12.2022 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою щодо державної реєстрації смерті матері, отримавши письмову відмову у зв`язку з відсутністю документів встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово-медичного установою.

На підставі наведеного, з посиланням на ст.317-317, 430 ЦПК України, заявниця просить задовольнити заяву.

Ухвалою судді від 13.01.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, в порядку витребування доказів зобов`язано Олександрівський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати інформацію щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Милове Бериславського району Херсонської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь Донецької області. Клопотання заявниці ОСОБА_1 про виклик свідка задоволено. Постановлено викликати та допитати як свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свідка попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

20.01.2023 у судовому засіданні у даній справі, без виходу суду до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про витребування доказів з Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя стосовно надання відомостей про звернення заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із заявою про припинення виплати пенсії яка нараховувалася на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витяг з протоколу судового засідання від 20.01.2023 направлено на адресу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя для виконання в частині витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.02.2023 в порядку витребування доказів зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати інформацію про результат розгляду звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з приводу припинення пенсії її померлій (зі слів) матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця у судове засідання 06.03.2023 не з`явилась. За змістом заяви ОСОБА_1 , вх.№ від 20.01.2023, поданої після проведення судового засідання, вона просить провести розгляд справи за її відсутності, заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

18.01.2023 від заінтересованої особи - Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява на виконання ухвали судді від 13.01.2023 про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження в частині витребування доказів. Так, відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомив, що за результатами перевірки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено. В.о. начальника відділу О.Лайтерман просить розглянути справу без участі заінтересованої особи, заперечень проти заяви не має.

Заяв по суті справи після відкриття провадження від сторін не надходило. Враховуючи невідкладність розгляду, суд вважає за можливе розглядати справу у призначений час за відсутності заявника, заінтересованої особи та їх представників, що не протирічить ч.1 ст.223 ЦПК України.

Внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ч.1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як передбачено ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Ст.1,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За приписами ст. 9 зазначеного закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Востаннє відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2915-IX від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 03 травня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (редакція від 06.05.2022, до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 03 травня 2022 року віднесена Маріупольська міська територіальна громада.

На час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відноситься вся територія Маріупольського району.

Крім того, суд наголошує, що встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Судом встановлено, що за даними свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у графі «матір» наявний запис про ОСОБА_2 , українку (серії НОМЕР_1 , видано Березенським сільським РАЦСом Великоолександрівського району Херсонської області), що підтверджує родинний зв`язок заявниці із ОСОБА_2 , факт смерті якої ОСОБА_1 просить встановити.

13.02.2023 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.02.2023 до справи надійшов лист від відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому зазначено, що 30.05.2022 до управління звернулася ОСОБА_1 , мешканка м. Маріуполя з приводу припинення пенсії її померлій матері ОСОБА_2 , 1933 р.н., заяву 31.05.2022 направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області для прийняття рішення.

Згідно з копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 18.02.2000, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась у селі Милове Бериславського району Херсонської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в період з 02.09.1983. За даними довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої ГНА в Жовневому районі м.Маріуполь 21.05.1998, РНОКПП, присвоєний ОСОБА_2 , -1212010287. Засвідчені докази вказаних документів наявні у додатку до відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За даними засвідченої копії вказаної заяви, ОСОБА_1 30.05.2022 звернулась до начальника відділу обслуговування громадян №7 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області, із зазначенням адреси реєстрації у м.Маріуполь, адреси фактичного проживання у м.Запоріжжя та контактного телефона, просить зняти виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Маруіполь. Поховання не проводилось, свідоцтво про смерть не надавалось у зв`язку із бойовими діями.

За змістом відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2023, яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.02.2023, 31.05.2022 управлінням отримано лист від Головного управління ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо припинення виплати пенсії померлої матері заявниці - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Маріуполь, отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст.47 зазначеного нормативно-правового акта пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому КМУ від 30.08.1999 №1596. Згідно зі ст.49 вказаного закону, виплата пенсії припиняється у разі смерті пенсіонера за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Так, 01.07.2023 (дата, вочевидь, вказана із помилкою в році, оскільки на час винесення рішення ще настала, а заяву ОСОБА_1 подала до управління у 2022 році), управлінням опрацьовано заяву ОСОБА_1 від 30.05.2022 та призупинено пенсійні виплати ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства.

Судом оглянуто оригінали документів, наданих заявницею в судовому засіданні (засвідчені копії наявні у матеріалах справи): пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_2 , номер особового рахунку НОМЕР_5 , вид пенсії за віком, довічно, виданого ПФУ 04.10.2013; свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_2 ПФУ 15.09.2003 серії НОМЕР_6 ; декларацію про вибір лікаря ОСОБА_6 , що працює у Комунальному закладі Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м.Маріуполя», який надає первинну медичну допомогу №0000-784Р-РМ3А від 02.07.2018 із зазначенням даних пацієнта ОСОБА_2 , що відповідають іншим дослідженим доказам.

Судом досліджено свідоцтво про право власності на житло, видане Департаментом міського майна Маріупольської міської ради від 08.05.2018 на підставі наказу №51212/н, 140 від 08.05.2018, згідно з яким ОСОБА_1 на праві приватної власності належить жиле приміщення у гуртожитку - кімната АДРЕСА_2 , загальною площею 35,5 кв.м., реєстрова книга №51212.

Крім того, ОСОБА_1 для огляду суду надано оригінал свідоцтва від 24.11.1992 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_3 , виданого 24.11.1994, за даними якого співвласниками квартири на вказаний час на праві спільної сумісної власності були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право власності від 04.07.1994, що видано на підставі розпорядження (наказу) №22053 від 04.07.1994.

Суд наголошує, що вказані докази досліджені у зв`язку із твердженням заявниці про місце настання смерті матері, яка настала за місцем її реєстрації (у квартирі АДРЕСА_3 ), при цьому, достовірність даних щодо зареєстрованого права власності заявниці й інших осіб на даний час не є предметом розгляду цієї справи та не перевірялась (щодо заявниці) на предмет їх актуальності за даними державних реєстрів. Дата реєстрації права власності за ОСОБА_2 обґрунтовує відсутність інформації у довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманої 19.01.2023 на запит суду за критерієм пошуку за об`єктом нерухомості.

Згідно з направленням на госпіталізацію, виданим амбулаторією №6 Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Донецька, без дати, виданої установою так званої Донецької народної республіки (м.Донецьк, вул. Жовтня, буд.21А), розташованої у м.Маріуполь, тобто, на території ведення бойових дій, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , пенсіонерці, її спрямовано на госпіталізацію до неврологічного відділенняДонецької обласної клінічної лікарні імені М.І. Калініна із діагнозом: «ОНМК в стволе гол.мозга», тобто, відповідно до розшифровки медичного терміну - гострим порушенням кровообігу мозку (інсульт стовбуру головного мозку). У направленні також зазначено про те, що особа не обстежена із врахуванням тяжкості стану. Довідка засвідчена печаткою лікаря на українській мові із зазначенням П.І.Б.: ОСОБА_8 , його підписом та підписом завідуючої відділення Процив Л.О.

Ч.4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17 викладено правову позицію, згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до письмових показів свідка ОСОБА_5 від 23.12.2022, вона є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підтверджує факт смерті ОСОБА_2 . Так, 13.05.2022 їй зателефонувала сестра ОСОБА_1 та повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 настала смерть матері о 23 годині 30 хвилин. Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , допитана під час судового засідання, підтвердила письмові пояснення, викладені раніше. Зауважила, що була дуже близька із матір`ю, постійно підтримувала зв`язок із нею, до повномасштабного вторгнення окупантів та, за наявності зв`язку, й під час бойових дій у м.Маріуполь. До 24.02.2022 один раз на два тижні відвідувала матір у м.Маріуполь.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23.12.2022, вона є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підтверджує факт смерті матері, з приводу чого пояснює, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23-30 годині у неї на руках померла матір. З нею в той час перебували дві сусідки, які залишились без житла, як і заявниця. Вони перебували в одній з цілих кімнат в квартирі матері заявниці по АДРЕСА_1 . Вранці наступного дня 13.05.2022 ОСОБА_1 за допомогою зв`язку оператора МТС зателефонувала молодшій сестрі, знайшовши зв`язок, та повідомила про настання смерті матері. Протягом чотирьох днів заявниця та дві сусідки перебували із померлою ОСОБА_2 в одній кімнаті. Завдяки допомозі сусідів 15.05.2022 о 15-20 годині матір забрали до моргу, разом із тілом забрали й оригінал паспорта померлої, проте, жодних підтверджень не видали. 20.05.2022 у списках померлих ОСОБА_2 не було, як і в базі (реєстрі) даних моргу. Видавати документи представники моргу та міліції відмовились. Свідки, які перебували разом із нею станом на час настання смерті особи, залишились у м.Маріуполь та виїхати не можуть.

Заявниця та свідок під час судового розгляду також показали, що за життя мати була енергійною та на стан здоров`я не скаржилась.

На початку квітня 2022 року, приблизно 01.04.2022, з пояснень заявниці, ОСОБА_1 показала матір лікарю амбулаторії, яка знаходиться у м.Маріуполь, який дав направлення на госпіталізацію до неврологічного відділення лікарні у м.Донецьк, проте, у зв`язку із інтенсивністю бойових дій та обмеженою можливістю транспортувати матір до лікарні, стаціонарне лікування не було розпочато. Після смерті матері протягом трьох діб не було можливості передати тіло для поховання у зв`язку із відсутністю мобільного зв`язку та інтернету у м.Маріуполь. Поліція та медичні працівники для констатації смерті додому не приїздили, проте, вона подавала заяву до так званої міліції, яка функціонувала станом на 12.05.2022 на території окупованого м.Маріуполя. Тіло ОСОБА_2 забрали за направленням міліції так званої ДНР представники морга, що здійснювали тимчасове зберігання тіл померлих перед похованням у холодильному обладнанні Торгового дому «Щирий кум». З початку окупації м.Маріуполя склалося так, що було загальновідомим мешканцям міста, що трупи перед похованням збирали в певному місці, й на грудях кожного розміщували документи, частіше - оригінал паспорта, якщо він був наявний. Із врахуванням вітряної погоди 15.05.2022, коли тіло матері забрали з дому, документи могли загубитись, з чим заявниця й пов`язує відсутність підтверджень поховання тіла. Точне місце поховання досі невідомо. Жодні спроби встановити місце знаходження тіла та номер захоронення не виявились результативними, а через деякий час, приблизно 20.05.2022, не витримуючи обстановки у місті, заявниця евакуювалась до м.Запоріжжя. Із заявою про порушення кримінальної справи після евакуації ОСОБА_1 до поліції не зверталась, оскільки смерть настала за станом здоров`я та за відсутності неприродніх причин.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань від 06.03.2023, ТОВ «Торговий Дім «Щирий кум» код ЄДРПОУ 36996013, відповідно до КВЕД має низку дозволених видів економічної діяльності для її провадження, зокрема, оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування. На виконання ч.7 ст.85, ч.1 ст.100 ЦПК України судом оглянуто веб-сторінку ТОВ «Щирий кум» за веб-адресою https://www.facebook.com/ShKumMRPL/, відповідно до публічних дописів на якій наприкінці лютого вказана мережа функціонувала (зокрема, один з останніх дописів датований 28.02.2022) на території м.Маріуполь Донецької області.

Згідно з письмовими показами свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 , - вона є сусідкою заявниці. Підтверджує факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, оскільки її житло для проживання було не придатне, вона проживала разом із ОСОБА_1 та її матір`ю у цілій на той час однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . О 23-30 годині ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, 13.05.2022 написали заяву до міліції, прохали про допомогу у перевезенні тіла до морга, але довелось ночувати із померлою до 15.05.2022, коли о 15-20 годині ОСОБА_2 забрали до моргу. Жодних доказів не видали. Протягом чотирьох днів вони із заявницею чекали біля приміщення морга з ранку до вечора, проте, працівники морга не могли знайти місце її поховання, проте, відомості до електронної бази занесені й повідомлять місце пізніше.

Під час проведення огляду мобільного телефона заявниці (на підставі ухвали суду, постановленої без виходу до нарадчої кімнати в судовому засіданні 20.02.2023), надані письмові покази, датовані 23.12.2022, дійсно наявні у месенджері «Viber», у особистому листуванні із ОСОБА_9 у вигляді фотографії, що тотожна засвідченій копії, наявній у справі. Вперше пояснення надіслані у вказану дату ОСОБА_1 без зазначення цієї дати, а вдруге, без затримки у часі іншого повідомлення, вже датовані 23.12.2022 на прохання ОСОБА_1 зазначити цей обов`язковий реквізит. Крім того, у вказаному месенджері заявниці на мобільному телефоні наявне й листування із свідком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка також була сусідкою заявниці, мешкала за адресою: АДРЕСА_5 . Листування відповідає даті 23.12.2022, в ньому також наявний фотознімок письмових пояснень свідка від 22.12.2022, засвідчена копія якого додана до заяви, поданої до суду. Пояснення у письмовому вигляді тотожні (щодо обставин смерті ОСОБА_2 ) поясненням свідка ОСОБА_9 . При цьому, безпосередній допит свідків неможливий, як і нотаріальне посвідчення їх показань у зв`язку із тим, що вказані особи перебувають під окупацією, фактично ці письмові свідчення є актом, що засвідчує настання смерті ОСОБА_2

16.12.2022 на ім`я ОСОБА_1 від заінтересованої особи надійшла відповідь, за змістом якої заява про державну реєстрацію смерті матері заявниці залишена без виконання у зв`язку із відсутністю відповідних документів, форма яких відповідає формі, затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованим в МЮУ 25.10.2006 за №1150/13024 або рішення суду про встановлення факту смерті особи.

Згідно до положень ч.2 ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч.1 ст.18 вказаного закону про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

За положеннями ч.1,6 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

У випадку проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду, отриманого у спосіб, передбачений абзацом п`ятим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил, примірник рішення суду в електронній формі роздруковується та додається до другого примірника актового запису про смерть (пункт 1 глави 5 розділу III).

Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого за їх зверненням в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, сьомим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил. У разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року (пункт 9 глави 5 розділу III).

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій, що унеможливлює державну реєстрацію цього факт в позасудовому порядку.

Крім того, за положеннями п.10 Правил, в певних визначених у цій нормі випадках, якщо причина та місце смерті невідомі, у відповідних графах актового запису про смерть записується "Не встановлено".

Оцінюючи досліджені докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі «Cyprus v. Turkey» (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96).

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування) тощо.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території м. Маріуполь Донецької області, на території якої з початку повномасштабного вторгнення військ РФ, яке відбулось 24.02.2022, відбуваються надінтенсивні бойові дії, суд погоджується з тим, що отримати лікарське свідоцтво про смерть встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України є неможливим, тим більше зі спливом певного проміжку часу, а також за відсутності судово-медичного висновку за результатами дослідження трупа, яка проводиться, зокрема, з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.

Необхідність встановлення факту смерті особи за рішенням суду зумовлено відсутністю у заявниці, яка є донькою померлої, документів, передбачених ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 18.12.2010 року № 3307/5 (лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть) у зв`язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану та проведенням бойових дій у вказаному населеному пункті (м. Маріуполь), крім того, судово-медична експертиза причин смерті ОСОБА_2 у зв`язку із викладеними обставинами не проводилась.

За відсутності належних медичних документів провести державну реєстрацію смерті особи та видати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку не є можливим, а наявні докази видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому, встановлено, що всі покази свідків узгоджуються між собою та із поясненнями заявниці, яка надала для дослідження всі наявні оригінали документів матері, зокрема, щодо видачі нагрудних знаків, пенсійне посвідчення, медичну декларацію тощо. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.07.2022, на час розгляду справу не поновлено, відповідні заяви до ПФУ не подавались.

Судом також враховується відсутність заперечень заінтересованої особи проти вимог заяви, що підтверджено письмовими відповідями, наявними у справі.

Відповідно до ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Проте, підстав для оголошення особи померлою та застосування іншого, спеціального порядку судом не встановлено, оскільки критерії застосування даної норми з урахуванням встановлених фактичних обставин справи відсутні.

Відповідно до норми ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

За вимогами ст.263,264 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Звернення в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявниці для проведення державної реєстрації смерті, при цьому, встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявницею, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для задоволення заяви та встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м.Маріуполь Донецької області, за адресою реєстрації 12 травня 2022 року о 23-30 годині, причина смерті - «не встановлена».

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 130/2517/18.

Крім того, суд наголошує, що за змістом ч.1,2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Як передбачено ч.5 ст.317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-80, 95, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293, 315, 317-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подану в порядку окремого провадження, - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Милове Бериславського району Херсонської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 годині 30 хвилин на території, яка перебуває в тимчасовій окупації, - в м. Маріуполі Донецької області, за адресою реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 , у віці 89 років.

Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 .

Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 42987331, адреса місцезнаходження: 69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, пл. Пушкіна, буд. 2.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 06.03.2023.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Суддя Л. А. Вайнраух