Ухвала

від 06.03.2023 по справі 320/2613/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 березня 2023 року м. Київ № 320/2613/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального закладу загальної середньої освіти «Софіївсько-Борщагівський ліцей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління освіти, культури, молоді та спорту Борщагівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся перший заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області з адміністративним позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти «Софіївсько-Борщагівський ліцей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління освіти, культури,молоді та спорту Борщагівської сільської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 залишено позовну заяву без руху. Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області та, як наслідок, і прокурора саме з таким предметом позову;

- доказів звернення прокурора до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері для здійснення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України;

- доказів відмови у проведенні планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у межах даного предмету спору;

- доказів звернення до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії;

- внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомити про причини і підстави невчинення таких дій;

- належним чином завірених копій додатків до позовної заяви у придатному для читання вигляді.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, звернення прокурора до суду з цим позовом обумовлено бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

При цьому прокурор зазначає, що посадовими особами ГУ ДСНС України в Київській області складені акти оцінки готовності захисної споруди №159531, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний 1 В, перебуває у комунальній власності та балансоутримувачем якого є Комунальний заклад загальної середньої освіти «Софіївсько-Борщагівський ліцей» Борщагівської сільської ради.

Вказаними актами констатовано про стан неготовності захисної споруди та рекомендовано привести укриття у відповідність до вимог Інструкції з питань цивільного захисту у мирний час, наказу МВС №579 від 9 липня 2018 року.

Зазначає, що ГУ ДСНС у Київській області, як спеціально уповноважений державою орган, знаючи про тривале (починаючи з 2018 року) ігнорування балансоутримувачем щодо приведення сховища №159531 у відповідність до вимог наказу МВС України №579, відповідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності, не вживає.

Ураховуючи суспільну значимість порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, невжиття заходів до звернення до суду ГУ ДСНС у Київській області самостійно, цей позов пред`являється прокурором, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.

До суду надійшли документи на усунення недоліків. Так, на виконання ухвали суду заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури надіслав пояснення, в яких вказує, що пред`явлення цього позову прокуратурою до суду обумовлено бездіяльністю ГУ ДСНС у Київській області, яка полягає у невжитті ним, як уповноваженим органом, заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести вищевказану захисну споруду у стан готовності до використання.

Як зазначено прокурором, відповідно до приписів Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, остання здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкцію фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.

Окрім того, ДСНС складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Аналізуючи вказане, органи ДСНС, виконуючи наглядову (контролюючу) функцію, у разі виявлення порушень, мають право і можуть звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства, відтак, органи ДСНС здійснюють контроль за готовністю захисних споруд до використання за призначенням, тому саме в інтересах ГУ ДСНС у Київській області Києво-Святошинською окружною прокуратурою подано цей позов.

Водночас, як зазначено у позові, прокуратурою перед зверненням до суду із цим позовом встановлено, що ГУ ДСНС у Київській області, як спеціально уповноваженим органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, знаючи про тривале ігнорування відповідачем вимог щодо приведення сховища №159531 у відповідність до наказу МВС №579, не вжито дієвих та достатніх заходів реагування, що вказує на бездіяльність даного органу.

При цьому, з позовної заяви слідує, що Головним управлінням ДСНС у Київській області було повідомлено окружну прокуратуру про неможливість вжиття заходів ними і на даний час через припинення заходів державного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року за №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану".

Вирішуючи питання щодо наявності у заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області адміністративної процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В постанові від 13 липня 2022 року у справі №120/1460/21-а Верховний Суд зазначив, що представництво прокурором держави в суді, по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій, спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З огляду на вищенаведене, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

Відповідно до обґрунтувань позовної заяви та заяви поданої на усунення недоліків залишеної без руху позовної заяви, подання позову першим заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури пов`язане з тим, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляду у сфері техногенної, пожежної безпеки та цивільної безпеки, тривалий час не вживає передбачених законодавством заходів щодо спонукання підприємства до приведення захисної споруди цивільного захисту №159531 у належний до використання стан, відтак, цей позов поданий прокурором через бездіяльність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Приймаючи до уваги такі доводи прокурора суд разом з цим зобов`язаний перевірити вчинення належних дій (допущення бездіяльності й органу, який відповідно до покладених на нього законодавством завдань проводить перевірки щодо законності дій у відповідній сфері правовідносин (в спірному випадку - у сфері цивільного захисту), видає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у такій сфері, звертається до суду з позовом у визначених законом випадках тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3 ст. 23 Закону №1697).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону №1697).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 КАС України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 КАС України).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, в тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

У Висновку №3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Визначаючи у даній справі порушення інтересів держави, прокурор зазначає про те, що невиконання та порушення вимог законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призводить до порушення інтересів держави та встановлення державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Разом з тим, зі місту позовної заяви встановлено, що невиконання Комунальним закладом загальної середньої освіти «Софіївсько-Борщагівський ліцей» Борщагівської сільської ради обов`язків балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту фактично унеможливлює виконання функцій органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, покладених на них як спеціально уповноважений орган у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту. Фактично, прокурор вказує, що бездіяльність відповідача прямо порушує інтереси Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

У пунктах 39, 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зауважено, що, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону №1697, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави - то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як встановлено судом у цій справі, прокурор звернувся до суду та визначив ГУ ДСНС у Київській області органом, який є компетентним у цих правовідносинах.

При цьому, прокурором зазначено, що реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у Київській області фактично була обмежена проведенням перевірок та не була спрямована на вжиття більш ефективних заходів реагування; ГУ ДСНС у Київській області не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача до приведення захисної споруди у стан, придатний для використання за призначенням; з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 - позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.

Листом прокурор звернувся до ГУ ДСНС у Київській області, в якому повідомив останнього про намір звернутись до суду з цим позовом.

У пунктах 68, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц суд зазначив, що, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий ч.2 ст. 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у ч. 4 ст. 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року (п. 68 постанови).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Досліджуючи наявність компетенції у ГУ ДСНС у Київській області у здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах, а також наявність повноважень щодо звернення до суду з таким позовом, суд констатує таке.

Прокурор, звернувшись із цим позовом, визначив позивачем ГУ ДСНС у Київській області та заявив позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести у стан готовності захисну споруду №159531, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська-Борщагівка, провулок Шкльний, 1 В, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 9 липня 2018 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, із змінами, внесеними згідно із Законом №2228-IX від 21 квітня 2022 року).

Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п. 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року №579 (далі - Вимоги).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Вимог). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (п. 7 розділу ІІ Вимог).

В цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС, згідно із п. 3 Положення №1052, є:

1)реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2)здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань (п. 4 Положення №1052):

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням (п. 6);

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту (п.7);

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання (п.39);

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (п.48);

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (п. 52).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Поряд із цим, вказаним Законом від 21 квітня 2021 року №2228-IX Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (п. 16);

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (п. 48);

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (п. 51).

Тобто, законодавством передбачено право Управління, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п. 48 Кодексу цивільного захисту).

Частиною 3 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).

Суд зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 КАС України юридичні особи можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, повноваження ГУ ДСНС у Київській області визначені Кодексом цивільного захисту населення України та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 30 серпня 2022 року у справі №П/811/1067/17, де Суд зазначив: "Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом".

Отже, суд зазначає що у розглянутому спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.

Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС у Київській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами. Таким чином, прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року в справі №320/1724/19, від 9 жовтня 2019 року в справі №0440/4892/18, від 4 жовтня 2019 року в справі №804/4728/18, від 26 лютого 2020 року в справі №804/4458/18, від 27 квітня 2020 року в справі №826/10807/16, від 20 травня 2020 року в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 43, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області до Комунального закладу загальної середньої освіти «Софіївсько-Борщагівський ліцей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління освіти, культури, молоді та спорту Борщагівської сільської ради, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.