Рішення

від 06.03.2023 по справі 340/305/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/305/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський районний суд м. Кіровограда про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року в сумі 98 191 грн. 37 коп.

Також просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 98 191 грн. 37 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є суддею Ленінського районного суду м.Кіровограда і з 03.11.2020 перебуває у складі Збройних Сил України. Вказує, що з липня 2022 року йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди, у зв`язку із застосуванням стосовно нього Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-ІХ. Позивач вважає протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати йому суддівської винагороди, оскільки з огляду на приписи ст.130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів. Позивач посилається на рішення Ради суддів України від 05.08.2022 №22 Щодо виплати суддівської винагороди. Надання відпустки суддям в умовах воєнного стану. При цьому, на думку позивача, належним способом захисту порушеного права на отримання суддівської винагороди, є саме стягнення з відповідача невиплаченої суддівської винагороди за грудень 2022 року у сумі 98191,37 грн.

Ухвалою судді від 30.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінський районний суд м.Кіровограда. (а.с.14-15)

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.21-23). Вказує, що Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди, а тому наявними є підстави для застосування норм Кодексу законів про працю України та законодавчих актів, що регулюють військовий обов`язок і військову службу. Позивач увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 роки з 03 листопада 2020 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 р. №180-к Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку із прийняттям на військову службу. Територіальне управління з 03.11.2020 по 19.07.2022 року здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 на підставі вищевказаного наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-ІХ внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, якими передбачається припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 р. №99/к Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 р. №180-к, відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління доручено припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби. Відповідач зазначає, що рішення Ради суддів України від 05.08.2022 №22 Щодо виплати суддівської винагороди. Надання відпустки суддям в умовах воєнного стану, яким надано роз`яснення щодо виплати суддівської винагороди суддям призваним на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, не є нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.9 ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, рішення Ради суддів України. Прийняті в межах визначених цим Законом повноважень є обов`язковими лише для органів суддівського самоврядування. Отже, вважає, що враховуючи положення Конституції України, КЗпП України, Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, відповідач не допустив протиправної бездіяльності та діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Третя особа, правом подання пояснень щодо позову не скористалася.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Указом Президента України Про призначення суддів від 22.09.2005 №1308/2005 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Указом Президента України Про переведення суддів від 13.04.2009 №237/209 переведено суддю Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Ленінського районного суду міста Кіровограда у межах п`ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 09.09.2010 №2512-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда безстроково.

Наказом Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.11.2020 р. №180-к Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства, суддю Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 роки, з 03 листопада 2020 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації (а.с.7).

Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19.07.2022 р. №99/К Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 р. №180-К внесено до п.1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 р. №180-К Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу, зміни, а саме: слова зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації замінити словами зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації. Наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби (а.с.8).

Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області від 16.01.2023 №6 встановлено, що суддівська винагорода за грудень 2022 року з урахуванням індексації мала би складати 98191,37 грн. (а.с.9).

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача такою, що суперечить положенням ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 4, 5, 7, 8 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

19.07.2022 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток замінено словами зберігаються місце роботи і посада.

Тобто у статтю 119 КЗпП України внесено зміни у частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

Проте, суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) також вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд наголошує на тому, що Закон №1402-VIII передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.

Частина 10 статті 135 Закону №1402-VIII встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 р. у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 р. №2352-ІХ

Зважаючи на те, що суддя Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.

Таким чином, відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу суддівську винагороду за грудень 2022 року, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з ТУ ДСА України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року в сумі 98191,37 грн., суд зазначає, що оскільки у грудні 2022 року суддівська винагорода позивачу відповідачем не нараховувалася, то підстави для стягнення конкретних сум такої винагороди відсутні, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на висновок суду про протиправну бездіяльність відповідача, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум суддівської винагороди та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відсутні. Рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу суддівську винагороду не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов`язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення нарахування суддівської винагороди.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, ЄДРПОУ 26241445), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський районний суд м. Кіровограда (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, ЄДРПОУ 02896905) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина