Рішення

від 02.03.2023 по справі 938/561/22

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№938/561/22

Провадження № 2/938/40/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради,

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: Рашковська Л.О. - представник;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради про визнання незаконним та скасувати наказу директора Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради від 04.11.2022 №64-к про звільнення її з 04 листопада 2022 року з посади вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей», поновлення її на роботі на посаді вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради з 04 листопада 2022 року, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 24.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.12.2022.

В судовому засіданні 12.12.2022 за участю сторін, розгляд справи було відкладено на 17.01.2023 для надання представнику відповідача, яка 12.12.2022 уклала із відповідачем договір про надання правової допомоги, можливості ознайомитись із матеріалами справи та подати документи про які клопотав представник позивача.

В судовому засіданні 17.01.2023 позивачем та відповідачем було долучено додаткові докази по справі. Також судом було задоволено клопотання сторін по справі та викликано в судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 метою виклику в судове засідання свідків, в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.02.2022.

В судовому засіданні 08.02.2023 за участю сторін було допитано свідків, які з`явились до суду. За клопотанням представника відповідача, для надання їй можливості подати додаткові докази по справі, які станом на дату проведення засідання, ще не були надані на її адвокатський запит Чернівецьким національним університетом ім. Ю. Федьковича, в судовому засіданні було оголошено перерву до 28.02.2022.

В судове засідання 28.02.2023 з`явилися всі учасники справи. В ході дослідження письмових доказів долучених до матеріалів справи, представником відповідача звернено увагу на те, що до матеріалів справи долучено тільки засвідчений витяг із нього, який може не відповідати змісту наказу. Відтак, для надання відповідачу можливості надати для огляду в судовому засіданні оригіналу наказу №64-К директора Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради від 04 листопада 2022 року про звільнення ОСОБА_1 , в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.03.2022.

В судове засідання 02.03.2022 з`явилися позивач та її представник а також представник відповідача.

Представник відповідача адвокат Рашковська Л.О. зазначила, що немає змоги надати для огляду оригінал наказу №64-К від 04 листопада 2022 року про звільнення ОСОБА_1 , оскільки директор навчального закладу не зміг прибути в судове засідання за станом здоров`я та надав їй тільки фотокопії такого.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовільнити. Представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідно до наказу №40-к від 26.08.2022 в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради, вона була прийнята на роботу на посаду учителя географії з 01.09.2022 на період декретної відпустки основного працівника.

Перед прийняттям її на цю роботу, вона мала розмову із в.о. керівника закладу ОСОБА_6 , який знаючи її, як випускницю даного навчального закладу, учасницю ряду шкільних олімпіад з географії, а також будучи обізнаним, що вона навчається на географічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, у зв`язку з декретною відпусткою вчителя географії та відсутністю інших можливих претендентів, запропонував їй перевестись на індивідуальний графік навчання і піти працювати вчителем географії на час відсутності основного працівника.

Погодившись на пропозицію в.о. керівника закладу ОСОБА_6 , вона написала заяву в університет про переведення на індивідуальний графік навчання і згідно вимог наказу з 01.09.2022 приступила до роботи.

Однак на початку листопада 2022 року, директором опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради (назва після перейменування Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Конятинської сільської ради) став ОСОБА_7 , який повідомив її, що вона повинна написати заяву про звільнення з роботи, оскільки в неї відсутня вища педагогічна освіта.

З цього приводу вона повідомила директора, що попередній керівник знав про те, що вона ще навчається та не має закінченої освіти, тому між ними було досягнуто домовленості про те, що вона переводиться на індивідуальний графік навчання і працює вчителем географії до тих пір поки не вийде на роботу вчитель географії, який перебуває у декретній відпустці. Оскільки жодних умов трудового договору вона не порушила, та не допускала недоліків в роботі, то писати заяву про звільнення з роботи відмовилась.

Однак директор не прийняв її пояснення до уваги та без будь-яких обґрунтувань видав наказ №64-К від 04.11.2022 про звільнення її з посади вчителя географії на підставі статті 40 п.2.

Позивач вважає, що висновок відповідача про невідповідність її займаній посаді є необґрунтованим, оскільки перевірка результатів виконання нею трудових обов`язків на посаді вчителя географії не проводилась, та жодних доказів на підтвердження факту неналежного виконання нею трудових обов`язків на посаді вчителя географії внаслідок недостатньої кваліфікації, відповідачем не надано.

Також позивачка вважає, що при її звільненні відповідачем було допущено наступні порушення:

-не запропоновано скористатися можливістю переведення на іншу роботу.

-в наказі від 04.11.2022 №64-К підставою звільнення її з роботи вказано «у зв`язку з виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії», що не передбачено п.2 ст.40 КЗпП України.

-у трудовій книжці з посиланням на наказ №64-К від 04.11.2002 вказано, підставу звільнення: «у зв`язку з виявленими порушенням невідповідності працівника займаній посаді, недостатній кваліфікації», що не відповідає ні змісту наказу, ні редакції п.2 ст.40 КЗпП України.

Позивач стверджує, що звільнення її з роботи за наведених обставин позбавило її можливості заробляти на життя працею, на яку вона погодилася прийнявши пропозицію самого ж відповідача, виконавши при цьому його умови щодо виконання трудових обов`язків протягом конкретного строку та зміни форми навчання у навчальному закладі.

Позивач вважає, що за таких обставин наказ №64-К директора Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради від 04 листопада 2022 року про звільнення її з роботи, слід визнати незаконним і скасувати, та поновити її на посаді вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей» з 04 листопада 2022 року, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньоденної заробітної плати - 235,68 грн. помноженої на кількість робочих днів за період з 04.11.2022 по день постановлення рішення суду.

Також вважає, що із відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема позивач звернула увагу на те, що саме директор Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради зателефонував до неї та повідомив, що у навчальному закладі є місце вчителя та запропонував роботу, на що вона погодилась. Вважає, що була прийнята на роботу у відповідності до закону, та підстав для її звільнення немає, оскільки на уроки до неї ніхто не приходив, жодних відкритих уроків вона не проводила.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом, письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги заперечили, вважають позов необґрунтованим, а звільнення позивача законним. Посилаються на те, що 27.10.2022 директором Дмітроняк В.О., було розпочато процес перевірки навчального процесу та відповідності працівників займаним посадам. В ході такої перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу із порушенням вимог ст.22 Закону України «Про середню освіту». Було встановлено що ОСОБА_1 до поданої заяви про прийняття на роботу, не було долучено жодних документів про освітній рівень чи кваліфікацію. Заява не зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції. Особова справа на позивачку у навчальному закладі не заведена. Також не було долучено документів про переведення її на індивідуальний графік навчання, оскільки наказ про індивідуальний графік був виданий тільки після її звільнення. Під час відвідування директором уроку де викладала ОСОБА_1 , було встановлено, що навчально виховного процесу не було, діти шуміли. Поспілкувавшись із батьками учнів, директором було встановлено, що оцінки за успішність ОСОБА_1 не виставлені. Відтак, директором було зроблено висновок що ОСОБА_1 не може займати посаду вчителя, оскільки немає відповідної освіти і немає відповідних навиків ведення навчального процесу.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до наказу в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради Віталія Сокирко від 26.08.2022 №40-к, ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду учителя географії з 01.09.2022 на період декретної відпустки основного працівника з тижневим навантаженням згідно тарифікації. Підставою видачі наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 25.08.2022 (а.с. 9).

29.08.2022 ОСОБА_1 , як студентка 2 курсу 205 групи Географічного факультету «Середня освіта» (Географія) денної форми навчання, звернулась із заявою до ректора Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича в якій просила перевести її на індивідуальний графік навчання у зв`язку із поєднанням навчання із роботою за фахом. До заяви було додано довідку із місця роботи (а.с. 77)

Відповідно до витягу із протоколу №1 засідання кафедри економічної географії та екологічного менеджменту географічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича від 29.08.2022, за результатами розгляду заяви студентки 2 курсу 205 групи спеціальності «Середня освіта» (Географія) ОСОБА_1 про переведення на індивідуальний графік навчання у зв`язку із поєднанням навчання із роботою за фахом, відповідна заява була підтримана та рекомендовано вченій раді факультету дозволити відвідувати їй заняття за індивідуальним графіком (а.с. 10).

Відповідно до витягу із протоколу №1 засідання вченої ради географічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича від 31.08.2022, вченою радою було підтримано заяву студентки 2 курсу 205 групи спеціальності «Середня освіта» (Географія) ОСОБА_1 про переведення на індивідуальний графік навчання у зв`язку із поєднанням навчання із роботою за фахом, та ухвалено звернутись з поданням щодо переведення на індивідуальний графік навчання (а.с. 12).

На підставі наказу від 26.08.2022 №40-к, до трудової книжки НОМЕР_1 заповненої Конятинським опорним закладом загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської радина ім`я ОСОБА_1 , 01.09.2022 було внесено запис №1 про прийняття на посаду учителя географії відповідно до тарифікації на період декретної відпустки основного працівника в Конятинський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів (а.с. 14).

Згідно листа ректора Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича від 15.11.2022 №11/24-1969, наданого у відповідь на запит директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради від 01.11.2022 №141, Довідки №654 від 11.08.2022р. і №661 від 29.08.2022 р. видані студентці географічного факультету, денної форми навчання, спеціальності 014.07 «Середня освіта» ОП «Географія» ОСОБА_1 є дійсними. ОСОБА_1 і на час надання відповіді є студенткою географічного факультету, денної форми навчання, що навчається за державним замовленням на 2 курсі, зарахована наказом №818-ст від 09.08.2021. Середній бал - 4,25

Також у листі зазначено, що Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича сприяє студентам, що поєднують навчання з роботою за фахом, надаючи їм можливість навчатись за індивідуальним графіком. Студентка ОСОБА_1 , згідно поданої заяви та копії наказу №34-к по Конятинському опорному закладу загальної середньої освіти (копія додається), рішенням кафедри економічної географії та екологічного менеджменту (протокол №1 від 29.08.2022) рішенням вченої ради, географічного факультету (протокол №1 від 31.08.2022) та наказом по ЧНУ ім. Ю. Федьковича № 1693-ст. від 10.11.2022 року переведена на індивідуальний графік у зв`язку з виробничою необхідністю у працевлаштуванні на посаду учителя географії (згідно наказу в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти В.Сокирка), що регламентується «Положенням про індивідуальний графік навчання студентів (затверджене Вченою радою ЧНУ ім. Ю. Федьковича 24 лютого 2020 року, протокол №2 із змінами від 30.08.2022 року, протокол №9).

Згідно листа деканату географічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича від 29.12.2022 №303 наданого у відповідь на запит від 15.12.2022 №5 представника відповідача, адвоката Рашковської Л.О., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенткою 2 курсу географічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, спеціальність 014.07. «Середня освіта (географія)», денна форма навчання. Зарахована на навчання наказом №818-ст від 09.08.2021р. (довідка №231 від 29.12.2022 р. додається). У зв`язку з виробничою необхідністю зазначеною Конятинським опорним закладом загальної середньої освіти (наказ №34-к від 26.08.2022), студентка ОСОБА_1 , згідно поданої заяви і рішення кафедри економічної географії та екологічного менеджменту та Вченої ради географічного факультету, переведена на індивідуальний графік навчання на І семестр 2022/2023 н.р.

Також у листі звернено увагу на те, що навчання у ЗВО передбачає можливість вільного (вибіркового) відвідування студентом лекційних, семінарських та практичних занять, самостійного опрацювання матеріалу програм навчальних дисциплін тощо.

До листа долучено копії сторінок журналу обліку роботи 205 академічної групи за 2022/2023 навчальний рік, згідно яких ОСОБА_1 дійсно не відвідувала заняття в окремі дні з 01.09.2022 по 03.11.2022.

Відповідно до витягу із наказу №64-к від 04.11.2022 про звільнення з роботи, у зв`язку із виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії, звільнено з 04.11.2022 ОСОБА_1 з посади вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей». Підстава звільнення: статті 40 п.2.

На підставі наказу від 04.11.2022 №64-к, до трудової книжки НОМЕР_1 заповненої Конятинським опорним закладом загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської радина ім`я ОСОБА_1 , 04.11.2022 було внесено запис №2 про звільнення з посади вчителя географії у зв`язку із виявленим порушенням невідповідності працівника займаній посаді, недостатній кваліфікації, ст.40 п.2 Кодексу законів про працю. Опорний заклад «Конятинський ліцей» (а.с. 14).

Згідно долучених до матеріалів справи копії статуту Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради, в редакції від 26.05.2022, та виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Опорний заклад «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради є правонаступником всіх прав та обов`язків Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу оскарження наказу відповідача про звільнення позивача з посади вчителя географії, поновлення позивача на посаді вчителя географії, та стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та такі врегульовані нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту».

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до положень ст.2 КЗпП України, законодавець визначив, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту», учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до положень ст.38 Закону України «Про повну загальну середню освіту», та ст.26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти має право призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти.

Відповідно до положень п.4 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Звільнення з підстав, зазначених у п.2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом положень ЦПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 12 ЦПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України);

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.(ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, відповідно до наказу в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради Віталія Сокирко від 26.08.2022 №40-к, ОСОБА_1 , на підставі поданої нею заяви, була прийнята на роботу на посаду вчителя географії вказаного закладу з 01.09.2022 на період декретної відпустки основного працівника з тижневим навантаженням згідно тарифікації, про що до трудової книжки НОМЕР_1 заповненої на ім`я ОСОБА_1 , 01.09.2022 було внесено запис №1.

Відповідно до наказу №64-к від 04.11.2022 про звільнення з роботи, у зв`язку із виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії, ОСОБА_1 звільнено з 04.11.2022 з посади вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей». Підстава звільнення: стаття 40 п.2 КЗпП України.

Позивач вважає такий наказ незаконним та просить його скасувати.

Згідно вказаного наказу, ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку із виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії, на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Як уже зазналося судом, відповідно до положень п.4 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

Виключний перелік підстав із яких трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем визначений у ст. 40 КЗпП України, а саме у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; 10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування; 12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

Окрім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках визначених положеннями ст. 41 КЗпП України, однак тільки щодо окремих категорій працівників.

Системний аналіз наведених положень закону, дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що законодавцем не визначено такої підстави для розірвання трудового договору, як: «виявлене порушення норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії».

Суд також звертає увагу на те, що в наказі відсутнє будь-яке обґрунтування щодо того, які саме норми законодавства були порушені при призначенні, та в чому полягало таке порушення. Мотивувальна частина наказу не містить посилань на те, хто саме вчинив такі порушення, вчитель, який підлягає звільненню за цим наказом, чи посадова особа навчального закладу призначала працівника на роботу.

Суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 було встановлення факту не долучення нею жодних документів про освітній рівень чи кваліфікацію, та доказів переведення на її індивідуальний графік навчання.

Так, відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

ОСОБА_1 була прийнята на роботу згідно наказу в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради Віталія Сокирко від 26.08.2022 №40-к, на підставі поданої нею заяви. Вказаний наказ є чинним, ніким не скасований та не є предметом розгляду даної справи.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», законодавець визначив, що на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію.

Як зазначив допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , який займав посаду в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради, та видавав вказаний наказ про у прийняття ОСОБА_1 на роботу, саме він, враховуючи наявну в нього інформацію про знання та кваліфікацію ОСОБА_1 , запропонував їй посаду вчителя географії, за умови, що вона переведеться на індивідуальний графік навчання. Підтвердив, що ОСОБА_1 подала заяву про прийняття на роботу та довідку про те, що вона є студентом, та через деякий час надала докази про те, що вона переведена на індивідуальну форму навчання. Всі документи були передані ним діловоду для подальшого опрацювання. Також свідок вказав, що на момент прийому ОСОБА_1 на роботу, йому було відомо, що вона є студентом 2 курсу географічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, та не має педагогічної освіти. Однак зважаючи на те, що вчитель географії пішла у декретну відпустку, а бажаючих працювати на вказаній посаді не було, в кадровому резерві сектору освіти Конятинської сільської ради, відповідні спеціалісти були відсутні, а з 01 вересня розпочинався новий навчальний рік, він запропонував цю посаду ОСОБА_1 яка на той час навчалась на 2 курсі географічного факультету.

Посилання відповідача на те, що заява позивачки про прийняття на роботу не зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції закладу, особова справа на неї не заведена, та у закладі відсутні документи щодо її освіти та переведення її на індивідуальний графік навчання, то такі на переконання суду свідчать тільки про допущення порушень зі сторони відповідальних працівників чи посадових осіб навчального у оформленні таких документів, оскільки як зазначив колишній директор закладу, відповідні документи були надані йому ОСОБА_1 та після видачі наказу про прийняття на роботу, передані ним для подальшого опрацювання відповідальним працівникам. Відповідальність за вказані порушення, жодним чином не може бути перекладена на працівника, який подав такі документи.

Не підтверджують позицію відповідача також його посилання на те, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 , тодішнім директором навчального закладу не було запропоновано відповідну посаду іншим учителям, які працюють у навчальному закладі та мають фах географа, оскільки як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, на той час відповідні вчителі здійснювали викладання інших дисциплін, а в матеріалах справи відсутні докази, що вони були зараховані до кадрового резерву за відповідною спеціальністю, мали намір та будь-яким чином висловлювали бажання викладати географію, на період декретної відпустки основного працівника.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2020 у справі №654/941/17, підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Судом встановлено, що згідно долученої до справи копії трудової книжки НОМЕР_1 заповненої Конятинським опорним закладом загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради на ім`я ОСОБА_1 , на підставі оскаржуваного наказу від 04.11.2022 №64-к, до неї було внесено запис №2 про звільнення з посади вчителя географії у зв`язку із виявленим порушенням невідповідності працівника займаній посаді, недостатній кваліфікації, ст.40 п.2 Кодексу законів про працю.

Однак запис №2 здійснений у трудовій книжці ОСОБА_1 , хоча і містить посилання на ст.40 п.2 Кодексу законів про працю, та як підставу звільнення визначає «виявлене порушення невідповідності працівника займаній посаді, недостатню кваліфікацію», проте такий не відповідає формулюванню визначеному у п.2 ст. 40 КЗпП України та формулюванню підстави звільнення викладеної у наказі від 04.11.2022 №64-к, що суперечить вимогам п.2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, згідно яких, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону та вноситись після видання наказу і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Викладена у наказі підстава звільнення «виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії» не відповідає підставі за наявності якої із працівником може бути розірвано трудовий договір в порядку п.2 ст. 40 КЗпП України.

Більше того, до матеріалів справи не додано та в ході розгляду справи судом не здобуто доказів у підтвердження невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджало б продовженню виконання нею відповідної роботи.

На переконання суду, не можуть бути беззаперечним доказом невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді посилання представника відповідача на те, що ним, як директором навчального закладу під час батьківських зборів у 5-му класі було виявлено відсутність оцінок у журналі успішності та під час відвідування уроку географії де викладала ОСОБА_1 , було зафіксовано, що діти шуміли та не займались навчальним процесом.

З цього приводу позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що директор ОСОБА_7 дійсно заходив до неї на урок, однак не був присутній під час проведення уроку та не перевіряв, як ведеться навчальний процес, а тільки зайшов, зробив зауваження з приводу того, що діти шумлять та одразу вийшов. Вказала на те, що під час уроку проводився навчальний процес, однак у класі дійсно є діти, які систематично порушують дисципліну та не тільки на її уроках. Щодо виставляння учням оцінок в журналах успішності, то ОСОБА_1 зазначила, що дійсно не всі оцінки були вставлені, оскільки деякі діти повинні були перездати матеріал, та вона виставила відповідні оцінки дещо пізніше.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники зобов`язані: дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їхніми батьками; виконувати обов`язки, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, іншими актами законодавства, установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їхніми посадовими обов`язками; забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України "Про освіту"; використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону; володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям; постійно підвищувати свою педагогічну майстерність.

В ході розгляду справи, даючи відповідаючи на питання поставлені стороною позивача під час вступного слова, представник відповідача ОСОБА_7 , який займає посаду директора Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради та видавав оскаржуваний наказ, зазначив, що ОСОБА_1 трудове навантаження виконувала в повному обсязі, порушень трудової дисципліни не допускала.

Як зазначив допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , який займав посаду в.о. директора Конятинського опорного закладу загальної середньої освіти І- III ступенів Конятинської сільської ради з моменту прийняття ОСОБА_1 на роботу та до 26.10.2022, скарг на ОСОБА_1 щодо її кваліфікації та ведення навчального процесу не було, його заступник по навчальній роботі, із скаргами на ОСОБА_1 не зверталась. Уроки за участю ОСОБА_1 він не відвідував, однак в колективі чув тільки позитивні відгуки.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , яка працює у Опорному закладі «Конятинський ліцей» на посаді заступника директора із навчальної роботи, суду показала, що жодного разу не відвідувала уроки де викладала ОСОБА_1 , оскільки за загальним правило адміністрація закладу завжди надає новому вчителю час (1-2 місяці) щоб адаптуватись, познайомитись із учнями, звикнути до них. Зауважень до навчального процесу ОСОБА_1 вона не мала, єдине на що звертала увагу, це відсутність оцінок в журналі, про що дізналась після батьківських зборів, та відповідно в подальшому оцінки були виставлені.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 , яка працює завідувачем сектору освіти, культури, молоді та спорту Конятинської сільської ради, вказала, що досить часто буває у Опорному закладі «Конятинський ліцей», оскільки такий знаходиться неподалік місця її роботи, та під час викладання ОСОБА_1 географії, скарг на неї не поступало. Мало місце колективне звернення батьків учнів Опорного закладу «Конятинський ліцей» щодо неналежного викладання географії, однак уже після звільнення ОСОБА_1 , у звязку із чим нею було написано рекомендаційний лист щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу.

З наведеного вбачається, що ні деректором Опорного закладу «Конятинський ліцей» ні його заступником з навчальної роботи, в період із 01.09.2022 по 04.11.2022 не відвідувались уроки географії які проводились ОСОБА_1 , з метою перевірки відповідності навчального процесу до затвердженої програми чи перевірки кваліфікації ОСОБА_1 .

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до положень ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п.2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Однак відповідачем не надано суду доказів, що ним пропонувалось позивачу інша робота та позивач відмовилась від такої.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з підстав, не передбачених законом, оскільки позивач на момент призначення її на посаду вчителя географії добросовісно повідомила про відсутність у неї спеціальної освіти, і роботодавець будучи обізнаним про це прийняв її на роботу, та після прийяття її на роботу, не довів невідповідності позивачки займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак наказ №64-к від 04.11.2022 про звільнення ОСОБА_1 з роботи, слід визнати незаконним та скасувати, і поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей» з 04 листопада 2022 року.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та довідки наданої відповідачем №44 від 15.11.2022, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 235,68грн (10 134,60грн / 43 роб. дні)

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 05 листопада 2022 року по день ухвалення судового рішення - 02 березня 2023року, становить 84 робочі дні (235,68 грн. * 84дні) 19797,12 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ч. 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що суд допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та виплати працівникові заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів), що в даному випадку становить 5 184,96 грн.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру, сплачується судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік", станом на 1 січня 2022 року, для працездатних осіб законодавцем визначено прожитковий мінімум на рівні 2481,00грн.

Відповідно до частини 3 ст.6 Закону України про судовий збір, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відтак при поданні даного позову мав бути сплачений судовий збір в сумі 2 977,20 грн (позовна вимога про визнання незаконним наказу - 992,40грн., позовна вимога про поновлення на роботі - 992,40грн., позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 992,40грн.)

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відтак при поданні позову до суду, позивачем судовий збір не сплачувався.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин із відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, в сумі 2977,20 грн.

Окрім того позивач просить суд стягнути із відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00грн.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Положеннями статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З наведеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. При цьому підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 представляє адвокат Атаманюк Р.І., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 18.11.2022 №13/22, додатку №1 до вказаного договору, та ордеру на надання правової допомоги серія АТ №1032085. Повноваження адвоката згідно ордеру не обмежені.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 18.11.2022 №13/22, позивач та адвокат погодили, що останній здійснює аналіз та консультування позивача щодо вирішення зазначеного питання із врахуванням національного законодавства та судової практики, а також здійснює юридичний супровід розгляду цивільної справи за позовом клієнта про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в суді першої інстанції. Також сторони визначили, що вартість вказаних послуг становить 5000,00грн та визначається, як разова вартість і не злежить від тривалості розгляду справи.

Відповідно до Акту (опису) робіт та витрат робочого часу, адвокатом Атаманюком Р.І. при наданні правової допомоги ОСОБА_1 згідно договору про надання правової допомоги від 18.11.2022 №13/22 та додатку №1 до нього у справі №938/561/22, було надано послуги на суму 5000,00грн, а саме:

- правова консультація - вартість послуги 500,00грн;

- ознайомлення із правовими позиціями судів - вартість послуги 500,00грн;

- складення позовної заяви та підготовчка додатків - вартість послуги 1 500,00грн;

- участь у судових засіданнях - вартість послуги 2500,00грн.

Вказані послуги були оплачені позивачкою, що підтверджується долученою до справи квитанцією від 18.11.2022 на суму 5000,00грн.

Суд звертає увагу на те, що критерії співмірності визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги складність даної справи, ціну позову, характер спору, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом справи, пропорційність, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару який сплачений позивачем адвокату, відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на вимоги статті 141 ЦПК України, та враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради від 04.11.2022 №64-к про звільнення з 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 з посади вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей» у зв`язку із виявленим порушенням норм призначення педагогічного працівника на посаду вчителя географії.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя географії Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради з 04 листопада 2022 року.

Стягнути з Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із 05 листопада 2022 року по 02 березня 2023року в розмірі 19797,12грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць в розмірі 5 184,96грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів звернути до негайного виконання.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради в дохід держави судовий збір в сумі 2977,20 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Опорного закладу «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 5000,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Опорний заклад «Конятинського ліцею» Конятинської сільської ради, місце знаходження: с.Конятин, вул. Центральна,71, Вижницький район, Чернівецькаобласть; ідентифікаційний код 25811567.

Повне рішення складено 06.03.2023.

Суддя Роман ДЖУС