Постанова

від 28.02.2023 по справі 344/15558/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/15558/21

Провадження № 22-ц/4808/308/23

Провадження № 22-ц/4808/309/23

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Томин О.О.

секретаря Возняк В.Д.

за участю апелянта ОСОБА_1

представника апелянта адвоката Жидецької С.Р.

представника відповідача адвоката Тиніва І.Д.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2022 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2022 року, ухвалені у складі судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування п. 1, п.п. 1.1 рішення ХХVІІ сесії Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року та державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування п. 1, п.п. 1.1 рішення ХХVІІ сесії Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року та державного акту на право власності на земельну ділянку, в якому просили визнати недійсним та скасувати:

- п. 1, п.п. 1.1 рішення ХХVІІ сесії Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року «Про матеріали управління земельних ресурсів в м. Івано-Франківську щодо передачі громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок» щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та передачі у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0184 га;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0184 га по АДРЕСА_1 , виданий 29 серпня 2008 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010829400682.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 17 листопада 1999 року, виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду, вони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 , розмір земельної ділянки під будинком, в якому розташована їхня квартира по фактичному використанню складає 544,5 кв.м, в тому числі під будівлями 212,4 кв.м, з них під житловими 154,70 кв.м, під нежитловими 57,70 кв.м, під двором 332,1 кв.м. В липні 2021 року вони провели обміри земельної ділянки, яка відноситься до прибудинкової території їхнього будинку, та виявили, що її частина, а саме 0,0065 га, приватизована ОСОБА_5 .

Позивачі вказали, що з 1954 року зміни до генерального плану м. Івано-Франківська по земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_4 , не вносилися і тому, відповідно, Івано-Франківська міська рада при затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки ОСОБА_5 повинна була перевірити відповідність земельної ділянки генеральному плану та архівним даним, однак цього не було зроблено, що призвело до незаконної передачі частини земельної ділянки площею 0,0065 га, якою вони користувалися, у власність ОСОБА_5

11 листопада 2021 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просили визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Човганюк В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 60591446 від 23 вересня 2021 року права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку відповідно до державного акту на право власності серія та номер: б/н, виданий 29 серпня 2008 року, видавник: Івано-Франківська міська рада.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2021 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування п. 1, п.п. 1.1 рішення ХХVІІ сесії Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу в розмірі по 4 500 грн з кожної.

Позивачі на вказані рішення суду подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянти зазначають, що на час придбання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_5 , земельна ділянка, на якій розміщена квартира, перебувала в користуванні попереднього власника на підставі заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_6 , відповідно до якого розмір земельної ділянки по фактичному користуванню складав 355,67 кв.м, в тому числі під будівлями 91,62 кв.м, з них під житловими 77,70 кв.м, під нежитловими 13,92 кв.м, під двором 264,05 кв.м. Вказана земельна ділянка відображена на схематичному плані кварталу, який додано до матеріалів справи. Разом з тим, відповідачкою приватизовано земельну ділянку, яка не відповідає схематичному плану (генеральному плану) і ця невідповідність відображена на Публічній карті. При цьому, відповідачі не надали доказів того, що в схематичний план були внесені зміни. Факт приватизації ОСОБА_5 частини земельної ділянки, яка відноситься до прибудинкової території будинку АДРЕСА_4 , підтверджується схемою розташування земельних ділянок, яка виготовлена ТзОВ «Юридично-Земельний Центр-ІФ» у 2021 році.

Також апелянти вказують, що під час виготовлення ОСОБА_5 технічної документації на спірну земельну ділянку були допущені порушення, які полягають, зокрема, в тому, що межі земельної ділянки з ними, як із суміжними землекористувачами, не погоджувалися, межові знаки не встановлені, інформація про передачу їх на зберігання в технічній документації відсутня, про встановлення межових знаків вони не повідомлялися і, відповідно, не знали про проведення приватизації ОСОБА_5 .

У справі наявні три екземпляри технічної документації ОСОБА_5 , які відрізняються між собою, а саме немає дат та номерів деяких документів, переплутані підписи, а в деяких взагалі немає підписів, підроблені підписи суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_6 , яка підтвердила це в судовому засіданні. Також не наведено, на підставі яких первинних документів проведена інвентаризація, відсутні відомості щодо права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_5 чи попереднього власника ОСОБА_7 . Технічна документація не містить довідки містобудівного кадастру та схеми розташування суміжних земельних ділянок, відсутні пояснення чим робилися топографо-геодезичні роботи по формуванню земельної ділянки.

В судовому засіданні допитані в якості свідків співвласники квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_6 та її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 повідомили суду, що не погоджували межі земельної ділянки ОСОБА_5 і з даного приводу до них ніхто не звертався. ОСОБА_6 вказала, що підпис навпроти її прізвища в технічній документації нею не ставився. При звірці підпису ОСОБА_6 в паспорті із підписом в технічній документації було чітко видно, що підпис підроблений, тобто не відповідає підпису в паспорті.

Свідок ОСОБА_10 вказав, що він з 1988 по 2015 рік працював головним інженером Івано-Франківського ОБТІ. В ОБТІ зберігаються первинні дані про земельні ділянки. Пояснив, що схематичний план при приватизації землі береться до уваги обов`язково, а також вказав, що під час приватизації земельних ділянок в ОБТІ подають інформацію про сформовані земельні ділянки, де в схематичному плані робиться відмітка коли і яким рішенням були внесені зміни, чого немає в схематичному плані земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_11 вказав, що технічна документація виготовлялася ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС». Рішення про право користування земельною ділянкою у ОСОБА_5 не було, а, відповідно, вони виготовляли технічну документацію на земельну ділянку, на яку вона вказала, без погодження з суміжними землекористувачами. Проте в пояснювальній записі чітко написано, що межі погоджені.

Наведені обставини та пояснення свідків судом не враховано, що призвело до неправильного вирішення спору.

З цих підстав апелянти просять оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. В задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 - адвокат Тинів І.Д. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Також представник відповідачки просив стягнути з апелянтів на її користь витрати на правничу допомогу, яку вона понесла у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн.

Івано-Франківська міська рада правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не скористалася.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_4 та представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Жидецька С.Р. скаргу підтримали, просили її задоволити.

Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу підтримала.

Представники відповідачів скаргу заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скаргибез задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 листопада 1999 року, виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду (т. 1 а.с. 11).

Крім позивачів, співвласником вказаної квартири був ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 липня 2017 року (т. 1 а.с. 12).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03 січня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Шеленко І.І., вбачається, що після смерті ОСОБА_12 зареєстровано спадкову справу № 61824902, номер у нотаріуса 1/2018 (т. 1 а.с. 172).

Будинок АДРЕСА_4 є багатоквартирним. Згідно представленого стороною позивача витягу з Реєстру нерухомості від 20 лютого 2023 року всі квартири даного будинку приватизовано.

Відповідно до заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 , розмір земельної ділянки по фактичному використанню складає 544,5 кв.м, в тому числі під будівлями 212,4 кв.м, з них під житловими 154,70 кв.м, під нежитловими 57,70 кв.м, під двором 332,1 кв.м (т. 1 а.с. 14).

Відповідачка ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 жовтня 2007 року, укладеного між нею та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 47, 90).

Право власності ОСОБА_5 на квартиру зареєстровано 01 листопада 2007 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16489271 від 01 листопада 2007 року, виданого Івано-Франківським ОБТІ (т. 1 а.с. 48, 91).

На час придбання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_5 , земельна ділянка, на якій розміщена квартира, перебувала в користуванні попереднього власника квартири на підставі заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_6 , відповідно до якого розмір земельної ділянки по фактичному користуванню складав 355,67 кв.м, в тому числі під будівлями 91,62 кв.м, з них під житловими 77,70 кв.м, під нежитловими 13,92 кв.м, під двором 264,05 кв.м (т. 1 а.с. 17).

03 грудня 2007 року ОСОБА_5 звернулася до міського голови м. Івано-Франківська із заявою про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 40, 84, 162).

У 2007 році ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» на замовлення ОСОБА_5 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 37-52, 81-97, 160-169).

З архівного витягу з рішення XXVІІ сесії Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року «Про матеріали управління земельних ресурсів в м. Івано-Франківську щодо передачі громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок» та додатку 1 до цього рішення вбачається, що ОСОБА_5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на землю, та передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,0184 га (т. 1 а.с. 18, 36).

Відповідно до довідки про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці на території Івано-Франківської міської ради № 1212/04-03 від 12 серпня 2008 року земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0184 га, присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:002:0147 (т. 1 а.с. 98).

29 серпня 2008 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0184 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:20:002:0147, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 19, 99).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007662862021 від 22 вересня 2021 року відділом Держемагенства у м. Івано-Франківську 29 серпня 2008 року внесено відомості про земельну ділянку площею 0,0184 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:20:002:0147, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 100-102).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 280927162 від 24 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0184 га, кадастровий номер 2610100000:20:002:0147, яка зареєстрована за індексним номером 60591446 від 27 вересня 2021 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 серпня 2008 року (т. 1 а.с. 77-78).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_5 , яка у встановленому законом порядку зареєструвала речове право на нерухоме майно. Належних доказів, які б свідчили про наявність речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_4 позивачами не надано, а отже не доведено порушення їхніх прав та законних інтересів як землекористувачів цієї земельної ділянки. Оспорюване рішення Івано-Франківської міської ради прийнято на підставі та у межах повноважень, у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідно до норм діючого законодавства та зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Пунктом 5 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 42 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 4 цього Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У статті 11 вказаного Закону зазначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

Зі змісту наведених норм випливає, що у разі приватизації громадянами квартир у багатоквартирному житловому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

З огляду на зазначені норми співвласники багатоквартирного житлового будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для його обслуговування та задоволення їх житлових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри такої земельної ділянки визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

У справі, що переглядається, встановлено, що земельна ділянка, яка фактично використовується співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 як прибудинкова територія, не сформована і відповідна земельно-технічна документація, спрямована на її формування, співвласниками багатоквартирного будинку не виготовлялася, земельна ділянка перебуває у власності органу місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачами не надано належних доказів, які б свідчили про наявність речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_4 , а отже не доведено порушення їхніх прав та законних інтересів як землекористувачів цієї земельної ділянки.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо недостовірності даних у технічній документації ОСОБА_5 щодо суміжних власників, неточностей у підписах посадових осіб, відсутності в ній довідки містобудівного кадастру та інші недоліки не заслуговують на увагу, оскільки за відсутності у позивачів права вимоги, наведені обставини навіть за їх підтвердження, не можуть бути підставою для скасування рішення міської ради. Фактично, наведені обставини стосуються процедури оформлення права ОСОБА_5 , однак не стосуються прав позивачів. З цих же підстав слід відхилити доводи апелянтів щодо врахування показів заслуханих судом свідків.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, а отже підстав для скасування рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2022 року з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.

Переглядаючи в апеляційному порядку додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2022 року колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Встановлено, що 13 грудня 2022 року представник ОСОБА_5 - адвокат Тинів І.Д. звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що у зв`язку із розглядом даної справи ОСОБА_5 понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 302 від 20 жовтня 2021 року та додатком № 1 до договору (додаток № 2 до письмових пояснень ОСОБА_5 ), рахунком на оплату № 100 від 20 жовтня 2021 року та квитанцією на оплату від 20 жовтня 2021 року № 0.0.2310778478.1. У зв`язку з наведеним, просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн, понесені у зв`язку із розглядом цивільної справи № 344/15558/21.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивачів на користь ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу в розмірі по 4 500 грн з кожної, суд першої інстанції виходив з того, що за подання до суду письмових пояснень щодо позову від 25 жовтня 2021 року кількістю годин - 4 години є значно завищеним періодом виконання зазначених робіт, а тому суму заявленої вартості оплаченої правничої допомоги у розмірі 15 000 грн слід зменшити до 13 500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що представництво інтересів ОСОБА_5 в суді першої інстанції здійснював адвокат Тинів І.Д., який діяв на підставі ордеру серії ІФ № 000969 від 25 жовтня 2021 року, договору № 302 про надання правової допомоги від 20 жовтня 2021 року, додатку № 1 до цього договору від 20 жовтня 2021 року, укладених між Адвокатським об`єднанням «Лекс Консалтинг» в особі керуючого партнера Костюка В.Б. та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 67, 68-71).

20 жовтня 2021 року Адвокатським об`єднанням «Лекс Консалтинг» складено рахунок на оплату № 100 за надання правової допомоги згідно договору № 302 від 20 жовтня 2021 року, замовлення № 1 від 20 жовтня 2021 року на суму 15 000 грн (т. 1 а.с. 180).

Згідно з квитанцією № 0.0.2310778478.1 від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_5 оплатила Адвокатському об`єднанню «Лекс Консалтинг» 15 000 грн за надання правової допомоги згідно рахунку № 100 від 20 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 180).

З опису виконаних робіт (надання послуг) від 13 грудня 2021 року вбачається, що адвокатом АО «Лекс Консалтинг» Тинів І.Д. у зв`язку із представництвом ОСОБА_5 під час розгляду цивільної справи № 344/15558/21 надано наступні послуги: ознайомлення та вивчення матеріалів цивільної справи № 344/15558/21, наданих Замовником, а також матеріалів, які стосуються надання у приватну власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки. Формування правової позиції Клієнта з вивченням нормативно-правового регулювання та судової практики, визначення способу захисту оспорюваного права, кількістю годин - 2 години; підготовка та подання до суду письмових пояснень щодо позову від 25 жовтня 2021 року кількістю годин - 4 години; підготовка та подання до суду заперечення на клопотання представника позивача про витребування доказів від 10 грудня 2021pоку кількістю годин - 1 година; підготовка та подання до суду заперечення на клопотання представника позивача про виклик свідків від 10 грудня 2021 року кількістю годин - 1 година; підготовка та подання до суду заяви про виклик свідків від 10 грудня 2021 року кількістю годин - 1 година; підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву від 10 грудня 2021 року кількістю годин - 2 години; участь представника в судових засіданнях кількістю годин - 6 годин. Всього вартість послуг становить 15 000грн (т. 2 а.с. 95).

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2022 року в частині зменшення суми заявленої вартості оплаченої правничої допомоги до 13 500 грн ОСОБА_5 не оскаржується, а апеляційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не містить доводів щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині стягнутої суми витрат на правничу допомогу.

Враховуючи висновок апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2022 року без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок апеляційного суду про залишення апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 без задоволення та положення частини першої статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 - адвокат Тинів І.Д. заявив клопотання про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу, які ОСОБА_5 понесла у зв`язку із переглядом справи № 344/15558/21 в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник апелянта надав ордер серії АТ № 1036350 від 02 лютого 2023 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 302 від 20 жовтня 2021 року (замовлення № 2 на надання правової допомоги від 25 січня 2023 року), рахунок на оплату № 3 від 01 лютого 2023 року за надання правничої допомоги згідно замовлення № 2 від 25 січня 2023 року на суму 7 000 грн та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3345731 від 01 лютого 2023 року (т. 2 а.с. 142, 144, 145, 146).

Отже, представником ОСОБА_5 доведено понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, зважаючи на висловлені стороною позивачів заперечення щодо стягнення правової допомоги в заявленому розмірі, колегія суддів вважає обґрунтованим виходити зі співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді апеляційної інстанції. Зокрема, як вбачається зі змісту замовлення № 2 від 25 січня 2023 року, АО«Лекс Консалтинг» надано в особі адвоката Тиніва І.М. правову допомогу у формі відзиву на апеляційну скаргу та здійснення представництва в апеляційному суді з фіксованою оплатою 7 000 грн.

Однак, зважаючи на фактичний обсяг наданих послуг у цій справі на стадії апеляційного перегляду - підготовка відзиву та кількість судових засідань ( 2 ), наведений розмір є завищеним і справедливим буде його зменшити та визначити до стягнення з позивачів 3 000 грн, стягнувши з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи в розмірі по 1 000 грн з кожної.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2022 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи в розмірі по 1000 грн з кожної.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

О.О. Томин