Рішення

від 28.02.2023 по справі 439/1637/22

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №439/1637/22

Провадження № 2/439/62/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В..,

при секретарі Скорик І.Б.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до адвокатского бюро «Оксани Секретар» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до адвокатського бюро «Оксани Секретар» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди .

Позов мотивовано тим, що 17 червня 2022 року між ним та адвокатським бюро «Оксани Секретар», в особі керуючої Секретар Оксани Леонідівни, було укладено договір про надання правової допомоги. Позивач зазначає, що відповідно договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення про надання юридичної допомоги. Позивач наголошує, що Секретар О.Л. отримала від нього замовлення про надання юридичних послуг у вигляді скерування позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду та сплати відповідного судового збору. Вартість вказаного замовлення була визначена Секретар О.Л. у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень. Вказані грошові кошти у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень ним були передані Секретар О.Л. особисто у готівковій формі. 28 жовтня 2022 року о 14 годині 34 хвилини він отримав від Секретар О.Л. повідомлення у месенджері WhatsApp про те, що остання виконала вказане замовлення, а також, 28 жовтня 2022 року о 14 годині 34 хвилини він отримав від Секретар О.Л. друге повідомлення у месенджері WhatsApp, в якому остання підтверджує отримання нею грошових коштів у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень за виконання вищевказаного замовлення. Однак відповідно до листа Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року № 031.19/53217/22 за період з 17 червня 2022 року по 07 листопада 2022 року у Львівському оружному адміністративному суді не зареєстровано справи де б стороною був ОСОБА_1 .

Позивач також наголошує, що 31 жовтня 2022 року о 14 годині 59 хвилин Секретар О.Л. надіслала йому повідомлення у месенджері WhatsApp з вимогою доплатити їй 1000 (одну тисячу) гривень за надання консультації. Разом з цим, відповідно до п. 4.1. договору з моменту підписання договору він не замовляв у Секретар О.Л. надання консультацій. Відповідно до п. 4.4. договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою. Однак з моменту підписання договору Секретар О.Л. не надала позивачу жодних актів за результатами надання нею юридичної допомоги. Після підписання договору Секретар О.Л. ніякої юридичної допомоги йому не надавала.

Позивач стверджує, що враховуючи значну ступінь довіри, яку він покладав на адвоката Секретар О.Л. у вирішенні його питання, в результаті встановлення ним факту обману, позивач втратив впевненість у здатності останньої професійно захищати його права та досягнути позитивного результату по справі, що викликало у нього глибоке почуття несправедливості та призвело до значних душевних страждань. Вказане почуття підсилювалось і тим, що він, пропрацювавши тривалий період свого життя на роботі, може залишитися без належних йому за законом виплат. Крім цього, йому довелося поспіхом шукати правової допомоги у іншого фахівця за відповідну плату, що, зважаючи на обмежені строки позовної давності в адміністративному процесі, створило для позивача значний дискомфорт та нервову напругу. А тому просить розірвати договір про надання правової допомоги від 17 червня 2022 року між ним та Адвокатським бюро «Оксани секретар» м. Броди Львівської області, вул. Коновальця, 4, кв. 40, 80600, ЄДРПОУ: 43241515. Стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. Стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року вказаний позов було залишено без руху, де чітко викладено недоліки позову та яких саме доказів не зазначено.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 28.11.2022 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи. Одночасно з відкриттям провадження у справі суд повідомив сторонам, в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також щодо неможливості приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Таким чином суд виконав вимоги ст.221 ЦПК України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні. Додавши, що дійсно не звертався до відповідача з заявою про розірвання договору, але з їх переписки у месенджері це зрозуміло, окрім того, втратив із-за дій відповідача 90000 гривень.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подано клопотання, в якому просить слухання справи проводити у її відсутності, оскільки зайнята в іншому судовому процесі у Буському районному суді Львівської області. Також, просить суд взяти до уваги письмові пояснення по справі, що надані нею попередньо та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст.12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Оксани Секретар», в особі керуючої Секретар Оксани Леонідівни, яка діяла на підставі Статуту та свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю від 08.09.2017 року №000714, було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 29-32).

З письмових пояснень адвоката Секретар О.Л., які надані суду 03.02.2023 року вбачається, що нею було надано дві консультації позивачу, а саме: 09 червня 2022 року та 17 червня 2022 року, коли й був укладений договір та опрацьовано та проскановано всі необхідні документи, які були надані позивачем. При цьому, жодного оригіналу чи копії цих документів позивач не залишав. 17 червня 2022 року позивач доніс свій диплом, з якого також було знято сканкопію, отримав консультацію та укладено договір. Пізніше, як результат дивної поведінки клієнта, відповідач зрозуміла, що, хоча робота на стадії підготовки та написання позовної заяви є зробленою, однак, надалі продовжувати працювати за договором та представляти інтереси позивача у Львівському окружному адміністративному суді для неї буде досить складно, тому вона запропонувала отримати послугу без представництва, а надалі або самому себе представляти, або звернутися до іншого адвоката. З чим позивач чомусь не погодився та пояснив, що вона не займалася його справою, при цьому для одностороннього розірвання договору та отримання саме тієї частини роботи, що вже була зроблена, позивач не зробив жодних дій.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (ч.3 ст. 652 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Таким чином, Законом передбачено можливість припинення дії договору про надання правової допомоги на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Обґрунтовуючи позов, позивач, як на підставу розірвання договорів у відповідності до ч.2 ст. 651 ЦК України, послався на ухилення відповідача від виконання умов договорів, неналежний захист його прав.

Між тим, позивач не довів обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відповідачем до суду надано акт наданих послуг від 29.11.2022 року до договору про надання правової допомоги від 17.06.2022 року ОСОБА_1 , згідно якого предметом договору є: нарахувати та виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону Україн «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за № 380/170/22 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, при цьому зазначено, що сума судового збору у розмірі 992,40, яка сплачена згідно квитанції від 28.11.2022 № 239 зарахована на казначейський рахунок до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також адвокатом Секретар О.Л. в письмових поясненнях зазначено, що отримавши супровідний лист з ВКДК адвокатури України та лист від КДК адвокатури Івано-Франківської області про надходження 30.12.2022 року скарги про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката Секретар О.Л. , тому 04 січня 2023 року нею була направлена угода про розірвання договору на адресу позивача та 04 січня 2023 року заява до Львівського окружного адміністративного суду в порядку ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто розірвано договір в односторонньому порядку.

Тобто, реалізація однією із сторін договору на припинення договору в односторонньому порядку здійснюється шляхом повідомлення іншої сторони про прийняття відповідного рішення в позасудовому порядку. Таким чином, угода про розірвання договору свідчить про те, що відповідач фактично відмовившись від даного зобов`язання і, відповідно до положень ч. 3 ст. 651 ЦК України, зазначений договір вже є розірваним, а зобов`язання сторін за ним - припиненими.

До того ж у постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17 зазначено, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого2020 року у справі № 916/612/19, від 14 липня 2021 року у справі № 911/1442/19 та від 7 жовтня 2021 року у справі № 904/2903/20.В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Крім того, позивач зазначає, що був змушений звернутись до іншого адвоката, однак згідно Правил адвокатської етики, які затверджені Звітно-виборчим з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, статті 23: до укладення договору з клієнтом адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання) повинен з`ясувати у нього, чи він не пов`язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення. Якщо клієнт пов`язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення та бажає залучити ще одного адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання), адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання), у випадку згоди на це клієнта, зобов`язаний роз`яснити клієнту про його обов`язок одразу після укладення договору про надання правової допомоги проінформувати про це адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання), який раніше прийняв доручення від нього. Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання), якщо немає об`єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) може завдати шкоди його інтересам.

Судом не встановлено, що позивач довів до відома Секретар О.Л. про укладення договору з іншим адвокатом, як не повідомляв інший адвокат, що дійсно мало місце звернення ОСОБА_1 до нього (неї) щодо надання правової допомоги щодо ідентичного предмету договору. Як і не встановлено, що позивач згідно пункту 7.2 Договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.06.2022 року надіслав обов`язкове письмове повідомлення про таке розірвання у зручний для Клієта спосіб (поштою, електронною почтою).

Відповідно до пунктів 7.2,7.3 Договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.06.2022 року укладеного між позивачем та відповідачем Клієнт в праві в будь-який час із будь-яких причин ( або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатським бюоро в односторонньому порядку шляхом надіслання обов`язкового письмового повідомлення про таке розірання у зручний для клієнта спосіб ( поштою, електронною поштою тощо). У випадку розірвання цього договору в односторонньому порядку з ініціативи клієнта останній зобов`язаний оплатити адвокатському бюро вартість фактично наданих послуг та компенсувати документально підтверджені витрати.

В той же час позивачем не надано жодного доказу, що ним було сплачено відповідачу суму гонорару 5000 гривень та 1000 гривень на сплату судового зору.

А відповідачем Секретар О.Л. було подано через систему електронний суд вказану вище позовну заяву ( предмет Договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.06.2022 року укладеного між позивачем та відповідачем )в інтересах ОСОБА_1 та сплачено судовий збір, що підтверджується ухвалою в Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року.

З урахуванням того, що договір про надання правової допомоги між АБ «Оксани Секретар» та ОСОБА_1 вже розірвано, та позивачем не доведено невиконання умов договору відповідачем, завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому суд вважає відсутні підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Також, суд приходить до переконання, що надані позивачем роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі.

Скріншоти, які наявні в матеріалах справи, не підписувалися електронним підписом уповноваженої на те особи, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення. Повноваження підписанта мають бути дійсними - підтверджуватися відповідними документами, наприклад, статутом, положенням, посадовою інструкцією, дорученням, та/або офіційною інформацією з відповідного реєстру; листування та обмін електронними документами варто проводити з офіційної адреси електронної пошти, або тієї, що зазначена в договорі.

Тобто, скріншоти, які позивач надав суду, як доказ ділової комунікації між ним та адвокатським бюро у месенджері аж ніяк не можуть слугувати доказами надання або ненадання послуг згідно договору та якість їх надання.

Крім того, в договорі зазначено, яким чином можлива комунікація, жодним чином про месенджер, який буде використовуватися сторонами, а також який номер телефону (логін) мають сторони договору, - не зазначено.

Таким чином, суд не брати до уваги як належний доказ листування паперові копії електронних доказів, що долучені позивачем до позову, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділові репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. п. 3, 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи вище викладене виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума моральної шкоди не може бути задоволена та не підлягає стягненню з підстав не доведеності позивачем причетності відповідача завдання позивачу тих моральних страждань на які посилається позивач.

Оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача, відтак в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 274-279, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до адвокатского бюро «Оксани Секретар» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється здня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення було виготовлено 06.03.2023 року.

Суддя О.В. Рахімова