Постанова

від 07.03.2023 по справі 484/2479/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.03.23

22-ц/812/232/23

Провадження № 22-ц/812/232/23 Головуючий суду першої інстанції Шикеря І.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року м. Миколаїв Справа № 484/2479/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шикері І.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 13 грудня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Доводи позову обґрунтовував тим, що йому на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0343 площею 0,2596 га, 4825481800:01:000:0560 площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0171 площею 1,295 га, 4825481800:01:000:0044 площею 3,0765 га, а всього 4,6481 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Вказані земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача на підставі договору оренди земельних ділянок, укладеного між позивачем та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді 15 квітня 2008 року за № 04080200052.

Відповідач не виконує свої обов`язки за договором оренди, систематично не сплачує орендну плату за 2020-2021 роки.

Відповідно до зазначеного договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахування її на банківський рахунок орендодавця. Відповідно до умов договору орендна плата вноситься щорічно до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела суми виплачених доходів та утримання податків у 2020 році відповідачем було нараховано ОСОБА_1 орендну плату 4 742,59 грн, утримано податків 853,67 грн, виплачено - 0 грн, в 2021 році - 4 748,87 грн, утримано податків 861, 64 грн, виплачено - 0 грн.

Загальна сума заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки з врахуванням утриманих податків становить: 7 814,15 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0343, 4825481800:01:000:0560, 4825481800:03:000:0171, 4825481800:01:000:0044 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді 15 квітня 2008 року за № 04080200052. Зобов`язати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0343 площею 0,2596 га, 4825481800:01:000:0560 площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0171 площею 1,295 га, 4825481800:01:000:0044 площею 3,0765 га, а всього 4,6481 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області власнику ОСОБА_1 в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання передачі. Стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2020-2021 роки в сумі 7 814,15 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2022 року позов задоволено.

Договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0343; 4825481800:01:000:0560; 4825481800:03:000:0171; 4825481800:01:000:0044, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», строком на 50 років, зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 04080200052 від 15 квітня 2008 року - розірвано.

Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0343, площею 0,2596 га; 4825481800:01:000:0560, площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0171, площею 1,295 га, 4825481800:01:000:0044, площею 3,0765, загальною площею 4,6481 га, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області власнику - ОСОБА_1 , в належному агротехнічному стані, відповідно до акту приймання-передачі.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату в сумі 7 814,15 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 977, 20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що є доведеним факт систематичного порушення зобов`язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті відповідачем орендної плати за два роки у строк, передбачений договором оренди землі.

Суд вважає, що порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що має право за законом, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок позивачу у належному агротехнічному стані, оскільки остання вимога безпосередньо залежить від основної вимоги, якою є розірвання договору оренди.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 23 лютого 2007 року за № 8/КБ, який зареєстровано 15 квітня 2008 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю, або його уповноваженому представнику, готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря, або перерахування її на банківський рахунок орендодавця.

В порушення пункту 9 договору оренди землі з відповідачем, позивач або його представник не прибув до каси ТОВ «Агрофірма Корнацьких», а також не повідомив свій банківський рахунок для перерахування орендної плати.

Слід зазначити, що інших умов сплати договір оренди землі з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не містить, а відтак відповідач був позбавлений можливості видати чи перерахувати позивачу орендну плату у грошовій формі.

При цьому позивачем не доведено, що апелянтом протягом 2020-2021 років чинились будь-які перешкоди для отримання позивачем орендної плати. А відтак, неотримання орендних платежів позивачем викликано саме внаслідок неправомірної поведінки позивача.

Водночас ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати за 2020 рік.

Відповідно до пункту 42 договору оренди землі сторона яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Судом першої інстанції не було враховано вказану обставину, що і вплинуло на прийняття помилкового рішення.

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785, 84 грн.

Враховуючи ту обставину, що орендодавці не завжди реагують на вжиті ТОВ «Агрофірма Корнацьких» заходи щодо отримання орендної плати, не звертаються та не отримують орендну плату, в порушення умов договорів оренди землі, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нараховується орендна плата у більшому розмірі, що дає можливість для перекриття майбутніх періодів.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків у 2020 році відповідачем було нараховано ОСОБА_1 орендну плату 4 742,59 грн, утримано податків 853,67 грн, в 2021 році - 4 748,87 грн, утримано податків 861, 64 грн.

Скаржник просить суд звернути увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, про внесення сторонами змін до договору оренди землі щодо збільшення розміру плати, а відтак вона має становити 785,84 грн.

Таким чином отримана позивачем орендна плата за попередні роки (2017-2019 роки) перекриває майбутні періоди, а саме 2020-2021 роки.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Натомість судом першої інстанції не було враховано вказану обставину, що і вплинуло на прийняття незаконного рішення.

Також судом першої інстанції було порушено норми статей 263, 265 ЦПК України

Не було надано належної правової оцінки листу за № 709/юр від 15 листопада 2021 року, договору оренди землі від 23 лютого 2007 року за № 8/КБ, зареєстрованого 15 квітня 2008 року та відомостям з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків про нарахування та виплати позивачу орендної плати.

Не погодившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві ОСОБА_1 зазначав, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про систематичне порушення відповідачем умов договору оренди.

За відсутності доказів вчинення відповідачем дій направлених на своєчасну виплату орендної плати в 2020-2021 роках та доказів навмисного ухилення позивача від її отримання, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність юридичних підстав для розірвання спірного договору земельних ділянок.

Доводи апелянта, що орендна плата була виплачена в попередніх роках наперед, не заслуговують на увагу. В такий спосіб відповідач бажає ухилитися від відповідальності.

Посилання відповідача на лист 709/юр від 15 листопада 2021 року, який на його думку свідчить про відсутність вини у невиплаті орендної плати є неналежним доказом.

Проте, зазначений лист не є доказом того, що відповідач вживав заходи щодо виплати орендної плати за 2020 рік в строк до 26 грудня 2020 року, як передбачено умовами договору.

Крім того, відсутні докази, що цей лист взагалі був отриманий позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Нових обставин чи доказів, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду скаржником не надано.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача. Позивач в прохальній частині свого відзиву просив суд проводити апеляційний розгляд справи без його та його представника участі.

З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглядав справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії МК № 024032 від 07 жовтня 2004 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0343, площею 0,2596 га; 4825481800:01:000:0560, площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0171, площею 1,295 га, 4825481800:01:000:0044, площею 3,0765 га, загальною площею - 4,6481 га, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено договір оренди землі № 8/КБ, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розміром 4,66 га, у тому числі ріллі - 4,38 га, пасовищ - 0,26 га, багаторічних насаджень - 0,02 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером - 4825481800:01:000:0044 становить 9 107,43 грн, з кадастровим номером 4825481800:03:000:0171, площею 1,295 га - 16 889,84 грн; з кадастровим номером 4825481800:01:000:0343, площею 0,2596 га - 730,25 грн; з кадастровим номером 4825481800:01:000:0560, площею 0,017 га - 185,99 грн (далі - Договір). Договір укладено на 50 років з 01 березня 2007 року по 28 лютого 2057 року.

Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785, 84 грн.

З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах визначених цим Договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції.

Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної додатком № 1 до Договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря заяви.

Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі на суму зазначену в абзаці 1 пункту 9 цього Договору.

Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (пункт 11 Договору).

Виключно за взаємної згоди сторін розмір орендної плати може бути переглянутий в разі необхідності, але не частіше ніж один раз на рік у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 38 Договору передбачено припинення договору шляхом його розірвання, зокрема: за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків, у 2020 році ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нарахувало позивачу орендну плату в сумі 4 742,59 грн, утримано податків - 853,67 грн; в 2021 році нараховано - 4 748,87 грн, утримано податків - 861,64 грн. Орендна плата не виплачена.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини 4 статті 265 ЦПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

За частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовується зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 та Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 , зокрема, зазначав підставою для розірвання спірного договору оренди землі факт систематичної несплати орендарем орендної плати, що мав місце у 2020-2021 роках.

Задовольняючи такі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факти систематичної (два випадки) несплати орендної плати та порушення орендарем умов Договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 23 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено договір оренди землі № 8/КБ, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розміром 4,66 га, у тому числі ріллі - 4,38 га, пасовищ - 0,26 га, багаторічних насаджень - 0,02 га.

Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785,84 грн.

З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах визначених цим Договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції.

Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної додатком № 1 до Договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря заяви.

Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі на суму зазначену в абзаці 1 пункту 9 цього Договору.

Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (пункт 11 Договору).

З позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що до 2020 року свої зобов`язання відповідач по сплаті орендної плати виконував, тобто позивач отримував орендну плату відповідно до умов договору. Оскільки позивачем не надано доказів, що позивач надавав орендарю банківській рахунок для перерахування орендної плати, то слід дійти висновку, що орендна плати виплачувалась позивачу готівкою через касу.

Отже, сторони не заперечували, що орендна плата була визначена сторонами в грошовій формі, а місцем видачі орендодавцю орендної плати, тобто виконання зобов`язання за Договором, передбачено каса ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Між тим, позивачем при звернення до суду з позовною заявою не надано належних та допустимих доказів того, що останній на час настання виплати орендної плати за 2020 рік звертався до відповідача за отриманням орендної плати через касу, за наслідками чого йому було відмовлено в такій видачі або існували інші обставини щодо неотримання ним орендної плати у грошовій сумі через касу товариства. Не надано таких доказів й до суду апеляційної інстанції.

Водночас, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» у відзиві на позовну заяву, заперечуючи свою винну поведінку у порушенні умов договору щодо виплати орендної плати за 2020 рік, повідомило, що позивач не звертався до товариства за отриманням орендної плати за 2020 рік, у зв`язку з чим 15 листопада 2021 року товариство через засоби поштового зв`язку зі зворотнім повідомленням на відому адресу позивача направило листа щодо необхідності отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік та в подальшому за 2021 рік. Проте зазначений лист повернувся на адресу товариства з довідкою пошти про те, що «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Зазначений лист та докази його відправлення та повернення надані відповідачем до відзиву. Позивач зазначених обставин не спростував.

Відповідно до пункту 42 Договору сторона, яка порушила зобов`язання внаслідок недобросовісної поведінки, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем вживалися заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2020 рік шляхом запрошення позивача через поштове повідомлення, що виключає винну поведінку орендаря щодо небажання виконувати договір на умовах, визначених Договором та для припинення відносин за цим договором. В свою чергу, позивач не дотримався умов договору щодо реалізації свого права на отримання орендної плати за 2020 рік.

Щодо невиплати орендної плати за 2021 рік, то з матеріалів справи вбачається, що така орендна плата нараховувалась, проте позивачем не отримана.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права несплата орендної плати на 2021 рік не створює систему порушень щодо невиконання обов`язку орендаря по виплаті орендної плати.

Тому виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що згідно з положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини 2 статті 651 ЦК України відсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та порушення орендарем умов договору.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено систематичну (два і більше випадків) несплату орендної плати, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень закону про істотне порушення умов договору у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів та задоволення позовних вимог про розірвання договору. Оскільки позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідної від вимоги про розірвання договору оренди землі, то така вимога також не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2020-2021 року, то апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

За встановленими обставинами справи відповідач не заперечував про існування заборгованості по сплаті орендної плати за 2020-2021 роки, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за вказані роки є обґрунтованими.

Між тим при цьому відповідач заперечує розмір такої заборгованості.

Сторонами Договору визначено, що щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785,84 грн (пункт 9 Договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (пункт 10 Договору).

Відповідно до пункту 13 Договору виключно за взаємної згоди сторін розмір орендної плати може бути переглянутий в разі необхідності, але не частіше ніж один раз на рік у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (стаття 30 Закону України «Про оренду землі»)

Якщо сторонам не вдасться досягти згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

Зміни до договору оренди набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією.

За встановленими обставинами справи розмір орендної плати сторонами не переглядався, зміни у визначений законом спосіб до Договору не вносились, а тому з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за Договором за період 2020-2021 років у розмірі 1 572,68 (758,84 х 2) грн, оскільки саме договір оренди є регулятором розміру орендної плати.

Той факт, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» відповідно наданих позивачем виписок з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків, нараховувало позивачу у 2020 році у розмірі 4 742,59 грн, а в 2021 році відповідно 4 748,87 грн не свідчить, що сторони Договору узгоджували такий розмір орендної плата, оскільки відповідних доказів до суду сторонами не надано. Сам по собі факт нарахування відповідачем орендної плати в більшому розмірі не порушує права ОСОБА_1 , у даному випадку орендар діє на свій розсуд, а тому правові підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі саме у розмірах, зазначених позивачем, відсутні.

Ураховуючи, що суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив заперечень ТОВ «Агрофірма Корнацьких» по суті позовних вимог, не надав оцінки наданому відповідачем письмовому доказу - листу щодо необхідності отримання ОСОБА_1 орендної плати, тобто не встановив усіх фактичних обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи, а отже не виконав покладених на нього завдань цивільного судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 2 статті 376 ЦПК України).

За приписами частини 3 статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Позивач звернуся з позовом, в якому заявив 2 вимоги немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру та сплатив судовий збір за подачу позову 2 977,20 грн (по 992, 40 грн за кожну вимогу).

Відповідач оскаржив рішення суду в повному обсязі.

Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу повністю в частині оскарження вимог немайнового та частково в частині оскарження вимог майнового характеру (79,88%).

Отже з позивача на користь відповідача підлягають стягнення 1 189,09 грн (1 488,60 грн (вимога майнового характеру за подання апеляційної скарги х 79,88%) + 2 977,20 грн ( судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги за дві вимоги немайнового характеру), а всього 4 166,29 грн.

Суд апеляційної інстанції задовольнив майнові вимоги позовної заяви на 20,11%. Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 199,57 грн (992,40 грн (судовий збір сплачений за вимогу майнового характеру) х 20,11% (відсоток задоволення позовних вимог майнового характеру).

Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати судових витрат одне одному, остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма Корнацьких» підлягають стягненню судові витрати за сплати судового збору у розмірі 3 966,72 (4 166,29 - 199,57) грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 1 572 грн 68 коп. в рахунок заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки.

В задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0343, 4825481800:01:000:0560, 4825481800:03:000:0171, 4825481800:01:000:0044 укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» та зобов`язання повернути ці земельні ділянки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» 3 966 грн 72 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 07 березня 2023 року.