Постанова

від 28.02.2023 по справі 615/165/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/165/22 Номер провадження 22-ц/814/309/23Головуючий у 1-й інстанції Токмакова А.П. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

за участю секретаря Філоненко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Токмакової А.П., повний текст судового рішення виготовлено 27.05.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахнеповнолітньої ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп», в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 11.04.2012 року до договору оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер: 6321287500:000:0168) від 14.12.2006 р.

Позов мотивовано тим, що її неповнолітня донька ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, площею 3,8540 га кадастровий номер 6321287500:01:000:0168, що знаходиться на території Сніжківської сільської ради Валківського району Харківської області за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час оформлення спадщини позивачка виявила, що в Додатковій угоді від 11.04.2012 р. до Договору оренди землі від 14.12.2006 року підроблено підпис спадкодавця ОСОБА_4 в графі «Орендодавець», у зв`язку з чим 18.12.2021 р. звернулася з відповідною заявою до відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУ НП Харківської області. Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020225240000111, в межах якого на підставі наданих нею зразків підпису та почерку ОСОБА_4 слідчим призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту ХНДЕКЦ МВС України К.Г. Дікевичу. При цьому судовий експерт дійшов висновку, що підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Орендодавець» у Додатковій Угоді від 11.04.2012 р. по Договору оренди землі № б\н від 14.12.2006 р. виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

ОСОБА_1 зазначала, що додаткова угода порушує право спадкоємиці - неповнолітньої дитини вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм спадковим майном, зокрема спірною земельною ділянкою, що стало підставою для звернення до суду за захистом її прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2022 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано додаткову угоду, укладену між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротоп» 11.04.2012р. до Договору оренди землі №б/н від 14.12.2006р. щодо земельної ділянки площею 3,8540 га, кадастровий номер 6321287500:01:000:0168 недійсною.

Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321287500:01:000:0168, внесений до реєстру Управління Держкомзему у Валківському районі Харківської області 12.09.2012р. за №63212000401686 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 20435734, дата, час державної реєстрації 12.05.2017р. 18:51:14, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35217789 від 17.05.2017 12:15:22, ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради», Харківська область.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1796,40 грн.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що відповідачем не надано доказів направлення ОСОБА_4 пропозиції укласти додаткову угоду від 11.04.2012 р. до договору оренди землі від 14.12.2006 р., а також доказів отримання вказаної пропозиції та погодження її орендодавцем, як і не надано доказів того, що ОСОБА_4 отримував від ТОВ «Агротоп» орендну плату за користування земельною ділянкою в період з 11.04.2012 р.

Крім того, згідно наданого висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/24583-ПЧ від 03.12.2021р., виконаної в межах кримінального провадження №12020225240000111, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 11.04.2012 р. до договору оренди землі №б/н від 14.12.2006 р. виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Товариство зобмеженою відповідальністю«Агротоп»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій ст.. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявила свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зазначає, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди (додаткової угоди до договору) земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки, а тому у позові необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

09.12.2022 року на адресу Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №063661 ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,8540 га (кадастровий номер 6321287500:01:000:0168 - рілля), що знаходиться на території Сніжківської сільської ради Валківського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14.12.2006р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Агротоп» укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції. Договір укладено на 10 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, аналогічний попередньому і на тих самих умовах. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.09.2007р.

11.04.2012р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Агротоп» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 14.12.2006р., державну реєстрацію якої здійснено у Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області 12.09.2012р. Згідно пункту 3.1. Додаткової угоди, сторони домовились поновити договір оренди землі на 25 років. Окрім того, до пункту 12.5 внесено зміни, а саме викладено в наступній редакції: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №60707327 від 25.06.2020 р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ №516671 від 25.06.2020 р., на підставі заповіту, посвідченого Сніжківською сільскою радою Валківського району Харківської області 15.02.2016 р., зареєстрованого за №34, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,8540 га (кадастровий номер 6321287500:01:000:0168 - рілля), що знаходиться на території Сніжківської сільської ради Валківського району Харківської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 25.06.2020 р. отримала спірну земельну ділянку у спадок та є її власником, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №270356214.

За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.08.2011 р. Сніжківською сільскою радою Валківського району Харківської області, позивач значиться матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , актовий запис № 10, а отже являється її законним представником.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано докази направлення ОСОБА_4 пропозиції укласти додаткову угоду від 11.04.2012 р. до договору оренди землі від 14.12.2006 р., а також докази отримання вказаної пропозиції та погодження її орендодавцем, як і не надано доказів того, що ОСОБА_4 отримував від ТОВ «Агротоп» орендну плату за користування земельною ділянкою в період з 11.04.2012 р.

Крім того, згідно наданого висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/24583-ПЧ від 03.12.2021р., виконаної в межах кримінального провадження №12020225240000111, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 11.04.2012 р. до договору оренди землі №б/н від 14.12.2006 р. виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду невірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч.1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання додаткової угоди від 11.04.2012 року до договору оренди землі від 14.12.2006 року недійсною позивач посилалася на те, що додаткової угоди від 11.04.2012 року ОСОБА_4 не укладав, а підпис від його імені виконано іншою особою.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно ч. 1статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/24583-ПЧ від 03.12.2021р., виконаної в межах кримінального провадження №12020225240000111, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 11.04.2012 р. до договору оренди землі №б/н від 14.12.2006 р. виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.19-27).

Для проведення даної експертизи експерту було надано додаткова угода від 11.04.2012 року до договору оренди землі № б/н від 14.12.2006 р., а також зразки підпису та почерку ОСОБА_4 .

Вказані дії суду не суперечать нормам процесуального закону, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3листопада 1998 року за №705/3145).

Судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст.ст.384,385 КК України, а складений ним висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовану відповідь на запитання, поставлене судом.

Висновок судової експертизи у встановленому законом порядку відповідачем не спростований, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень процесуального закону у разі заперечення такого факту.

Встановивши, що оспорюваний договір укладений іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_4 на підписання додаткової угоди від 11.04.2012р. до договору оренди землі № б/н від 14.12.2006 року було відсутнє.

Статтею 89 ЦПК Українивизначено правила оцінки судом доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першоїстатті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із пунктом 17 постанови Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/24583-ПЧ від 03.12.2021р., виконаної в межах кримінального провадження №12020225240000111 є належним та допустимим доказом, оскільки він підтверджує викладені у позовній заяві обставини щодо відсутності у ОСОБА_4 волевиявлення як на укладення додаткової угоди від 11.04.2012 року до договору оренди землі № б/н від 14.12.2006 р., так і на її підписання.

Судом першої інстанцій правильно встановлені обставини справи, за якими додаткова угода від 11.04.2012 року ОСОБА_4 не підписувалася та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджено, що свідчить про порушення права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження власною земельною ділянкою.

В оцінці застосування положень статей203,205,215,229-233,627,638 ЦК Українита статей14,15,18 Закону України «Про оренду землі»за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема підписаний не ним, а іншою особою, може бути визнано недійсним на підставі частини третьої статті203та частини першої статті215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та прийшов до помилкових висновків.

З огляду на викладене, у даному випадку позовні вимоги про визнання додаткової угоди укладеної між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротоп» 11.04.2012р. до Договору оренди землі №б/н від 14.12.2006р. щодо земельної ділянки площею 3,8540 га, кадастровий номер 6321287500:01:000:0168 недійсною з підстав того, що ОСОБА_4 її не підписував, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуваннямвикладеного,колегія суддівприходить довисновку пронаявність підставдля задоволенняапеляційної скаргита скасування рішення Валківськогорайонного судуХарківської областівід 19травня 2022рокуз ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимогиапеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» задоволено повністю то з ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1488,60 грн.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374,п.3, 4 ч.1 ст. 376,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» - задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенніпозову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» (63042, Харківська обл.., Богодухівський р-н, с. Сніжків, вул.. Колгоспна, 6, р/р НОМЕР_3 Райфайзен Банк «Аваль» м. Київ МФО 380805 ЄДРПОУ 34473812 ІПН 344738120066 Св. Пл.. ПДВ 100348238) суму судового збору у розмірі 1488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль