Рішення

від 07.03.2023 по справі 131/155/23

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/155/23

Провадження № 2/131/164/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судових засідань Чех Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка (рідна сестра його матері ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 2,8080 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишнього Іллінецького (зараз Вінницького) району Якубівської сільської ради. Право власності на вказану земельну ділянку посвідчується державним актом серії ВН 680583 від 06 жовтня 2004 року, однак його примірник у спадкоємця відсутній.

Позивач, враховуючи не прийняття спадщини іншими спадкоємцями, є спадкоємцем п`ятої черги в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.

На час відкриття спадщини, ОСОБА_1 постійно проживав з тіткою, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 1286 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Після звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Таранюка Т.Є. із відповідним переліком документів для оформлення спадкових прав на спадкове майно ОСОБА_3 , було відкрито спадкову справу №190/2021, однак у подальшому переоформленні йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказану земельну ділянку. Дана ситуація виникла у зв`язку із тим, що у витягу ДЗК заначено правовстановлюючим документом державний акт серії ВН 680583 від 06.10.2004 року, що був виданий на підставі рішення Іллінецької райдержадміністрації №152 від 05.05.2004 року. Тобто, державний акт було видано після смерті спадкодавиці. Дані відомості підтверджено довідкою №671/25-22 від 22.07.2022 року Держгеокадастру, де зазначено, що власником земельної ділянки є ОСОБА_3 , однак державний акт власнику не видавався. Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, оскільки йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, натомість його представник адвокат Діденко Н.П. подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовільнити та розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницької області, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, натомість міський голова подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги міська рада визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13 вересня 2004 року виконкомом Якубівської ради Іллінецького району Вінницької області (а.с. 9).

Позивач ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року (а.с.10,11).

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, позивач, як рідний племінник ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється спадкоємцем п`ятої черги в порядку спадкування за законом після її смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

На день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , який фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою, виданою Якубівським старостинським округом Іллінецької міської ради Вінницької області (а.с.12).

На день смерті ОСОБА_4 мала у власності земельну ділянки площею 2,8080 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Якубівської сільської ради колишнього Іллінецького (Вінницького) району Вінницької області. Право власності на вказану земельну ділянку, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.19), посвідчується державним актом серії ВН 680583 від 06 жовтня 2004 року, виданим на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області № 152 від 05 травня 2004 року «Про погодження проекту організації території земельних часток (паїв) та затвердження технічної документації по видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) їх власникам - колишнім членам агропромислової корпорації «Якубівка», на території Якубівської сільської ради (а.с. 14-18).

При цьому, вказаний вище державний акт у спадкоємиці був відсутній, так як він виданий вже після її смерті, що підтверджується довідкою Держгеокадастру №671/25-22 від 22 липня 2022 року, де зазначено, що власником земельної ділянки є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак державний акт власнику не видавався (а.с. 23).

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Таранюка Т.Є. із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 (а.с.13), за якою було відкрито спадкову справу №190/2021. Однак, постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Таранюка Т.Є. від 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку через відсутність документа (державного акта), що підтверджує право власності на неї (а.с.21).

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.». Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, в даному випадку позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої. Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат». На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-УІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що покійна тітка позивача на законних підставах набула право власності на вказану вище земельну ділянку, але за життя не отримала правовстановлюючий документ, у зв`язку з чим приватний нотаріус правомірно прийняв рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно в нотаріальному порядку.

Тому, до позивача, відповідно до ст. 1216 ЦК України, переходит таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право на земельну ділянку площею 2,8080 га, кадастровий номер 0521289200:01:000:0086, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іллінецької міської ради Вінницького району (колишнього Іллінецького району) Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивач при подачі позовної заяви просила залишити витрати по сплаті судового збору за нею.

Керуючись ст. 1216, 1218, 1223, 1261, 1265, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на спадкове майно за законом - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку, площею 2,8080 га, кадастровий номер 0521289200:01:000:0086, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іллінецької міської ради Вінницького району (колишнього Іллінецького району) Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницького району Вінницької області, адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.

Суддя: