Рішення

від 07.03.2023 по справі 903/250/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

07 березня 2023 року Справа № 903/250/22

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Іванчук Л.В. -довіреність від 20.02.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/250/22 за позовом Товариства з обмеженою діяльністю "Полімер" до Іваничівської селищної ради про стягнення 239774,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2022 Товариство з обмеженою діяльністю "Полімер" надіслало на адресу суду позовну заяву до Іваничівської селищної ради про стягнення 239774,00 грн.

Рішенням суду від 21.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Іваничівської селищної ради (вулиця Грушевського,13, смт Іваничі, Волинська обл., 453000, код ЄДРПОУ 04335186) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Полімер" (вулиця Кауркова,2Б, місто Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32831338) 92304,00 грн. (дев`яносто дві тисячі триста чотири гривні) заборгованості, а також 1384,56 грн (одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні п`ятдесят шість копійок) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

24.02.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 56000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду на 07.03.2023 о 11:15 год. Запропоновано відповідачу до 03.02.2023 подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу суду та позивача, докази надіслання надати суду.

03.03.2023 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просить суд зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в призначене судове засідання з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується повідомленням представника позивача від 02.03.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд зменшити розмір судових витрат на правову допомогу до 10000,00 грн.

У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Іваничівської селищної ради (вулиця Грушевського,13, смт Іваничі, Волинська обл., 453000, код ЄДРПОУ 04335186) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Полімер" (вулиця Кауркова,2Б, місто Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32831338) 92304,00 грн. (дев`яносто дві тисячі триста чотири гривні) заборгованості, а також 1384,56 грн (одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні п`ятдесят шість копійок) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із клопотання представника позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 56000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/250/22.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, доказами:

- копією договору про надання правової допомоги від 12.04.2022 (з додатковими угодами від 18.05.2022, від 12.04.2022);

- копією акту від 17.05.2022 прийому передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис виконаних робіт (надання послуг) від 17.05.2022, від 24.02.2023;

- ордером серія АС №1038640 від 12.04.2022.

Договір про надання правової допомоги від 12.04.2022 укладено між Адвокатом Ткачуком Максимом Леонтійовичем та ТОВ «Полімер» (а.с. 44-45).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, за цим Договором Адвокат бере на себе зобов`язання без жодних обмежень надавати не обхідну правову допомогу Клієнту при провадженні у будь-яких справах, що стосуються цієї особі (фізичної чи юридичної), не залежно від категорії (кримінальні, адміністративні, цивільні, господарські виконавчі провадження), без обмеження органу ( державні, комунальні, правоохоронні, приватні, банківські, нотаріальні), не беручи до уваги інстанції та структурної підпорядкованості органу, суду з повноваженнями наданими захиснику, представнику особи, стягувачу, боржнику, передбаченими відповідними положеннями КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України, КУпАП, ЗУ «Про виконавче провадження» тощо (в тому числі з правом підпису та подання будь-яких документів, укладення мирових угод, визнання позову, відмови від позову, залишення позову без розгляду, зміні підстав і предмета позову, відмови від позову чи обвинувачення, що стосуються предмета цієї угоди ознайомлення без будь-якого додаткового чи письмового дозволу з матеріалами, що становлять банківську, медичну та нотаріальну таємницю, обробки та використання персональних даних Клієнта, отримання, повернення присудженого майна та коштів) використовувати передбачені процесуальними кодексами України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають відповідальність ( кримінальну/адміністративну/цивільну) Клієнта, а Клієнт, як замовник послуг зобов`язується виплати ти Адвокату гонорар за надання правової допомоги і фактичні витрати Адвоката, понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору.

У відповідності до п.7.1 договору, за надану Адвокатом правову допомогу по Справі, Клієнт сплачує гонорар у розмірі, який визначається додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди (договору) від 12.04.2022 до Договору про надання правової допомоги від 12.04.2022, Адвокат бере на себе зобов`язання без жодних обмежень надавати необхідну правову допомогу Клієнту при провадженні у будь-яких справах, що стосуються договору №720 від 06.12.2019, який укладений між Іваничівською селищною радою з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер» - з іншої сторони, предметом якого є виконанні робіт по об`єкту «Будівництво спортивного комплексу (відкритих площинних споруд) у смт. Іваничі Іваничівського району».

У відповідності до пункту 2.1. Додаткової угоди (договору) від 12.04.2022 до Договору про надання правової допомоги від 12.04.2022, за надану Адвокатом правову допомогу по Справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 8000 (вісім тисячі гривень).

У відповідності до вказаних угод, Адвокатом надано наступну правому допомог} загальною вартістю послуг у 8000 (вісім тисяч) гривень, а саме:

12.04.2022 - ознайомлення з документами по Справі, наявними у Клієнта -2 год.

12.04.2022- вивчення даних офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі України «РгоZогго» - 0,5 год.

12.04.2022 - вивчення даних офіційного інформаційного ресурсу з відкритими даними про використання бюджетних коштів в Україні «spending@gov.ua» - 0,5 год.

13.04.2022 - надання консультацій Клієнту з приводу суті Справи - 1 год.

14.04.2022 - підготовка позовної заяви у справі та колій необхідних доказів (документів) - 4 год.

18.05.2022 між ТОВ «Полімер» та Адвокатом Ткачуком М.Л. укладено Додаткову угоду (Договір) до Договору про надання правової допомоги від 12.04.2022.

У відповідності до пункту 2.1. Додаткової угоди, за надану Адвокатом правову допомогу по Справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розрахунку 1000 (одна тисяча гривень) за одну годину роботи Адвоката. Участь Адвоката у судових засіданнях щодо розгляду цієї справи оплачується Клієнтом з розрахунку 3000 (три тисячі) гривень за участь в одному судовому засіданні.

У відповідності до пункту 2.3. Додаткової угоди від 18.05.2022, оплата послуг Адвоката здійснюється впродовж 15-ти днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до вказаної Додаткової угоди, Адвокатом надано наступну правому допомогу загальною вартістю послуг у 48000 (вісім тисяч) гривень, а саме:

18.05.2022 - вивчення відзиву Відповідача на позов, консультація клієнта щодо правової позиції - 2 год. - 2000 грн;

18.05.2022 - вивчення додаткових документів, наданих Клієнтом, які необхідні для підготовки відповіді на відзив Відповідача -1год. - 1000 грн;

18.05.2022 - вивчення судової практики у вказаній сфері господарських відносин - 2 год - 2000,00 грн;

18.05.2022 - підготовка відповіді на відзив - 4 год - 4000 грн;

14.06.2022 - вивчення заперечення Відповідача на відповідь на відзив, консультація клієнта щодо правової позиції - 2год - 2000,00 грн;

14.06.2022 - підготовка письмових додаткових пояснень для суду на заперечення Відповідача на відповідь на відзив - 4 год - 4000,00 грн;

14.06.2022 - підготовка письмових заперечень на клопотання Відповідача про залучення спеціаліста 3 год. - 3000,00 грн;

14.06.2022 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

05.07.2022 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

08.07.2022 - підготовка письмових заперечень на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - 3 год - 3000,00 грн;

08.07.2022 - підготовка письмових заперечень на клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи - 2 год - 2000,00 грн;

26.07.2022 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

09.08.2022 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

23.09.2022 - консультація Клієнта щодо документів, які необхідно надати в експерту установу згідно ухвали суду від 20.09.2022 - 1 год - 1000,00 грн

16.12.2022 - ознайомлення зі справою та висновком судової будівельної експертизи №2985 від 28.11.2022; підготовка додаткових письмових пояснень для суду з приводу висновку експерта №2985 від 28.11.2022 - 4 год. - 4000,00 грн;

20.12.2022 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

21.02.2023 - участь у судовому засіданні - 3000,00 грн;

24.02.2023 -підготовка заяви про вирішення питання про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового судового рішення -2 год - 2000,00 грн.

Всього - 48 000,00 грн.

17.05.2022 ТОВ «Полімер» оплатило адвокату послуги з правової допомоги згідно акту від 17.05.2022 в сумі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією №10 АТ «Ощадбанк» від 17.05.2023.

Проте, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такого висновку дійшла Об?єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на викладене, є підстави для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог у відповідності до п.4 ст.129 ГПК України, що становить 21558,00 грн. (92304*56000,00/239774,00).

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд врахував ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, розрахунків, час, витрачений адвокатом, категорію справи та суму предмету спору.

Враховуючи розподіл витрат пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог, у задоволенні заяви про стягнення 34442,00 грн. (56000,00-21558,00) витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТзОВ "Полімер", беручи до уваги положення п. 2.1 додаткової угоди від 12.04.2022, від 18.05.2022 до договору про надання правової допомоги 12.04.2022, суд вважає, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 21558,00 грн, а в іншій залишаються за позивачем. Клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн є необгрунтованим та безпідставним, тому суд відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Іваничівської селищної ради (вулиця Грушевського,13, смт Іваничі, Волинська обл., 453000, код ЄДРПОУ 04335186) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Полімер" (вулиця Кауркова,2Б, місто Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32831338) 21558,00 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 07.03.2023.

Суддя І. О. Гарбар