Рішення

від 02.03.2023 по справі 906/797/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/797/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Воробйова І. Г.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Древ"

про стягнення 41462,99 грн

ДП "Білокоровицьке лісове господарство" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Древ" 41462,99 грн, з яких 29097,42 грн боргу, 2326,96 грн 3% річних, 10038,61 грн інфляційних нарахувань, а також судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав взяті зобов`язання згідно з укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 19 від 09.01.2020.

Ухвалою від 29.09.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 22).

Ухвалою від 23.11.2022 господарський суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з підстав, у ній викладених; призначив підготовче засідання суду на 08.12.2022 об 11:30 (а. с. 49).

Ухвалою від 21.12.2022 господарський суд відклав підготовче засідання на 11.01.2023 о 10:00 (а. с. 72).

Ухвалою від 11.01.2023 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 02.02.2023 о 10:30 (а. с. 80).

Ухвалою від 02.02.2023 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 16.02.2023 о 10:30; постановив направити копії ухвали на електронні адреси сторін та поштовим зв`язком за місцем реєстрації засновника та керівника ТОВ "Древ" Капусти Юрія Петровича (11500, м. Коростень, вул. Південна, 1) (а. с. 101).

Відповідними ухвалами від 16.02.2023 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 02.03.2023 о 14:30; задоволив заяву представника позивача про участь у засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.03.2023 до суду від позивача надійшла заява від 02.03.2023 про розгляд справи та ухвалення судового рішення без участі представника (а. с. 116, 117).

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив; правом на подання відзиву не скористався.

Як вбачається з довідки секретаря судового засідання Стретович Н.К. від 22.11.2022, колишній керівник відповідача повідомлений про дату і час судового засідання в телефонному режимі (а. с. 39).

Також на сайті Господарського суду Житомирської області розміщувались відповідні оголошення для відповідача із зазначеними датою та часом проведення судового засідання (а. с. 96, 103).

Крім того, із трекінгу відстеження поштової кореспонденції, отриманого за електронним запитом суду із офіційного сайту Укрпошти вбачається, що засновник та керівник ТОВ "Древ" Капуста Ю. П. 10.02.2023 отримав ухвалу господарського суду від 02.02.2023 (а. с. 107 - 110).

За ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

Однак, 07.11.2022 та 30.01.2023 до суду повернулись як не вручені копії ухвал господарського суду, відповідно, від 29.11.2022 і 21.12.2022, надіслані відповідачу, із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 37 - 38; 93 - 95).

Разом з тим, Верховний Суд вказує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тому не може свідчити про неправомірність його дій (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах КГС у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст.165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

09.01.2020 між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (продавець/позивач) та ТОВ "Древ" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі - продажу № 19 (далі - договір) (а. с. 11,12), згідно з п. 1.1. якого продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця лісопродукцію (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити товар, найменування та кількість якого зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.4 договору, розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати на кожну партію товару.

У разі поставки товару без передоплати, покупець повинен здійснити оплату на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідно до п. 2.5 договору ціна договору становить підсумок сум, зазначених у специфікаціях, підписаних представниками сторін та скріплених їх печатками.

Згідно з п. 3.6 договору фактом передачі (доставки) товару продавцем та його прийому покупцем вважається відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом, чи відвантаженні зі складу продавця відповідно оформленими та підписаними документами.

За п. 4.1 договору приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент його передачі покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в трьох примірниках, два - сторонам, третій - перевізнику.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивач передав згідно з товарно-транспортною накладною серії ЖТГ № 975792 від 10.03.2020 відповідачу лісопродукцію на загальну суму 29097,42 грн (а. с. 15).

Вказана сума як дебіторська заборгованість відповідача, відображена позивачем у податковій накладній від 10.03.2020 (а. с. 77, 85).

20.05.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 17.05.2022, вих. №414 з вимогою про погашення боргу в розмірі 29097,42 грн (а. с. 16, 17). Однак, докази її отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що станом на дату подання позову за відповідачем обліковується борг на суму 29097,42 грн, позивач звернувся з вказаним позовом до господарського суду, нарахувавши 2326,96 грн 3% річних та 10038,61 грн інфляційних нарахувань.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 29097,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з товарно-транспортною накладною серії ЖТГ № 975792 від 10.03.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 29097,42 грн (а. с. 15).

Вказана сума як дебіторська заборгованість відповідача, відображена позивачем у податковій накладній від 10.03.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 77, 85, 86) та є додатковим підтвердженням вчинення позивачем реальних дій щодо продажу відповідачу лісоматеріалів на зазначену суму.

Разом з тим, згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995, №168/704, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може прийматися судом лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов`язкові).

При цьому, одними з необхідних реквізитів є посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

У поданій позивачем на підтвердження здійснення поставки відповідачу товарно-транспортній накладній у графі "деревину одержав" відсутні такі обов`язкові реквізити первинного документу: посада і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені вантажоодержувача; таким чином не можливо ідентифікувати особу від відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту п. 11 наказу № 4 від 12.01.2012 "Про порядок оформлення, рух та облік первинних документів", відвантаження товару без належного оформлення необхідних товаророзпорядчих документів не вважається поставкою товару, а матеріально-правова відповідальність при цьому покладається на представника продавця, тобто представника позивача.

Отже наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна не може вважатися доказом поставки товару за договором, оскільки вона не відповідає обов`язковим вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Крім того, позивач надав лише одну специфікацію №1 від 09.01.2020 до договору №19 від 09.01.2020 на загальну суму 6860,00 грн (а. с. 13), що також не є належним доказом поставки товару за договором на загальну суму 29097,42 грн.

Таким чином, єдиним документом в підтвердження поставки відповідачу лісопродукції на зазначену суму є податкова накладна від 10.03.2020, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 77, 85, 86).

Тому відсутні підстави вважати, що поставка товару відбулася за договором.

Станом на дату розгляду справи відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи факт не виконання обов`язку з оплати товару, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу боргу на загальну суму 29097,42 грн.

4. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 10038,61 грн інфляційних втрат та 2326,96 грн 3 % річних.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

У свою чергу, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

Позивач при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначив період з січня 2020 року по 31.08.2022.

Однак, враховуючи, що господарський суд дійшов висновку, що поставка товару відбулася з порушенням позивачем умов договору, а саме, п. 2.5 - щодо визначення ціни у специфікаціях, підписаних представниками сторін та скріплених їх печатками, п. 3.6 - щодо відмітки покупця в товарно-транспортній накладній, а також п. 4.1 - щодо оформлення накладної на відпуск товару, яка має бути підписана сторонами, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись з 28.05.2022 по 31.08.2022, беручи до уваги таке.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 17.05.2022, вих. №414 з вимогою про погашення боргу в розмірі 29097,42 грн (а. с. 16, 17).

За допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", судом встановлено правильність такого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат:

- 229,59 грн 3% річних за період: з 28.05.2022 по 31.08.2022 на суму 29097,42 грн;

- 1444,32 грн інфляційних втрат за період: з 28.05.2022 по 31.08.2022 на суму 29097,42 грн.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач не надав докази сплати наявної заборгованості, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму основного боргу в розмірі 29097,42 грн; 229,59 грн 3% річних та 1444,32 грн інфляційних втрат. У стягненні 2097,37 грн 3% річних та 8594,29 грн інфляційних втрат слід відмовити.

6. Розподіл судового збору між сторонами.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, зважаючи на ч. 9 ст. 129 ГПК України, якою визначено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Древ" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, будинок 18А, код ЄДРПОУ 41363628) на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська обл., Коростенський р-н, селище міського типу Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00991798):

- 29097,42 грн боргу;

- 229,59 грн 3% річних;

- 1444,32 грн інфляційних втрат

- 2481,00 грн судового збору.

3. У стягненні 2097,37 грн 3% річних відмовити.

4. У стягненні 8594,29 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.03.23

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на електронні адреси: comp1.dpblg@ukr.net

m.yakumenko@gmail.com

3 - відповідачу на електронну адресу: drev.llc@ukr.net