Ухвала

від 03.03.2023 по справі 907/546/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"03" березня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/546/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі №907/546/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Деренівська купіль, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області до відповідача Фізичної особи підприємця Шимоні Віталія Михайловича, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області про стягнення заборгованості на суму 53158,80 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 24.11.2021 у справі №907/546/21 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Шимоні Віталія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторний комплекс Деренівська купіль (89442, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино, код ЄДРПОУ 01597841) суму 53 158,80 грн (П`ятдесят три тисячі сто п`ятдесят вісім грн. 80 коп.), а також у відшкодування витрат по сплаті судового збору 10 270 грн (Десять тисяч двісті сімдесят грн. 00 коп.).

На примусове виконання рішення суду від 24.11.2021 у справі №907/546/21 Господарським судом Закарпатської області 17.01.2022 було видано відповідний наказ.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі №907/546/21.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023) розподілено судді Ушак І.Г.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/1/23 від 27.02.2023, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г. більше 14 днів та перебуванням у щорічній додатковій відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/546/21 (подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2023 справу №907/546/21 (подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023)) розподілено судді Пригарі Л.І.

В обґрунтування вказаного подання державний виконавець посилається на те, що боржник фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, не подав декларацію про належне йому майно та доходи, а вжиті виконавцем заходи щодо розшуку рухомого та нерухомого майна боржника Фізичної особи-підприємця Шимоні Віталія Михайловича виявились безрезультатними, у зв`язку з чим вказує на наявність підстав для тимчасового обмеження останнього у праві виїзду за межі України.

Як вбачається із подання державного виконавця та долучених до нього документів, під час виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 у справі №907/546/21 виконавцем вчинено наступні дії.

03.11.2021 та 17.01.2023 державним виконавцем у порядку ст. 18 Закону України Про виконавче провадження з метою перевірки майнового стану боржника надіслано запити до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про наявність у ОСОБА_1 зареєстрованого речового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , до Управління Держпраці у Закарпатській області про наявність у боржника технологічних транспортних засобів, об`єктів підвищеної небезпеки та об`єктів котлонагляду, до Головного управління Держпродспоживслужби у Закарпатській області про наявність сільськогосподарської техніки, інших машин та механізмів, зареєстрованих за ОСОБА_1 , до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника та про наявні в нього відкриті рахунки та до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за ОСОБА_1 транспортних засобів.

16.05.2019, 08.04.2020 та 20.01.2022 державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанови про арешт майна і коштів боржника, інформацію про обтяження внесено до відповідних реєстрів.

Зі змісту отриманих відповідей від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України вбачається відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованого речового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , відсутність у боржника технологічних транспортних засобів, об`єктів підвищеної небезпеки, об`єктів котлонагляду, сільськогосподарської техніки, інших машин та механізмів, а також транспортних засобів; відсутня також інформація щодо джерел отримання ним доходів.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості про зареєстроване право власності боржника на нерухоме майно.

Крім того, державним виконавцем було надіслано електронний запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України за весь період перебування наказу Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі №907/546/21 на примусовому виконанні, у відповідь на який Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що боржник за межі території України не виїжджав.

За наведених обставин, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 судового рішення у справі №907/546/21, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити останнього у праві виїзду за межі України.

Розглянувши подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі №907/546/21 та наведені в його обґрунтування аргументи, суд доходить висновку, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Отже положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість застосування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В силу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами пункту 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі Хлюстов проти Росії (№28975/05) ЄСПЛ звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Отже законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, із метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

В даному випадку, аналіз змісту подання державного виконавця дає підстави для висновку про те, що останній обґрунтовує необхідність застосування судом тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у зв`язку із тривалим невиконанням ним судового рішення у справі №907/546/21.

Водночас тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав; необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

На момент звернення виконавця до суду із поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Приписами ст. 28 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім, зокрема, постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувачу та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази надіслання боржнику Фізичній особі підприємцю Шимоні В.М. та отримання ним копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №68377186 від 26.01.2022, а також про арешт майна та коштів боржника. Відтак, матеріали подання не містять жодних документальних доказів в частині того, що боржник обізнаний про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження. Необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу у справі №907/546/21 унеможливлює ухилення від його виконання.

Крім того, із долучених до подання документів не вбачається, що державним виконавцем направлялись виклики боржнику Фізичній особі підприємцю Шимоні В.М. з метою явки останнього до органу ДВС та надання ним пояснень щодо невиконання рішення суду у справі №907/546/21; відсутні також і докази на підтвердження дійсного місця реєстрації (проживання) боржника.

Слід зауважити, що відсутність майна та коштів не свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження останнього у праві виїзду за межі України буде ефективним для виконання судового рішення і не порушить визначене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, тощо.

Правовими нормами, що містяться у ч. 1, 3, 4 ст. 313 Цивільного кодексу України обумовлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

На підставі ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної та застосування до боржника Фізичної особи підприємця Шимоні В.М. тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну, Закону України Про виконавче провадження, ст. 73, 74, 76-80, 86, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіної №12/68377186 1999 від 17.01.2023 (вх. №02.3.1-02/821/23 від 06.02.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2022 у справі №907/546/21, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам спору та старшому державному виконавцю Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Галочкіній.

3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню в порядку, визначеному ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 07.03.2023.

Суддя Пригара Л.І.