Рішення

від 23.02.2023 по справі 910/11383/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2023Справа № 910/11383/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом Фермерського господарства "Кушнір О.Ф." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 2 066 692,52 грн,

за участю представників:

позивача: Тоботи Ю.С.;

відповідача: Унгула Р.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2022 року Фермерське господарство "Кушнір О.Ф." (далі - Фермерське господарство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 21 квітня 2022 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - Товариство) договору поставки сільськогосподарської продукції № 374-04/22С позивач у період з квітня 2022 року по травень 2022 року поставив останньому товар на загальну суму 3 313 974,69 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати вартості цієї продукції виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 1 924 492,51 грн, останній, посилаючись на статті 11, 202, 509, 526, 610, 612, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму основного боргу, а також 21 889,45 грн трьох процентів річних та 120 310,56 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України в зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження в справі № 910/11383/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 1 грудня 2022 року.

15 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшов відзив від 15 листопада 2022 року № 15-11, у якому відповідач не заперечував факту поставки обумовленого договором товару. Однак, заперечуючи проти задоволення позову, Товариство вказало, що не має можливості розрахуватися з позивачем за отриману продукцію, оскільки через форс-мажорні обставини, зумовлені війною російської федерації проти України, вказана продукція була зіпсована внаслідок тривалого простою на кордоні й Товариство не змогло її реалізувати.

29 листопада 2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 28 листопада 2022 року, у якій позивач навів аргументи і доводи на спростування правової позиції відповідача.

1 грудня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 12 січня 2023 року.

26 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання від вказаної дати № ВВТ/26/1222 про зупинення провадження в справі.

6 січня 2023 року на електронну адресу суду та 9 січня 2023 року - через загальний відділ діловодства суду, від Фермерського господарства надійшло клопотання від 5 січня 2023 року, в якому останнє просило суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову - 2 066 692,52 грн, що знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 січня 2023 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

9 січня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало додаткові письмові пояснення до відзиву, в яких зазначило, що на момент подання вказаної заяви ПДВ не було відшкодовано відповідачу, а тому згідно з умовами пункту 4.1. договору 14 % вартості товару останній не має змоги сплати Фермерському господарству.

У той же день на електронну адресу суду позивач подав заперечення від вказаної дати на клопотання відповідача про зупинення провадження в справі.

12 січня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в справі.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 2 лютого 2023 року.

2 лютого 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16 лютого 2023 року.

14 лютого 2023 року та 16 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало клопотання про долучення доказів: від 14 лютого 2023 року № 14/02/ВВТ та від 16 лютого 2023 року № 16/02/ВВТ. У вказаних клопотаннях відповідач просив долучити до матеріалів справи докази, які, на його думку, підтверджують настання форс-мажорних обставин, а також зазначив, що позивачем у порушення приписів 5.1. договору не було надано лист на фірмовому бланку із печаткою та підписом керівника про те, що позивач є виробником обумовленого договором товару. Відтак, згідно з приписами пункту 4.2. вказаної угоди Товариство має право на притримання 10 % вартості оплати за поставлену продукцію в розмірі 331 397,00 грн без жодних штрафних санкцій.

16 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало клопотання від вказаної дати № 16/02/ВВТ про відкладення засідання.

У той же день суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення без розгляду клопотань відповідача від 14 лютого 2023 року та від 16 лютого 2023 року про долучення доказів до матеріалів справи на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та про оголошення перерви в судовому засіданні до 23 лютого 2023 року.

21 лютого 2023 року через електронну адресу суду Фермерське господарство подало додаткові письмові пояснення від 20 лютого 2022 року.

22 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало додаткові письмові пояснення від вказаної дати № 22-2.

У судовому засіданні 23 лютого 2023 року представник Фермерського господарства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві й запереченнях на відповідь на відзив, та наполягав на їх задоволенні.

У цьому судовому засіданні представник Товариства підтвердив факт отримання товару, але заперечив проти задоволення вимог позивача з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2022 року між Товариством та Фермерським господарством укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 374-04/22С, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити відповідачу товар (соняшник власного виробництва, врожаю 2021 року (код згідно з УКТ ЗЕД № 1206009900), а Товариство - прийняти й оплатити таку продукцію в кількості, якості та на умовах, передбачених цим договором (пункти 1.1., 1.2. даного правочину).

Цей договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками вказаних суб`єктів господарювання.

Постачальник гарантує, що має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 2.1., 2.2. вказаної угоди загальна кількість товару - 200,00 тон (+/- 10 %), загальна його вартість - 3 299 999,04 грн (разом із ПДВ).

Відповідно до положень пункту 3.1. договору Фермерське господарство поставляє продукцію відповідачу в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до правил Інкотермс 2020 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" за адресою: 32101, Хмельницька область, Ярмоленський район, смт Ярмолиці, вулиця Гагаріна, будинок 44/1, надалі - "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених у цій угоді.

Пунктом 3.2. вказаного правочину визначено строк поставки - до 8 травня 2022 року включно. Поставка партіями допускається.

За умовами пунктів 3.3.-3.4. договору продукція поставляється на елеватор на ім`я Товариства. Позивач несе всі ризики втрати (пошкодження) товару до моменту його передачі відповідачу в місці поставки, вказаному в пункті 3.1. договору. Обов`язок Фермерського господарства по поставці продукції вважається виконаним з моменту її приймання елеватором поставки на ім`я Товариства.

Датою поставки продукції вважається фактична її передача відповідачу на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням останньому видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1. договору (пункт 3.5. спірної угоди).

Відповідно до пункту 3.6. зазначеного правочину приймання товару по кількості та якості здійснюється у заліковій вазі згідно з вимогами чинного законодавства України.

За умовами пунктів 4.1., 4.4. договору оплата товару допускається партіями та здійснюється у два етапи. 86 % вартості кожної партії товару сплачується Товариством шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Фермерського господарства протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання цього договору. 14 % вартості партії продукції сплачується протягом двох банківських днів, наступних за датою отримання Товариством на його поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних позивача. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Постачальник зобов`язався не пізніше дати постачання товару надати покупцю видаткові накладні (пункт 5.3. договору).

За умовами пункту 5.4. зазначеного правочину Фермерське господарство зобов`язалося зареєструвати податкові накладні на товар у строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Відповідно до умов пунктів 10.2., 10.3. цієї угоди зміни та доповнення до договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємними частинами вказаного правочину.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 11.1. договору).

Судом встановлено, що додатковою угодою від 8 травня 2022 року № 1 до договору сторони змінили строк поставки продукції - до 13 травня 2022 року включно, шляхом викладення пункту 3.2. вказаної угоди у відповідній редакції.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору Фермерське господарство п`ятьма партіями поставило Товариству товар на загальну суму 3 313 974,69 грн (разом із ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: від 26 квітня 2022 року № 1 на суму 367 464,94 грн, від 28 квітня 2022 року № 2 на суму 688 366,46 грн, від 3 травня 2022 року № 1 на суму 742 934,33 грн, від 6 травня 2022 року № 2 на суму 750 970,41 грн, від 13 травня 2022 року № 3 на суму 764 238,55 грн, а також товарно-транспортними накладними: від 25 квітня 2022 року № 1, від 27 квітня 2022 року № 2, від 27 квітня 2022 року № 3, від 2 травня 2022 року № 4, від 2 травня 2022 року № 5, від 4 травня 2022 року № 6, від 4 травня 2022 року № 7, від 12 травня 2022 року № 8, від 12 травня 2022 року № 9. Належним чином засвідчені копії цих документів містяться в матеріалах справи.

Разом із тим, незважаючи на той факт, що вказані видаткові накладні не містять підписів та відтисків печатки Товариства, останнє в своїх заявах по суті справи та в судовому засіданні підтвердило факт поставки обумовленого договором вищезазначеного товару та не висувало заперечень щодо його кількості, асортименту та якості. Будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача щодо поставленої позивачем продукції, матеріали справи також не містять.

Судом встановлено, що позивач сформував та виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату за поставлену продукцію на загальну суму 3 313 974,69 грн (разом з ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 26 квітня 2022 року № 1 на суму 367 464,94 грн, від 28 квітня 2022 року № 2 на суму 688 366,46 грн, від 3 травня 2022 року № 1 на суму 742 934,33 грн, від 6 травня 2022 року № 2 на суму 750 970,41 грн, від 13 травня 2022 року № 3 на суму 764 238,55 грн.

Проте Товариство лише частково сплатило вартість отриманої продукції, зокрема: 13 травня 2022 року - 316 019,85 грн за виставленим рахунком від 26 квітня 2022 року № 1 на суму 367 464,94 грн; 25 травня 2022 року - 344 183,23 грн, 10 червня 2022 року - 247 811,93 грн за виставленим рахунком від 28 квітня 2022 року № 2 на суму 688 366,46 грн; 17 червня 2022 року - 74 293,43 грн, 22 липня 2022 року - 297 173,74 грн, 7 вересня 2022 року - 110 000,00 грн за виставленим рахунком від 3 травня 2022 року № 1 на суму 742 934,33 грн.

Таким чином, заборгованість за видатковою накладною та рахунком на оплату від 26 квітня 2022 року № 1 складає 51 445,09 грн, за видатковою накладною та рахунком на оплату від 28 квітня 2022 року № 2 - 96 371,30 грн, за видатковою накладною та рахунком на оплату від 3 травня 2022 року № 1 - 261 467,16 грн.

Рахунки-фактури від 6 травня 2022 року № 2 на суму 750 970,41 грн та від 13 травня 2022 року № 3 на суму 764 238,55 грн залишилися повністю неоплаченими.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство вказувало на те, що з незалежних від нього причин на його рахунки на момент розгляду даного спору не надійшло відшкодування ПДВ, а тому згідно з положеннями пункту 4.1. договору стягнення з відповідача 14 % вартості поставленої продукції є неправомірним.

Згідно з пунктом 4.1. договору 14 % вартості партії продукції сплачується відповідачем протягом двох банківських днів, наступних за датою отримання Товариством на його поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних позивача.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За частиною 2 статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині 2 статті 252 ЦК України, має неминуче настати.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, зокрема ті, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 ПК України).

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7. ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Як передбачено пунктом 200.10 статті 200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України ( пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Зі змісту пункту 200.13. статті 200 ПК України вбачається, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм ЦК України та ПК України суд дійшов висновку про те, що подію з відшкодування ПДВ Товариству, настання якої є лише ймовірним, але не обов`язковим, не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні статті 251 ЦК України, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самого відповідача, а також податкових органів та органів казначейства, що не є сторонами вказаного договору поставки.

Оскільки судом встановлено, що сторони у договорі поставки не визначили термін оплати 14 % вартості поставленої продукції відповідно до приписів чинного законодавства, до цієї оплати слід застосовувати приписи частини 1 статті 692 ЦК України - після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Також, заперечуючи проти позовних вимог Фермерського господарства, Товариство вказувало на те, що позивач всупереч вимог пункту 5.1. не надав оригінал листа на своєму фірмовому бланку про те, що він є виробником поставленого товару, а тому згідно з положеннями пункту 4.2. відповідач має право на притримання 10 % вартості продукції.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що Фермерське господарство зобов`язалося надати, зокрема, оригінал листа на своєму фірмовому бланку з інформацією про те, що поставлений товар за цим правочином є продукцією його власного виробництва і що позивач має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктом 4.2. вказаного договору, у випадку порушення позивачем вимог пункту 5.1. цього правочину, відповідач має право притримати оплату товару в розмірі 10 % від його загальної вартості до моменту усунення постачальником такого порушення без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (частина 2 статті 666 ЦК України).

Зі змісту договору вбачається, що в даному правочині не був встановлений конкретний строк чи термін, протягом якого Фермерське господарство повинно надати відповідачу вказаний лист.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 2 статті 530 ЦК України).

Водночас відповідач не надав суду в установлений ГПК України строк належних доказів звернення до позивача з відповідною вимогою за підписом повноважної особи Товариства.

За таких обставин, твердження відповідача про його право на притримання 10 % вартості продукції внаслідок ненадання відповідних документів є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 1 924 492,51 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Фермерського господарства до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позову, Товариство також послалося на настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пунктів 7.1.-7.2. договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов`язань по цьому договору, причиною яких стали фактори, які не підлягають контролю сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня тощо. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-промисловою палатою України. Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатися на обставини форс-мажору, як на підставу звільнення від відповідальності.

Судом встановлено, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який був затверджений Законом України від вказаної дати "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на всій території України введено воєнний стан. Згідно з указами Президента України: від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 20 травня 2023 року.

Частиною 1 статті 14-№ Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав не сертифікат Торгово-промислової палати України, а копію її листа від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.

Таким чином, наданий відповідачем лист не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили.

Також судом встановлено, що всупереч пункту 7.2. договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Оскільки цей договір було укладено після введення на всій території України воєнного стану, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджували б факт настання для відповідача обставин непереборної сили, доводи останнього про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання основного зобов`язання є необґрунтованими.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 120 310,56 грн інфляційних втрат та 21 889,45 грн трьох процентів річних, нарахованих у період з 17 червня 2022 року по 20 жовтня 2022 року на відповідні суми боргу згідно з наданим позивачем розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Фермерським господарством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховані судом суми, позовні вимоги про стягнення з відповідача цих компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Фермерського господарства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 41 літера "А", офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Фермерського господарства "Кушнір О.Ф." (56445, Миколаївська область, Доманівський район, село Прибужжя, вулиця Прищепенко, будинок 7/1; ідентифікаційний код 33110599) 1 924 492 (один мільйон дев`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 51 коп. основного боргу, 120 310 (сто двадцять тисяч триста десять) грн 56 коп. інфляційних втрат, 21 889 (двадцять одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 45 коп. трьох процентів річних та 31 000 (тридцять одну тисячу) грн 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 березня 2023 року

СуддяЄ.В. Павленко