Рішення

від 06.03.2023 по справі 910/11368/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2023Справа № 910/11368/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» (пров. Руслана Лужевського, буд. 14, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 37318459)

2) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (пр.-т. Голосіївський, буд. 42, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 37308812)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» (далі за текстом - ТОВ «Венгаст», Відповідач-1, Товариство), Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - Голосіївська РДА в м. Києві, Відповідач-2) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (далі за текстом - третя особа-1) та ОСОБА_3 (далі за текстом - третя особа-2) з позовом, в якому Позивач просить суд:

- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та ТОВ «Венгаст» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Венгаст» за власним бажанням з дати ухвалення рішення суду;

- зобов`язати Голосіївську РДА в м. Києві внести відповідні зміни до відомостей про керівника ТОВ «Венгаст», що містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначає, що вона є директором Відповідача-1 з 06.08.2014 згідно наказу № 06/08/14 Товариства.

У зв`язку із небажанням перебувати на посаді директора Відповідача-1 Позивачка направила на адресу учасника Товариства (третя особа-2) повідомлення про скликання загальних зборів та заяву про звільнення із займаної посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України).

Також аналогічний пакет документів направлено на адресу кінцевого бенефіціарного власника Товариства - ОСОБА_2 (третя особа-1).

Загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку із неприбуттям учасника Товариства.

Враховуючи викладене та з огляду на неможливість врегулювання в позасудовому порядку питання припинення трудових відносин у встановленому законом порядку, Позивачка звернулась до суду з даним позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача-2

Із поданого Відповідачем-2 відзиву на позовну заяву вбачається, що програмні засоби автоматизованої системи Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань створені відповідно до вимог Закону та не передбачають виключення/видалення з Єдиного державного реєстру відомостей про керівника юридичної особи без внесення інформації про новообраного керівника.

При цьому, Відповідач-2 зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, а Відповідачем-2 не порушено права та законні інтереси Позивача, а відтак останній не може бути відповідачем у даній справі.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.11.2022.

16.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.

22.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про проведення підготовчого засіданні без участі представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 28.11.2022 підготовче засідання відкладено на 12.12.2022.

09.12.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про проведення підготовчого засіданні без участі представника.

У підготовчому засіданні 12.12.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.01.2023.

Судове засідання 16.01.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 23.01.2023 судове засідання призначено на 06.02.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 06.02.2023 судове засідання відкладено на 06.03.2023.

06.03.2023 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 06.03.2023 представники сторін не з`явились, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 06.03.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом ухвалено рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст», оформлене протоколом № 05/08/14 від 05.08.2014 директором Товариства призначено ОСОБА_1 з 06.08.2014 на підставі наказу № 06/08/14 від 06.08.2014.

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником Товариства є - ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), розмір частки засновника (учасника): 7 100 000 грн.

Кінцевим бенефіціарним власником Товариства є - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

У зв`язку із небажанням Позивача перебувати на посаді директора Товариства, 23.08.2022 ОСОБА_1 на адресу учасника останнього (третьої особи-2) направлено повідомлення від 23.08.2022 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «Венгаст» із зазначенням порядку денного таких зборів, серед яких також містилося питання звільнення директора Товариства та призначення нового директора, а також направлено заяву ОСОБА_1 від 23.08.2022 про звільнення позивача з посади директора з 11.10.2022 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Докази направлення (фіскальний чек від 23.08.2022), зазначених вище документів, поштовим рекомендованим повідомленням № RM031016646UA на адресу третьої особи-2 наявні в матеріалах справи.

При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що згідно пунктів 19, 59-61 Правил надання послуг поштового зв`язку надсилання оператором поштового зв`язку листів з описом вкладення передбачено тільки для внутрішніх поштових відправлень.

Згідно відомостей із сайту Укрпошти про стан вручення поштового відправлення поштове повідомлення № RM031016646UA доставлено на адресу третьої особи-2, однак 02.09.2022 повернуто в Україну.

Крім того, повідомлення від 23.08.2022 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «Венгаст» та заява ОСОБА_1 від 23.08.2022 про звільнення з посади директора з 11.10.2022 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України також направленні на адресу Товариства та кінцевого бенефіціарного власника наступними поштовими повідомленнями № 0505094449914 та № 0505094450483 (відповідно).

Докази направлення (опис вкладення та фіскальний чек від 23.08.2022) зазначених вище документів поштовим рекомендованими повідомленнями № 0505094449914 та № 0505094450483 містяться в матеріалах справи.

Згідно відомостей із сайту Укрпошти про стан вручення поштового відправлення поштове повідомлення № 0505094450483 отримано представником третьої особи-1 - 12.10.2022, а поштове повідомлення № 0505094449914 повернуто на адресу Позивачки не врученим з огляду на закінчення встановленого терміну зберігання.

Скликані Позивачем на 11.10.2022 року загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою Відповідача-1, про що директором Товариства складено та підписано акт № 1 від 11.10.2022. Також даний акт підписано двома свідками.

Звертаючись до суду із цим позовом, Позивачка посилається на те, що питання про звільнення її з посади директора Товариства може бути вирішено загальними зборами Товариства , тоді як ігнорування заяви ОСОБА_1 про звільнення та не прийняття загальними зборами учасників Товариства відповідного рішення порушує її трудові права.

Відповідач-2 у відзиві фактично не заперечує щодо задоволення позовних вимог, однак зазначає, що програмні засоби автоматизованої системи Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань створені відповідно до вимог Закону та не передбачають виключення/видалення з Єдиного державного реєстру відомостей про керівника юридичної особи без внесення інформації про новообраного керівника.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.112018 у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктом 9.4. Статуту Товариства закріплено, що виконавчим органом є директор, який призначається та звільняється з посади Загальними зборами учасників Товариства, а також вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належить до виключної компетенції Загальних зборів.

Пунктом 9.1. Статуту визначено, що вищим органом товариства є Загальні збори Учасників Товариства.

Аналогічне закріплено частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому Позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачкою, як директором Товариства, дотримано порядок скликання загальних зборів учасників Відповідача-2 та належним чином повідомлено останнього про дату, місце та порядок денний таких зборів.

При цьому судом враховано, що Позивачем направлено на адресу учасника заяву про звільнення від 23.08.2022 та продубльовано таке відправлення також на адресу самого Товариства та кінцевого бенефіціарного власника.

Суд вказує, що надані Позивачем докази направлення заяви про звільнення та повідомлення про проведення загальних зборів є належними та допустимими, що відповідно свідчить про вчинення Позивачем всіх залежних від неї дій задля припинення трудових відносин з Товариством в порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому Позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Як встановлено судом вище, скликані Позивачем на 11.10.2022 загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою всіх учасників, а доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення Позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

З огляду на надані до суду докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви Позивача про звільнення з посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення Позивача з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права Позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відтак, обраний Позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з Відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки Позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання трудових відносин між Позивачем та Відповідачем-1 припиненими , у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Відповідача-1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин Позивача з Відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги Позивача в частині зобов`язання Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, враховуючи задоволення вимоги Позивача про припинення трудових відносин, з метою належного виконання даного рішення суду та задля вчинення всіх допустимих дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, не виходячи за межі позовних вимог, деталізувати пункт 2 прохальної частини позову в частині зазначеного Позивачем словосполучення «відповідні зміни» тим самим вказавши, що до реєстру підлягають внесенню зміни щодо керівника ТОВ «Венгаст» шляхом внесення інформації про припинення трудових відносин ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з посади директора вказаного товариства за власним бажанням.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача-1.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» за власним бажанням.

3. Зобов`язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст», що містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом внесення інформації про припинення трудових відносин ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» за власним бажанням.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Венгаст» (пров. Руслана Лужевського, буд. 14, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 37318459) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 07.03.2023

Суддя Антон ПУКАС