Ухвала

від 07.03.2023 по справі 914/751/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07.03.2023 р. Справа № 914/751/23

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове освітньо-дослідницьке підприємство «Укрінновація», м.Львів;до відповідача:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волтнській областях, м.Львів;про:спонукання укласти договори про внесення змін до договору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове освітньо-дослідницьке підприємство «Укрінновація», м.Львів звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волтнській областях, м.Львів про спонукання укласти договори про внесення змін до договору.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на наступне.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями), із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 684 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру:

1) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волтнській областях укласти договір про внесення змін до договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.08.2019 №904/1-1.19 (нова редакція) в запропонованій позивачем редакції;

2) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волтнській областях укласти договір про внесення змін до договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.08.2019 №904/1-2.19 (нова редакція) в запропонованій позивачем редакції.

Відтак, при поданні позовної заяви позивачу слід було сплатити судовий збір окремо за кожну з двох заявлених позовних вимог немайнового характеру в загальному розмірі 5 368 грн.

Однак позивачем при поданні позову не долучено до матеріалів позову жодних належних доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В той же час, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у позивача відсутня можливість сплатити судовий збір з огляду на майновий стан позивача. Письмових доказів на підтвердження існування викладених в даному клопотанні обставин до вказаного клопотання позивачем не долучено.

Покликаючись на вищеназвані обставини, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору за подання даного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши вказане клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Слід зазначити, що подібна за змістом правова позиція, викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.

З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове освітньо-дослідницьке підприємство «Укрінновація» про відстрочення сплати судового збору за подання даного позову до ухвалення судового рішення у справі відмовити.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове освітньо-дослідницьке підприємство «Укрінновація» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волтнській областях про спонукання укласти договори про внесення змін до договору залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення позивачем зазначених в цій ухвалі недоліків.

У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 07.03.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.