Рішення

від 02.03.2023 по справі 916/2790/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"02" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2790/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

розглянувши зареєстровану 20.02.2023 р. за вх. № 2-206/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/2790/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС

до відповідача: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 1126780,54 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача: - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.10.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС (далі ТОВ ЦЕНТР ОПС, Позивач) про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, Відповідач) 1126780,54 грн заборгованості, з яких 843108,08 грн основного боргу, 1186,51 грн 0,1% річних та 282485,95 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору від 10.09.2021 р. № ОД/НАС-21-458НЮ в частині остаточної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт з капітального ремонту будівлі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 р. провадження у справі № 916/2790/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 843108,08 грн основного боргу закрито. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС до відповідача: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 283672,46 грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, Код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС (54024, м. Миколаїв, вул. 6-А Інгульська, буд. 2, Код ЄДРПОУ 41719204) 749/сімсот сорок дев`ять/грн 17 коп. 0,1% річних, 120950/сто двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят/грн 90 коп. інфляційних нарахувань та 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20.02.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 51125,34 грн за надання правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 р. призначено заяву Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до розгляду в засіданні суду на "02" березня 2023р. о 11:30 з повідомленням учасників справи.

Як зазначає заявник, позивач поніс витрати на сплату гонорару за правову допомогу та представництво в суді першої інстанції згідно з додатком № 1 договору про надання правової допомоги № 26 від 13.09.2022 року в розмірі 12 000,00 грн. (платіжне доручення № 858 від 10.10.2022 р., копія договору та додатки до нього наявні в матеріалах справи).

Також, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу включає відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений Позивачем в разі прийняття судом рішення на користь позивача, згідно з додатком № 2 договору про надання правової допомоги № 26 від 13.09.2022 року в розмірі 39 125,34 грн.

У Рішенні по справі "Бєлоусов проти України" (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: « 115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними".

Таким чином, Позивач поніс витрати на сплату гонорару за надану правничу допомогу на загальну суму 12 647,48 грн., що підтверджується додатком № 1 та додатком № 2 договору про надання правової допомоги № 26 від 13.09.2022 року, платіжним дорученням № 858 від 10.10.2022 р.

Відтак, заявник просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОЖЯПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 33312469) судові витрати у розмірі 51125,34 (п`ятдесят одну тисячу сто двадцять п`ять ) грн. 34 коп.

21.02.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення, відповідно яких останній зазначив, що відповідач отримав заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно якої Позивач просить суд стягнути на його користь правничі витрати у розмірі 12 000,00 грн., в іншій частині заяви (абзац №5 аркуш №3) - 12 647,48 грн., а також гонорар успіху в розмірі 39 125,34 грн.

Відповідач не погоджується з такими вимогами, з огляду на наведене нижче.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. З ст. 126 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких втрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи №916/2790/22 надано договір №26 про надання правової допомоги від 13.09.2022 р., додаток №1 до договору №26, відповідно якого вартість гонорару адвоката складає 12000,00 грн., додаток №2 до договору №26, відповідно якого сторони передбачили вартість гонорару успіху у розмірі 39125,34 грн., розрахунок судових витрат за надання правової допомоги на загальну суму 51125,34 грн., платіжне доручення №858 від 10.10.2022 на суму 12000,00 грн., ордер серії ВН №1198376.

Відповідно п. 3.5 наданого Позивачем договору №26 про надання правової допомоги від 13.09.2022 р., сторони узгодили, що за результатами розгляду справи клієнт оплачує адвокату гонорар успіху в сумі, що обумовлена додатком №2 до договору (39125,34 грн.), в разі прийняття судом рішення на його користь. При цьому термін оплати гонорару успіху настає протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом коштів, згідно із судовим рішенням.

Відповідач звертає увагу, що договір в цій частині (п. 3.5) не визначає чіткий конкретний порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок такої його сплати, умови повернення тощо.

Зміст цієї угоди (п. 3.5 - форма його викладу) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару саме у розмірі 39 125,34 грн., та конкретний строк оплати.

Сторонами у договорі не встановлено конкретного строку оплати гонорару успіху, оскільки подія, з якою сторони пов`язують строк оплати гонорару успіху, не є такою, яка має неминуче настати.

Також слід звернути увагу, що рішення суду є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Діяльність суду не може належати до сфери приватноправового регулювання, отже результат у вигляді рішення суду не може бути предметом договору між сторонами у договорі про надання адвокатом юридичних послуг.

Тобто, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тим більш, в даному випадку позовні вимоги задоволено частково, а не у повному обсязі.

В даному аспекті Відповідач зазначає, що визнаним міжнародним стандартом здійснення адвокатської діяльності є принципи чесності та добропорядної репутації адвоката, який відображений в етичних кодексах поведінки адвокатів та який розповсюджується на всі напрями професійної діяльності адвоката. Договір про надання правової допомоги має відповідати вимогам Закону та Правилам, а також визнаним міжнародним та національним стандартам надання правової допомоги. Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, при визначенні гонорару успіху слід враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» має бути встановлено, що такі витрати ТОВ «Центр ОПС» були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На думку Відповідача, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

З огляду на матеріали справи, надані Позивачем на підтвердження своїх вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу, Відповідач зазначає, що вимога про стягнення гонорару успіху (39 125,3 грн.) не є обґрунтованою, розумною, підтвердженою, неминучою та співмірною у розумінні положень ст. 74, ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Відповідач вважає за необхідне також зазначити наступне.

Частини 1 та 3 ст. 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дана справа №916/2790/22 розглядалася судом у порядку загального позовного провадження, відповідно ухвали від 25.10.2022 року Господарського суду Одеської області.

Однак дана справа є незначної складності, при розгляді якої не потрібно було призначати експертизу, викликати свідків, витребувати докази, тощо

Відповідно позовної заяви, Позивач заявляв клопотання про розгляд даної справи у порядку спрощеного провадження, незважаючи на ціну позову (1 126 780,54 грн.).

Крім того, згідно наданого розрахунку судових витрат вбачається, що попереднє опрацювання матеріалів, консультація клієнта, розробка та узгодження правової позиції - 4 години, 3000,00 грн., підготовка позовної заяви, яка включає в себе (опрацювання законодавчої бази, пошук та ознайомлення з судовою практикою, підготовка розрахунку інфляційних витрат та % річних, написання, подання та супровід позовної заяви) - 12 годин, 9000,00 грн.

Тобто, виходячи з наведеного, адвокату, який має відповідний стаж 8 років (з 18.02.2015 року, згідно наданого ордеру), необхідно 4 години для узгодження правової позиції та 12 годин, усього 16 годин, для складання позовної заяви про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

На думку Відповідача, долучений розрахунок на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, не є таким, що містить реальні показники, витрачені на складання даного позову, отже не є розумним, співмірним та обґрунтованим, з огляду на положення ч. 4 ст. 126 ГПК України, тому заявлена сума у розмірі 12 000,00 грн., є завищеною.

Відтак відповідача просить стягнути з АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Центр ОПС» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Вимогу про відшкодування гонорару успіху у розмірі 39 125,34 грн., залишити без задоволення.

У призначене на 02.03.2022 р. представники сторін не з`явились, про судове засідання повідомлялись в установленому законодавстві порядку. Крім того, Відповідач звернувся із клопотання про розгляд заяви Позивача без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також відповідно до п.1 ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

У цій справі, господарський суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункти 1-2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України 07.02.2023 року було ухвалено рішення у справі № 916/2790/22. Провадження у справі № 916/2790/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 843108,08 грн основного боргу закрито. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС до відповідача: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 283672,46 грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, Код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС (54024, м. Миколаїв, вул. 6-А Інгульська, буд. 2, Код ЄДРПОУ 41719204) 749/сімсот сорок дев`ять/грн 17 коп. 0,1% річних, 120950/сто двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят/грн 90 коп. інфляційних нарахувань та 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, та заперечення відповідача, господарський суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00 грн. Іншу частину витрат нестиме позивач.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача додатково підлягають стягненню судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 28000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, ч. 5 ст. 126, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС про розподіл судових витрат по справі № 916/2790/22 задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, Код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ОПС (54024, м. Миколаїв, вул. 6-А Інгульська, буд. 2, Код ЄДРПОУ 41719204) понесені судові витрати при розгляді справи №916/2790/22 у розмірі 28000/двадцять вісім тисяч/грн 00 коп.

3.В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07.03.2023 року.

Суддя С.Ф. Гут