Рішення

від 07.03.2023 по справі 924/985/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2023 р. Справа № 924/985/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 305 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр", с. Іванів Хмільницького району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 183208,28 грн заборгованості, 69468,49 грн інфляційних втрат, 54962,48 грн штрафу, 10932,24 грн 3% річних,

представники сторін:

позивача: Кучерява І.П. - представник згідно довіреності,

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 07.03.2023 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.12.2022р. відкрито провадження у справі № 924/985/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2023р. закрито підготовче провадження у справі № 924/985/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" 183208,28 грн заборгованості, 69468,49 грн інфляційних втрат за період з 15.07.2020р. по 10.10.2022р., 54962,48 грн штрафу згідно п. 7.4. договору та 10932,24 грн 3% річних за період з 15.07.2020р. по 10.10.2022р. на підставі договору купівлі-продажу № 15-КП від 02.08.2019р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставлено відповідачу товар (щебеневу продукцію) на загальну суму 355363,08 грн. Разом з тим, відповідач періодично сплачував кошти за отриманий товар та надані послуги загалом на суму 172154,80 грн. Таким чином, відповідачем повністю не виконано свої грошові зобов`язання на суму 183208,28 грн.

Позивачем подано до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності, в обґрунтування якого зазначає, зокрема, що строк позовної давності щодо звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором, що виникла в період з серпня 2019р. по жовтень 2019р., закінчення якого згідно ст. 257 ЦК України припадало б на серпень-жовтень 2022р., продовжено на строк дії воєнного стану. Також вказано, що з березня 2022 року було зупинено виробничу діяльність позивача у зв`язку з введенням воєнного стану та відсутністю технічних та організаційних умов для здійснення діяльності.

27.01.2023р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що сторінка "3" договору не містить підпису відповідача, тобто позивачем надано надрукований текст договору із не погодженими сторонами пунктами в тому числі п. 7.4. договору, відповідно до якого позивач здійснює нарахування штрафу. Також зазначає, що у жодній видатковій накладній, наданих позивачем, не зазначено договір, відповідно до якого здійснювалась реалізація продукції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин суду не повідомив. Враховується наданий відповідачем відзив на позов.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

02.08.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 15-КП, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця відсів, щебінь гранітний різних фракцій, м`який скельний розкрив (продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити грошову суму на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що підлягає передачі, погоджується сторонами додатково і вказується у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2. договору загальна вартість продукції, що підлягає передачі відповідно до умов цього договору, визначається як сума вартості продукції, вказаної в усіх видаткових накладних, підписаних сторонами на протязі строку дії цього договору.

У відповідності до п. 3.1. договору умови та строки передачі продукції за цим договором встановлюються за домовленістю сторін і вказуються у відповідних специфікаціях (при наявності) та/або видатковій накладній.

Як передбачено п. 3.3. договору, фактична кількість продукції в кожній партії визначається за даними ваги постачальника і вказується в відповідній товарно-транспортній та видатковій накладній.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що на кожну відвантажену партію продукції постачальник оформляє видаткову накладну та товарно-транспортну накладну, у разі доставки продукції постачальником.

У випадку передачі продукції покупцю зі складу постачальника приймання покупцем продукції здійснюється шляхом підписання уповноваженою особою покупця видаткових накладних постачальника. Продукція приймається: по кількості - згідно даних про вагу продукції, вказаних в відповідній видатковій накладній; по якості - згідно паспорта якості постачальника або сертифіката відповідності чи погоджених сторонами вимог (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору покупець в день отримання від постачальника видаткових накладних на продукцію, зобов`язаний їх підписати та передати один екземпляр кожної з підписаних накладних в бухгалтерію постачальника, або надати письмову обґрунтовану відмову від приймання продукції та підписання видаткових накладних.

Згідно п. 3.8. договору підписання відповідною уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника на продукцію є підтвердженням приймання вказаного в такій видатковій накладній обсягу продукції за кількістю і якістю, та засвідчує відсутність у покупця жодних претензій до постачальника щодо передачі такої продукції. Претензії покупця щодо кількості та/чи якості переданої продукції після підписання покупцем відповідної видаткової накладної на продукцію постачальником не приймаються і не розглядаються.

У відповідності до п. 3.9. договору датою передачі продукції та датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в відповідній видатковій накладній постачальника, підписаній уповноваженою особою покупця.

Як передбачено п. 5.1. договору, оплата продукції, що поставляється за даним договором, проводиться покупцем в безготівковому порядку на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Конкретні строки здійснення попередньої оплати продукції вказуються у відповідних специфікаціях.

П. 5.7. договору передбачено, що у разі отримання покупцем продукції без попередньої оплати, то покупець зобов`язується сплатити кошти за дану продукцію протягом 5-х банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання сторонами умов даного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку невиконання сторонами у встановлений термін зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

Згідно п. 7.3. договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за даним договором.

У відповідності до п. 7.4. договору у випадку прострочення покупцем строку оплати за продукцію (стосується п. 5.7. даного договору) більш чим на один місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків оплати, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 30% вартості відповідної партії продукції.

Як передбачено п. 10.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо ні одна зі сторін не повідомила про бажання розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору, дія договору продовжується на кожен наступний календарний рік.

02.08.2019р. товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (покупець) укладено специфікацію № 1-2019 до договору купівлі-продажу № 15-КП, у п. 1 якої сторони попередньо домовились про орієнтовну загальну кількість та вартість продукції для потреб покупця на момент підписання даної специфікації: відсів (фракція 0*5 мм) - 100 т, щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт (фракція 5*20 мм) - 100 т, щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт (фракція 20*40 мм) - 500 т, щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт (фракція 40*70 мм) - 500 т, суміш (фракція 0-40 мм) - 100 т, м`який скельний розкрив - 4000 т.

У п. 2 специфікації сторони домовились, що постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець зобов`язується викупити вказаний орієнтовний обсяг продукції в період з 02.08.2019р. по 31.12.2019р.

Строк поставки з 02.08.2019р. по 31.12.2019р. (орієнтовний) (п. 3. специфікації).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" товар (щебенева продукція), а також надано автотранспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 355363,08 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 143 від 02.08.2019р. на суму 34755,48 грн, № 209 від 17.08.2019р. на суму 24617,52 грн, № 279 від 04.09.2019р. на суму 20739,60 грн, № 292 від 06.09.2019р. на суму 12781,80 грн, № 324 від 12.09.2019р. на суму 7633,80 грн, № 330 від 13.09.2019р. на суму 5810,40 грн, № 338 від 16.09.2019р. на суму 4686,30 грн, № 342 від 17.09.2019р. на суму 8577,90 грн, № 344 від 18.09.2019р. на суму 3721,50 грн, № 351 від 19.09.2019р. на суму 3768,30 грн, № 360 від 20.09.2019р. на суму 8145,00 грн, № 374 від 24.09.2019р. на суму 7365,60 грн, № 376 від 25.09.2019р. на суму 13365,90 грн, № 383 від 26.09.2019р. на суму 83078,40 грн, № 413 від 02.10.2019р. на суму 9010,38 грн, № 419 від 03.10.2019р. на суму 72689,40 грн та актами надання послуг № 360 від 20.09.2019р. на суму 9045,00 грн, № 419 від 03.10.2019р. на суму 25570,80 грн.

Також товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" рахунки на оплату на загальну суму 355363,08 грн, а саме: № 77 від 02.08.2019р. на суму 34755,48 грн, № 99 від 17.08.2019р. на суму 24617,52 грн, № 134 від 04.09.2019р. на суму 20739,60 грн, № 138 від 06.09.2019р. на суму 12781,80 грн, № 150 від 11.09.2019р. на суму 72119,70 грн, № 181 від 26.09.2019р. на суму 83078,40 грн, № 200 від 02.10.2019р. на суму 9010,38 грн, № 203 від 03.10.2019р. на суму 98260,20 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" частково сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 172154,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 181 від 05.08.2019р. на суму 18743,40 грн, № 201 від 06.08.2019р. на суму 16012,08 грн, № 259 від 23.08.2019р. на суму 10000,00 грн, № 298 від 02.09.2019р. на суму 14617,52 грн, № 308 від 05.09.2019р. на суму 10000,00 грн, № 310 від 09.09.2019р. на суму 6000,00 грн, № 322 від 12.09.2019р. на суму 6781,80 грн, № 338 від 13.09.2019р. на суму 10000,00 грн, № 352 від 18.09.2019р. на суму 10000,00 грн, № 385 від 25.09.2019р. на суму 5000,00 грн, № 427 від 03.10.2019р. на суму 10000,00 грн, № 25 від 15.11.2019р. на суму 10000,00 грн, № 776 від 27.02.2020р. на суму 5000,00 грн, № 868 від 24.03.2020р. на суму 5000,00 грн, № 904 від 02.04.2020р. на суму 5000,00 грн, № 981 від 21.04.2020р. на суму 5000,00 грн, № 1007 від 24.04.2020р. на суму 5000,00 грн, № 1345 від 14.07.2020р. на суму 20000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з поставки відповідачу товару, а саме: № 122 від 02.08.2019р. на суму 34755,48 грн, № 185 від 17.08.2019р. на суму 24617,52 грн, № 254 від 04.09.2019р. на суму 20739,60 грн, № 264 від 06.09.2019р. на суму 12781,80 грн, № 286 від 12.09.2019р. на суму 7633,80 грн, № 292 від 13.09.2019р. на суму 5810,40 грн, № 300 від 16.09.2019р. на суму 4686,30 грн, № 304 від 17.09.2019р. на суму 8577,90 грн, № 307 від 18.09.2019р. на суму 3721,50 грн, № 311 від 19.09.2019р. на суму 3768,30 грн, № 319 від 20.09.2019р. на суму 17190,00 грн, № 334 від 24.09.2019р. на суму 7365,60 грн, № 336 від 25.09.2019р. на суму 13365,90 грн, № 345 від 26.09.2019р. на суму 83078,40 грн, № 384 від 02.10.2019р. на суму 9010,38 грн, № 389 від 03.10.2019р. на суму 98260,20 грн.

Згідно одностороннього акта звіряння від 01.01.2020р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" становила 228208,28 грн, а згідно акта звіряння від 01.12.2022р. - 183208,28 грн.

Відповідно до наказу № 73-в від 28.02.2022р. товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" у зв`язку із введенням на території України карантину та воєнного стану тимчасово зупинено виробництво до усунення причин, що його зумовили.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем у встановлений договором строк повністю не виконано свої зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору купівлі-продажу (поставки), про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується передати у власність покупця відсів, щебінь гранітний різних фракцій, м`який скельний розкрив (продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити грошову суму на умовах даного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 5.7. договору обумовлено, що у разі отримання покупцем продукції без попередньої оплати, то покупець зобов`язується сплатити кошти за дану продукцію протягом 5-х банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Крім того, згідно п.п. 3.8., 3.9. договору підписання відповідною уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника на продукцію є підтвердженням приймання вказаного в такій видатковій накладній обсягу продукції за кількістю і якістю, та засвідчує відсутність у покупця жодних претензій до постачальника щодо передачі такої продукції. Претензії покупця щодо кількості та/чи якості переданої продукції після підписання покупцем відповідної видаткової накладної на продукцію постачальником не приймаються і не розглядаються.

Датою передачі продукції та датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в відповідній видатковій накладній постачальника, підписаній уповноваженою особою покупця.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем згідно видаткових накладних та актів надання послуг (а.с. 18 - 35), підписаних сторонами, поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" товар (щебенева продукція), а також надано автотранспорті послуги з перевезення вантажу на загальну суму 355363,08 грн.

Однак, відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних та наданих автотранспортих послуг з перевезення вантажу згідно актів надання послуг в сумі 172154,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44 - 61).

Таким чином, сума боргу за поставлений товар та надані послуги складає 183208,28 грн (355363,08 грн - 172154,80 грн).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" за договором купівлі-продажу № 15-КП від 02.08.2019р. 183208,28 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Як слідує із позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 10932,24 грн 3% річних за період з 15.07.2020р. по 10.10.2022р. та 69468,49 грн інфляційних втрат за аналогічний період.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума в розмірі 12310,63 грн (за період з 15.07.2020р. по 10.10.2022р. на суму основного боргу 183208,28 грн), однак, виходячи із суми 3% річних вказаної позивачем у прохальній частині позовної заяви, яка є меншою за визначену судом, а відтак, враховуючи, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача та те, що суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд визначає розмір 3% річних у заявленій позивачем сумі 10932,24 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", відповідно до якого вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 69468,49 грн (за період липень 2020 року - вересень 2022р. (згідно розрахунку позивача) на суму основного боргу 183208,28 грн).

Згідно до п. 7.4. договору у випадку прострочення покупцем строку оплати за продукцію (стосується п. 5.7. даного договору) більш чим на один місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків оплати, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 30% вартості відповідної партії продукції.

Судом враховується, що статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором у розмірі 30% вартості відповідної партії продукції, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

За таких обставин з огляду на п. 7.4. договору позивачем правомірно нараховано 54962,48 грн штрафу (183208,28 грн * 30 %), який підлягає стягненню.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем надано надрукований текст договору із не погодженими сторонами пунктами в тому числі п. 7.4. договору, відповідно до якого позивач здійснює нарахування штрафу, судом оцінюються критично, оскільки вищевказаний пункт договору є чинним та не визнавався у встановленому законодавством порядку недійсним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України). Крім того, на підтвердження своїх доводів відповідачем не долучалася до матеріалів справи інша редакція договору, у тексті якого відсутнє погодження сторонами розміру штрафу. Щодо видаткових накладних судом зауважується, що останні мітять посилання на рахунки на оплату, які в свою чергу мають зазначення про договір купівлі-продажу № 15-КП, укладений між сторонами. Вказані рахунки були частково оплачені відповідачем, що свідчить про визнання останнім заборгованості. Окрім того, інших договірних відносин між сторонами не існувало.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 21.05.2019 у справі № 904/6726/17, від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, від 10.06.2019 у справі № 911/935/18, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 та від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені розрахунки, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 183208,28 грн заборгованості, 69468,49 грн інфляційних втрат, 54962,48 грн штрафу та 10932,24 грн 3% річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу, розмір яких орієнтовно складатиме 10% від заявленої позивачем суми стягнення.

Крім того, у поданій суду заяві від 01.03.2023р. представник позивача просить суд при вирішенні спору розподілити судові витрати та у разі задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 530 від 22.01.2007р., видане Кучерявій І.П.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

05.12.2022р. між адвокатом Кучерявою І.П. та товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатом клієнту правової допомоги шляхом підготовки проектів процесуальних та інших документів та/або представництва інтересів клієнта у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у судах України різних інстанцій. Правова допомога за цим договором не передбачає супроводження діяльності клієнта, а надається з окремих питань за окремими зверненнями клієнта, які можуть бути як усними, так і письмовими.

Відповідно до п. 4 договору порядок здійснення оплати правової допомоги (гонорар) та її розмір визначається за домовленістю між клієнтом та адвокатом, про що укладається додаткова угода.

Згідно п. 5.5. договору у випадках, передбачених у п. 5.4. та п. 5.5. даного договору, клієнт оплачує адвокату гонорар лише за фактично надану правову допомогу.

05.12.2022р. між адвокатом Кучерявою І.П. та товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2022р., у п. 1 якої сторони погодили, що адвокат надає правову допомогу шляхом представництва інтересів клієнта у судах України за його позовом про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", що виникла з правовідносин з поставки товару за договором купівлі-продажу № 15-КП, укладеного 02.08.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (покупець).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди представництво інтересів передбачає аналіз документів, визначення правової позиції, підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях, підготовка та подання процесуальних документів різного характеру, консультація клієнта, тощо. Надання правової допомоги передбачає також представництво інтересів клієнта у суді у всіх судових інстанціях.

Згідно п. 3 додаткової угоди за домовленістю сторін вартість правової допомоги визначається залежно від обсягу фактично наданої правової допомоги та визначається сторонами у актах прийому-передачі наданих послуг. Загальна вартість правової допомоги за цим договором складає загальну суму згідно актів прийому-передачі, складених сторонами. У будь-якому разі, загальна вартість правової допомоги не може складати більше 10% від ціни позову у справі, зазначеної у п. 1.1.цієї додаткової угоди.

Оплата правової допомоги здійснюється у безготівковому порядку на підставі наданого адвокатом клієнту рахунку (п. 4 додаткової угоди).

Згідно із актом приймання-передачі від 10.01.2023р. до договору про надання правової (правничої) допомоги та додаткової угоди, адвокатом надано позивачу правову допомогу (ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами; аналіз документів та визначення правової позиції; консультування клієнта; підготовка проекту позовної заяви та підготовка додатків до неї; підготовка проекту розрахунку суми заборгованості) на суму 4000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі від 31.01.2023р. до договору про надання правової (правничої) допомоги та додаткової угоди, адвокатом надано позивачу правову допомогу (представництво інтересів клієнта та участь у судовому засіданні господарського суду Хмельницької області 17.01.2023р; ознайомлення з документами та їх аналіз для підготовки клопотання щодо позовної давності; складання проекту клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності; складання клопотання про приєднання до матеріалів справи документів; формування та надсилання до суду клопотань) на суму 4000,00 грн.

Згідно із актом приймання-передачі від 27.02.2023р. до договору про надання правової (правничої) допомоги та додаткової угоди, адвокатом надано позивачу правову допомогу (вивчення на предмет обґрунтованості відзиву відповідача, його доводів; представництво інтересів клієнта та участь у судовому засіданні господарського суду Хмельницької області 01.02.2023р.; складання заяви про розподіл судових витрат та направлення її до суду; підготовка до участі у судовому засіданні господарського суду Хмельницької області у наступному судовому засіданні) на суму 6000,00 грн.

Проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжними інструкціями, а саме: від 07.12.2022р. на суму 2000,00 грн (на підставі рахунку на оплату № 07/12/02 від 07.12.2022р.); від 22.12.2022р. на суму 2000,00 грн (на підставі рахунку на оплату № 07/12/02 від 07.12.2022р.); від 27.01.2023р. на суму 4000 грн. та на суму 6000 грн. (на підставі рахунків на оплату № 26/01/01 від 26.01.2023р. та № 26/01/02 від 26.01.2023р. відповідно).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому у п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат не в повній мірі узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат.

Також, суд зазначає, що враховуючи кількість сторін, предмет спору, обсяг доказів для правового аналізу, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, аналіз документів та визначення правової позиції; підготовка проекту позовної заяви та підготовка додатків до неї; підготовка проекту розрахунку суми заборгованості; ознайомлення з документами та їх аналіз для підготовки клопотання щодо позовної давності; складання проекту клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності; складання клопотання про приєднання до матеріалів справи документів; формування та надсилання до суду клопотань; вивчення на предмет обґрунтованості відзиву відповідача, його доводів; складання заяви про розподіл судових витрат та направлення її до суду не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей з огляду на правовий об`єм даних документів. Крім того, адвокатом не конкретизовано в чому саме підлягає підготовка до участі у судовому засіданні господарського суду Хмельницької області у наступному судовому засіданні та які роботи (послуги) адвокатом виконано (надано) на таку підготовку згідно акта приймання-передачі від 27.02.2023р.

За таких обставин, очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. у справі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд з урахуванням вищенаведених обставин, критеріїв розумності та необхідності витрат на правову допомогу, задовольняє заяву позивача частково та стягує з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр", с. Іванів Хмільницького району Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 183208,28 грн заборгованості, 69468,49 грн інфляційних втрат, 54962,48 грн штрафу, 10932,24 грн 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 7, ідентифікаційний код 39266591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (Вінницька область, Хмільницький район, с. Іванів, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 42798528) 183208,28 грн (сто вісімдесят три тисячі двісті вісім гривень 28 коп.) заборгованості, 69468,49 грн (шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 49 коп.) інфляційних втрат, 54962,48 грн (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 48 коп.) штрафу, 10932,24 грн (десять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 24 коп.) 3% річних, 4778,57 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 57 коп.) витрат по оплаті судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.03.2023 року.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук.: 2 примір.

1 - до справи;

2 - відповідачу (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, буд. 7), реком. з повід.

Електронні адреси:

Позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1