Рішення

від 22.02.2023 по справі 924/677/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2023 р. Справа № 924/677/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до 1. Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей"

2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

про визнання недійсним договору та зобов"язання звільнити земельні ділянки

за участю представників:

прокуратури: Лежнін І.О.;

відповідача 2: Лозюк С.Ф.;

інших учасників процесу: не з`явилися.

У судовому засіданні 22.02.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до 1. Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей, 2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", в якій просить суд: визнати недійсним договір від 30.03.2022р., укладений між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004"; зобов"язати приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009, загальною площею 165,8766 га на підставі договору від 30.03.2022р.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, зокрема, що Волочиською окружною прокуратурою проведено вивчення питання додержання вимог законодавства при використанні Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» земельних ділянок площею 105,8766 га та 60 га (кадастрові номера: 6821283200:03:008:1442, 6821283200:03:010:0009), які надані в постійне користування для дослідних і навчальних цілей та розташовані за межами населеного пункту с. Клинове Городоцького району Хмельницької області. Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» - підпорядкований Міністерству освіти та науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та професійної середньої освіти, відповідно до Статуту Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.03.2018р. № 228. У постійному користуванні ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» знаходяться земельні ділянки площею 105,8766 га та 60 га (кадастрові номера 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009), які розташовані за межами населеного пункту с. Клинове Городоцького району Хмельницької області на підставі державних актів на право постійного користування земельних ділянок ЯЯ № 334611 та ЯЯ №334610 від 02.04.2009р.

Як вказує прокурор, вищевказані земельні ділянки надані ДНЗ «Лісоводський ПАЛ» для дослідних та навчальних цілей. Також, як зазначив прокурор, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га перебувають у державній власності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Вартість вищевказаних земельних ділянок, загальною площею 165,8766 га становить 44443817,10 грн.

30.03.2022р. між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей», іменований в договорі «Навчальний заклад» та приватним підприємством «Аграрна компанія 2004», іменований в договорі «Сільськогосподарський товаровиробник» укладено договір без номера. Прокурор зауважив, що витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника та вироблена в послідуючому сільськогосподарська продукція є його власністю. Навчальний заклад має право отримання сільськогосподарської продукції після отримання такої продукції від сільськогосподарського товаровиробника за актом приймання-передачі відповідно до п. 3.2. цього договору. До підписання вказаного акту посіви, вироблена сільськогосподарська продукція є власністю сільськогосподарського товаровиробника. При цьому, відзначено, що п. 6.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками і діє до 30.12.2022р., але у будь-якому випадку до моменту закінчення виробничого циклу та повного взаєморозрахунку між сторонами.

Як стверджує прокурор, вищезазначений договір укладено всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові від 17.06.2020р. у справі №913/420/19. прокурор зауважив, що в укладеному між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний, аграрний ліцей» та ПП «Аграрна компанія 2004» оспорюваному договорі від 30.03.2022р. наявні посилання на ст. 1130, 1131, 1133 ЦК України, що дає підстави припустити, що сторонами укладено договір про спільну діяльність. Так, виходячи з положень ст. 1130 ЦК України, а також положень оспорюваного договору від 30.03.2022р. (зокрема, пункту 1.7. цього договору, яким прямо передбачено, що даний договір не є спільною діяльністю чи підрядом), прокурор зазначив, що відсутні істотні умови, що характерні для договорів про спільну діяльність, зокрема договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями. Крім цього, як вказує прокурор, спірний договір від 30.03.2022р. не є договором підряду та договором про надання послуг оскільки, згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому, як зазначив прокурор, із змісту укладеного між сторонами договору від 30.03.2022р. та довідки ДНЗ «Лісоводський ПАЛ» № 151 від 15.08.2022р. слідує, що ПП «Аграрна компанія 2004» здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, розташованих за межами с. Клинове Городоцького району Хмельницької області, загальною площею 165,8766 га, які знаходяться у постійному користуванні навчального закладу на підставі державних актів ЯЯ № 334611 та ЯЯ №334610 від 02.04.2009р. та при цьому сплачує кошти Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей». В той же час у навчального закладу немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів сільськогосподарському товаровиробнику. Вказане суперечить вимогам ст.ст. 837, 901 ЦК України, які передбачають, що замовник сплачує кошти за виконані роботи, надані послуги. Крім того, оспорюваний договір не містить переліку послуг, що надаються за ним Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», та з боку ПП «Аграрна компанія 2004» зобов`язань їх надати.

При цьому посилаючись на положення ч. 2 ст. 628 ЦК України прокурор відзначив, що вказана правова позиція закріплена у постанові Вищого господарської о суду України від 10.05.2018р. у справі № 924/263/17. Проаналізувавши умови оспорюваного договору прокурор вказує на те, що договір від 30.03.2022р., укладений між відповідачами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.

Натомість, предметом даного договору є використання вказаних земельних ділянок. Саме на використанні земельних ділянок (споживанні її корисних властивостей) ґрунтується даний договір. Без використання земельних ділянок усі інші умови договору не мають змісту, а договір не становить комерційного, економічного інтересу для сторін. Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених та інших умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу зазначеного договору, прокурор зазначив, що укладенням удаваного договору від 30.03.2022р. сторони фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок. Зокрема, вищенаведені умови договору (в тому числі й ті, що сформульовані як надання можливості товаровиробнику безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельних ділянках (п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 2.5. договору), засвідчують, що мало місце використання сільськогосподарським товаровиробником земельних ділянок навчального закладу з метою виробництва сільськогосподарської продукції, та підтверджують фактичну передачу права користування земельними ділянками за визначену плату для здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, прокурор вказує на те, що у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі № 522/14890/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, прокурор зазначив, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.

Також, як стверджує прокурор, земельним законодавством та статутом не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельними ділянками шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

З умов спірного договору вбачається, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», взявши на себе зобов`язання надати ПП «Аграрна компанія 2004» земельні ділянки для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок та збору врожаю приватному підприємству, тим самим розпорядився земельними ділянками за відсутності повноважень на передачу наданих йому в постійне користування земель в оренду іншим особам.

Відповідно до вищевикладеного, є невідповідність спірного договору вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, прокурор зазначив, що спірний договір є удаваним договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», який укладений без погодження уповноваженого органу та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.

Як вказує прокурор, враховуючи, що органом уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є Міністерство освіти і науки України, яке згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», наділено правом розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів, 11.07.2022р. за №51-2437вих-21 окружною прокуратурою спрямовано повідомлення Міністерству освіти і науки України з пропозицією врегулювання та вжиття вичерпних заходів до усунення порушень. Разом з тим, відповідно до листа Міністерства освіти і науки України № 1/9362-22 від 16.08.2022, міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

При цьому, як зауважив прокурор, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га перебувають у державній власності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 603 від 23.12.2021р., Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема, наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Також, як стверджує прокурор, 27.07.2022р. окружною прокуратурою спрямовано повідомлення за № 51-2651вих-21 в Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо встановлених порушень вимог земельного законодавства при використанні ДНЗ «Лісоводський ПАЛ» вищевказаних земельних ділянок, які надані їй в постійне користування. Згідно листів Головного управління Держгеокадастру в області №10-22-0.4-1710/2-22 від 17.08.2022р. останні не вживатимуть заходів спрямованих на розірвання спірного договору.

Прокурор відзначив, що укладення договору від 30.03.2022р. між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» та приватним підприємством «Аграрна компанія 2004» всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом, оскільки уповноваженими органами заходи щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення по теперішній час не вживаються, незважаючи на те, що окружною прокуратурою скеровано листи про приведення укладених вищезазначених правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства.

При цьому, посилаючись на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України та враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України та Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області не вжито та не вживатимуть заходів, спрямованих на визнання спірного договору недійним з моменту його укладення по даний час, прокурор зауважив, що позов в інтересах держави подається прокурором.

Крім того, прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, де зазначено, що якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд визнати недійсним договір від 30.03.2022р., укладений між державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004"; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 (загальною площею 165,8766 га) та повернути Хмельницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України 2481 грн. сплаченого судового збору

Міністерством освіти і науки України відзначено, зокрема, що в Міністерстві відсутня інформація стосовно укладення договору між ДНЗ «Лісоводський професійний агарний ліцей» та ТОВ «Аграрна компанія 2004», тому заходи щодо розірвання договору оренди не вживались. Позивач зауважив, що хоча згідно із абзацом 6 частини першої статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду, однак оренда дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за освітнім призначенням або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.

Представник відповідача 1 заперечує проти позову, відзначивши, зокрема, що твердження прокуратури щодо приховування укладеного договору оренди є необгрунтованим, оскільки даний договір по своїй суті не є договором оренди землі в розумінні ст. 792 Цивільного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі» та не передбачає передачу прав користування чи управління земельною ділянкою, тобто вона залишається у постійного користувача земельної ділянки, що про що зазначено у п. 1.7 договору. За договором, сторони співпрацюючи спільними зусиллями здійснюють обробіток даної землі, тобто даний договір є двостороннім та наділяє правами та обов`язками обидві сторони. Отже, договір не передбачає передачу в оренду земельної ділянки ПП «Аграрна компанія 2004» та не містить ознак договору оренди землі як це передбачено ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV. Згідно зазначеного закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Разом з тим, як вказує відповідач 1, не можна погодитись із посиланням прокуратури на те, що даний договір є удаваним правочином, оскільки даний договір сторонами виконувався, а укладався він задля досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, відповідно до вимог ст.ст. 6, 627-628 Цивільного Кодексу України, тому вважає, що даний спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину.

Як вважає відповідач 1, керівництво ліцею має право при розпорядженні даним майном укладати угоди.

Враховуючи вищевикладене, відповідач 1 просить відмовити у позові.

У відзиві на позов, поданому 01.11.2022р., представник відповідача 2 проти позову заперечував, відзначивши, зокрема, що прокурор у позовній заяві не довів, яким чином оспорюваним договором від 30.03.2022 року порушуються його права чи інтереси. Крім того, позивачем порушено імперативний порядок щодо розірвання господарських договорів, передбачений ст. 188 ГК України та порядок розірвання оспорюваного договору.

Відповідач 2 вважає, що прокурором не надано належного часу для реагування Міністерству освіти і науки України щодо вирішення правовідносин, що входять до предмету доказування у даній справі. При цьому відповідачем 2 відзначено, що у даній справі прокурор обгрунтував наявність "інтересів держави" тим, що звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними територіальній громаді земельною ділянкою. Як зауважив відповідач 2, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Як вказує відповідач 2, згідно позовної заяви, додатків до неї, позивач не здійснив необхідних дій на досудове врегулювання спору, щодо припинення оскаржуваного договору.

Таким чином, як вважає відповідач 2, прокурору необхідно дотриматися порядку, передбаченою статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», при цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття заяви для розгляду, недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому, відповідач 2 посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018р. у справі № 926/03/18, від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 06.02.2019р. у справі №927/246/18 та від 19.02.2019р. у справі №925/226/18.

Разом з тим, як зазначив відповідач 2, при подачі позову керівником Волочиської окружної прокуратури не зазначено причин неможливості здійснення ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Крім того, як зауважив відповідач 2, прокурором не наведено доказів того, то ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду самостійно з відповідним позовом до відповідача.

Разом з тим, вказано, що матеріали справи не містять даних про проведення ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» перевірки на реалізацію повноважень, наданих законодавством. Також, відповідач 2 посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 та у рішенні Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019р.

Враховуючи вищевикладене, відповідач 2 просив суд відмовити у позові.

У заяві, поданій 14.12.2022р. відповідач 2, посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, просить провадження у справі закрити, при цьому вказуючи на укладення між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" додаткової угоди 07.12.2022р. до договору від 30.03.2022р., який є предметом спору у даній справі, про розірвання договору від 30.03.2022р.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Відповідно до Статуту Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", погодженого на загальних зборах колективу протоколом № 2 від 30.01.2018р. та затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 228 від 05.03.2018р., Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, ще забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій профільної середньої освіти.

Професійний ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників, з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи повної загальної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування (п. 1.1. Статуту).

Згідно із п. 1.6. Статуту професійний ліцей має землю у постійному користуванні та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробному вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Як передбачено п. 7.9. Статуту, функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають вилученню або передачі у власність, оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до п. 7.11. Статуту професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №334610, виданого Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Хмельницької області 02.04.2009р. на підставі розпорядження Городоцької районної державної адміністрації № 145/2009-р. від 19.02.2009р. Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є постійним користувачем земельної ділянки площею 60 га, що розташована у Хмельницькій області, Городоцький район, Клинівська сільська рада, цільове призначення - для дослідних та навчальних цілей.

Акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030975100001.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №334611, виданого Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Хмельницької області 02.04.2009р. на підставі розпорядження Городоцької районної державної адміністрації № 145/2009-р. від 19.02.2009р. Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є постійним користувачем земельної ділянки площею 105,8766 га, що розташована у Хмельницькій області, Городоцький район, Клинівська сільська рада, цільове призначення - для дослідних та навчальних цілей.

Акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030975100002.

До актів додані плани меж земельних ділянок з кадастровими номерами 6821283200:03:010:0009 та 6821283200:03:008:1442.

30.03.2022р. між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (навчальним закладом) та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (сільськогосподарським товаровиробником) укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого сторони дійшли згоди для досягнення наступної мети, що не суперечить законові створення необхідних умов для утримання у належному стані навчального господарства із використанням земельних ділянок, що є державною власністю та надані навчальному закладу у постійне користування із цільовим призначенням для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства з метою забезпечення організації та проведення навчально-виробничого процесу.

Згідно із п. 1.2. договору метою даного договору є забезпечення належної практичної підготовки з використанням сучасної сільськогосподарської техніки та продукції.

Як передбачено п. 1.3. договору, результатом укладання цього договору є здобуття практичних навичок і знань учнями, слухачами, педагогічними працівниками та майстрами виробничого навчання, під час проходження виробничого та практичного навчання шляхом оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур із використанням інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника, а товаровиробник здійснювати виробничий процес сумісного оброблення земельної ділянки, у тому числі але не обмежуючись, підготовку ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю, переробка, перевезення, зберігання урожаю, реалізацію сільськогосподарської продукції та інше, забезпечивши виробничий процес необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням. Інвентарем, паливно-мастильними матеріалами насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками, а результатом виконаних робіт за даним договором є вирощений та зібраний урожай озимих та ярих сільськогосподарських культур, під час проходження виробничого та практичного навчання відповідно до переліку та обсягів які погоджуються сторонами у заявках, які складаються кожного року окремо у письмовій формі та є невід`ємними додатками до даного договору.

Відповідно до п. 1.4. договору навчально-виробничий процес та практична підготовка за домовленістю сторін здійснюється на базі навчального закладу шляхом виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції на земельній ділянці навчального закладу, відповідно до визначеної (план-схеми) контурів обробітку землі із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

Витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника та вироблена в послідуючому сільськогосподарська продукція є його власністю.

Згідно із п. 1.5. договору навчальний заклад має право отримання сільськогосподарської продукції після отримання такої продукції від сільськогосподарського товаровиробника за актом приймання-передачі відповідно до п. 3.2. цього договору. До підписання вказаного акту посіви, вироблена сільськогосподарська продукція є власністю сільськогосподарського товаровиробника. Витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника є його власністю протягом усього строку дії цього договору.

Як передбачено п. 1.7. договору, з урахуванням положень ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними при укладенні цього договору та визначенні його умов. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст цього договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом. Передача прав користування чи управління земельною ділянкою за даним договором не відбувається, тобто залишається у постійного землекористувача земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1. договору сільськогосподарський товаровиробник забезпечує організацію проходження виробничого та практичного навчання учням, слухачам працівникам навчального закладу в ході проходження виробничого навчання та виробничої практики, шляхом використанням інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур, а навчальний заклад забезпечує надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері застосування інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур.

Згідно із п. 2.2. договору для виконання умов цього договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язаний використовувати власне та залучене устаткування, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали та інше, яке необхідне для виконання умов цього договору.

Як передбачено п. 2.4. договору, ризик випадкового пошкодження втрати або псування посівів чи продукції несе сільськогосподарський товаровиробник.

Відповідно до п. 2.5. договору навчальний заклад зобов`язується забезпечити сільськогосподарському товаровиробнику безперешкодний доступ до відповідної земельної ділянки для виконання робіт, здійснити інформаційно-консультаційний супровід в процесі виконання умов даного договору.

Згідно із п. 3.1. договору загальна ціна договору складається із вартості наданих інформаційно-консультаційних послуг у сфері застосування інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур, яка за домовленістю сторін становить 550000 грн., які сільськогосподарський товаровиробник вносить на розрахунковий рахунок навчального закладу згідно погодженого графіку платежів, наведеному у додатку до цього договору.

Як передбачено п. 3.2. договору, за домовленістю сторін сільськогосподарський товаровиробник може передати навчальному закладу частину вирощеної сільськогосподарської продукції в рахунок наданих інформаційно-консультативних послуг з використанням сільськогосподарської техніки під час вирощування сільськогосподарських культур відповідно до п. 2.1. договору.

Розділом 4 договору визначені обов`язки сторін, де у п. 4.1. вказано, що для виконання умов цього договору сільськогосподарський товаровиробник за власний рахунок забезпечує: придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідне для виконання умов договору; підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно-ресурсного потенціалу земель; здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельних ділянок, право доступу до яких надано договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками і діє до 30.12.2022р., але у будь-якому випадку до моменту закінчення виробничого циклу та повного взаєморозрахунку між сторонами (п. 6.1.).

Договір може бути припинений в односторонньому порядку сільськогосподарським товаровиробником у випадку виявлення відсутності в навчального закладу прав користування земельними ділянками чи позбавлення навчального закладу таких прав протягом терміну дії договору (п. 6.4.).

Договір скріплений підписами та печатками сторін.

Відповідно до довідки № 151 від 15.08.2022р., виданої Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей", у постійному користуванні ліцею знаходяться земельні ділянки площею 105,8766 га та 60 га (кадастрові номери 6821283200:03:008:1442, 6821283200:03:010:0009), на які укладено договір з ПП "Аграрна компанія 2004" без номера від 30.03.2022р. Також зазначено, що на зазначених площах засіяно кукурудзу.

У відповіді на лист № 01-07/137 від 16.06.2022р., адресованій заступнику керівника Волочиської окружної прокуратури, Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" повідомив про те, що у користуванні ліцею дійсно знаходяться зазначені у листі земельні ділянки. Зокрема, за зазначений період 2020-2022року на земельні ділянки цільове призначення яких для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти площею 11,758 га (кадастровий номер №6821284500:01:009:0002) та 0,5579 га (кадастровий номер №6821210100:05:026:0007) будь-яких договорів навчальним закладом не укладалось. Проте, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення упродовж 2020-2022 року договори укладались. Так, на земельні ділянки площею 60 га (кадастровий номер 6821283200:03:010:0009) та 105,8766 га (кадастровий номер 6821283200:03:008:1442) за зазначений період було укладено наступні договори: у 2020 році укладено договір з ПП «Аграрна компанія 2004» № 27/11/2020 від 27.11.2020;. у 2022 році було укладено договір ПП «Аграрна компанія 2004» без номера від 30.03.2022р. На земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 26,9507 га (кадастровий № 6821283400:02:002:0054) за період 2020-2022 роки було укладено наступні договори: у 2021 році укладено договір ТОВ «Екоферма Ярос Агро» №26/03/21 від 26.03.2021р.; у 2022 році укладено договір ФГ«АГРО-КОМ» №08-0322 від 08.03.2022р.

У листі № 51-2437вих-22 від 11.07.2022р., адресованому Міністерству освіти і науки України, Волочиською окружною прокуратурою, зокрема зазначено про те, що ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" 30.03.2022р. укладено удаваний договір з метою приховати відносини оренди з ПП "Аграрна компанія 2004" за відсутності повноважень щодо передачі земельних ділянок в оренду. Таким чином, Волочиська окружна прокуратура просить повідомити чи надавались Міністерством освіти і науки України погодження на укладення спірного договору, також вказати чи будуть вживатись заходи представницького характеру. У випадку невжиття заходів представницького характеру самостійно просить зазначити причини.

Враховуючи викладене та посилаючись на положення абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просить надати в окружну прокуратуру запитувану інформацію та документи, зокрема погодження Міністерства на укладення спірного договору.

У відповіді на лист, адресованій Волочиській окружній прокуратурі, Міністерством освіти і науки України зазначено про те, що у зв`язку із ненаданням заявником копії зазначеного у зверненні договору (разом з основним зверненням) Міністерство не має можливості працювати положення договору в повному обсязі. З метою належного опрацювання порушеного питання, Міністерством направлено відповідне звернення до закладу освіти з проханням надати пояснення по суті порушеного питання.

Також повідомлено про те, що в Міністерстві відсутня інформація стосовно укладення договору між ДНЗ «Лісоводський професійний агарний ліцей» та ТОВ «Аграрна компанія 2004», тому заходи щодо розірвання договору оренди не вживались.

Враховуючи вищезазначене та в разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

У листі № 51-2651вих-22 від 27.07.2022р. Волочиської окружної прокуратури, адресованому Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, зазначено, зокрема, про те, що у даному випадку має місце використання приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" земельних ділянок навчального закладу з метою виробництва сільськогосподарської продукції, тому з метою виробництва сільськогосподарської продукції, тому використовуються земельні ділянки не за цільовим призначенням та сторони фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок, що суперечить вимогам законодавства в частині законності використання сільськогосподарським виробником даних земельних ділянок.

При цьому, посилаючись на положення ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 603 від 23.12.2021р., прокурором зауважено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема, наділене повноваженнями здійснення державного контролю за використанням та охоронною земель усіх категорій та форм власності.

Таким чином, просить повідомити Волочиську окружну прокуратуру про вжиті заходи щодо визнання недійсним договору від 30.03.2022р., у тому числі чи подавалися та чи будуть подаватися до суду відповідні позовні заяви.

У листі № 10-22-0.4-1710/2-22 від 17.08.2022р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, адресованому Волочиській окружній прокуратурі зазначено, зокрема про те, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства при укладенні договору від 30.03.2022р., а також при використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009, можливе та, у випадку необхідності, буде здійснено Головним управлінням після відновлення проведення заходів державного нагляду (контролю).

Щодо здійснення заходів представницького характеру, повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що основна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачаються на погашення виплат у справах, де Головне управління є відповідачем, заходи представницького характеру шляхом подання позову про визнання недійсним описаного вище договору вживатися не будуть.

У повідомленнях № 51-3193вих-22 від 02.09.2022р. та № 51-3194вих-22 від 02.09.2022р., адресованих Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України, Волочиська окружна прокуратура, посилаючись на положення ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено про намір здійснення прокурорм представництва в судді законних інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом пред`явлення до господарськог осуду Хмельницької області позовної заяви до державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним договору від 30.03.2022р. та зобов"язання звільнити земельні ділянки.

07.12.2022р. між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (навчальним закладом) та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (сільськогосподарським товаровиробником) укладено додаткову угоду про розірвання договору б/н від 30.03.2022р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились про те, що керуючись ч. 1 ст. 651, ст. 654 ЦКУ та п. 7.4. договору сторони за взаємною згодою розривають договір б/н від 30.03.2022р.

Крім того, до матералів справи додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 307335303 від 15.08.2022р., № 307335540 від 15.08.2022р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Судом з`ясовано, що і прокурор, і представник відповідача 2 у засіданні 22.02.2023р. просять суд закрити провадження у справі, зокрема, в частині позовних вимог про зобов`язання приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 (загальною площею 165,8766 га).

Як встановлено судом та вбачається зі змісту наявних матеріалів справи (і, зокрема, зі змісту довідки № 151 від 15.08.2022р., виданої Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей"), у постійному користуванні ліцею знаходяться земельні ділянки площею 105,8766 га та 60 га (кадастрові номери 6821283200:03:008:1442, 6821283200:03:010:0009), на які укладено договір з ПП "Аграрна компанія 2004" без номера від 30.03.2022р. Також зазначено, що на зазначених площах засіяно кукурудзу. При цьому, обставини, зазначені у довідці Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" № 151 від 15.08.2022р. щодо посіву кукурудзи на вищеозначених земельних ділянках приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", представник відповідача 2 у засіданні 22.02.2023р. не заперечив та не спростував.

Також, як встановлено судом, 07.12.2022р. між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (навчальним закладом) та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (сільськогосподарським товаровиробником) укладено додаткову угоду про розірвання договору б/н від 30.03.2022р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились про те, що керуючись ч. 1 ст. 651, ст. 654 ЦКУ та п. 7.4. договору сторони за взаємною згодою розривають договір б/н від 30.03.2022р. з припиненням усіх зобов`язань за цим договором.

Враховуючи вищевикладені обставини, зміст позовних вимог, клопотання прокурора про закриття провадження в частині позовних вимог та представника відповідача 2 про закриття провадження у справі, суд вважає, що предмет спору у даній справі в частині позовних вимог про зобов`язання приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 (загальною площею 165,8766 га), відсутній. У зв`язку із цим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; при цьому, слід повернути Хмельницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України на підставі ст.7 ЗУ «Про судовий збір» 2481 грн. сплаченого судового збору за позовну вимогу про зобов`язання приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельні ділянки.

Рахом з тим, судом звертається увага на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі № 905/1227/17 суд відзначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову про визнання недійсним договору закінчення (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Відтак, в частині позовних вимог про визнання недійсним договору від 30.03.2022р. спір підлягає вирішенню по суті.

Судом відзначається, що при зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.

Ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 2 ст. 2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2008 від 01.04.2008р., неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором додано до позовної заяви відповідні звернення, про які зазначалось.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави.

З урахуванням наведеного, у контексті змісту позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі та, відповідно, відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Крім того, судом відзначається, що згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 року у справі № 903/849/17.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін. У постанові від 23.01.2019р. у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №923/658/19).

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 95 ЗК України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Тому, саме комунальне підприємство, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділене передбаченими ст. 95 ЗК України правами щодо земельних ділянок, належних йому на праві постійного користування.

Водночас, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Окрім того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення про передачу в оренду відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно вимог ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що зі змісту договору вбачається, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав за плату земельні ділянки на певний строк в користування приватному підприємству. Таким чином, оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд констатує, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам закону, відтак, позовні вимоги про визнання недійсним договору є обгрунтованими та підлягають задоволенню. У зв`язку із задоволенням позову в частині визнання недійсним договору судові витрати за подання позову в цій частині покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним договору та зобов"язання звільнити земельні ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 30.03.2022р., укладений між державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004".

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 (загальною площею 165,8766 га).

Стягнути з Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісоводи, вулиця Сугерова, 4, ідентифікаційний код 05537756) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 1240,5 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Хмельницький район, село Попівці, вулиця Шкільна, 34А, ідентифікаційний код 33007579) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 1240,5 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повернути Хмельницькій обласній прокуратурі (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) з Державного бюджету України 2481 грн. сплаченого судового збору, перерахованого згідно з платіжним дорученням № 1606 від 22.08.2022р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.03.2023р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 7 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу 1 (Міністерство освіти і науки України, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10); 3 - позивачу 2 (Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, 29016, м. Хмельницькицй, вул. Інститутстька, 4/1); 4 - відповідачу 1 (32046, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісоводи, вул. Сугерова, 2); 5 - відповідачу 2 (31222, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Попівці, вул. Шкільна, 34а); 7 - прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, вул. пров. Військоматський, 3).

Ел. адреси: Волочиській окружній прокуратурі vol_oprok@khmel.gp.gov.ua

позивачу 1 mon@mon.gov.ua

позивачу 2 ІНФОРМАЦІЯ_2

відповідачу 1 ІНФОРМАЦІЯ_1