Постанова

від 06.03.2023 по справі 916/2239/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2239/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА», позивач, скаржник)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (колегія суддів: Разюк Г.М. (головуючий), судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)

у справі № 916/2239/22

за позовом ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА»

до Приватного агропромислового підприємства «ДЗВІН» (далі - ПАП «ДЗВІН», відповідач)

про стягнення 6 823 608, 00 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду стало питання застосування статтей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання застосування заходів забезпечення позову у справі, та статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" звернулось до суду із позовною заявою до ПАП "ДЗВІН" про стягнення 6 823 608,00 грн штрафу за договором поставки.

1.1.1. Позовні вимоги ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна" обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині виконання взятих на себе обов`язків із своєчасного відвантаження товару.

1.2. Одночасно із пред`явленням позову ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на належне рухоме та нерухоме майно ПАП "ДЗВІН", а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та суми понесених ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат, що в загальному розмірі становить 7 013 726, 82 грн.

1.2.1. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на майно ПАП "ДЗВІН" накладено низку обтяжень в інтересах АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», зокрема на підставі договорів іпотеки від 15.12.2017 №141552-ІД1, від 22.12.2020 №141552-ІД2, від 14.09.2021 №141552-ІД3, що свідчить про існування імовірності звернення банком стягнення на предмети іпотеки, у разі порушення ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна" своїх зобов`язань, що, у свою чергу, може зробити неможливим повністю/часткового виконання судового рішення у цій справі.

2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 заяву ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно в межах ціни позову 6 823 608,00 грн, яке належить ПАП "ДЗВІН" на праві власності, окрім:

- зареєстрованої за кадастровим номером 6125510100:01:001:0130 земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2300389961103), загальною площею 0,0267 га, розташованої за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул. Олеся Гончара, земельна ділянка 6в;

- нежитлової будівлі магазину та кафе з офісним приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1541992461103), загальною площею 924,5 кв.м, розташованих за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул. Олеся Гончара, буд. 6в;

- нежитлової будівлі, будинку ремонтної майстерні (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368890761255), загальною площею 1779 кв.м, розташованого за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-А;

- нежитлової будівлі автопрофілакторію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368856261255), загальною площею 819,4 кв.м, розташованої за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-К;

- нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368837361255), загальною площею 51 кв.м, розташованої за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-З;

- земельної ділянки, зареєстрованої за кадастровим номером 6125580700:02:001:4449 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737054461255), площею 1,5239 га;

- земельної ділянки, зареєстрованої за кадастровим номером 6125584900:02:001:0330 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 736786361255), площею 2,1159 га;

- комплекс, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 80175061255), загальною площею складових частин об`єкта 1616 кв.м, розташованого за адресою: Тернопільська обл., с. Білобожниця, вул. Шевченка, буд. 6а, яке є предметом договорів іпотеки, укладених між ПАП "ДЗВІН" та Акціонерним товариством "ПРОКРЕДИТ БАНК".

У задоволенні решти заяви ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" відмовлено.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 у справі №916/2239/22 про забезпечення позову скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про забезпечення позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 у справі №916/2239/22 залишити в силі.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - статті 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2.1. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 та у постановах Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

4. ПАП «ДЗВІН» 21.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказаний відзив надійшов до суду 22.02.2023, та переданий судді-доповідачу 06.03.2023.

4.1. Водночас даний відзив поданий ПАП «ДЗВІН» поза межами строку, встановленого Судом в ухвалі від 31.01.2023 у справі №916/2239/22. При цьому клопотання про продовження строку на подання останнього відсутнє.

4.2. Ураховуючи наведене, з огляду на статті 118, 119 ГПК України, відзив в частині міркувань по суті касаційної скарзі суд залишає без розгляду.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви

5.1. У даній справі між сторонами існує спір щодо сплати штрафу у зв`язку із порушенням умов договору поставки від 03.02.2021 №К2102-5522 (далі - Договір поставки) в частині своєчасної поставки товару у розмірі 6 823 608,00 грн, з урахуванням здійснених оплат.

5.2. ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" на обґрунтування своїх вимог посилається на пункт 5.2 укладеного Договору поставки, за яким товар мав бути відвантажений відповідно до показників якості та кількості у період з 01.11.2021 до 21.11.2021; та на пункт 7.1 Договору поставки, відповідно до якого за непостачання товару постачальник зобов`язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого товару.

5.2.1. За твердженнями позивача, у встановлений Договором поставки строк відповідний товар не поставлено. При цьому 17.12.2021 та 01.02.2022 ПАП "ДЗВІН" здійснено оплати у сумі 100 000,00 грн та 500 000,00 грн відповідно із призначення платежу «Штраф зг. договору №К2102-5522 від 03.02.2021 р. від 03.02.2021 р. дод. угода № 4 від 10.12.2021 р.».

5.3. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ПАП "ДЗВІН" становить 883 000,00 грн.

5.4. ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" отримано відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області, відповідно до якої відповідачу на праві власності належать 134 транспортні засоби.

5.5. ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" отримано інформаційну довідку №308399373 з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності за параметрами пошуку (пошук права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за власником юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 30787900) встановлено зареєстровані за ПАП "ДЗВІН" об`єкти нерухомого майна.

5.6. ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" отримано інформаційну довідку №308625515 з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності за параметрами пошуку (права власності, інші речові права, іпотеки обтяження, за власником юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 30787900, роль суб`єкта боржник, іпотекодавець, майновий поручитель, особа, майно/права якої обтяжується).

5.6.1. Майно ПАП "ДЗВІН", зокрема із реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна 2300389961103, 1541992461103, 1368890761255, 1368856261255, 1368837361255, 737054461255, 736786361255 та 80175061255 перебуває під обтяженням на суму 75 000 000,00 грн та 1 000 000,00 доларів США.

5.7. Ухвалюючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з такого:

- наявні обставини, що в підсумковому висновку можуть свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, враховуючи що статутний капітал відповідача складає лише 883 000,00 грн, що менше заявлених до відповідача позовних вимог, а також перебування частини майна останнього під обтяженням на суму 75 000 000,00 грн та 1 000 000,00 доларів США;

- накладення арешту на об`єкти рухомого та нерухомого майна в межах ціни позову, щодо якого станом на день звернення з заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність, обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами;

- накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 6 823 608,00 грн здатне суттєво погіршити його майновий стан, а тому у задоволенні заяви у відповідній частині слід відмовити;

- виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову;

- обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним;

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог;

- у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

5.8. Південно-західний апеляційний суд, частково скасовуючи ухвалу про забезпечення позову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з такого:

- позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні приписів статтей 76, 77 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення;

? заява позивача про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача наявний значний обсяг боргових зобов`язань, що виникли перед Акціонерним товариством «ПРОКРЕДИТ БАНК» на підставі договорів кредиту та договорів іпотеки, що свідчить про те, що у випадку, якщо відповідач порушить свої кредитні зобов`язання, Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» зверне стягнення на предмет іпотеки, що, у свою чергу, може зробити неможливим повністю чи частково виконання судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" у даній справі. Господарський суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю таких висновків позивача, проте не звернув уваги на таке:

1) відповідно до наданих позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк виконання основного зобов`язання за кредитними договорами ПАП "ДЗВІН" настане лише 20.06.2029,

2) позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення зобов`язань за кредитними договорами з боку ПАП "ДЗВІН", або наявність претензій до нього з боку Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК», а, отже, висновок про можливість звернення останнім стягнення на предмет іпотеки на теперішній час є не обґрунтованим і базується лише на припущеннях позивача;

3) позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на реалізацію значної кількості належного йому майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження. Водночас навпаки з наданих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що протягом 2019-2021 років підприємством лише активно придбавалась нерухомість.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.01.2023 касаційну скаргу у справі №916/2239/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за касаційною скаргою ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Від ПАП «ДЗВІН» 22.02.2023 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, яку колегія суддів, з огляду на статті 118, 119 ГПК України, залишила без розгляду.

6.4. Справа розглядається з дотриманням строків розгляду справи, ураховуючи критерії розумності та відпустку судді-доповідача.

6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №916/2239/22, якою частково скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення щодо забезпечення позову (ураховуючи зазначене у Розділі 3 даної Постанови), Верховний Суд зазначає таке.

7.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

7.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

7.4.1. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.6. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

7.7. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

7.8. Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

7.9. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів.

7.9.1. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

7.10. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача здатне суттєво погіршити його майновий стан, а тому у задоволенні заяви у відповідній частині слід відмовити, при цьому наявні підстави для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача (окрім наведених у судовому рішенні об`єктів) в межах ціни позову, оскільки існують обставини, що в підсумковому висновку можуть свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, враховуючи, що статутний капітал відповідача менший від заявлених позовних вимог, а також, що частина майна перебуває під обтяженням.

7.11. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову та відмовляючи у задоволенні такої заяви відповідно, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.

7.11.1. Висновок суду першої інстанції про можливість звернення банком стягнення на предмет іпотеки на теперішній час є необґрунтованим та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення зобов`язань за кредитними договорами відповідачем, або наявність претензій банку до відповідача щодо виконання зобов`язання. При цьому судом залишено поза увагою, що строк виконання основного зобов`язання настане лише у 2029 році.

7.11.2. Разом з тим, позивачем не наведено і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на реалізацію значної кількості належного відповідачу майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем протягом 2019-2021 років лише активно придбавалась нерухомість.

7.12. Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

7.13. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

7.14. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

7.15. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

7.16. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.17. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

7.18. При цьому заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

7.19. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.19.1. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, застосовуючи статті 136, 137 ГПК України, вказав, що позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами обставини, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів це призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що доводи заявника, є припущеннями, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

7.20. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

7.21. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

7.22. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

7.23. Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статтей 136, 137 ГПК України засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

7.24. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

7.25. Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 та у постановах Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, від 06.10.2022 у справі №905/446/22 щодо застосування статтей 136, 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову, суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.25.1. Застосування судом положень статей 136, 137 ГПК України у вказаних справах залежало від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність у судових рішеннях.

7.25.2. Суд апеляційної інстанції відмовив у застосуванні заходів забезпечення позову у зв`язку з недоведеністю заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.25.3. Відтак, застосування судом апеляційної інстанції норм права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

7.26. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

7.26.1. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.26.2. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.27. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136, 137, 236 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї Постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №916/2239/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко