Рішення

від 06.03.2023 по справі 548/191/23

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/191/23

Провадження № 2/548/192/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2023 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Старокожко В.П.,

з участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Павелко Р.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4986, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 55512, 16 гривень за період з 08.02.2018 по 23.01.2020.

Однак вказує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався нечинним пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 №1172. Крім того, зазначає, що позивач повністю погасила заборгованість по кредитному договору ще в 2013 році.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості.

Таким чином, вважає, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, а нотаріус при вчиненні такого виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" Велікданов С.К. надав заяву про визнання позовних вимог, в якій визнав позов в повному обсязі та просив стягнути з відповідача лише 50% судового збору та зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічов О.М. документи, надіслані судом, не отримав по причині своєї відсутності за юридичною адресою свого місця знаходження.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відзиву на позов до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 24.01.20202 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4986, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 55512,16 грн за період з 08.02.2018 по 23.01.2020.

03.02.2022 державним виконавцем Барановською С.М. було відкрито виконавче провадження.

З цієї постанови позивачеві стало відомо про те, що 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4986, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 55512,16 грн за період з 08.02.2018 по 23.01.2020.

Не погодившись з даним виконавчим написом, позивач вважає стягнену за виконавчим написом суму заборгованості спірною, а тому звернулася до суду за захистом свого права, подавши позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, ст. 18 ЦК України передбачено здійснення захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Останній вчиняється, як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус Гуревічов О.М. керувався нечинним пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 №1172.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19), в постанові від 15 січня 2020 року (справа № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19), в постанові від 02 липня 2019 року (справі № 916/3006/17, провадження №12-278гс18).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягувач ТОВ "Фінансова компанія управління активами" надав нотаріусу всі документи, які необхідні для вчинення виконавчого напису.

Відповідач ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та третя особа приватний нотаріус Гуревічов О.М. не надали матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Про витребування судом вказаних документів відповідач та третя особа повідомлялись належним чином.

Таким чином, ухвали суду про витребування доказів залишились невиконаними.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясуваня якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості в розмірі 55512,16 гривень провадилось у безспірному порядку.

Суду відповідачем та приватним нотаріусом не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед стягувачем ТОВ "Фінансова компанія управління активами", тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 була належним чином обізнана про порушення нею грошового зобов`язання та можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.

Також суду не надано доказів того, що кредитний договір, який подавався нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був нотаріально посвідчений.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус, по-перше: не перевірив наявність права вимоги у стягувача до боржника; по-друге: не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості; втретє: вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим; та вчетверте: вчинив виконавчий напис поза межами строку, встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем, ненадання останнім належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, а також ненадходження на запити суду копії нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.133, ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп, так як відповідач визнав позов до розгяляду справи по суті.

Іншу частину сплаченого позивачем судового збору слід компенсувати позивачу за рахунок держави.

Що стосується заяви представника відповідача про визнання позову та зменшення стягнення витрат на правову допомогу, в якій він просив стягнути з відповідача лише 3000 грн витрат на правничу допомогу, то вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як заява про визнання позову подана відповідачем до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового зору.

Крім того, представник позивача просив стягнути на користь позивача з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатми розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до пункту 3.4 Договору без номеру від 29 січня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги позивач та його представник - адвокат Павелко Р.С. погодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі в сумі 7 000 гривень. Розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу, оплата здійснюється у формі передоплати в момент підписання договору.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача надано останньому такі послуги: попередня консультація 1 година, підготовка і подання цивільного позову 5 годин, додаткова консультація 1 година. згідно детального опису адвокатом виконано робіт на 9100 грн, клієнтом фактично сплачено 7 000 грн.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, з урахуванням того, що представник позивача не брав участі в судових засіданнях, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є завищеними.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було складено лише позовну заяву та зібрано документи до позовної заяви, приймаючи до уваги відносно невеликий проміжок часу, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), малозначності спору, суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн є необґрунтованим та явно завищеним.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу до 3500 грн, що буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 4986 від 24.01.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 55512 грн 16 коп., з яких: 34858 грн 90 коп - заборгованість за тілом кредиту; 20503 грн 26 коп. - забогованість за нарахованими та не сплаченими процентами та комісією, 150 грн - плати за вчинення нотаріального напису за період з 08.02.2018 по 23.01.2020 - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> (код ЄДРПОУ 35017877, поштовий індекс: 08200, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, оф. 203) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн та 536 грн 80 коп витрат по сплаті судового збору, всього 4036 (чотири тисячі тридцять шість) грн 80 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області (ЄДРПОУ 37888111, адреса: м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 78-А, Полтавська область) повернути ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого 29.01.2023 судового збору (згідно квитанції № С3СС-86Е0-70ТМ-7Е45 від 29.01.2023 ), що становить 536 грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 06.03.2023 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> (код ЄДРПОУ 35017877), місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, оф. 203 Київської області.

Третя особа Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) ( ЄДРПОУ 34865290), місцезнаходження м. Хорол, вул. Незалеєжності, 21-А Полтавської області.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_3 .

Головуючий