Ухвала

від 06.03.2023 по справі 160/4110/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 березня 2023 р.Справа №160/4110/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» (вул. Давидова, буд. 58-Б, м. Дніпро, 49035, код ЄДРПОУ 42683305) до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради (вул. Троїцька, буд. 22-А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 33612019), в якій позивач просить:

- зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/2745/23 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про оскарження пунктів 53, 54, 55, 56 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.01.2023 р. № 16-24/1 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра»;

- визнати протиправними та скасувати припис з № 007009 від 28 лютого 2023 року, винесений Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради на ім`я власника металевої споруди, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Карла Роде, 58-Б, яким є Релігійна організація «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег».

Разом з позовною заявою Релігійною організацією «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- заборонити Комунальному підприємству «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії з демонтажу огорожі, хвіртки та воріт, розташованих з адресою: м. Дніпро, вул. Карла Роде, в районі буд. 58-Б, які знаходяться у власності Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег»;

- зупинити дію припису за № 007009 від 28 лютого 2023 року, винесеного Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради на ім`я власника металевої споруди, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Карла Роде, 58-Б, яким є Релігійна організація «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег».

В обґрунтування заяви зазначено, що з метою захисту свого права власності ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» вимушено разом із позовною заявою про визнання протиправним та скасування припису за № 007009 від 28 лютого 2023 року, винесеного Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради на ім`я власника металевої споруди, розташованої за адресою; м. Дніпро, вул. Карла Роде, 58-Б, яким є Релігійна організація «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег», подати заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного припису, а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж належної на праві власності ЄХЦ «БОЖИИ КОВЧЕГ» огорожі, хвіртки та воріт за адресою; м. Дніпро, вул. Карла Роде, 58-Б (колишня назва вулиці - вул. Давидова), в тому числі металевої споруди, зазначеної в приписі за № 007009 від 28.02.2023 р.

Зазначає, що 28 лютого 2023 року представники відповідача приїхали та почали демонтувати споруду, зазначену в оскаржуваному приписі з посиланням на те, що все що сказано в пунктах 53, 54, 55, 56 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.01.2023 р. № 16-24/1 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра». Також інспектор, який виписав та вручив припис, повідомив, проте, що представники відповідача демонтували частину визначених в пунктах 53, 54, 55, 56 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.01.2023 р. № 16-24/1 споруд, і наступного разу демонтують все, що залишилось.

Враховуюче явне свавілля зі сторони, зокрема, відповідача - Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, існує реальна загроза, що в будь-який момент споруди, які належать на праві власності ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» будуть демонтовані та вивезені в невідомому напрямку, як зазвичай практикують вказані органи, і потім неможливо буде взагалі відновити порушені права ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ».

Також, оскільки в будівлі ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» фактично проходять богослужіння та діє недільна школа для діточок, то демонтаж огорожі, яка розділяє територію ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» від дороги, по якій постійно їздять транспортні засоби, створить небезпеку для життя та здоров`я парафіян церкви, в тому числі діточок.

Заявник зазначає, що ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» є власником будівель і споруд, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Давидова (нова назва - вулиця Карла Роде), будинок 58-Б. Отже, право власності ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» на огорожі, хвіртку та ворога, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Карла Роде, в районі буд. 58-Б, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується, як зазначалось вище, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.11.2019 р. № 188436496.

Включення відповідачем в пункти 53, 54, 55, 56 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.01.2023 р. № 16-24/1 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра» належної ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЕГ» на праві власності огорожі, хвіртки та воріт з метою її демонтажу грубо порушує ч. 4 ст. 13, ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки захист в Україні права власності є одним з основних принципів, які притаманні демократичному суспільству, а відповідно, винесений відповідачем припис за № 007009 від 28.02.2023 р. також є протиправним.

Отже, як вважає позивач в даному випадку існують обидві підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, а необхідність їх вжиття пов`язана з тим, що відповідач в будь-який момент може демонтувати огорожу, хвіртку та ворота, які знаходяться у власності ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ», а тому, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ», за захистом яких ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» звернулось до суду.

Таким чином, оскільки оскаржуваний позивачем припис (на переконання заявника) є явно незаконними і суттєво порушує права ЄХЦ «БОЖИИ КОВЧЕГ», як власника огорожі, хвіртки та воріт по вул. Карла Роде (колишня назва - вул. Давидова), 58-Б у м. Дніпрі, в цій справі є обґрунтовано вкрай необхідним забезпечення позову з метою ефективного захисту порушеного права позивача.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову по вказаній справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За умовами ч. 4ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно дост. 151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання та, з цією метою, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що 03.03.2023 року до суду надійшла позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати припис з № 007009 від 28 лютого 2023 року, винесений Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради на ім`я власника металевої споруди, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Карла Роде, 58-Б, яким є Релігійна організація «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег».

Отже предметом позовної заяви є надання оцінки законності припису Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № 007009 від 28.02.2023 року.

Таким чином, посилання у заяві про забезпечення позову на висновки ухвали про забезпечення позову у справі № 160/2745/23, як на підставу для її задоволення, суд вважає недоцільним, оскільки остання має інший предмет позову, а саме визнання протиправними та скасування пунктів 53, 54, 55, 56 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.01.2023 р. № 16-24/1 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра».

Що стосується способу в який позивач просить суд забезпечити цей позов, то суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 990/99/22, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що рішення про демонтаж тимчасових споруд не є розпорядженням майна, проте демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом, яким врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням споруд, який у визначених випадках передбачає повернення майна.

Що стосується понесення позивачем певних матеріальних збитків у звязку із демонтажем, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у схожих правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 посилається на приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також, суд зазначає, що заява ЄХЦ «БОЖИЙ КОВЧЕГ» про забезпечення позову не містить доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся; не наведено заявником і очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень чи порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Необхідно звернути увагу і на те, що у разі забезпечення позову у спосіб зазначений позивачем, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква "Божий ковчег" про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150-154,241-243,248 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Релігійної організації «Релігійна громада «Євангельська християнська церква «Божий ковчег» про забезпечення позову - відмовити.

Копію цієї ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно достатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна