Рішення

від 07.03.2023 по справі 160/573/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Справа № 160/573/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/573/23 за позовом Приватного підприємства «МАКСИМА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

09.01.2023 року Приватне підприємство «МАКСИМА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Дніпровської митниці №UA110130/2022/000631;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів UA110130/2022/000197/1 від 14.12.2022 року.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 10.01.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Дніпровської митниці №UA110130/2022/000631;

- рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів UA110130/2022/000197/1 від 14.12.2022 року;

- митну декларацію від 12.12.2022 року, разом із додатками;

- запит митниці щодо додаткових документів;

- листи позивача від 14.12.2022 року разом із додатковими документами;

- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.

27.01.2023 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

01.02.2023 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 07.03.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом за ціною договору.

Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є формальними і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися товариством при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Максима» (покупець) та компанією Tinox Chemie GmbH (Німеччина, продавець) укладено контракт №MAXTIN від 05.11.2018 року, у відповідності до умов якого, продавець продає, а покупець купує діоксид титану, в кількості, за цінами і на умовах, викладених в додатках (специфікаціях), які є невід 'ємною частиною цього контракту.

На виконання умов контракту №MAXTIN від 05.11.2018 року сторони уклали специфікацію №15 від 08.08.2022 року, пунктом 1 якої визначено, що продавець продає, а покупець купує на умовах CIF Гданськ/Гдиня, Польща такі продукти: діоксид титана R-2160 - у кількості 24000 кг.

Пунктом 2 специфікації №15 від 08.08.2022 визначено, що вартість продуктів встановлена наступною: діоксид титану R-2160 по USD 3,05/кг на умовах CIF Гданськ/Гдиня, Польща. Вартість тари та упаковки включена у вартість продуктів. Загальна вартість продуктів проданих згідно з цією специфікацією становить USD 73200,00 (сімдесят три тисячі двісті доларів США і нуль центів).

Відповідно пункту 3 специфікації №15 від 08.08.2022 року оплата за діоксид титану R-2160 здійснюється таким чином: покупець робить 30% передплату вартості проданих товарів, згідно цієї специфікації та 70% після передачі продавцем Океанського Коносаменту засобами електронного зв`язку.

Згідно з пунктом 4 специфікації №15 від 08.08.2022 року термін відвантаження діоксиду титана R-2160 у кількості 24000 кг - протягом 14 днів з моменту отримання передплати у розмірі 30% від загальної вартості цієї специфікації покупець.

На виконання умов контракту №MAXTIN від 05.11.2018 року та специфікації №15 від 08.08.2022 року ПП «Максима» здійснили оплату у розмірі 21960 доларів США, що підтверджується квитанцією від 09.09.2022 року та у розмірі 51240 доларів США, що підтверджується квитанцією від 18.10.2022 року

Tinox Chemie GmbH (Німеччина) поставило ПП «Максима» діоксид титана R-2160 у кількості 24000 кг, що також підтверджується копією митної експортної декларації від 26.09.2022 року №531620220161850704, а також автотранспортними накладними (CMR) №1983-1 від 05.12.2022 року та №1983-2 від 05.12.2022 року.

Транспортування товару здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 18.01.2019 року №18.01.2019/2910Д укладеного з ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980).

З метою митного оформлення товару 12.12.2022 року ПП «Максима» подали до митниці електрону вантажно митну декларацію №22UA110130023170U9, в якій вартість товару визначено за основним методом у сумі 78890,17 доларів США.

Так, на підтвердження вартості товару, позивачем були надані такі документи, що підтверджують ціну на товар за ціною контракту, а саме:

сертифікат якості (Certificate of quality) від 01.10.2022 року;

пакувальний лист (Packing list) №TTNOX-22063 від 01.10.2022 року;

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №TINOХ-22063 від 01.10.2022 року;

коносамент (Bill of lading) №1048607534 від 01.10.2022 року;

автотранспортна накладна (Road consignment note) №1983-1 від 05.12.2022 року;

автотранспортна накладна (Road consignment note) №1983-2 від 05.12.2022 року;

сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №22С5101А0615/00029 від 28.10.2022 року;

висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142008200-1554 від 16.09.2019 року;

платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWEFT від 09.09.2022 року;

платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 18.10.2022 року;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3 130 від 22.11.2022 року;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3 347 від 22.11.2022 року;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3 306 від 05.12.2022 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2012-1 від 05.12.2022 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2012-2 від 05.12.2022 року;

страховий поліс №МGОS20008 від 01.10.2022 року;

специфікація №15 від 08.08.2022;

контракт №МАХТIN від 05.11.2018 року;

договір про надання послуг митного брокера №12 від 10.07.2020 року;

договір (контракт) про перевезення №0212-22/1348 від 02.12.2022 року;

договір (контракт) про перевезення №18.01.2019/291ОД від18.01.2019 року;

договір (контракт) про перевезення №31.10.2022/328 ОД-П від 31.10.2022 року;

договір (контракт) про перевезення №1 від 02.11.2022 року;

інші некласифіковані документи №238435/кт/10 від 11.09.2019 року;

копія митної декларації країни відправлення (митна експортна декларація) №531620220161850704 від 26.09.2022.

Встановлено, що митницею направлено декларанту повідомлення про надання документів у зв`язку із генеруванням обов`язкових форм контролю.

Товариством, листом від 14.12.2022 року №141201/22 на запит відповідача надавались додаткові документи та пояснення, які підтверджують заявлену ціну товару, зокрема за ціною контракту.

14.12.2022 року Дніпровською митницею було прийнято оскаржуване рішення №UA110130/2022/000197/1 про коригування митної вартості товарів.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем (78 890,17 доларів США, що еквівалентно сумі 2 884 903,21 грн. по курсу 36,5686) та скоригованої відповідачем рішенням про коригування митної вартості № UA110130/2022/000197/1 від 14.12.2022 року (93 420,00 доларів США, що еквівалентно сумі 3 416 238,61 грн. по курсу 36,5686) склала 531 335,40 грн., з яких сума митних платежів складає 106 267,08 гривень.

Розрахунок суми 106267,08 грн:

- 531 335,40 грн х 20% (ставка ПДВ) = 106 267,08 грн (сума митних платежів).

У зв`язку із прийняттям рішенням про коригування митної вартості, Дніпровською митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000631 від 14.12.2022 року, якою відмовлено у митному оформлення (випуску) товарів.

У відповідності до висновків контролюючого органу «...декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме - не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ. Підставою зазначених вище висновків стало таке: «...Відповідно до наданого декларантом листа від 14.12.2022 року №Лист №141201/22 підтверджено суб`єктивний характер виданого прайс-листа адже її надано на вимогу ПП «МАКСИМА» і конкретно для поставки оцінюваного товару, а не знеособленому колу осіб. Те ж саме стосується комерційної пропозиції, яку створено не як документ, на підставі якого в тому числі здійснювалась поставка оцінюваної партії товару, а після оплати та початку постачання товару. Зазначені у цьому листі причини падіння фактурної вартості товару носять загальний характер. Калькуляція собівартості від виробника відсутня, довідкову інформацію у вигляді висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини декларантом не надано, що унеможливлює перевірку числового значення фактурної вартості товару. У графі 70 платіжного доручення від 01.12.2022 року №1719 «Призначення платежу» зазначено рахунок від 22.11.2022 року №3130. Сума, сплачена за вищезазначеним платіжним дорученням складає 339795,56 грн., що не відповідає числовому значенню рахунку №3130 від 22.11.2022 у розмірі 162583,91 грн. Наданий до митного контролю рахунок від 22.11.2022 року №3 347 містить інформацію щодо транспортно-експедиторського обслуговування на території України. Таким чином, дані не можуть бути використані для здійснення перевірки складових митної вартості оцінюваної партії товару. Відповідно до п.11 заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 28.10.2022 року №3аявка №2012 зазначено 9200,00 дол. США (ТЕО за територію України, міжнародне автоперевезення, експедиторська винагорода). У переліку послуг, за які виставлена сума 9200,00 дол. США не включено витрати в межах території України та морський фрахт (узгоджена в заявці судноплавна лінія: YML), однак, за сумою рахунків від 22.11.2022 року №3 130, від 05.12.2022 року №3 306, від 22.11.2022 року №3 347, експедитором виокремлено з еквіваленту 9200 дол.США у національній валюті на території України за послугою «Транспортно-експедиторське обслуговування на території України» (без зазначення маршруту). Разом з тим, згідно з п.3.4 договору від 18.01.2019 №18.01.2019/291 ОД зазначено, рахунок за послуги межами митної території України виставляється у гривнях по курсу міжбанку. Рахунок на послуги, виконані в межах митної території України виставляється у гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Крім того, вищезазначена заявка у п. 17 «Додаткові витрати» містить дані щодо клієнт зобов`язуються відшкодувати Експедитору додаткові; витрати, в тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у Експедитора при виконанні цього договору. Відомості щодо навантаження та розвантаження відсутні у наданих до митного контролю документах та у митній декларації на товар. Крім того, в листі від декларанта від 14.12.2022 року Лист №141201/22 зазначено про те, що договір з постачальником послуги з перевезення ТОВ «Захід» надано. Проте, даний договір укладений не з експедитором ТОВ «Таніт Груп», а з ТОВ «ВІЛЛ ДАН». Дані щодо ТОВ «ВІЛЛ ДАН» відсутні серед наданих до митного контролю документах, в тому числі рахунках на оплату послуг та інших документах.»

Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг за №22UA110130023555U4 від 15.12.2022 року під гарантійні зобов`язання.

Позивач не погоджується з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000631 та із рішенням про коригування митної вартості №UA110130/2022/000197/1 від 14.12.2022, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Згідно із статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Згідно із пунктом А3 правил Інкотермс, в редакції 2010 року, умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight / вартість, страхування, фрахт): a) продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладення договору перевезення товару від пойменованого пункту поставки, якщо він визначений, у місці поставки до пойменованого порту призначення або, якщо погоджено, до будь-якого пункту в такому порту. Договір перевезення має бути укладений за рахунок продавця, на звичайних умовах і передбачати перевезення за зазвичай прийнятим напрямком на судні такого типу, яке зазвичай використовується для перевезення проданого товару; b) продавець зобов`язаний власним коштом здійснити страхування вантажу, що відповідає, принаймні, мінімальному покриттю, як це передбачено пунктом "С" Інституційних умов страхування вантажів (Institute Cargo Clause) (LMA/IUA) або іншими подібними умовами. Страхування повинно забезпечувати товар, починаючи від пункту поставки, як передбачено в пунктах А4 і А5 і, принаймні, до поіменованого порту призначення. Продавець зобов`язаний надати покупцеві страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Продавець зобов`язаний поставити товар або шляхом поміщення його на борту судна, або шляхом надання товару, поставленого таким чином. У тому і в іншому випадку продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період і у спосіб, що є звичайним для цього порту (пункт А4).

Продавець зобов`язаний оплатити: a) усі витрати, що відносяться до товару, до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, що оплачуються покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і b) фрахт та інші зазначені у пункті A3 a) витрати, включно з витратами на навантаження товару на борт судна та будь-якими зборами у зв`язку з вивантаженням товару в узгодженому порту розвантаження, що за договором перевезення покладені на продавця; і c) витрати зі страхування, зазначені в пункті A3 b); d) якщо буде потрібно, витрати з виконання митних формальностей, необхідних для вивезення товару, а також мита, податки і збори, які сплачуються при вивезенні, а також витрати з його перевезення через будь-яку країну, якщо вони за умовами договору перевезення покладені на продавця (пункт А6).

Згідно із пунктом Б6 правил Інкотермс покупець зобов`язаний, при дотриманні положень пункту A3 a), оплатити: a) всі витрати, що відносяться до товару, з моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком, якщо це може бути застосовано, витрат по виконанню митних формальностей для вивезення товару, а також податків, зборів та інших витрат, що підлягають сплаті при вивезенні, як передбачено в пункті А6 d); b) усі витрати і збори, що відносяться до товару, під час транзиту до його прибуття в узгоджений порт призначення, якщо тільки такі витрати і збори не належать за договором перевезення до продавця; c) витрати з вивантаження, включно з ліхтеруванням і портовими зборами, якщо тільки такі витрати і збори не відносяться до продавця за договором перевезення; d) будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок ненаправлення продавцем сповіщення відповідно до пункту Б7, з узгодженої дати або з дати закінчення узгодженого періоду для відвантаження, за умови, що товар був явно індивідуалізований як товар, який є предметом договору; e) якщо це може бути застосовано, витрати з оплати податків, зборів та інших офіційних зборів, а також із виконання митних формальностей, що підлягають оплаті під час ввезення товару, та витрати на його транспортування через будь-яку країну, якщо тільки такі витрати та збори не відносяться на продавця, а також витрати з оплати митних формальностей; f) витрати з додаткового страхування, що забезпечується на прохання покупця, як передбачено в пунктах A3 b) і Б3 b).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої Декларантом.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення Декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих Декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку доводам митниці щодо не підтвердження оплати товару, суд зазначає про таке.

Стосовно підтвердження вартості транспортування, слід зазначити про таке.

Встановлено, що згідно пункту 2 специфікації №15 від 08.08.2022 року до контракту №MAXTIN від 05.11.2018 року вартість продуктів встановлена наступною: діоксид титану R-2160 по USD 3,05/кг на умовах CIF Гданськ/Гдиня, Польща.

Термін CIF (англ. Cost, Insurance and Freight) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця.

Отже, транспортні витрати від порту Гданськ/Гдиня, Польща до митного порту в Україні покладаються на позивача.

Перевізником ТОВ «ТАНІТ ГРУП» виставлено за послуги транспортування три рахунки, а саме: рахунок-фактура №3 130 від 22.11.2022 на суму 162583,91 грн., разом з ПДВ; рахунок-фактура №3 347 від 22.11.2022 на суму 7313,87 грн, разом з ПДВ; рахунок-фактура №3 306 від 05.12.2022 на суму 169897,78 грн., разом з ПДВ. Разом сума вказаних вище рахунків за послуги перевезення складає 339795,56 гривень.

Вказані послуги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1719 від 01.12.2022 року на суму 339795,56 гривень.

Вказані вище документи були надані контролюючому органу під час здійснення перевірки, а підстави їх неврахування відповідачем зводяться до зазначення в платіжному дорученні №1719 від 01.12.2022 року не всіх виставлених рахунків, а лише рахунку №3 130 від 22.11.2022 року.

Однак, на думку суду, такі обґрунтування не можуть бути підставою тверджень щодо ненадання транспортно-експедиційних послуг.

Встановлено, що ТОВ «ТАНІТ ГРУП» надано довідки на підтвердження вартості перевезення товару, а саме: №2012-1 від 05.12.2022 року, згідно з якою вартість ТЕО за територією України (по території Польщі) складає 68 888,91 грн та міжнародне перевезення по маршруту від пункту Блоне, Польща до митного пункту Рава, Руська Україна складає 31495,00 грн, разом 100383,91 грн.; №2012-2 від 05.12.2022 року, згідно з якою вартість ТЕО за територією України (по території Польщі) складає 76 202,78 грн. та міжнародне перевезення по маршруту від пункту Блоне, Польща до митного пункту Рава, Руська Україна складає 31495,00 грн., разом 107697,78 гривень.

Загальна вартість наданих послуг складає 208081,69 гривень.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем було належно обґрунтовано, що вартість послуг транспортування товару по території Польщі до митного пункту в Україні складає 208081,69 гривень.

Зазначені вище обставини, також підтверджуються заявкою №2012 від 28.10.2022 року до договору від 18.01.2019 №18.01.2019/291ОД, укладеного ТОВ «ТАНІТ ГРУП».

Так, у вказаній заявці визначено, що вартість послуг з транспортування діоксиду титану з місця митного оформлення - Гданськ, Польща до пункту доставки - Дніпро, Україна, складає 9200 доларів СІЛА, що в еквіваленті на гривню дорівнює 339795,56 грн., тобто вказана сума оплачується позивачем за транспортування товару від Гданськ, Польща до місця фактичного розвантаження - Дніпро, Україна.

У той час, як вартість транспортування, яка у відповідності до умов контракту №МАХТІN від 05.11.2018 року входить до вартості товару, а саме: за транспортування товару від Гданськ, Польща через склад експедитора для перепакування у Блоне, Польща - до митного пункту Рава, Руська Україна (без вартості послуг за транспортування товару від митного пункту Рава, Руська Україна до міста Дніпра, Україна), складає суму у розмірі 208081,69 грн.

Отже, позивачем обґрунтовано було включено до митної вартості товару вартість транспортних послуг у розмірі 208081,69 грн., які були підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, слід вказати, що позивачем додатково були надані договори транспортно-експедиційних послуг ТОВ «ТАНІТ ГРУП» з його контрагентами, як такі, що впливають на визначення митної вартості товару, адже їх вартість не впливає на вартість придбаних позивачем послуг у ТОВ «ТАНІТ ГРУП», а є послугами, придбаними ТОВ «ТАНІТ ГРУП» в процесі ведення власної господарської діяльності.

Зазначені обставини викликані в тому числі тим, що пряме транспортування через порт Одеса, Україна, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації наразі неможливо, тому транспортування відбувається через країни Європи, зокрема, через Польщу, що викликає необхідність залучення інших експедиторів під час транспортування товару за вказаним маршрутом.

Щодо інших доводів контролюючого органу, слід зазначити про таке.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не є документами, які впливають на порядок розрахунку вартості товару, а лише є додатковими підтверджуючими документами щодо придбання товару.

Заявлений рівень транспортних витрат був врахований ПП «МАКСИМА» при відображенні митної вартості товару, що підтверджується додатково наданими документами до митного оформлення.

Щодо договорів, слід вказати про те, що додаткові договори перевезення та експедиційних послуг, надані позивачем до Дніпровської митниці, підтверджують придбання ТОВ «ТАНІТ ГРУП» вказаних послуг за ланцюгом та стосуються виключно взаємовідносин ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та його контрагентів.

Позивач надавав вказані документи з метою повного та всебічного підтвердження факту транспортування товару на всіх етапах територіального переміщення.

Отже, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що Декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товару.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані Декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена, що є підставою для визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та прийнятої на його підставі картки відмови у митному оформлення (випуску) товарів.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Приватного підприємства «МАКСИМА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5368,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становить 6000,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг позивачем до суду надано: договір про надання правничої допомоги від 29.12.2022 року, ордер Серія АЕ №1116703 від 29.12.2022 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Інших доказів не надано, зокрема опис і вартість правової допомоги, опис витраченого часу, акт здачі приймання робіт, рахунки, платіжне доручення/квитанція на суму 6000,00 грн., інші докази, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «МАКСИМА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів UA110130/2022/000197/1 від 14.12.2022 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яка прийнята Дніпровською митницею №UA110130/2022/000631.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «МАКСИМА» судові витрати з оплати судового збору в сумі 5368,00 гривень. В частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Позивач: Приватне підприємство «МАКСИМА» (49005, м.Дніпро, вул. Погребняка, 7, код ЄДРПОУ 30392830).

Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.03.2023 року.

Суддя В.В. Ільков