Рішення

від 07.03.2023 по справі 520/28704/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.03.2023 р. справа №520/28704/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Бази відпочинку "Коксохімік" прозастосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Головне управління, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) повне зупинення (заборону) експлуатації будівель та споруд базою відпочинку "Коксохімік", за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, 4 шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання; 2) зобов`язання бази відпочинку "Коксохімік" припинити використання цих будівель і споруд за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, 4 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав на існування порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідач, база відпочинку "Коксохімік" (далі за текстом База відпочинку, суб`єкт господарювання), із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що частина виявлених перевіркою недоліків уже усунута, частина не відповідає дійсності, а решта не створює ризиків виникнення реальної загрози життю та здоров`ю людини. Наполягав, що застосування правила пропорційності не дозволяє вжити заходи державного нагляду (реагування) у вигляд повного зупинення експлуатації будівлі.

Відзив на позов надійшов до суду - 14.02.2022 р.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи відповідач не подавав. Клопотань про існування наміру на подачу будь-якого процесуального документа відповідач не подавав. Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу будь-якого процесуального документа відповідач не подавав. За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Порівнюючи суспільну значимість об`єктів захисту згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 242 КАС України з об`єктами захисту згідно з ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.3, 8 Конституції України, суд вважає за необхідне віддати беззаперечний пріоритет інтересу захисту життя та здоров`я людини, а відтак, попри зміст ч.1 ст.77 КАС України весь тягар доказування у даному спорі покладає на невладного суб`єкта - відповідача по справі.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області в особі Чугуївського районного управлінням (котрий функціонує у якості структурного підрозділу владного суб`єкта юридичної особи публічного права; далі за текстом - Управління) відносно низки суб`єктів права, до кола яких входить і відповідач було видано наказ від 10.09.2021р. №30 про призначення планової перевірки об`єкту.

Доказів оскарження відповідачем цього правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у судовому або адміністративному порядку учасниками спору до суду не подано.

Відтак, у межах даного спору суд виходить із того, що означене рішення суб`єкта владних повноважень не втрачало юридичної сили.

27.09.2021р. на реалізацію даного наказу було видано посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке було отримано працівником Бази відпочинку. (а.с.20 зворот).

Доказів вчинення Базою відпочинку недопуску органу публічної адміністрації до проведення перевірки матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає юридично неспроможними усі доводи Товариства про порушення органом публічної адміністрації процедури проведення заходу нагляду (контролю).

Результати проведення планового заходу державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки з питання додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки оформлені актом від 08.10.2021р. №285 (далі за текстом - Акт).

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи доказів протилежного суд виходить із того, що дії владного суб`єкта з приводу проведення заходу планового державного нагляду (контролю) відповідачем ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня не оскаржені.

У тексті Акту викладені власні судження органу публічної адміністрації з приводу вчинення Базою відпочинку низки порушень у сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки, які тягнуть за собою ризик настання негативних наслідків у вигляді пожежі, а саме: 1) об`єкт не в повному обсязі забезпечений водою для здійснення пожежогасіння (п.10 за текстом Акту); 2) сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (п.12 за текстом Акту); 3) з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в розподільчих коробках нежитлової будівлі з верандою не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (п.13 за текстом Акту); 4) у веранді нежитлової будівлі допускається улаштування та експлуатація тимчасової електромережі (п.14 за текстом Акту); 5) в приміщенні нежитлової будівлі, та приміщенні пральні електророзетки та вимикачі не встановлені на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (п.15 за текстом Акту); 6) в приміщенні сторожки допускається користування пошкодженою розеткою (п.16 за текстом Акту); 7) на веранді нежитлової будівлі допускається підвішування світильника безпосередньо на струмопровідний провід (п.17 за текстом Акту); 8) в приміщенні душової нежитлової будівлі від бойлеру допускається експлуатація дроту з пошкодженою ізоляцією (п.18 за текстом Акту); 9) в нежитловій будівлі допускається застосування саморобного подовжувача, який не відповідає вимогам ПУЕ (п.19 за текстом Акту); 10) не здійснено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (п.20 за текстом Акту); 11) корпус не обладнаний пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (п.21 за текстом Акту); 12) всі будівлі та споруди не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п.22 за текстом Акту); 13) до природного вододжерела не влаштований під`їзди з майданчиком (пірсами) розміром не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року (п.23 за текстом Акту); 14) водонапірна башта не пристосована для відбору води пожежно-рятувальною технікою будь-якої пори року (п.24 за текстом Акту); 15) територія об`єкта та приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками (п.25 за текстом Акту); 16) відповідальним за пожежну безпеку на об`єкті не визначено необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння (п.26 за текстом Акту); 17) на території бази відпочинку пожежні щити (стенди) не встановлено з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі (п.28 за текстом Акту).

Отже, за текстом Акту одним із недоліків у дотриманні Базою відпочинку належного рівня пожежної безпеки є відсутність необхідної кількості справних вогнегасників.

Стверджуючи, що рівень стану пожежної безпеки та техногенної безпеки на об`єктах, які використовуються відповідачем у межах господарської діяльності, створює реальну загрозу життю людей та здоров`ю людей, адміністративний орган ініціював даний спір.

Разом із відзивом відповідач подав до суду документи в усунення частини відображених у тексті Акту недоліків (п.1, п.2, п.3, п.5, п.6, п.7, п.8, п.9, п.11, п.12, п.13, п.14, п.15, п.16, п.19, п.20, п.21, п.22 за текстом Акту) та докази оплати накладеного на керівника Товариства штрафу за порушення правил пожежної безпеки.

Факт вчинення дій з приводу усунення відображених в тексті Акту недоліків у даному конкретному випадку сприймається судом у якості фактичного визнання Товариством неналежного стану пожежної безпеки.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У силу ст.ст. 13 і 41 Конституції України власність особи (рівно як і діяльність користувача цієї власності) не повинна створювати загроз іншим учасникам суспільних відносин.

Як визначено п.21 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України, до завдань і обов`язків осіб у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Окрім того, відповідно до п.22 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків осіб у сфері цивільного захисту належить утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.

Таким чином, обов`язок забезпечення пожежної безпеки та обов`язок забезпечення техногенної безпеки при експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів покладений законодавцем як на власників цих речей, так і на осіб, котрі використовують речі матеріального світу на відповідній правовій підставі.

Розв`язуючи спір, суд зважає, що за визначенням п.26 ч.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини;

Відповідно до п.33 ч.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно з п.п.2 і 3 ч.1 ст.50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

Повноваження компетентного адміністративного органу з приводу зниження рівня такої небезпеки полягають згідно з п.12 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68, ч.ч.1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України у зверненні до адміністративного суду з вимогою про: зупинення роботи підприємств (окремих виробництв, виробничих дільниць), зупинення експлуатації будівель (об`єктів, споруд, цехів, дільниць, агрегатів, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів), зупинення проведення робіт (будівельно-монтажних тощо), зупинення випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції (систем та засобів протипожежного захисту), зупинення надання послуг, тобто у припиненні активних діянь учасників суспільних правовідносин саме у сфері господарювання.

Таким чином, вимога про зупинення експлуатації будівель під час організації підприємницької діяльності заявлена у межах компетенції Головного управління.

Доказів заявлення цієї вимоги до неналежного відповідача матеріали справи не містять.

До фактичних підстав позову

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.10 тексту Акту об`єкт не в повному обсязі забезпечений водою для здійснення пожежогасіння (п.10 за текстом Акту).

За твердженням відповідача даний епізод порушення пожежної безпеки не існує, оскільки з суміжною Базою відпочинку "Дружба" було укладено договір від 12.02.2015р. про надання права на використання пожежного водосховища.

Однак, до матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу справності пожежного водосховища суміжної бази відпочинку, належного функціонування цього об`єкту, наявності цілодобового та безперешкодного фізичного доступу працівників відповідача на територію суміжної бази відпочинку.

Тому факт наявності цього епізоду порушення вимог пожежної безпеки слід визнати доведеним.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.12 тексту Акту сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (п.12 за текстом Акту).

За твердженням відповідача даний епізод порушення не існує у дійсності, адже відповідна будівля опломбована, не використовується та не експлуатується.

Суд змушений зауважити, що не експлуатація будь-якої будівлі за власною та вільною волею власника не свідчить про відсутність порушення вимог пожежної безпеки та наявність перепон, перешкод чи заборон на експлуатацію об`єкта у майбутньому.

Тому факт наявності цього епізоду порушення правил пожежної безпеки слід визнати доведеним.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.13 тексту Акту з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в розподільчих коробках нежитлової будівлі з верандою не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (п.13 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.14 тексту Акту у веранді нежитлової будівлі допускається улаштування та експлуатація тимчасової електромережі (п.14 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.15 тексту Акту в приміщенні нежитлової будівлі, та приміщенні пральні електророзетки та вимикачі не встановлені на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (п.15 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.16 тексту Акту в приміщенні сторожки допускається користування пошкодженою розеткою (п.16 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.17 тексту Акту на веранді нежитлової будівлі допускається підвішування світильника безпосередньо на струмопровідний провід (п.17 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.18 тексту Акту в приміщенні душової нежитлової будівлі від бойлеру допускається експлуатація дроту з пошкодженою ізоляцією (п.18 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.19 тексту Акту в нежитловій будівлі допускається застосування саморобного подовжувача, який не відповідає вимогам ПУЕ (п.19 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.20 тексту Акту не здійснено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (п.20 за текстом Акту).

За твердженням відповідача даний епізод порушення пожежної безпеки виправлений, але суд зауважує, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.12.2021р. у справі №1.381.2019.004026 усунення порушень пожежної безпеки повинно доводитись саме актом позапланової перевірки.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.21 тексту Акту корпус не обладнаний пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (п.21 за текстом Акту).

За твердженням відповідача даний епізод порушення не існує у дійсності, адже відповідна будівля опломбована, не використовується та не експлуатується.

Суд змушений зауважити, що не експлуатація будь-якої будівлі за власною та вільною волею власника не свідчить про відсутність порушення вимог пожежної безпеки та наявність перепон, перешкод чи заборон на експлуатацію об"єкта у майбутньому.

Тому факт наявності цього епізоду порушення правил пожежної безпеки слід визнати доведеним.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.22 тексту Акту всі будівлі та споруди не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п.22 за текстом Акту).

Жодних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.23 тексту Акту до природного вододжерела не влаштований під`їзди з майданчиком (пірсами) розміром не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року (п.23 за текстом Акту).

Жодних спроможних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, допустимих, належних, достатніх і достовірних доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.24 тексту Акту водонапірна башта не пристосована для відбору води пожежно-рятувальною технікою будь-якої пори року (п.24 за текстом Акту).

За твердженням відповідача даний епізод порушення пожежної безпеки виправлений, але суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.12.2021р. у справі №1.381.2019.004026 усунення порушень пожежної безпеки повинно доводитись саме актом позапланової перевірки.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.25 тексту Акту територія об`єкта та приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками (п.25 за текстом Акту).

Жодних спроможних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, допустимих, належних, достатніх і достовірних доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.26 тексту Акту відповідальним за пожежну безпеку на об`єкті не визначено необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння (п.26 за текстом Акту).

Жодних спроможних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, допустимих, належних, достатніх і достовірних доказів не подано.

Відповідно до судження органу публічної адміністрації за п.28 тексту Акту на території бази відпочинку пожежні щити (стенди) не встановлено з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м2 захищуваної площі (п.28 за текстом Акту).

Жодних спроможних доводів на спростування цього епізоду відповідачем не наведено, допустимих, належних, достатніх і достовірних доказів не подано.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що за визначенням п.26 ч.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини;

Відповідно до п.33 ч.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Суд вважає, що одномоментна дія у просторі та часі таких факторів як: кількість виявлених владним суб`єктом епізодів порушень у сфері пожежної безпеки та техногенної безпеки, характер кожного окремого епізоду порушення, сутність кожного окремого порушення (особливо за епізодом відсутності необхідної кількості справних вогнегасників), а також одночасне існування усієї сукупності порушень, визнання відповідачем факту неналежного ставлення до виконання обов`язків у сфері пожежної безпеки та техногенної безпеки (у спосіб декларування у відзиві доводу про проведення комплексу робіт з усунення/виправлення частини недоліків, відображених у тексті Акту перевірки), поза розумним сумнівом не виключає реальної загрози настання негативних наслідків від надзвичайної події для життя та здоров`я людей.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров`я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб`єкта права на території України.

До юридичних підстав позову

Пунктом 21 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до обов`язків суб`єктів господарювання віднесено забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

За приписами ч.1 ст.47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з п.п.2 і 3 ч.1 ст.50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

У силу приписів п.12 ч. 1 ст.67, ч.2 ст. 68, ч.ч. 1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров`ю людей у поєднанні з виявленим, письмово зафіксованим та документально доведеним фактом порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

При цьому, існуючі розбіжності у змісті п.12 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України (де передбачена можливість зупинення експлуатації будівель) та у змісті ч.ч.1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України (де така можливість не передбачена) суд не вважає перешкодою для застосування заходів державного реагування у цілях уникнення загрози життю та здоров`ю людей.

З огляду на наявність підтвердженої матеріалами справи реальної загрози життю та здоров`ю людей від умов діяльності відповідача, суд знаходить підстави для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування.

До вимоги про зобов`язання утриматись від експлуатації будівлі (припинити використання)

Рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на задіяння даного об`єкту нерухомості у технологічному чи технічному циклах виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг.

Відтак, підстав для постановлення окремого рішення з цього питання суд не знаходить, що зумовлює залишення позову без задоволення у цій частині.

До вимоги про знеструмлення (відключення джерел електропостачання)

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, одним із критеріїв застосування заходів реагування у сфері державного нагляду є досягнення справедливого балансу суспільного та приватного інтересів.

Унаслідок перевірки, проведеної Головним управлінням, без з`ясування усіх юридично значущих факторів в частині фізичних, технічних та просторових параметрів пристроїв електроживлення, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не доведено тих обставин, що знеструмлення об`єктів заявника об`єктивно не здатне спричинити загрози більшого рівня у зв`язку з створенням неможливості використання мобільних пристроїв пожежогасіння електричного живлення.

Окремо суд бере до уваги, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано жодних доказів про фізичні та інші параметри пристроїв (джерел) електропостачання, дислокацію цих пристроїв (джерел), об`єктивної неспроможності спричинення подією відімкнення електропостачання погіршення стану цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки за рахунок унеможливлення фізичної роботи електричних насосів (помп), іншого устаткування протипожежного призначення.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що за змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, адже спрямована на захист публічного інтересу суспільства на безпеку, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Ознак, непропорційності чи неспівмірності заявленого до застосування заходу державного реагування задекларованій адміністративним органом меті і обставинам функціонування Товариства судом не виявлено.

Приписи ч.5 ст.242 КАС України у даному конкретному випадку засвідчують існування обов`язку окружного адміністративного суду при відправленні правосуддя у межах даного спору застосувати правові висновки від 22.01.2020р. по справі №820/6923/16 (адміністративне провадження №К/9901/16684/18), де указано, що законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Подані відповідачем документи не засвідчують поза розумним сумнівом приведення Товариством стану пожежної безпеки до такого рівня, котрий безумовно та беззаперечно виключає існування неприпустимого ризику як виникнення пожежі, так і розвитку пожежі.

До того ж, суд вкотре наголошує, що за правовою позицією постанови Верховного Суду від 01.12.2021р. у справі №1.381.2019.004026 усунення порушень пожежної безпеки повинно доводитись саме актом компетентного суб`єкта права, тобто тероргану системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Наостанок, суд звертає увагу відповідача на те, що сумлінне ставлення до виконання обов`язків, а також турбота про життя та здоров`я людей не виключає, а навпаки, на думку суду, спонукає до написання на адресу позивача заяви про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки з питання стану виконання всіх приписів органів ДСУзНС та повного усунення фактів існування порушень, відображених в усіх актах попередніх перевірок ДСУзНС.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Суд окремо роз`яснює, що зупинення експлуатації об`єкта нерухомого майна не виключає проведення робіт з усунення виявлених органом публічної адміністрації недоліків у сфері пожежної безпеки та техногенної безпеки, адже за правовою природою експлуатацією є використання корисних властивостей речі матеріального світу у той час як виконання робіт з приводу усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки не охоплюється процедурою/процесом експлуатації.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зупинити експлуатацію бази відпочинку "Коксохімік" (ідентифікаційний код 23323119) будівель за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, 4 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної безпеки та пожежної безпеки, установлених згідно з актом Чугуївського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 08.10.2021р. №285.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.