Рішення

від 28.02.2023 по справі 520/20282/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2023 року № 520/20282/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Логачовій К.А.,

у присутності

представника позивача Соколенко Т.О.

представника відповідача Шевченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА-ГРІНЛАЙН" (м.Харків, вул. Суздальські ряди, 12/1, кв.26Б, ЄДРПОУ 43928041)до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська,46, м.Харків, ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА-ГРІНЛАЙН" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2021 №0192221815, прийнятого на підставі Акту про результати камеральної перевірки за травень 2021 р., яким визначено TOB "АГРОФІРМА-ГРІНЛАЙН" податкове зобов`язання у розмірі 24757198,75 грн з яких 19805759,00 грн - податок на додану вартість та 4951439,75 грн - штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що спірним рішенням на підставі акту камеральної перевірки підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції. Проте, контролюючий орган, здійснивши аналіз достовірності сформованих платником показників звітності, вийшов за межі предмету камеральної перевірки. З цих підстав просила суд визнати спірне податкове повідомлення рішення протиправним та скасувати його.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала, зазначивши, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та встановлено, що підприємством завищено податковий кредит. Виявлені порушення стало підставою для складання акту та винесення податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встанови наступні обставини.

Фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку повноти декларування податку на додану вартість згідно податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2021 року ТОВ « Агрофірма-Грінлайн».

Під час проведення перевірки встановлено порушення вимог п.198.6 ст.198, ст.200 ПК України внаслідок чого занижено р.18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду (р.9-р.17 декларації) позитивне значення , яке сплачується до Державного бюджету» на суму ПДВ 19805759,00 грн, внаслідок включення до складу податковго кредиту за травень 2001 року податкових накладних, які зареєстровано з порушенням терміну, визначеного п.201.10 ст.201 ПК України по взаємовідносинам з ТОВ «Ларімар Плюс» на загальну суму ПДВ 16418543,12 грн та ТОВ «Новалей» на суму ПДВ 3387216,02 грн., про що складено акт від 05.08.2021 № 13435/20-40-18-15-05.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення- рішення від 16.09.2021 № 0192221815 , яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 24757198,75 грн, в тому числі основний платіж 19805759 грн та штрафні санкції 4951439,75 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу лише дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання процедурних вимог ПК України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично є юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Між тим, Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесені зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 01 січня 2017 року.

На підставі викладеного, з огляду на зазначені зміни, внесені до Податкового Кодексу України суд вважає, у відповідача були наявні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати на підставі податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2021року та даних Єдиного реєстру податкових накладних питання правильності формування позивачем податкового кредиту, своєчасності сплати суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №360/1805/19.

Суд установив, що посадовою особою відповідача 05.08.2021 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2021 року (податковій декларації з ПДВ за липень 2020 року, поданій 24.06.2021 № 9167902357, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з аиправденням самостійно виявлених помилок за травень 2021 року від 20.07.2021 № 9198825196) та встановлено порушення п.198.6 ст.198, ст. 200 ПК України, яке призвело до завищення суми податкового кредиту, заявленого у цій звітності.

Перевіряючи висновки акту камеральної перевірки, суд виходив з того, що порядок формування податкового кредиту наведений у статті 198 ПК України.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з абзацами 1, 2, 23, 24 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Судом установлена, що камеральна перевірка проведена виключено на підставі даних, зазначених у податковій звітності платника податків, та даних Єдиного реєстру податкових накладних, як це передбачено підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

У ході камеральної перевірки установлено, що позивач, всупереч п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, включив до складу податкового кредиту за травень 2021 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.07.2021, суми ПДВ, зазначені у податкових накладних ТОВ "Ларімар Плюс " на загальну суму 16418543,12грн., які складені 16.05.2021 року, а зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.07.2021 року; суми ПДВ, зазначені у податкових накладних ТОВ «Новалей», які не зареєстровані у ЄРПН на суму 3387216,02 грн.

Відтак, позивач не мав права включати ці суми ПДВ до податкового кредиту за травень 2021 року, коли податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Завишення податкового кредиту призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за травень 2021 року, яка відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету.

На момент проведення камеральної перевірки не виявлено розбіжностей даних податкових декларацій та даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо сум податку на додану вартість, а підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо позивача як покупця товару відсутні.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У ході судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість висновків акту камеральної перевірки про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, які призвели до завищення суми податкового кредиту, заявленої в податковій звітності з ПДВ за травень 2021 року, та стали підставою для визначення позивачу за результатами перевірки грошового зобов`язання з податку на додану вартість та для накладення на нього штрафу.

Суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Харківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, отже у задоволенні позову про його скасування слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, тому підстави для стягнення на його користь сплаченого судового збору відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У повному обсязі рішення виготовлено 06.03.2023

Суддя Зоркіна Ю.В.