ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10784/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГШО Техпром" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Історія справи.
12.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГШО Техпром" (надалі - ТОВ "ГШО Техпром") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі Головне управління ДФС у м.Києві), правонаступником якого ухвалою суду від 23.05.2022 було визнано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - Головне управління ДПС у м.Києві) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві №8310 від 11.05.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГШО Техпром (код 40791363)" та про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головного управління ДФС у м. Києві від 11.06.2018 року №00007031402, від 11.06.2018 року №00007021402.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість за цей же період, є безпідставними і спростовуються первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарської операції з ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД".
Крім того, позивач вважає, що наказ №8310 від 11.05.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГШО Техпром" видано з порушенням вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, за відсутності підстав, оскільки позивачем надано усі документи на вимогу контролюючого органу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 (постановлене у порядку спрощенного провадження) адміністративний позов задоволено частково: закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві №8310 від 11.05.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГШО Техпром (код 40791363)"; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 року №00007031402, від 11.06.2018 року №00007021402, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив висновків перевірки та правомірність спірних рішень відповідними доказами.
Позивач не оскаржує рішення суду в частині закриття провадження в частині позовних вимог.
Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу на судове рішення в частини задоволених пзовних вимог, яке просить скасувати через порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.
Посилаючись на судову практику, апелянт вважає, що спірні рішення прийнято з дотриманням чинного законодавства і на підставі та у відповідності встановлених обставин, що підтверджуються певними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наказ №8310 від 11.05.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГШО Техпром", яким вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ГШО Техпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" за період серпень, вересень 2017 року, за наслідками якої було складено акт від 25.05.2018 року №344/26-15-14-02-04/40791363 (а.с.10, 27).
В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "ГШО "Техпром" задекларовано в рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" у сумі 1109262 гривні. Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" показників за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації запчастин (муфт, шестерні, дисків тощо). Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "ГШО "Техпром" показників у рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, встановлено їх заниження за 2017 рік у сумі 349626 гривень. Згідно з наданими до перевірки документами встановлено взаємовідносини ТОВ "ГШО "Техпром" з ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) за серпень, вересень 2017 року з сумі 349625,7 грн., в т.ч. ПДВ - 58270,95 гривень, на підставі договорів поставки від 17.08.2017 р. №17/08 та від 20.09.2017 р. №20/09 на поставку товарів згідно специфікації, договору про надання послуг від 07.09.2017 р. №07/09 (установка та діагностика обладнання). За наслідками господарських операцій на підставі вказаного договору було підписано видаткові накладні від 18.08.2017 р., 20.09.2017 р. та 25.09.2017 р. на суму 249 505, 2 грн. (з ПДВ), та акт приймання-передачі від 25.09.2017 р. на суму 100 120, 5 грн. Також ТОВ "Івамар Трейд" виписано на ТОВ "ГШО "Техпром" податкові накладні одночасно з вказаними видатковими накладними за №723, 722, 755, 753, 754 на суму 58 270, 95 грн. ПДВ. За договорами від 28.08.2017 р. №28/08, від 22.09.2017 р. №22/09 відступлено право вимоги первісним боржником - ТОВ "Івамар Трейд" - новому - ТОВ "Агроніка-ЛТД" за вказаними укладеними договорами позивача з ТОВ "Івамар Трейд". Інформація по ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) згідно даних ІС "Податковий блок": ДПІ за основним місцем обліку - 581.Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області Центральне відділення). Стан платника - 0. платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ - діюче. Остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за вересень 2017 року. Декларація з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ "Івамар Трейд" до податкового органу не подавалась. Фінансова звітність суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік до податкового органу не подавалась. Інформація про наявність основних засобів на підприємстві відсутня. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1 ДФ) протягом 2017 року до податкового органу не подавались. Згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, придбання ТОВ "Івамар Трейд" вказаних товарів (робіт, послуг) протягом 2017 року відсутнє. Крім того, в 2017 році ТОВ "Івамар Трейд" придбавались: кондитерські вироби, косметичні вироби, продукти харчування, напої та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах. Відповідно до інформації Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що в СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 09.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017100100000090 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України, де ТОВ "Івамар Трейд" вказано як підприємство з ознаками фіктивності.
З урахуванням наведеного (робить висновок відповідач в акті перевірки) контролюючий орган дійшов до висновку, що встановлені дані і факти доводять неможливість господарських операції між позивачем та його контрагентом, отже позивачем було порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 52444,00 грн.; та п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58271,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2017 року у сумі 21914 грн., за вересень 2017 року у сумі 36357 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 року:
№00007031402, згідно з яким за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 52 444,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13 111,00 грн.;
№00007021402, згідно із яким за порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 58 271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14 568,00 грн.
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції станом на серпень-вересень 2017 р.) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Висновки суду.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретним контрагентом повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно матеріалів справи, а саме зі змісту акту перевірки, вбачається, що відповідач зробив висновок про заниження позивачем податків через те, що контрагент ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" має ознаки фіктивності та порушено кримінальне провадження №32017100100000090 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України.
Проте, в матеріалах справи у наявності первинна документація на спростування висновків відповідача про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з цим контрагентом, і які відповідач аналізував в ході позапланової перевірки.
Так, позивач на підтвердження спростування висновків відповідача надав докази: договорів поставки від 17.08.2017 р. №17/08 та від 20.09.2017 р. №20/09 на поставку товарів згідно специфікації, договору про надання послуг від 07.09.2017 р. №07/09 (установка та діагностика обладнання), видаткові накладні від 18.08.2017 р., 20.09.2017 р. та 25.09.2017 р. на суму 249 505, 2 грн. (з ПДВ), та акт приймання-передачі від 25.09.2017 р. на суму 100 120, 5 грн., договір перевезення від 11.08.2017, специфікації, платіжні доручення, тощо (а.с.58-118).
Таким чином, вказані документи у сукупності підтверджують реальність здійснення господарської операції, проте, відповідачем вказані первинні документи не взяв до уваги при перевірці, не проаналізував їх, не оцінив їх і не визнав їх належним документами.
З урахування вказаного колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції і про недоведеність відповідачем правомірність спірних рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Окремо, додатково слід зазначити, що відповідач приймаючи спірні рішення використовує податкову інформацію, проте зустрічних звірок підприємства-контрагента не проводить, хоча такі перевірки могли бути належним доказом на підсилення позиції контролюючих органів.
Крім того, колегія суддів вважає додатково необхідним зазначити, що апелянтом не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.
Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 р - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГШО Техпром" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування рішень, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.03.2023 |
Оприлюднено | 09.03.2023 |
Номер документу | 109405821 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Карпушова Олена Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні