Постанова

від 07.03.2023 по справі 380/9343/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9343/21 пров. № А/857/16387/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Гулкевич І.З. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Галенерго» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майно,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Приватного підприємства «Галенерго» (далі ПП «Галенерго», Підприємство, відповідач), в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ПП «Галенерго».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що звернення до суду відбулося у загальному порядку, оскільки у контролюючого органу були правові підстави для звернення до суду з позовом з огляду на те, що Підприємство не допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 25.05.2021 заступником начальника ГУ ДПС було видано наказ №1815-ПП про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Галенерго», з питань проведення взаємовідносин із ПП «Полісгурт» за період травень, жовтень 2020, ПП «Аркадабудкомплект» за період травень, жовтень 2020, ПП «Захід Госпторг» за період серпень, листопад 2020, ПП «Автовир» за період жовтень 2020, ПП «Білдінг Альянс» за період листопад 2020та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період травень, серпень, жовтень, листопад 2020.

Старшими державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС Дудою І. та Перетятко Г. було здійснено виходи за юридичною адресою Підприємства (м. Львів, пр-т. В.Чорновола, 73) для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

При обстеженні юридичної адреси позивача було встановлено, що ПП «Галенерго», його посадові особи (керівник та головний бухгалтер) та будь-які інші представники підприємства відсутні за вказаною адресою, про що було складено акт №515/13-01-07-06/40433945 від 25.05.2021.

26.05.2021 на підставі наказу №1815-ПП від 25.05.2021 та направлень на перевірку №5772, 5773, контролюючим органом було здійснено вихід за адресою ПП «Галенерго»(м. Львів, пр-т.В.Чорновола, 73) для проведення позапланової виїзної перевірки, проте, уповноваженою особою позивача (директором Підприємства), ревізорів-інспекторів не було допущено до проведення позапланової перевірки.

У зв`язку з не допуском до проведення позапланової перевірки контролюючим органом було складено акт №522/13-01-07-06/34462266 від 26.05.2021 про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Начальником ГУ ДПС 27.05.2021 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків№14839/6/13-01-07-06.

У зв`язку з відмовою платника податків від допуску до проведення документальної виїзної позапланової перевірки контролюючий орган звернувся до суду з вимогою щодо підтвердження обґрунтованостіадміністративного арешту майна платника податків.

Податковий орган звернувся до суду в загальному порядку з вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на день вирішення даної справи наказ ГУ ДПС №1815-ПП від 25.05.2021 визнаний у судовому порядку протиправним та скасований, відтак відсутні підстави для проведення такої перевірки та, відповідно, відсутні підстави для підтвердження обґрунтованості накладення адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення від 27.05.2021, оскільки передумова для прийняття даного рішення скасована як протиправна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті94.5цієї статті (п.94.3 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України визначено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п.94.4 ст.94 ПК України).

Згідно п.94.5 ст.94 ПК України,арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п.94.21 ст.94 ПК України).

Отже, зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже у цьому випадку відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.08.2018 по справі №820/3059/17, від 14.01.2021 по справі №815/3986/16.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, відповідачем оскаржено в судовому порядку наказ ГУ ДПС №1815-ПП від 25.05.2021.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, за результатами апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 по справі №380/8805/21, апеляційну скаргу ПП «Галенерго» було задоволено та прийнято постанову, якою позовні вимоги Підприємства задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ДПС щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Галенерго» з питань проведення взаємовідносин із ПП «ПОЛІСГУРТ» за період травень, жовтень 2020 року, ПП«Аркадабудкомплект» за період травень, жовтень 2020 року, ПП «Захід Госпторг» за період серпень, листопад 2020 року, ПП «АВТОВИР» за період жовтень 2020 року, ПП «БІЛДІНГ АЛЬЯНС» за період листопад 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період травень, серпень, жовтень, листопад 2020 року, тривалістю 5 (п`ять) робочих днів, починаючи з 25.05.2021 та скасовано наказ ГУ ДПС №1815-ПП від 25.05.2021 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Галенерго».

Таким чином, враховуючи останні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для проведення перевірки та, відповідно, для підтвердження обґрунтованості накладення умовного адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення від 27.05.2021 у зв`язку із скасуванням у судовому порядку наказу ГУ ДПС №1815-ПП від 25.05.2021.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі №380/9343/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук