Постанова

від 07.03.2023 по справі 420/14537/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 420/14537/22 пров. № А/857/1472/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, головуючий суддя Братичак У.В., постановлену у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 Р) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 Р), в якій просила визнати протиправними дії відповідача, що полягають у застосуванні із липня 2020 року, з січня 2021 року розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням під час проходження військової служби та відповідно інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з липня 2020 року та з січня 2021 року посадового окладу та окладу за військовим званням під час проходження військової служби та відповідно інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Р) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням поважності причин його пропуску.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 Р) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, щона момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини (31.08.2021 року) право на звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати відповідно до ч. 2 статті 223 КЗпП України не обмежувалось будь-яким строком. Наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли до внесення Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 року змін до статті 223 КЗпП України, а тому обчислення строку звернення до суду необхідно визначати за тими правилами, що були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Вважає, що строк звернення до суду з зазначеним позовом позивачем не пропущено, а висновки суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини положень ч. 5 ст. 122 КАС України є помилковими.

На підставістатті 312 КАС Українирозгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в поданій представником позивача на виконання ухвали суду про залишення позову без руху заяві від 14 грудня 2022 року не було наведено жодних обґрунтованих причин і не надано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений законом.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 9 частини четвертоїстатті 169 КАС Українипередбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другоюстатті 123 цього Кодексу.

За змістом частини першої, другоїстатті 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що частиною п`ятоюстатті 122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, встановленим строком для звернення до суду із заявленими позовними вимогами суд першої інстанції визнав місячний строкта дійшов висновку про те, що позов подано після закінчення строків, встановлених законодавством. Зазначив, що у цьому випадку підлягає застосуванню частина п`ятастатті 122 КАС України, тому посилання позивача на нормистатті 233 КЗпПпідлягають відхиленню.

З огляду на те, що місцевий суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнав поважними вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Аналізуючи мотиви, з яких виходив суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Частиною другою статті 233 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 (далі Закон №2352), яким внесено ряд змін до законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1); - із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що вказаний спір є спором з приводу прийняття, проходження та звільнення з військової служби є помилковим з огляду на те, що спірним у цій справі є розміри грошового забезпечення, а тому застосування місячного строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України до цих правовідносин є безпідставним.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності залишення вказаної позовної заяви без руху з підстав звернення до суду з пропуском строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, є необґрунтованими та прийнятими без належного дослідження обставин справи, змісту позову та позовних вимог, з порушенням відповідних процесуальних норм.

Зважаючи на ці міркування, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які визначають строк звернення до суду із такого роду спором.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву, застосувавши строк звернення до суду передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, а не частиною другою статті 233 КЗпП України.

З даним позовом позивач звернувся у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», відтак ним дотриманий процесуальний строк звернення до суду з позовною заявою, встановлений після 19.07.2022 року.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повернув позовну заяву за відсутності достатніх та належних підстав, позбавивши позивача таким чином права на судовий захист.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 420/14537/22 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький