Ухвала

від 08.02.2023 по справі 201/3226/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/3226/22

Провадження № 1-кп/0182/210/2023

У Х В А Л А

Іменем України

08.02.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12020045340000517 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.4 ст. 190 КК України,

за участю

прокурора ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3

ОСОБА_6 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

представника потерпілих ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020045340000517 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.4 ст. 190 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , обґрунтувавши його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу обвинуваченим не минули обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_6 можуть переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та чинити тиск на свідків та потерпілих по провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити чи сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що він не має наміру переховуватись від суду, на теперішній час, у зв`язку з війною, ризик переховування від суду або скоєння нових злочинів взагалі не має сенсу. Просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 .

Захисник ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання, підтримав клопотання підзахисного та зазначив, що твердження прокурора мають лише вірогідний характер, прокурором не доведена наявність зазначених ризиків. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив що ризики, зазначені прокурором не доведені, він має хвору мати, просив суд обрати запобіжний захід вигляді домашнього арешту за адресою його проживання, а саме АДРЕСА_2 .

Адвокат ОСОБА_13 заперечувала проти клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, а ризики, на які посилався прокурор недоведеними, додавши що ризик тиску на потерпілих не має сенсу, так як потерпілі це юридичні особи.

Представник потерпілих залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Вислухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.1ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим вст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обвинувачується в скоєні ряду тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст. 190 КК України за скоєння яких, у разі визнання їх вини, кожному з них окремо, може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, (наприклад рішення від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України"), що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.

Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. При цьому суд враховує положення ст.178 КПК України, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, у разі визнання його вини у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується.

Вирішуючи питання за клопотаннями прокурора та сторони захисту, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 тривалий час тримаються під вартою. До теперішнього часу не було розпочато судовий розгляд, до теперішнього часу не звернулись до суду всі потерпілі.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 тривалий час тримаються під вартою без винесення судом обґрунтованого рішення, тому, враховуючи наявність ризику переховування від суду, оцінюючи сукупність обставин, а саме наявність постійного місця проживання у кожного обвинуваченого окремо, міцних соціальних зв`язків, а також не доведення стороною обвинувачення ризиків тиску на свідків та потерпілих, суд вважає за можливе змінити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який цілодобовий домашній арешт за адресою їх проживання

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_3 процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відмовими, клопотання сторони захисту задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_6 цілодобово залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- за першою вимогою з`являтись до суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_14 цілодобово залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за першою вимогою з`являтись до суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Звільнити з під варти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в залі суду.

Строк дії ухвали з 08.02.2023 року до 08.04.2023 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.

Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1