Рішення

від 27.02.2023 по справі 182/9057/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/9057/21

Провадження № 2/0182/977/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.02.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі у порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, третя особаОСББ «ОСББ-93» про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2021 року адвокат Шашликов Денис Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) звернувся з позовними вимогами до Виконавчого комітету Нікопольської міської (місцезнаходження53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3), третя особа - ОСББ «ОСББ-93» (місцезнаходженняДніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд.93) про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач мотивує наступним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_2 .

Зазначає, що його матері ОСОБА_2 як співробітнику Південнотрубного заводу була надана в користування трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 . В період з серпня 1982 року по 23.10.2021 року (до дня своєї смерті) ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встигла підготувати усі необхідні документи та звернутись до компетентних органів із заявою про приватизацію даної квартири. Позивач значний проміжок часу проживав за даною адресою разом із матір`ю. ОСББ «ОСББ-93» в інтересах ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради подавало заяву, в якій було викладені обставини та просило: - Надати дозвіл на зміну особового рахунку в неприватизованій квартирі АДРЕСА_3 зміни до договору найму житла та на визнання наймачем квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . Однак, 17.11.2021 року ОСББ «ОСББ-93» отримало відповідь № 4044/21від Нікопольської міської ради з відмовою про визнання Позивача наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача та внесення зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року.

Просить суд:

- визнати його наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , за раніше укладеним договором найму жилого приміщення від 11.10.2021 року;

- зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради внести зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року, в частині зміни назви наймача даної квартири (з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору або шляхом укладення даного договору в новій редакції з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.02.2022 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами загального провадження.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі на задоволені позовних вимог наполягає.

Від представника відповідача Нікопольської міської ради - Гречишникової В.В. надійшла заява, в якій вона просить суд розглядати справу у відсутність відповідача та прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час слухання справи, причини її неявки суду не відомі. Клопотань до суду не надійшло, третя особа не скористалася правом на відзив/пояснення.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_2 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

25 серпня 1982 році рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області № 438 «О распределении освободившейся площади» матері Позивача - ОСОБА_2 як співробітнику Південнотрубного заводу була надана в користування трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 . Дане підтверджується копія архівної довідки від 29.09.2021 року, яка наявна в матеріалах справи.

В подальшому на підставі відповідного ордеру в серпні місяці 1982 року ОСОБА_2 з Позивачем та її двома синами фактично були заселені в дану квартиру та в подальшому використовували її для свого проживання.

В період з серпня 1982 року по 23.10.2021 року (до дня своєї смерті) гр. ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встигла підготувати усі необхідні документи та звернутись до компетентних органів із заявою про приватизацію даної квартири.

Впродовж всього строку використання даної житлової квартири між гр. ОСОБА_2 та компетентними підприємствами органу місцевого самоврядування (Нікопольської міської ради) періодично укладались відповідні договори найму житла.

Так, 15.05.2017 року між КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради

(Наймодавець) та гр. ОСОБА_2 (Наймач) було укладено договір найму житла, згідно п. 1.1. якого Наймодавець надає Наймачу (основному квартиронаймачу) та членам її сім`ї ОСОБА_3 син ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 син ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у користування житло (квартира житловою площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ). В матеріалах справи Позивачем додано копію договору найму житла від 14.05.2017 року.

11.10.2021 року між КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради (Наймодавець) та ОСОБА_2 (Наймач) було укладено договір найму житла, згідно п. 1.1. якого Наймодавець надає Наймачу (основному квартиронаймачу) у користування житло (квартира загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору найму житла від 11.10.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується наданою копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.10.2021 року.

Згідно довідки від 11.10.2021 року виданої головою правління ОСББ «ОСББ-93» в період з 16.08.2021 року по дату своєї смерті (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_2 була одна зареєстрована за вказаною адресою. На підтвердження даного факту до матеріалів справи надано копію довідки від 11.10.2021 року.

Згідно карточки квартиронаймача № 2956084 (форма 38) в період з 17.12.1980 року по 01.12.1988 року Позивач, будучи членом сімї (сином) основного наймача ОСОБА_2 , був прописаний та фактично мешкав за адресою АДРЕСА_1 . Дане підтверджується наданою до матеріалів справи копією карточки квартиронаймача № НОМЕР_3 .

Однак, в подальшому у зв`язку зі службою в армії, одруженням, зміною роботи та іншими сімейними обставинами Позивач постійно змінював своє місце реєстрації, та місце проживання.

У зв`язку із погіршенням стану здоров`я своєї матері в березні місяці 2020 року Позивач був змушений доглядати свою пристарілу матір ОСОБА_2 , у зв`язку з чим фактично з 03 березня 2020 року в`їхав в дану квартиру з метою доглянути свою матір, та фактично користувався даним житловим приміщенням за його цільовим призначенням, оплачував за свої грошові кошти усі комунальні послуги, таким чином виконуючи фактично всі обов`язки наймача даної квартири (визначені п. 2.2 Договору найму житла), вів спільне господарство зі своєю матір`ю та після її смерті здійснив її поховання. Таким чином, в період з 03.03.2020 року по сьогоднішній день фактичне місце проживання Позивача житлова квартира за адресою АДРЕСА_1 , хоча реєстрації місця проживання Позивача за даною адресою не здійснювалось.

26.11.2021 року комісією ОСББ за участі голови правління, бухгалтера та мешканців будинку АДРЕСА_4 було складено акт про фактичне проживання (без реєстрації місця проживання) Позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується копія акту № 11 від 26.11.2021 року про фактичне місце проживання, який було долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, Третя особа ОСББ «ОСББ-93» в інтересах ОСОБА_1 в силу положень ст. 64 та ст. 106, 107 Житлового кодексу Української РСР до Нікопольської міської ради було подано заяву, в якій було викладені вищезазначені обставини та просилось:

- надати дозвіл на зміну особового рахунку в неприватизованій квартирі АДРЕСА_3 ;

- внести зміни до договору найму житла та на визнання наймачем квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 .

17.11.2021 року ОСББ «ОСББ-93» отримало відповідь № 4044/21від Нікопольської міської ради на свою заяву. Згідно даної відповіді від № 4044/21 від 17.11.2021 року:

«…На підставі наведеного, надати дозвіл ОСББ «ОСББ-93» на зміну договору найму та на визнання наймачем квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 у виконавчих органів Нікопольської міської ради відсутні правові підстави».

Відповідачем всупереч вимогам ст. 106 Житлового кодексу Української РСР було відмовлено в

задоволенні заяви ОСББ «ОСББ-93» питання (визнання ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення).

Відповідно до положень ст. 106 Житлового кодексу Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

У зв`язку із отриманням Позивачем відмови від Нікопольської міської ради про визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача та внести зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року, Позивач змушений звертатися до суду для захисту своїх прав.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст. 65 Житлового кодексу Української РСР особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Фактично датою 03.03.2020 року Позивач, маючі усі законні підстави, вселився до наймача (своєї матері) в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується актом складеним комісією ОСББ за участі голови правління та бухгалтера ОСББ та мешканців будинку АДРЕСА_4 , та фактично користується даним житлом по сьогоднішній день.

Відповідно, Позивач, являючись членом сім`ї наймача (його померлої матері), проживав разом з нею, та користувався нарівні з наймачем усіма правами і виконував усі обов`язки, що випливали з договорів найму цього житлового приміщення.

Відповідно до умов договорів найму житла укладених 15.05.2017 року та 11.10.2021 року, а саме пункту 2.2.5 наймач зобов`язується: «щомісяця до 5 числа наступного місяця здійснювати плату за використання комунальних послуг». Так, Позивач щомісячно оплачував всі комунальні послуги які надаються йому комунальними організаціями. Позивачем також сумлінно виконуються й інші обов`язки як наймача квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що визначені усіма підпунктами пункту 2.2 договору найму житла від 11.10.2021 року.

Крім того, після смерті своєї матері Позивач здійснив її поховання, користуючись послугами КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, що підтверджується наданою копією договору замовлення № 1806 на організацію та проведення поховання від 24.10.2021 року.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно в період з 03.03.2020 року постійним місцем проживання Позивача є житло, а саме житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, Позивач проживаючи разом зі своєю матір`ю, користувався нарівні з нею (як наймачем) усіма правами і виконував та виконує до сьогоднішнього дня усі обов`язки, що випливають з вищезазначеного договору найму житлового приміщення.

Відповідач у своєму листі від № 4044/21 від 17.11.2021 року зазначив, що «У зв`язку із зняттям з реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 , він втратив право користування даним житловим приміщенням.

Натомість, суд вважає таку позицію Відповідача, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, з наступних підстав.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу Української РСРвизнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідачем не надано доказів того, що відносно Позивача було ініційовано звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

На обов`язковість судової процедури позбавлення права користування житловим приміщенням вказує Верховний суд в постанові по справі № 490/12384/16-ц: «Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року)».

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («Kryvitska and Kryvitskyy v.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentner v.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).

При цьому, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно зі ст.72 Житлового кодексу Української РСР).

Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Таким чином, втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем провадиться виключно в судовому порядку, відповідно до вимог ст. 72 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідачем, в супереч діючому законодавству України, незаконно, відмовлено в задоволені заяви Позивача в тому числі й з причини зняття з реєстрації Позивача по даній адресі. Відповідачем не враховані долучені в якості додатків до заяви Позивача копії документі, які в цілому повністю підтверджують факт його проживання в період з 03.03.2020 року по день звернення із відповідною заявою до суду, в квартирі АДРЕСА_3 .

Відповідач безпідставно пов`язує поняття «реєстрація місця проживання» та «право користування житловим приміщенням», приходячи до висновку, що зняття з реєстрації місця проживання є підставою для втрати Позивачем права користування даним житловим приміщенням. Така позиція Нікопольської міської ради суперечить чинному законодавству України, оскільки.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. 01.12.2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Статтею 2 даного Закону терміни «житло» та «реєстрація місця проживання (перебування) особи» визначені наступним чином: житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону);

реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону).

Зокрема, ч. 3 ст. 1 даного Закону визначено, що: «…реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила».

Відповідно статтею 3 даного Закону визначена мета реєстрації місця проживання (перебування) особи:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

З огляду на вищезазначені норми ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» приходимо до висновку, що реєстрація місця проживання особи не є підставою для визнання за нею права користування житлом за адресою якого здійснена така реєстрація та відповідно зняття з реєстрації особи за такою адресою не є підставою для втрати будь-яких речових прав в тому числі й права власності та права користування таким житлом.

Таким чином, зняття Позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 не свідчить про те, що Позивач втратив право користування даною житловою квартирою, а тому твердження Відповідача у наданій ним відповіді № 4044/21 від 17.11.2021 року про втрату права користування житловим приміщенням з підстав зняття з реєстрації місця проживання Позивача є хибним та таким що не відповідає діючому законодавству України.

Суд звертає увагу, що Позивач є спадкоємцем своєї померлої матері ОСОБА_2 .

Позивач після відкриття спадщини своєї померлої матері звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкодавцем є ОСОБА_2 , спадкоємцем ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ст. 1218 ЦК України).

11.10.2021 року між КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради (Наймодавець) та ОСОБА_2 (Наймач) було укладено договір найму житла, згідно п. 1.1. якого Наймодавець надає Наймачу (основному квартиронаймачу) у користування житло (квартира загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до складу спадщини померлої ОСОБА_2 в тому числі входять і усі її права та обов`язки як наймача квартира загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що виникли на підставі договору найму житла від 11.10.2021 року.

Відповідно право користування житловим приміщенням - квартири загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 спадкується Позивачем, як спадкоємцем померлої на загальних підставах.

Що стосується Договору найму житла від 11.10.2021 року, укладеного між наймачем ОСОБА_2 та КП «Міська ЖТІ» НМР, то даний правочин здійснений з дотриманням чинного законодавства України, підписаний ОСОБА_2 з однієї сторони, та Наймодавцем - КП «Міська ЖТІ» НМР (код ЄДРПОУ 38309555) в особі керівника Романій Євген Сергійович (який згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб діє як керівник даного підприємства без обмежень та є представником КП «Міська ЖТІ» НМР).

Даний договір підписано керівником КП «Міська ЖТІ» НМР, скріплено печаткою даного підприємства. Як вбачається зі змісту даний договір пройшов відповідну процедуру погодження, про що наявна в ньому відмітка «Погодження: Управління комунального майна Нікопольської міськради «21. 10.2021 року підпис Поліна Тимошенко, печатка Нікопольської міської ради». А тому даний договір є таким що відповідає діючому законодавству та відповідно не оспорювався його сторонами та не визнавався недійсним.

Відповідно до п. 5.3 договору найму житла від 11.10.2021 року укладеного між наймачем ОСОБА_2 та КП «Міська ЖТІ» НМР «зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються іншою стороною протягом 15 днів з дати подання їх ініціатором».

Так, відповідно за заявою Третьої особи до Нікопольської міської ради, просилось внести зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року, в частині зміни назви наймача даної квартири (з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору або шляхом укладення даного договору в новій редакції, однак Відповідачем в цьому питанні було відмовлено.

За змістом ст. 103 ЖК Української РСРдоговір найму жилого приміщення може бути змінено тільки зі згоди наймача, членів його сім`ї та наймодавця. Але досягнута домовленість між наймачем, членами його сім`ї та наймодавцем з приводу зміни договору найму житлового приміщення сама по собі правових наслідків не має, доки вона не знайде свого офіційного закріплення у рішенні відповідного органу, до компетенції якого належить вирішення таких питань. Та тільки після рішення відповідного органу зміни до договору найму житлового приміщення набирають юридичної сили.

Відповідно до ст. 106 ЖК Української РСР: «Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї , які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

За змістом вказаної норми закону будь-який член сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Виходячи з принципу рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї (ст. 64 ЖК Української РСР), члени сім`ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму. Тому права вимагати зміни договору в цих випадках має будь-хто з членів сім`ї наймача, які залишились проживати у приміщенні. Судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім`ї на зміну договору. Будь яких договорів під час вселення Позивача до вищезазначеної квартири щодо піднайму або тимчасовості її проживання не укладалось.

Позивач вселився 03.03.2020 року до квартири зі згоди всіх інших мешканців, а саме матері ОСОБА_2 , як основного наймача квартири, однак Позивач не був зареєстрований в квартирі, але постійно в ній мешкав з 03.03.2020 року до тепер.

Судовим рішенням за позовом наймача ОСОБА_2 за життя останньої або наймодавця (КП «Міська ЖТІ» НМР, Нікопольської міської ради) чи інших членів сім`ї Позивач таким, що був незаконно вселений, не набув або втратив право користування спірною квартирою, не визнавався.

Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 має право у відповідності до положень ч. 1ст. 106 ЖК Української РСРставити питання про визнання його наймачем даної квартири замість померлого наймача та, відповідно, про зміну договору найму квартири укладеного 11.10.2021 року.

Статтею 18 ЖК Української РСРпередбачено, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. У той же час, виходячи з роз`яснень, наданих в п.4 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року з наступними змінами, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судамиЖК Української РСР, в силуст. 61 ЖК Української РСРжитлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред`являти позов про визнання наймача, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв`язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак, у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації , або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідност. 18 ЖК Української РСР, належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , за раніше укладеним договором найму жилого приміщення від 11.10.2021 року» та зобов`язання Виконавчого комітету Нікопольської міської ради внести зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року, в частині зміни назви наймача даної квартири (з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору або шляхом укладення

даного договору в новій редакції з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 261,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської, третя особа - ОСББ «ОСББ-93» про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , за раніше укладеним договором найму жилого приміщення від 11.10.2021 року».

Зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради внести зміни до договору найму житла від 11.10.2021 року, в частині зміни назви наймача даної квартири (з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору або шляхом укладення даного договору в новій редакції з ОСОБА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева