Постанова

від 22.02.2023 по справі 202/3031/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1104/23 Справа № 202/3031/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Биліни Т.І.,Зайцевої С.А.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року у справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Колос 9», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рябих Вероніка Михайлівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, за змістом якого просив суд визнати недійсним договори купівлі продажу, укладені між ОСОБА_1 та ПП «Колос 9», ОСОБА_2 та ПП «Колос 9» щодо відчуження нерухомого майна, а саме будівель, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі на вказане майно за відповідачами; зобов`язати ПП «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набуто право власності на вказане вище нерухоме майно на підставі договорів купівлі продажу укладених з ПП «Колос 9», який в свою чергу став власником такого майна за відповідним рішенням суду, яке в подальшому було скасовано.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Колос 9», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рябих Вероніка Михайлівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 05.07.2016, що був укладений між приватним підприємством «Колос 9» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2498.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 05.07.2016, що був укладений між приватним підприємством «Колос 9» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2495.

Скасовано записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будівлю, загальною площею 41 кв.м., що складається з 1-1 торговельної зали площею 36,0 кв.м. та підсобного приміщення 1-2 площею 5,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 :

-за приватним підприємством «Колос 9», номер запису про право власності 15160788 від 29.06.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А. за ПП «Колос 9»;

-за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 15317813 від 05.07.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М.;

-за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 15317909 від 05.07.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської раді в частині зобов`язання приватного підприємства «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд - відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Колос 9» на користь Дніпровської міської ради судові витрати по оплаті судового збору з кожного в розмірі 2 643 грн.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада. частково не погоджуючись із рішенням суду та посилаючись на те, що висновки суду не відповідають нормам матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання приватного підприємства Колос 9 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд.

В апеляційних скаргах як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду в задоволеній частині підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ПП «Колос» задоволено. Визнано за ПП «Колос 9» без додаткового введення в експлуатацію право власності на будівлю АДРЕСА_1 , площею 41,00 кв. м, що складається з таких приміщень: 1-1 торговельна зала площею 36,00 кв. м та 1-2 підсобне приміщення площею 5,00 кв. м. (далі нерухоме майно).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів є безпідставними, зустрічний позов ПП «Колос 9» підлягає задоволенню, оскільки власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (далі рішення суду).

29.06.2016 за вказаним вище рішенням суду право власності на нерухоме майно було зареєстровано приватним нотаріусом ДРНО Руденко В.А. за ПП «Колос 9», номер запису про право власності 15160788 від 29.06.2016.

05.07.2016 між ОСОБА_1 та ПП «Колос 9» укладено договір купівлі-продажу на 1/2 частки нерухомого майна, та зареєстровано приватним нотаріусом ДМНО Рябих В.М., номер запису про право власності 15317813 від 05.07.2016.

Того ж дня, 05.07.2016 між ОСОБА_2 та ПП «Колос 9», також, укладено договір купівлі-продажу на 1/2 частки нерухомого майна, та зареєстровано приватним нотаріусом ДМНО Рябих В.М., номер запису про право власності 15317909 від 05.07.2016.

Вказані вище обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідка № 120465692 від 12.04.2018.

В подальшому рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради задоволено та апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 в частині задоволення зустрічних позовних вимог ПП «Колос 9» до ОСОБА_3 про визнання права власності скасовано, у задоволенні зустрічного позову ПП «Колос 9» відмовлено. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПП «Колос 9» не надало суду доказів на підставі статті 376 ЦК України для визнання за ним права власності на будівлю АДРЕСА_1 . Наявність технічної документації та посилання ПП «Колос 9» на те, що спірне приміщення побудоване з дотриманням будівельних норм, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки акт введення в експлуатацію у матеріалах справи відсутній.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос 9» залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги Дніпровської міської ради дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині скасування записів про право власності та визнання договорів купівлі-продажу недійсним підлягають задоволенню, оскільки підстави набуття права власності ПП «Колос 9» на об`єкт нерухомого майна відсутні, тому і відсутні підстави для державної реєстрації права власності за ним, за таких умов, у нього не було права на розпорядження зазначеним майном у спосіб його відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Одночасно із цим, вимоги позивача в частині скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на будівлю, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 про право власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, також підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за особою права власності є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття такою особою відповідного права власності. Судом встановлено факт незаконності набуття відповідачами у власність нерухомого майна, внаслідок того, що правова підстава, на основі якої ПП «Колос 9» набув право власності на самочинне будівництво, наразі відпала у зв`язку зі скасуванням рішення суду від 03.06.2016 про визнання за ПП «Колос 9» права власності на майно, яке в подальшому і було відчужено ним відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради в частині зобов`язання ПП «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають тому, що станом на день розгляду справи ПП «Колос 9» не є власником будівель, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, як у розумінні титульного власника так і в якості фактичного володільця, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , тому він не може привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих будівель.

Окрім того, відповідно до норм ЗК України, ЦК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», постанови Кабінету Міністрів України № 559 «Про місто будівний кадастр» від 25.05.2011 саме на Дніпровську міську раду покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо). А тому саме після вчинення всіх цих дій та інших дій, передбачених законом, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав. Доказів вичерпання Дніпровською міською радою передбачених чинним законодавством можливостей для усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом, суду надано не було. Крім того, суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, при цьому, за змістом ст.177 ЦК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16).

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

У статті 3 ЦК України закріплено, що одними із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, але не виключно розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Так, відповідно до ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Верховний Суд в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №520/15125/16-ц за позовом Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування нежитлової будівлі-кафе та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкта нерухомості у попередній стан зазначив, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд враховує ту обставину, що на момент відчуження спірного майна 29 жовтня 2010 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року було чинним, тобто майно було відчужене добросовісному набувачу за відсутності обґрунтованих перешкод для цього.

Верховним Судом також враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів з відчуження нерухомого майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача.

Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №686/22924/16-ц висловив правову позицію, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У цій справі предметом розгляду є вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан.

Зважаючи на наведене, заявлені вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають.

На час пред`явлення позову та розгляду справи спірне нерухоме майно знаходиться у володінні ПМП «Лідер». Вимоги про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану прокурором пред`явлено до особи, яка не є володільцем спірного нерухомого майна, а тому указані позовні вимоги у спірному випадку пред`явлено до неналежного відповідача, отже, задоволенню не підлягають. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, оскільки вони є похідними від вимог, у задоволенні яких необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: «Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності.

Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів правоможної особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Верховним Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.

Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням позицій Верховного Суду з аналогічних правовідносин, колегія суддів вважає, що у разі коли між сторонами спору відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387,388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387,388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 12 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Крім того, відповідно до абз.18 розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Узагальнень Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року щодо Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст.216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Таким чином,колегія суддівприходить довисновку,що позивач,звернувшись досуду звимогою провизнання правочину,а саме договорівкупівлі продажу нерухомогомайна,укладених між ОСОБА_1 та ПП«Колос 9», ОСОБА_2 та ПП«Колос 9»,що складаєтьсяз торговельноїзали тапідсобного приміщення,розташованих заадресою: АДРЕСА_1 та відповідноскасувати записипро державнуреєстрацію прававласності вДержавному реєстріна вказанемайно завідповідачами; недійсним, на підставі ч.1-3,5,6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Не встановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 квітня 2017 року у справі №6-129цс17.

Відповідно до норм ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачами, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсними договорів про відчуження нерухомого майна.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Дніпровської міської ради, в частині наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про знесення самовільно зайнятої, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів не допускається судом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від29вересня 2022року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Т.І.Биліна

С.А.Зайцева