Постанова

від 02.03.2023 по справі 916/264/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/264/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Турук Д.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Садардінова І.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Масловський І.В., за ордером;

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю., у порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест

на рішення Господарського суду Одеської області

від 11 жовтня 2022 року (повний текст 20.10.2022)

по справі № 916/264/22

за позовом Одеської міської ради

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Лідерс

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про: стягнення 360 358,88 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.

час та місце винесення рішення: 11.10.2022, м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 02.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 Одеська міська рада (далі також - позивач, ОМР) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Лідерс (далі також відповідач-1, ТОВ «Лідерс») та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ланжерон-Інвест (далі також відповідач-2, ТОВ «Ланжерон-Інвест») про стягнення 360 358,88 грн., а саме:

- стягнути з ТОВ ,,Лідерс заборгованість у розмірі 44 610,27 грн., з яких: 34 431,80 грн. - заборгованість за договором оренди, 2 885,90 грн. - 3% річних, 7 292,57 грн. - інфляційні нарахування;

- стягнути з ТОВ ,,Ланжерон-Інвест заборгованість у розмірі 315 748,61 грн., з яких: 275 454,58 грн. - заборгованість за договором оренди, 10 669,53 грн. - 3% річних, 26 767,88 грн. інфляційні нарахування, 2 856,62 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада посилається на невиконання відповідачами умов договору оренди землі від 27.09.2004 щодо зобов`язань зі сплати орендної плати за користування останньою у періоди: ТОВ ,,Лідерс - з 01.06.2018 по 30.09.2018; ТОВ ,,Ланжерон-Інвест - з 01.10.2018 по 31.05.2021.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до розгляду останньої, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 у справі №916/264/22 (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідерс та Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідерс на користь Одеської міської ради 34 431,80 грн. заборгованості за договором оренди, 7 292,56 грн. інфляційних нарахувань, 2 625,55 грн. 3% річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест на користь Одеської міської ради 275 454,58 грн. заборгованості за договором оренди, 26 767,88 грн. інфляційних нарахувань, 10 667,61 грн., 3% річних, 2 856,62 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачами грошового зобов`язання в частині внесення орендної плати, що є підставою для задоволення відповідних позовних вимог.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із того, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення, позивачем були допущені арифметичні помилки, які суд виявив при здійсненні перевірки цих нарахувань.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 у справі №916/264/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою заявлена орієнтовна сума судових витрат у розмірі 35 100,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та наводить доводи, які зводяться до наступного.

Судом першої інстанції не враховано неправильно визначений розмір земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ «Ланжерон-Інвест» та на яку нараховані розмір заборгованості та штрафних санкцій за несплату орендних платежів.

У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження фактичного використання земельної ділянки площею 2139 кв. м.

Так апелянт зазначає, що заявляючи позовні вимоги до ТОВ «Ланжерон-Інвест», Одеська міська рада виходила із розміру земельної ділянки, який встановлений договором оренди від 27.09.2004, а саме: 2139 кв.м. (0,2139га). Проте, за твердженням апелянта, у фактичному користуванні останнього перебувають земельні ділянки загальною площею 1232 кв.м. (0,1232га), що підтверджується наявним у матеріалах справи Технічним звітом про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Лідерсовський, 3. Таким чином, різниця в розмірі/площі, що перебуває в фактичному користуванні ТОВ «Ланжерон-Інвест», становить 907 кв.м. (0,0907 га).

При цьому, апелянт наполягає на тому, що ТОВ «Ланжерон-Інвест» самостійно не змінювало розміри та межі земельної ділянки у період користування земельною ділянкою. Разом з тим, відповідачу-2 невідомо, чому при укладанні договору у 2004 році була допущена відповідна помилка щодо визначення розміру земельної ділянки, або на підставі чого в подальшому була зменшена площа земельної ділянки за договором оренди від 27.09.2004 з огляду на те, що Орендар за весь час користування земельною ділянкою не звертався до Орендодавця з проханням щодо зміни (зменшення) розміру земельної ділянки.

Отже, на думку апелянта, Орендодавець (позивач) нараховує орендну плату виходячи з договірної площі, а не з фактичної, чим умисно безпідставно збільшує орендні платежі та суму заборгованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 у справі №916/264/22 та призначено розгляд справи на 16.02.2023 о 12:00 год.

23.01.2023 від Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

16.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Ланжерон-Інвест подало до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої апелянт поставити питання щодо:

- визначення площі фактичного землекористування земельними ділянками, які орендує ТОВ «Ланжерон-Інвест»;

- можливості використовувати за цільовим призначенням орендовані ТОВ «Ланжерон-Інвест» земельні ділянки відповідно до умов договору оренди.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні останнього, з огляду на наступне.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідності до статтей 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Разом з тим, відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України cуд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»).

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, судова колегія зазначає, що матеріалів даної справи достатньо для встановлення судом всіх обставин справи без необхідності застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Водночас, враховуючи приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія звертає увагу на те, що ТОВ «Ланжерон-Інвест» не було позбавлене права надати до суду висновок експерта, виготовлений на його замовлення.

Разом з цим, питання щодо можливості використання за цільовим призначенням спірної земельної ділянки взагалі не входить до предмету доказування, з огляду на заявлений предмет позову у справі №916/264/22, а тому, апеляційна колегія вважає, що ТОВ «Ланжерон-Інвест» наводить хибні зауваження щодо наявності обставин для призначення судової експертизи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2023 о 10:15 год.

В судовому засіданні 02.03.2023 представник ТОВ Ланжерон-Інвест підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представники Одеської міської ради та Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради, виклавши свою правову позицію та заперечення проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити в силі, а у задоволенні вимог апеляційної скарги - відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Лідерс у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань зі сторони відповідача-1 про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ Лідерс, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 27.09.2004 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ ,,Лідерс (Орендар) укладено договір оренди землі (Договір), за умовами п.1.1. якого, на підставі рішення ОМР від 15.10.2002 №502-ХХІV Орендарю надано в строкове, платне користування земельні ділянки загальною площею 2139 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 3. Вказані земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення, надані раніше у постійне користування, без зміни цільового призначення згідно з планом земельних ділянок, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 2139 кв.м, а саме:

- земельні ділянки загальною площею 650 кв.м для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку пам`ятки архітектури та містобудування з допоміжними будівлями;

- земельна ділянка площею 1489 кв.м для благоустрою прилеглої території.

Угіддя: капітальна одно-двохповерхова забудова 650 кв.м.; під проходами, проїздами та площадками 789 кв.м.; під земельними насадженнями 441 кв.м.; інші 259 кв.м.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що будівлі та споруди, що розташовані на земельних ділянках належать ТОВ ,,Лідерс на підставі свідоцтва про право власності на будівлю з надвірними спорудами, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.04.2001 за №013011, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі №28 неж на сторінці №113 за №274. Інженерне забезпечення за рахунок підключення до існуючих міських мереж.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 2 301 928,36 грн. (п.2.3 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, земельні ділянки загальною площею 2139 кв.м надаються в оренду терміном на 50 років.

Відповідно до п. 4.1. Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: 31,57 х 650 = 20520,50 грн. на рік, де 31,57 ставка орендної плати за 1 кв.м. земельних ділянок на рік; 4,86 х 1489 = 7236,54 грн. на рік, де 4,86 ставка орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки на рік.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до: Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі, затвердженого рішенням ОМР №702-ХХІІІ від 29.02.2000 та рішень ОМР №1709-ХХІІІ від 31.10.2000 і №1061-ХХIV від 26.03.2003; постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 ,,Про проведення індексації грошової оцінки земель.

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця… Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 ,,Про проведення індексації грошової оцінки земель (п.4.3. Договору).

За умовами п. 4.4. Договору, Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього Договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього Договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором,справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів на кожен день прострочки (п.4.6. Договору).

Земельні ділянки передаються в оренду ТОВ ,,Лідерс для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку-пам`ятки архітектури та містобудування з допоміжними будівлями і благоустрою прилеглої території (п.5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору, передача земельних ділянок Орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього Договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 9.2.1. Договору зазначено, що Орендодавець зобов`язаний передати у користування земельні ділянки у стані, що відповідає умовам Договору оренди та придатні для використання за цільовим призначенням.

В свою чергу, Орендар зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки відповідно до умов Договору і Земельного кодексу України (п.9.4.1); повідомити Орендодавця про відчудження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданих в оренду земельних ділянках, переоформити документи на право подальшого користування земельними ділянками, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (або їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди (п. 9.4.5.).

Пунктом 12.1. Договору узгоджено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно з приписами п.14.1. Договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

До Договору додаються:

- план земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) та встановлених земельних сервітутів;

- акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі земельної ділянки, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.14.3. Договору).

Вказаний Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печатками юридичних осіб, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №1043 і в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії Державного підприємства ,,Центр державного земельного кадастру 22.12.2004 за №040450500213.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, на виконання наведеного Договору ОМР передано, а ТОВ ,,Лідерс прийнято в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку з допоміжними будівлями та для благоустрою території земельні ділянки загальною площею 2139 кв.м., а саме:

- 650 кв.м. (471 кв.м. та 179 кв.м. за кадастровими номерами 5110137500:29:005:0008 та 5110137500:29:005:0009 відповідно;

- 1489 кв.м. за кадастровим номером 5110137500:29:005:0006).

Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 3, що підтверджується наявним в матеріалах справи: Планом земельних ділянок загальною площею 0,2139 га від 27.09.2004 №1043 (т.1, а.с. 40); Актом від 29.05.2003 встановлення (відновлення) в натурі меж земельних ділянок загальною площею 0,2139 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідерс» (т.1, а.с. 41); Актом приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.2004, відповідно до якого на підставі Акту встановлення меж земельних ділянок в натурі ОМР передано, а ТОВ «Лідерс» прийнято земельні ділянки загальною площею 0,2139 терміном на 50 років.

Матеріали справи свідчать, що Актом від 29.05.2003 встановлення в натурі меж земельних ділянок та Акт приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.2004 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

В подальшому, право власності на об`єкт нерухомості, для обслуговування якого передано в оренду землю, з 01.10.2018 належить ТОВ ,,Ланжерон-Інвест, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечується сторонами у даній справі.

Отже, сторонами за Договором оренди являються Орендодавець в особі ОМР та:

- Орендар з моменту його укладання і до 01.10.2018 в особі ТОВ ,,Лідерс,

- Орендодавець з 01.10.2018 в особі ТОВ ,,Ланжерон-Інвест.

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 02.11.2020 №№1726, 1728, 1729, виданих Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (т.1, а.с. 69-71), нормативна грошова оцінка земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 3 складає:

- площею 179 кв.м. (кадастровий номер 5110137500:29:005:0009) 776 102,34 грн.;

- площею 1489 кв.м. (кадастровий номер 5110137500:29:005:0006) 6 175 263,68 грн.;

- площею 471 кв.м. (кадастровий номер 5110137500:29:005:0008) 2 419 499,53 грн.;

- річна орендна плата за три земельні ділянки складає 103 295,46 грн. (1,3% від нормативних грошових оцінок земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0009 та 5110137500:29:005:0008, які загалом складають 3 195 601,87 грн.; 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:29:005:0006, яка складає 6 175 263,68 грн.);

- орендна плата за один місяць складає 8 607,95 грн. (103 295,46 грн. / 12 місяців).

Враховуючи наведене, за твердженням позивача, за користування земельними ділянками, Орендарі повинні були здійснити наступні платежі:

- ТОВ ,,Лідерс в період з 01.06.2018 по 30.09.2018 34 431,80 грн.,

- ТОВ ,,Ланжерон-Інвест в період з 01.10.2018 по 31.05.2021 275 454,58 грн.

У зв`язку з несплатою останніх, Орендодавець направив на адреси ТОВ Лідерс» та ТОВ «Ланжерон-Інвест» відповідні Претензії, в яких вимагав у відповідачів оплати за оренду земельних ділянок (т.1, а.с. 63-64, 66-67). Дані Претензії отримані адресатами, про що свідчать наявні у матеріалах копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 65, 68).

З огляду на те, що вищевказані Претензії залишені Орендарями без реагування, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги ТОВ ,,Ланжерон-Інвест не оспорює те, що він є Орендарем спірних земельних ділянок, а незгода останнього з вимогами позивача щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою полягає у невідповідності, на думку апелянта, фактичної площі земельних ділянок із площею, визначеною Договором оренди.

Разом з цим, частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Ланжерон-Інвест» користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 27.09.2004.

Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передано земельні ділянки загальною площею 2139 кв.м., розташованих за адресою: Лідерсовський бульвар, 3, а саме: земельна ділянка площею 650 кв.м. для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку - пам`ятки архітектури та містобудування з допоміжними будівлями; земельна ділянка площею 1489 кв.м. для благоустрою прилеглої території.

Згідно з п. 12.1. Договору, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Судова колегія звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів внесення будь-яких змін до відповідного Договору, у т.ч. до розміру загальної площі земельної ділянки, що передавалась у користування відповідно до Договору оренди землі від 27.09.2004.

Крім того, апеляційний суд вказує, що за приписами ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами

Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом, відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є Таким чином, обов`язковим.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства вбачається, що виключно сформована земельна ділянка, у встановлених межах та площі, є об`єктом цивільних прав, який передбачає стягнення орендної плати за користування останнім.

Отже, саме відомості з Державного земельного кадастру щодо сформованої земельної ділянки у даному випадку є доказом відповідності площі земельної ділянки, виходячи з якої нараховуються кошти у якості орендної плати.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим), ведеться Кадастрова карта (план) (ч.1 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються, зокрема, площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); кадастровий номер земельної ділянки; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Частинами 2, 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі; викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними.

На підставі наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що на Публічній земельній кадастровій карті України за посиланням https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta містяться відомості щодо спірних земельних ділянок комунальної власності, розташованими за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Лідерсовський, 3, за наступними кадастровими номерами:

- 5110137500:29:005:0006: площа - 0.1489 га, категорія - землі історико-культурного призначення;

- 5110137500:29:005:0008: площа - 0.0471 га, категорія - землі історико-культурного призначення;

- 5110137500:29:005:0009: площа - 0.0179 га, категорія - землі історико-культурного призначення.

Наведене є доказом того, що спірна земельна ділянка є сформованою, має чітко встановлені межі, конфігурацію та площу, що спростовує твердження апелянта, що у фактичному користуванні ТОВ «Ланжерон-Інвест» перебуває земельна ділянка меншої площі ніж та, що має визначену площу та конфігурацію відповідно до Договору оренди землі та плану земельних ділянок від 27.09.2004, що є додатком до Договору.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід.

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оиінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документаиїі про нормативну грошову оиінку земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку, що можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначені дані земельної ділянки, зокрема дані щодо фактичної площі землі.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні Витяги Держгеокадастру з технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110137500:29:005:0006, 5110137500:29:005:0008 та 5110137500:29:005:0009. У вказаних витягах чітко визначено площу наведених земельних ділянок, а саме: 1489,0 кв.м., 471,0 кв.м. та 179, 0 кв.м. відповідно, згідно з якою (НГО) Одеська міська рада розраховує орендну плату (т.1, а.с. 69-71).

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що ТОВ «Ланжерон-Інвест», відповідно до договору оренди землі від 27.09.2004, користується сформованими земельними ділянками, які мають не лише чітко визначені межі та площу, але і грошову оцінку, яка виготовляється з урахуванням всіх характеристик відповідної ділянки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено що, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази звернення з боку ТОВ «Лідерс» або ТОВ «Ланжерон-Інвест» до Одеської міської ради або Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради щодо внесення змін до існуючого Договору оренди землі стосовно площі орендованих земельних ділянок.

Не міститься також доказів звернення Орендарів до Орендодавця з будь-якими зауваженнями, скаргами, претензіями щодо невідповідності фактичної площі спірної земельної ділянки із площею, яка визначена у Договорі оренди землі, планом земельної ділянки, актом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), актом акт приймання-передачі земельної ділянки, інформацією з технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельних ділянок та відомостей, які містяться у Публічній земельній кадастровій карті України.

Отже, відповідачі жодним чином не доводять існування свого наміру щодо переоформлення відповідних документів на право користування земельними ділянками або їх частинами до моменту звернення Одеської міської ради із позовом у даній справі до суду.

Той факт, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином, реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.02.2019 у справі №914/2649/17).

Ураховуючи вищенаведене, судова колегія вказує, що ТОВ «Ланжерон-Інвест», як власник нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, не був позбавлений права, при з`ясуванні обставин користування меншою площею земельної ділянки, звернутись до Одеської міської ради із пропозицією внести відповідні зміни до Договору оренди землі або відмовитись від частини земельної ділянки, яка не знаходиться у його фактичному користуванні. Проте, ТОВ «Ланжерон-Інвест» таким правом не скористалося, а відтак зобов`язане нести обов`язок зі сплати орендної плати за земельні ділянки у розмірі, визначеному Договором оренди від 27.09.2004, як Орендар.

В контексті всього викладеного апеляційна колегія враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі №924/730/20, відповідно до яких: «… на зазначеній земельній ділянці знаходиться один об`єкт, нерухомості, який в рівних частках належить відповідачам. У період з 01.05.2017 по 01.03.2020 основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер не змінювалися. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна».

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Ланжерон-Інвест» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 у справі №916/264/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Водночас, судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 у справі №916/264/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 06.03.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.