Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/10191/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа№ 910/10191/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Європа-Схід"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022

у справі № 910/10191/22 (суддя Є.В. Павленко)

за позовом Приватного підприємства "Європа-Схід"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 324 460,27 грн,

представники учасників судового процесу в судове засідання не з`явилися, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне підприємство "Європа-Схід" (далі - ПП "Європа-Схід") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (АТ "Українська залізниця") 275 167,17 грн основного боргу, 146,16 грн пені, 44 401,94 грн інфляційних втрат та 5 432,04 грн 3 % річних, а всього 303 082,68 грн, зумовлених неналежним виконанням АТ "Українська залізниця" своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 16.11.2021 № УЗ/ЦЛ-21358/ю щодо оплати поставленого йому товару.

У листопаді ПП "Європа-Схід" подало до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог від 09.11.2022, в якій повідомило про часткове погашення АТ "Українська залізниця" боргу у сумі 47 855,16 грн та заявою про уточнення позовних вимог від 28.11.2022 повідомив суд про те, що АТ "Українська залізниця" сплатило заборгованість в розмірі 47 855,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 95 710,32 грн основного боргу закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частину боргу відповідач сплатив позивачеві після звернення останнього з позовом до суду, у зв`язку з чим дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення 95 710,32 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору; позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що у АТ "Українська залізниця" настав строк оплати поставленого йому ПП "Європа-Схід" товару за договором про закупівлю від 16.11.2021 № УЗ/ЦЛ-21358/ю, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне підприємство "Європа-Схід" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 199 396,50 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 103 686,18 грн залишку суми основного боргу, 44 401,94 грн заборгованості за прострочення оплати з врахуванням індексу інфляції, 4 745 грн 3% річних, 146,16 грн пені, 5 432,04 грн судового збору за розгляд цього позову та 8 148,06 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що за п. 7.2 укладеного між сторонами договору про закупівлю від 16.11.2021 № УЗ/ЦЛ-21358/ю відповідач зобов`язаний сплатити позивачу (постачальнику) вартість поставленої продукції, якщо постачальник є платником ПДВ на 45 банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте суд першої інстанції встановивши, що матеріали справи не містять жодних доказів, з яких можливо було б встановити момент реєстрації зазначених податкових накладних, а також не містять безпосередньо податкових накладних, не врахував, на думку скаржника, те що ПП "Європа-Схід" у своїй позовній заяві вказувало дату реєстрації податкових накладних від 29.12.2012, від 14.01.2022, а також зазначало ці дати реєстрації при розрахунку боргу відповідача перед ним.

Також, скаржник зазначає, що відповідач всупереч вимогам ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі від 12.10.2022 не надав суду відзива, жодних пояснень або заперечень на позовну заяву, при цьому матеріали справи містять докази направлення останньому копії позовної заяви з додатками та повідомлення про вручення зазначеної ухвали суду. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про те, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 42, ст. 165 ГПК України.

Крім того, скаржник наголосив на тому, що на момент ухвалення рішення суду відповідач частково погасив свій борг перед позивачем, підтвердивши своїми діями факт реєстрації позивачем зазначених податкових накладних, у відповідності до умов договору, відтак настання моменту оплати отриманої продукції, позивачем є доведеним, проте, суд даної обставини не врахував. До того ж, у своїй апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що суд, вирішуючи даний спір не вимагав у позивача додаткової інформації щодо дати реєстрації податкових накладних.

З огляду на зазначене, скаржник вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, порушив вимоги ч.ч. 1,2 ст. 2, ч. 4 ст. ст. 74, 79, 86 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10191/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Європа-Схід" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.01.2023 матеріали справи № 910/10191/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 поновлено ПП "Європа-Схід" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Європа-Схід" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2023 ; АТ "Українська залізниця" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

18.02.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ПП "Європа-Схід" надійшли уточнення до апеляційної скарги, у яких скаржник просить закрити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 275 167,17 грн, до якої включив суму 95 710,32 грн щодо стягнення яких судом закрито провадження у справі та 179 456,85 грн - сплачених відповідачем після поданя апеляційної скарги по 17.02.2023 включно, та стягнути з АТ "Українська залізниця" 44 401,94 грн інфляційних втрат, 4 745 грн 3% річних, 146,16 грн пені та судових витрат на суму 13 580,10 грн ( 5 432,04 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 8 148,06 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги).

Відповідач не скористався правом наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та не надав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання учасники справи своїх повноважних представників не направили, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та Приватним підприємством "Європа-Схід" (постачальни) укладено договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012, за умовами якого постачальник зобов`язується в 2021 році поставити у власність замовника товар у найменуванні, кількості та за ціною, що визначені у специфікації № 1 (додаток № 1), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість отриманого товару у строки та на умовах визначених цим договором (п.п. 1.1, 1.5 цього договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. зазначеного договору передбачено, що товар постачається партіями. Кількість товару в кожній партії визначається замовником в межах загальної кількості товару та вказується в письмових рознарядках замовника, складених за формою, встановленою у додатку № 2 до договору. Продукція має бути поставлена протягом 30 календарних днів з дати отримання рознарядки.

Згідно з п. 5.5. цього договору, датою поставки (передачі) партії товару вважається дата підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або акта приймання-передачі на відповідну партію товару.

Право власності на продукцію переходить до замовника з дати підписання його уповноваженими представниками видаткової накладної або акта приймання-передачі відповідної партії продукції (п. 5.8. даного договору).

За п.п. 6.1., 6.2. зазначеного договору, постачання товару здійснюється за цінами, визначеними у специфікації № 1, у гривнях. Сума договору на момент його підписання становила 252 569,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 50 513,80 грн, що разом становить 303 082,80 грн.

Пунктом 7.2. цього договору передбачено, що в разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату поставленої продукції за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами цього правочину (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок-фактура тощо), що підтверджують отримання товару, на 45 банківський день з дати реєстрації Підприємством податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо позивач не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову накладну, незалежно від причин такої нереєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації з помилками, строк оплати за отриманий Залізницею товар починає свій перебіг з дня реєстрації позивачем податкових накладних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової накладної на попередню оплату. У такому випадку Залізниця має право притримати оплату Підприємству до дати фактичної реєстрації вказаних документів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової накладної. При цьому, Залізниця не несе відповідальність за порушення строків здійснення оплати.

За п. 7.5. зазначеного договору визначено, що датою оплати замовником поставленого товару вважається дата списання грошових коштів з його розрахункового рахунку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині оплати та гарантійних строків - до повного виконання їх сторонами (пункт 14.1. даного договору).

Місцевим господарським судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, за специфікацією № 1 до даного договору, яка підписана та скріплена печатками АТ "Українська залізниця" та ПП "Європа-Схід", сторони погодили поставку продукції: 19 холодильників Elenberg MR 84, 19 мікрохвильових печей Elenberg MR 84 та 19 кавоварок Saeco Lirika Plus Cappuccino, на загальну суму 303 082,80 грн (разом з ПДВ).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012 ПП "Європа-Схід" поставило, а АТ "Українська залізниця" прийняло поставлений товар, без будь-яких зауважень щодо кількості, асортименту, якості, на загальну суму 303 082,68 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 14 грудня 2021 року № 636 на суму 127 613,76 грн (разом з ПДВ), від 14 грудня 2021 року № 637 на суму 111 662,04 грн (разом з ПДВ), від 14 грудня 2021 року № 14 грудня 2021 року № 638 на суму 56 390,88 грн, від 20 грудня 2021 року № 669 на суму 7 416,00 грн, вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судом, 30 червня 2022 року замовник частково сплатив вартість отриманої продукції у розмірі 27 915,51 грн, зазначенне не заперечується постачальником.

Посилаючись на порушення встановлених договором строків оплати поставленого товару та наявність непогашеної заборгованості відповідача за вказаним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму боргу за період прострочення його сплати.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час розгляду даної справи, на виконання умов зазначеного договору АТ "Українська залізниця" частково сплатила на користь ПП "Європа-Схід" вартість поставленого товару на загальну суму 95 710,32 грн, а саме замовником перераховано постачальнику 28.10.2022 грошові кошти у сумі 47 855,16 грн та 21.11.2022 - в сумі 47 855,16 грн. Позивач часткового погашення боргу відповідачем не заперечує та підтверджує дану обставину у поданих суду уточненнях до позовної заяви від 26.11.2022.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи вище встановлене та зазначені положення господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що предмет спору у даній справі в частині стягнення 95 710,32 грн. основного боргу відсутній, у зв`язку з чим провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Проте законність рішення в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині закриття провадження у справі позивачем судове рішення не оскаржувалося.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, ПП "Європа-Схід" є платником податку на додану вартість, отже у АТ "Українська залізниця" виникає обов`язок оплатити отриманий ним товар після спливу 45 банківських днів після реєстрації постачальником відповідних податкових накладних, враховуючи положення п. 7.2 укладеного між ними договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012.

Суд першої інстанції встановивши, що матеріали справи не містять жодних доказів, з яких можливо було б встановити момент реєстрації зазначених податкових накладних, а також не містять самих податкових накладних, дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті вартості отриманого товару, є необґрунтованими, та такими, що не підтверджені належними доказами.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення спірної суми основного боргу не підлягають задоволенню, відповідно є необґрунтованими вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні решти заявлених вимог.

Однак з наведеним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відносини сторін у даній справі врегульовані договором про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012, свої зобов`язання за цим договором щодо поставки обумовленого товару ПП "Європа-Схід" виконало в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними від 14.12.2021 № 636 на суму 127 613,76 грн (разом з ПДВ), від 14.12.2021 № 637 на суму 111 662,04 грн (разом з ПДВ), від 14.12.2021 № 638 на суму 56 390,88 грн, від 20.12.2021 № 669 на суму 7 416 грн, які підписані та скріплені печатками сторін та АТ "Українська залізниця" не заперечується.

При цьому, згідно умов зазначеного договору, а саме п. 7.2., у відповідача настає строк виконання зобов`язання щодо оплати вартості поставленого йому товару на 45 банківський день з дати реєстрації позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки останній є платником ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо обізнаності відповідача про настання строку оплати вартості товару, адже про це свідчать дії відповідача, яким до звернення до суду з цією позовною заявою (30.06.2022), так і під час розгляду даної справи (28.10.2022 та 21.11.2022), частково здійснено оплату вартості поставленої продукції, і дана обставина сторонами у справі не заперечується.

В апеляційній скарзі скаржник обґрунтовано зауважив, що ним у позовній заяві були вказані дати реєстрації зазначених вище податкових накладних, а саме 29.12.2021 та 14.01.2022, дати реєстрації вищезазначених податкових накладних також зазначались у поданому до суду першої інстанції розрахунку заборгованості. На підтвердження цих обставин, позивачем було додано до апеляційної скарги копії податкових накладних від 14.12.2021 №33,№35, №36 та податкову накладну від 20.12.2021 №36 з квитанціями про їх реєстрацію 29.12.2021 та 14.01.2022 відповідно.

З огляду на те, що АТ "Українська залізниця" належним чином не виконало взятий на себе обов`язок щодо повної та вчасної оплати поставленого йому товару, на підставі договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012, ПП "Європа-Схід" вправі вимагати сплати спірної суми боргу в примусовому порядку, колегія суддів вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 179 456, 85 грн.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на подані скаржником 20.02.2023 уточнення вимог апеляційної скарги № 09/01-2023 р. на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 від 18.02.2023, в яких позивач, зокрема, просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на його користь 179 456,85 грн суми основного боргу, оскільки АТ "Українська залізниця" сплачено зазначену суму заборгованості за період з дати подачі апеляційної скарги по 17.02.2023 включно, на підтвердження зазначеного додано копії банківської виписки з рахунку ПП "Європа-Схід" за 09.01.2023, за 18.01.2023, за 31.01.2023, за 16.02.2023.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ПП "Європа-Схід" основної заборгованості у сумі 179 456,85 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві, з урахуванням усіх уточнень до позову та розрахунку заборгованості АТ "Українська залізниця" перед ПП "Європа-Схід" по договору № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012, позивач просив стягнути з відповідача 44 401,94 грн інфляційних втрат, розрахунок яких навів за наступною формулою : сума боргу х індекс інфляції- сума боргу/кількість днів у місяці х кількість днів прострочення = інфляційні втрати, 4 745 грн 3 % річних, обчислених (0.003 : 365) х кількість днів х на суму заборгованості та 146,16 грн пені, нарахованої згідно п. 9.2 укладеного між сторонами договору, яка обрахована : сума боргу х 0.1 % / кількість днів у році х на кількість днів прострочення з початку прострочення оплати.

Умовами п. 9.2 договору про закупівлю, сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за умовами зазначеного договору, сторони погодили інший розмір процентів, а саме 0,1 % від простроченої суми, що не суперечить положенням до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на зазначене вище, враховуючи встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати постановлено йому товару, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок за допомогою юридичного калькулятора онлайн розрахунку (сайт calculator.in.ua), встановила правомірність нарахування відповідачу - 0,1 % річних у розмірі 45,10 грн нарахованих на заборгованість в розмірі 121 613,76 грн за період 22.02.20022 по 30.06.2022; -0,1 % річних в розмірі 24,86 грн нарахованих на заборгованість у розмірі 99 698,25 грн за період 30.06.2022 по 28.09.2022; 0,1 % річних в розмірі 67,00 грн нарахованих на заборгованість в розмірі 111 662,04 грн за період 22.02.20022 по 28.09.2022; 0,1 % річних в розмірі 33,83 грн нарахованих на заборгованість в розмірі 56 390,88 грн за період 22.02.20022 по 28.09.2022; 0,1 % річних в розмірі 3,96 грн нарахованих на заборгованість у розмірі 7 416,00 грн за період 18.03.20022 по 28.09.2022.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 44 401,94 грн, оскільки позивачем вірно здійснено розрахунок суми втрат внаслідок інфляції, а вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 174,75 грн.

А в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 4 570,25 грн. 3% річних має бути відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Дослідивши умови договору № УЗ/ЦЛ-21358/ю від 16.11.2012, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони цього договору не узгодили застосування до замовника, за прострочення виконання останнім своїх зобов`язань щодо оплати вартості товару, штрафних санкцій у вигляді пені.

Таким чином, коли умовами договору не передбачено розмір та стягнення пені, до того ж і законом прямо не передбачено, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 146,16 грн.

Статтею 129 Конституції Українивстановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Згідно п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 277 ГПК УКраїни).

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору порушено норми процесуального права у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Європа-Схід" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 частковому скасуванню, з постановленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог частково.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 668,65 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1 002,98 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Європа-Схід" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції :

« 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10191/22 в частині закриття провадження у справі щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 95 710,32 грн основного боргу залишити без змін.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 179 456,85 грн основного боргу закрити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Гедройця, 5, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" (вулиця Околична, будинок 16, квартира 25, місто Львів, Львівська область, 79044, ідентифікаційний код 31526583) 44 401,94 грн (сорок чотири тисячі чотириста одна) грн 94 коп інфляційних втрат та 174,75 грн (сто сімдесят чотири) грн 75 коп 3 % річних.

5. В решті позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 4 570,25 грн 3 % річних та 146,16 грн пені відмовити.».

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Гедройця, 5, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" (вулиця Околична, будинок 16, квартира 25, місто Львів, Львівська область, 79044, ідентифікаційний код 31526583) 668,65 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви та 1 002, 98 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/10191/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз